Механізм індивідуального злочинної поведінки

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  БІЗНЕСУ І ПРАВА

Інститут  права

Кафедра кримінального  та адміністративного права і  процесу

 

Контрольна  робота

з дисципліни

«Кримінологія»

на тему:

 

Механізм індивідуального  злочинної поведінки

 

 

Розробила

студентка 405 групи ______________________________ Косован К.А.

Перевірив

к.ю.н., професор          _______________________________ Нікітенко О.І.

 

 

Херсон – 2013

 

Зміст

 Вступ

1.  Поняття і загальна  характеристика механізму індивідуальної  поведінки 

2. Стадії (ланки) механізму  злочинної поведінки 

3. Аналіз взаємодії особистості  і ситуації як причин злочину 

 Висновок 

 Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

При кримінологічної аналізі  причин скоєння злочину важливо  враховувати роль соціально-психологічного механізму поведінки особистості. Під таким механізмом розуміється  послідовність і продуманість варіантів  поведінки, з яких вибирається найбільш кращий. Цей процес надзвичайно складний, він зачіпає всю сукупність якостей  і особливостей особистості, що виявляються  у взаємодії з зовнішнім середовищем.

Тема даної курсової роботи: "Механізм індивідуального злочинного поведінки". Актуальність даної теми обумовлена ​​тим, що в конкретному  злочині та її причини більшою  мірою, ніж це відбувається на загальному рівні, проявляється їх взаємозв'язок з особистісними особливостями  індивіда.

Основною метою даного дослідження є вивчення механізму  індивідуального злочинного поводження, його стадій і ланок, а також взаємодії  особистості і ситуації як основних причин, рушійних особистістю при  скоєнні злочину.

Контрольна робота складається зі змісту, вступу, основної частини, висновків та списку літератури. Основна частина роботи включає розгляд наступних питань: у першій частині контрольної роботи розглядається поняття і загальна характеристика механізму індивідуальної поведінки; друга частина роботи включає розгляд стадій (ланок) механізму злочинної поведінки. Також тут розглядається роль мотивів і потреб особистості при вчиненні злочину; третє питання включає аналіз взаємодії особистості і ситуації як причин злочину, що доводить соціальний характер його здійснення, при цьому не виключається роль біологічних факторів, які можуть стати причинами злочинної поведінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і  загальна характеристика механізму  індивідуальної поведінки

Однією із складових частин загального причинного комплексу злочинності  є причини і умови індивідуального  злочинного поведінки. Вивчення існуючої між ними взаємозв'язку є важливою кримінологічної завданням.

Однак якщо причини злочинності  в цілому обумовлені суперечностями соціального середовища, то причини  і умови вчинення конкретного  злочину в більшій мірі схильні  до впливу безпосереднього оточення людини і тієї мікросередовища, в  якій відбувається його формування. Таким чином проявляється складний комплекс причинних залежностей - від індивідуального злочинної поведінки і його безпосередніх детермінант до загальних причин злочинності, оскільки в кінцевому рахунку злочини скоюють конкретні представники товариства, що є носіями його засад і умов його життєдіяльності в усьому їх різноманітті і реальних проявах. Та й сама мікросередовище, що надає прямий вплив на формування конкретного індивіда, похідна від більш широкої громадської середовища і в певному сенсі є її породженням.

У конкретному злочині  та її причини більшою мірою, ніж  це відбувається на загальному рівні, проявляється їх взаємозв'язок з особистісними  особливостями індивіда. Тим не менш, визнаючи індивідуальність кожного злочину та її причин, слід виділити ті механізми, які є єдиними для всіх злочинів [1, с.126].

У загальному вигляді причинами  конкретного злочину є криміногенна мотивація особистості, що базується  на її антигромадської установки. Вона складається у особи поступово  під впливом двох груп умов. До першої належать ті з них, які формують потреби, інтереси, ціннісні орієнтації особистості. Спотворення і деформації в них  утворюють основу криміногенної  мотивації і її внутрішню змістовну  сторону. Умови другої групи безпосередньо  відносяться до процесу здійснення злочину, створюють криміногенну ситуацію. Взаємодіючи з особистісними  особливостями, вони викликають намір  і рішучість вчинити злочин.

Таким чином, вчинення конкретного  злочину є результатом взаємодії  утворилися під впливом несприятливих  життєвих умов негативних, морально-психологічних  властивостей особистості і зовнішніх  об'єктивних обставин, що утворюють  криміногенну ситуацію. На рівні несприятливих умов морального формування особистості створюються передумови, що розглядаються як можливість вчинення злочину конкретною особою. На рівні конкретної ситуації що склалася в особи криміногенна мотивація реалізується в дійсність.

Це положення має не тільки теоретичне, але й практичне  значення. Так, правоохоронні органи, здійснюючи профілактичну діяльність на обох зазначених рівнях, виявляють  умови, що негативно впливають на формування морально-психологічних  властивостей особистості в сім'ї, навчальному або виробничому  колективі, побутовому оточенні, сфері  спілкування і в інших областях соціального життя, з тим щоб  прийняти відповідні заходи щодо їх усунення, при необхідності взаємодіяти з  іншими установами, підприємствами та громадськими організаціями для  оздоровлення обстановки і нейтралізації  виникли криміногенних ситуацій.

Подальше вивчення структури  злочинної поведінки вимагає  роздільного аналізу кожної з  ліній причинного ланцюжка, що ведуть до вольового акту. Йому передує  постановка мети і передбачення результатів  своїх дій. Все це відкладається  у свідомості індивіда і базується  на вже існуючих елементах, в першу  чергу таких, як минулий досвід, інтереси, погляди, психічні особливості обличчя. Сюди ж слід додати вплив існуючої зовнішньої ситуації.

Таким чином, з точки зору причинності злочин повинен розглядатися як результат взаємодії особистості  і зовнішньої конкретної ситуації. До того ж слід додати, що особистість  розвивається на основі взаємодії психофізичних  даних індивіда, а також спадкових  задатків у взаємодії з зовнішнім  середовищем.

З цього випливає, що у  дорослої людини всі соціально значущі  дії зовнішнього середовища проходять  через його свідомість і особистісні  особливості, тобто між людиною  і середовищем існують складні  причинно-наслідкові залежності.

Щоб відповісти на питання, в якому з ланок причинного ланцюжка кореняться причини скоєння  конкретного злочину, потрібно розглянути їх по суті, використовуючи матеріали  конкретних кримінологічних досліджень. Тільки тоді можна отримати дані про  те, які саме причини несуть в  собі найбільшу ступінь криміногенності, які конкретно сфери зовнішнього  середовища, і на якому життєвому  етапі індивіда справили на нього  криміногенне вплив, які психофізичні властивості і особливості конкретної особи виявилися найбільш податливими  до такого впливу [ 9, с.96].

 

 

 

 

2. Стадії (ланки)  механізму злочинної поведінки

При кримінологічної аналізі  причин скоєння злочину важливо  враховувати роль соціально-психологічного механізму поведінки особистості. Під таким механізмом розуміється  послідовність і продуманість варіантів  поведінки, з яких вибирається найбільш кращий. Взаємодія психологічних  компонентів поведінки показано на малюнку 2. Цей процес надзвичайно  складний, він зачіпає всю сукупність якостей і особливостей особистості, що виявляються у взаємодії з  зовнішнім середовищем.

Центральною ланкою в причинному ланцюжку поведінки є мотив. В  якості першооснови формування мотиву виступають потреби.  Саме через  призму потреб сприймається зовнішня ситуація, а самі потреби є продуктом  зв'язку людини з зовнішнім середовищем. У міру того як потреби усвідомлюються людиною, вони стають інтересом. Стійкий  інтерес у свою чергу стає прагненням. Потреби, інтереси, прагнення в акумульованому вигляді становлять основу мотиву. Він отримує відповідну емоційне забарвлення в різних чуттєвих проявах (радість, смуток, роздратування і  т.д.).

Вибір шляхів і засобів  задоволення мотиву здійснюється лише стосовно конкретної життєвої ситуації. Вона дає можливість суб'єкту здійснити мотиваційний вибір, який проявляється у формуванні конкретної мети. Остання виглядає як образ майбутнього результату дій особи, його уявне передбачення. Мета обирається в результаті взаємодії щонайменше трьох факторів: мотиву, життєвої установки особистості і образу конкретної ситуації, в якій відбувається подія.

Подальше взаємодія різних психологічних процесів поступово  призводить до формування конкретних намірів і поведінкових рішень, планів реалізації злочинного поведінки. План конкретизує і деталізують мету і, зокрема, включає уявлення про  засоби її досягнення, місце і час  вчинення злочину та інших важливих з точки зору досягнення злочинного результату умовах. Осмислення плану  передбачає складну взаємодію всіх психічних властивостей людини (пам'яті, здібностей, емоцій, сприйняття та ін.) Важливу роль при цьому відіграє минулий досвід, який дозволяє певною мірою передбачати результати власних  дій та їх наслідки [2, с.123].

Істотним елементом механізму  поведінки є воля. Під нею розуміється  свідоме регулювання людиною  своїх дій і вчинків, що вимагають  подолання внутрішніх і зовнішніх  труднощів. Вольовий акт характеризується кількістю енергії, що витрачається на виконання цілеспрямованої дії  або утримання від нього. Без  нього всі вказані елементи механізму  поведінки можуть не спрацювати, і  злочин не буде вчинено. Вольові властивості  особистості виявляються в її цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, витримці, самостійності та ін

Завершується причинний  ланцюжок реалізацій прийнятого рішення  про скоєння злочину в конкретному  злочинному діянні.

Важливо зауважити, що всі  зазначені ланки причинного ланцюжка містять великі можливості профілактичного  характеру. У першу чергу це відноситься  до належного моральному формуванню особистості, виробленню в неї соціально  виправданих потреб та інтересів, надання  позитивного впливу на конкретну  особу з тим, щоб сформувати в  нього вміння регулювати свої дії  в соціально корисному напрямку і погоджувати свої особисті інтереси з суспільними. У вирішенні цього  завдання важлива роль належить правоохоронним органам [4, с.231].

 

3. Аналіз взаємодії  особистості і ситуації як  причин злочину

У причинному комплексі вчинення конкретного злочину роль криміногенної  ситуації досить значима. Під криміногенною  ситуацією розуміється подія  або стан, що викликало в особи  рішення вчинити злочин.

Інакше кажучи, це сукупність обставин, в яких опиняється людина перед вчиненням злочину, що впливають  на його свідомість, почуття і волю і у відповідності з моральними якостями даної особи безпосередньо  обумовлюють його намір і рішучість  зробити кримінально карані (умисні або необережні) діяння.

Криміногенна ситуація, не будучи безпосередньою причиною вчинення злочину, займає як би проміжне місце  між особистістю злочинця, середовищем  і злочином. Вона передує злочину і є його неодмінним "супутником". Ніяке злочин не може бути вчинена, якщо в реальній дійсності для цього немає відповідних умов.

За джерелами виникнення криміногенні ситуації можна розділити  на заздалегідь створювані самим  злочинцем; створювані ним же, але  ненавмисно (наприклад, шляхом приведення себе у стан сп'яніння); виникли в  результаті аморальних та свідомої дії  інших осіб; створювані потерпілими  від злочинів; викликані стихійними силами природи; виникли за збігом случайниx обставин .

Іншими підставами класифікації криміногенних ситуацій можуть бути: час їх виникнення (короткочасні, що виникають у момент скоєння злочину, і тривалі, що виникають задовго  до злочину); просторова поширеність (загальні і локальні); їх зміст (проблемні, конфліктні, екстремальні); характер впливу ( провокуючий, супутній, дотримується, розряджаються, що утруднює).

Будь-яка криміногенна ситуація за своїм змістом об'єктивна, включає  особливості об'єкта і предмета посягання, його час і місце, кліматичні та інші умови. Елементами такої ситуації можуть бути й обставини, що сприяють вчиненню злочину (наприклад, недоліки в охороні об'єктів власності, складності дорожнього руху, віктимна поведінка потерпілого тощо). Такі обставини виступають в якості не причин, а умов здійснення конкретних злочинів [5, с.234].

Будучи об'єктивною, криміногенна ситуація має й своєрідний суб'єктивний характер, сприймається як така конкретною особистістю. При цьому таке сприйняття залежить від морально-психологічних  якостей особистості, що визначають її негативний або позитивну поведінку  в умовах, що склалися, в конкретній криміногенної ситуації.

Проте слід враховувати, що навіть сама несприятлива ситуація не обов'язково призводить до скоєння  злочину. Вирішальне значення, безумовно, належить конкретній людині з його системою поглядів, нахилів і прагнень.