Міліція, як складова частина системи органів внутрішніх справ

Працівник міліції є  представником державного органу виконавчої влади, і його законні вимоги обов'язкові для виконання громадянами і  службовими особами. При виконанні  покладених на нього обов'язків працівник міліції керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується начальникам — своєму безпосередньому та прямому. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, не може втручатися в законну діяльність працівника міліції. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна співробітника міліції та членів його сім'ї гарантуються законом.

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню  покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Працівник міліції має  право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових  осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права, які не пов'язані  зі службовою діяльністю. Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускаються тільки після набуття обвинувачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він перебуває у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Держава гарантує працівникам  міліції соціальний захист. Вони користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Проблема забезпечення реалізації, охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів громадян на нинішньому етапі розбудови держави набула особливої актуальності. Конституцією України гарантується державний захист прав та свобод людини і громадянина. Для органів внутрішніх справ виконання цього положення основного Закону є одним з головних завдань.

Аналіз завдань і  функцій, що виконуються різними  підрозділами системи МВС України  свідчить, що в діяльності органів  внутрішніх справ питання забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян займають особливе місце. Практично всі служби МВС України: адміністративна, охорона громадського порядку, пожежна охорона, кримінальний розшук, апарати по боротьбі з економічною злочинністю, паспортної служби, ДАЇ – за допомогою різноманітних засобів та методів беруть участь у вирішенні цих завдань безпосередньо на своїх ділянках роботи.

Вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ – головна  задача на етапі побудови правової держави. З метою підвищення ефективності діяльності системи Міністерства внутрішніх справ, спрямованої на боротьбу зі злочинністю, охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 24.04.96 р. "Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ", головним завданням якої є визначення на основі наукового аналізу сучасної та прогнозованих тенденцій розвитку соціально-економічної та криміногенної обстановки в суспільстві, шляхів оптимізації діяльності системи МВС з метою максимального забезпечення ефективності її функціонування.

Зростання злочинності  до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед  органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку.

Органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають  кризу, що негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов'язано з виконанням органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У зв'язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов'язаною із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина.

Структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій, звідси - низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності системи.

Список використаних джерел

1. Конституція України:  Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996р.//Відомості  Верховної Ради (далі ВВР).-- 1996.--№30.--ст.141

2. Закон України "Про  міліцію" від 20 грудня 1990 р. //ВВР.  — 1991. — № 4. — Ст. 20.

3. Закон України "Про  боротьбу з корупцією" від  5 жовтня 1995 р. // ВВР. — 1995. — №  34. — Ст. 266.

4. Закон України "Про  внутрішні війська Міністерства  внутрішніх справ України" від 26 березня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 29. — Ст. 397.

5. Закон України "Про  державну охорону органів державної  влади України та посадових  осіб" від 4 березня 1998 р . // Офіційний  вісник України. — 1998. — 13. —  Ст. 481.

6. Закон України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня

2003 р. // ВВР. - 2003. — №  27. - Ст. 208.

7. Законодавство України  про дорожній рух / Відлов, ред.  Е.Ф. Демський. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 416 с. 

8. Закон України "Про  оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого

1992 р. // ВВР. - 1992. — №  22. — Ст. 303.

9. Закон України "Про  організаційно-правові основи боротьби  з організованою злочинністю"  від 30 червня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358.

10. Закон України "Про  правові засади цивільного захисту" від 24 червня

2004 р. // ВВР. — 2004. —  № 39. — Ст. 488.

11. Указ Президента  України "Про утворення місцевої  міліції" від 22 січня 2001 р.// Офіційний вісник України. —  2001. — № 4. — Ст. 112.

12. Закон України "Про  пожежну безпеку" від 05.11.97 р.

13. Закон України "Про  внутрішні війська Міністерства  внутрішніх справ України"  від 11.12.98 р. 

14. Указ Президента  України "Про утворення Державного  департаменту України з питань  виконання покарань" від 22.04.98 р. 

15. Указ Президента України "Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України" від 12.03.99 р.

16. Розпорядження Президента  України "Про Положення про  Міністерство внутрішніх справ  України" від 27.01.99 р.

17. Постанова Кабінету  Міністрів України "Про Державну  пожежну охорону" від 26.07.94 р. 

18. Постанова кабінету  Міністрів " Про Концепцію розвитку  системи Міністерства внутрішніх  справ" від 24.04.96 р. 

19. Постанова кабінету  Міністрів "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" від 26.04.94 р.

20. Кримінально-процесуальний  кодекс України .

21. Молдован В.В. Правоохоронні  органи. Курс лекцій: Навчальний  посібник для студентів юридичних  вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1998.

22. Михеєнко М.М., Нор  В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний  процесс України: Підручник.- 2-ге  вид., перероб. і доп./. – К.: Либідь, 1999.

23. Женунтій В., Біленчук  П. Діяльність міліції – чітке  регулювання //Право України. –  1991. - № 4. – с.23.

24. Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. - № 9.

25. Адміністративне право  України: Підручник / За заг.  ред. С.В. Ківалова. — Одеса:  Юридична література, 2003. — 896 с. 

26. Бандурка О.М. Управління  в органах внутрішніх справ  України: Підручик. — X.: Ун-т вн. справ, 1998. — 480 с.

27. Колпаков В.К., Кузьменко  О.В. Адміністративне право України:  Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

28. Плішкін В.М. Теорія  управління органами внутрішніх  справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. — К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. — 702 с.

29. Правознавство: Підручник  /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С.  Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004, — 752 с.

30. Ярмакі ХЛ. Управління  адмінісгративіно-політичною діяльністю: Навч. посібник. / За заг. ред. О.О.  Погрібного. — Одеса: Юридична  література, 2004. — 208 с. 

[1] Заяць Н. Держава і соціальний  захист громадян // Право України.- 1999 - № 9. – с. 27