Сутності тримання осіб, що утримуються в слідчому ізоляторі

3. Основною тезою висновку, до якого вдалося дійти, провівши це дослідження – є те, що основною концепцією (парадигмою) вітчизняної системи покарання є ідея виховання комплексу вини у особи, яка взята під варту, або засуджена. Всі умови, порядок, механізми реалізації правообмежень (щодо взяття під варту) та каральних елементів (щодо покарання) спрямовані на те, щоб відрізнити ув’язнену особу від інших членів суспільства, занурити її в негативні наслідки вчиненого не з метою самокорекції, а з метою “усвідомлення” вчиненого. А це тягне за собою те, що особа відчуває відчуження від суспільства, відокремлення від нього та неможливість “повернутися” в нього. Тобто держава не “прощає”, і це вбачається у всіх інститутах, які спрямовані на так звану ресоціалізацію (адміністративний нагляд, соціальне та побутове забезпечення таких осіб, існуючі проблеми при працевлаштуванні і т. ін.). Ці інститути не носять характеру підтримки, а скоріше характер тотального контролю та недовіри.

З огляду на проведене  дослідження та наведені висновки і  рекомендації можна зробити загальний  висновок, що чинне кримінально-виконавче  законодавство України не відповідає міжнародним стандартам і ця невідповідність полягає, перш за все, у відсутності системності, узгодженості, відсутності реальних механізмів реалізації тих положень, які у якості декларацій, все ж таки потрапили до законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К.: Парламентське видавництво. – 2010. – с.9-10
2. Закон України "Про попереднє ув'язнення". - [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua
3. Правила тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 р. N 192. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за N 751/4972. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://ukrprison.org.ua
4. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.02.2006 N 37 «Про затвердження Змін до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.09.2000 N 192 та нормативно-правових актів, що ним затверджені». - [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua
5. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів /За ред.. А.Х. Степанка. – Харків: Право, 2005. – 256 с. сторінка 127
6. Трубников В. М. Уголовно-исполнительное право Украины. Общая часть: Учеб. пособие. — Харьков: Рубикон, 2008. – 358 с. сторінка 148-149