Поняття логістичного каналу розподілу

 

 

1.Поняття логістичного каналу розподілу, його утворення.

2.Види залізничних тарифів.

3. Задачі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття логістичного каналу розподілу, його утворення.

1.1Логістичні ланцюги

         У вітчизняній і закордонній літературі широко використовуються поняття "логістичний ланцюг" і "логістичний канал". У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вживаються як синоніми.

В англо-американській літературі з логістики використовують поняття: логістичний канал, канал розподілу та ін.

У Німеччині дуже поширеним терміном є логістичний ланцюжок, що відображено в одному з національних стандартів.

Ґрунтуючись на визначенні А.Г. Кальченко*20, дещо розширимо його (включивши інформаційні та фінансові потоки). Воно виглядатиме так:

*20: {Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 21.}

Логістичний ланцюг – це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів тощо), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.

Логістичний канал – це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів*21.

*21: {Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2003. – 189 с.}

Таким чином, основною відмінністю логістичного ланцюга від логістичного каналу (каналу розподілу) є те, що ланцюг включає і виробника, і посередників, і обслуговуючі структури (склади, транспортні організації), а канал – лише посередників і виробника.

На рис. 1.1 наведено приклад простого логістичного ланцюга прямого збуту, який включає такі ланки логістичної системи (ЛЛC): фірму – виробника готової продукції (ГП), споживача (покупця) і логістичного посередника, який доставляє товар покупцю *22.

*22: {Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2001. — С. 63.}

 

 

Рис. 1.1. Приклад простого логістичного ланцюга: JIJIC – ланки логістичної системи; ГП – готова продукція.

У цілому в логістичному ланцюзі виділяють такі головні ланки:

– постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;

– зберігання продукції та сировини;

– виробництво товарів;

– розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції;

– споживання готової продукції;

– сервісне обслуговування споживачів чи замовників. Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути різноманітною і залежить від*23:

*23: {Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 с.}

1) розмірів підприємств;

2) масштабів їх діяльності;

3) концепції управління;

4) матеріаломісткості;

5) галузі економіки.

Логістичні мережі – це складні логістичні утворення взаємопов'язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів .

 Види логістичних ланцюгів розподілу

Між маркетологами і логістами виникають суперечки з приводу того, до якої сфери (маркетингу чи логістики) належить канал розподілу.

Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі беруть участь у процесі купівлі-продажу. Завдання маркетингу в цьому разі – проведення переговорів, укладення контрактів та управління угодами купівлі-продажу.

Логістичний ланцюг – це мережа робочих взаємозв'язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій входять також транспортування, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замовлень, а крім того, різні види послуг, що створюють додаткову вартість.

Канали розподілу, як логістичні, так і маркетингові, мають дві такі характеристики:

– довжина;

– ширина.

Рівень каналу розподілу – це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Декілька каналів різної довжини зображено на рис. 2.2.

 

 

Довжину каналу визначає кількість рівнів.

Канал нульового рівня має місце, якщо фірма використовує пряму систему розподілу "виробник – споживач", де відсутні посередницькі ланки в ланцюзі руху товарів і сировини.

Однорівневий канал включає одного посередника: "виробник – роздрібна торгівля – споживач", "виробник – торговельний агент – споживач".

Дворівневий канал представлений двома посередниками: "виробник – оптовик – роздрібний торговець – споживач" (схема, за якою діють виробники споживчих товарів); "виробник – брокер – роздрібний торговець – споживач" і т. ін.

Ширина каналу – кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу. Тобто ширина каналу визначається тим, скільки незалежних учасників каналу розподілу є на окремому рівні збутового ланцюга: скільки оптових покупців буде притягнуто до збуту, скільки збутових агентів потрібно та ін.

 

                              2.Види залізничних тарифів

         Розрахунок за послуги, що надаються транспортними організаціями, здійснюються за допомогою транспортних тарифів.

           Тарифи включають:

– плату, що стягується за перевезення вантажів;

– збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів;

– правила обчислення платні та зборів.

Тарифи як економічна категорія є формою ціни на продукцію транспорту.

             Транспортні тарифи мають забезпечувати:

– транспортному підприємству – відшкодування експлуатаційних витрат та можливість отримання прибутку;

– транспортним послугам – можливість покриття транспортних витрат.

                          Види залізничних тарифів.

1. Загальні тарифи: (визначають вартість перевезення основної маси товарів).

2. Залізничні тарифи: (встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок та знижок):

– підвищені;

– занижені.

3. Пільгові тарифи: (при перевезенні вантажів для певних цілей, а також вантажів для самих залізниць).

       Місцеві тарифи: (встановлюють начальники залізниць, діють у межах цих залізниць).Основні фактори, що впливають на розмір плати при перевезенні вантажів залізницею:

– вид відправки (вантаж може бути відправлено вагонною, контейнерною, малотоннажною вагою до 25 т, обсягом до піввагону та дрібною відправкою – до 10 т і обсягом до 1/3 місткості вагона);

– швидкість відправки (висока, вантажна або пасажирська);

– відстань перевезення (плата стягується за відстань за найкоротшим напрямком (тарифна) – при перевезенні вантажів вантажною або високою швидкістю; за дійсно пройдений шлях – при пасажирській швидкості);

– тип вагона (універсальний, спеціалізований, ізотермічний);

– приналежність вагона чи контейнера (власність залізниці, вантажоотримувача, вантажовідправника);

– кількість вантажу у що перевозиться.

                         Види тарифів автомобільного транспорту:

– відрядні тарифи;

– тарифи на умовах платних автотонно-годин;

 

– тарифи за погодинне користування вантажними автомобілями;

– тарифи покілометрового розрахунку;

– тарифи за перевезення рухомого потягу;

– договірні тарифи.

Фактори, що впливають на розмір тарифної плати на автотранспорті:

– відстань перевезення;

– вага вантажу;

– об'ємна вага вантажу;

– вантажопідйомність автомобіля;

– загальний пробіг;

– час використання автомобіля;

– тип автомобіля;

– район, у якому здійснюється перевезення та ін.

Оптимізація поставки товару. Економія сукупних витрат – здійснюється шляхом включення оптимальних норм товароруху в оперативні плани поставок та перевезень, у тому числі й разових.

     Фактори, що впливають на планування разових поставок:

– вантажопідйомність (детермінована величина, яка є основою для формування нормативів разового відвантаження продукції);

– можливість перевезення контейнерами;

поки враховуються недостатньо

 – перспективи розвитку міжміських автоперевезень;

– використання декількох автомобілів;

– використання декількох видів транспорту та ін.

– різні ситуації перевезення вантажів;

– інтереси транспортувальників;

– інтереси вантажовідправників та вантажоотримувачів;

– витрати на усіх стадіях переміщення продукції.

           В умовах ринкових відносин набуває актуальності економічне стимулювання товароруху. Складові економічного стимулювання товароруху наведені на рис 2.1. Розглянемо кожну з цих складових.

 

 

Рис.2.1. Складові економічного стимулювання товароруху

 

1. Нормування транспортних витрат. Недоліки діючої системи:

– була розповсюджена тільки на ту частину продукції, яка реалізувалася за цінами, що включали витрати на перевезення;

– не стимулювалася робота закупівельно-торговельних та інших комерційно-посередницьких організацій;

– орієнтація на перевезення одним видом транспорту.

Нормативи транспортних витрат – витрати на перевезення

одиниці продукції, що регулярно коригуються та рекомендовані для використання закупівельно-торговельними та комерційно-посередницькими організаціями.

                             Нормативи повинні:

– стимулювати зниження транспортних витрат;

– бути максимально диференційовані продуктовими та регіональними ознаками (на відміну від середніх цін);

– відображати відмінності у витратах на перевезення (залежно від вантажопотоків і транспортних операцій).

 

                                                3. Задачі.

 

           Задача 1

          Для організації продажів фірмі потрібна визначена модель телевізора. Місячна потреба в телевізорах становить 82 одиниці при вартості замовлення партії товару – 11 грн. Витрати по зберіганню товару протягом місяця рівні 8 грн. Визначити протягом зазначеного періоду часу:

1. оптимальну кількість закуповуваних телевізорів;
2. оптимальне число замовлень;
3. оптимальні змінні витрати на зберігання запасів;
4. різницю між змінними витратами при оптимальному варіанті та випадку, коли покупка всієї партії відбувається в перший день місяця.

 

Оптимальна кількість закуповуваних телевізорів:

Де D-місячна потреба ,

S- вартість замовлення партії товару,

H- витрати по зберіганню товару.

Кількість замовлень : КЗ=30/11=2,727.

Змінні витрати (VC)=витрати на зберігання штук на протязі місяця + Вартість заказа nартій

Змінні витрати (VC)=8+11=19(грн.)

 

                                      Задача 2

      Корпорація робить турбіни. У запасах у неї близько 4500 одиниць найменувань. При цьому 675 найменувань складають групу А; 1350 - групу В; 2475 - групу С.

Згідно політики корпорації цикл розрахунку А - найменувань дорівнює місяцю, що складається з 20 робочих днів; В найменувань - кожному кварталу; С - найменувань - кожні півроку.

Визначити скількох одиниць найменувань приходиться на денний цикл розрахунку

                                                      Задача 3

        Компанія стояти перед вибіром однієї з трьох систем розподілу своєї продукції.

По кожній із систем відомо: річні транспортні витрати, эксплутаційні витрати за рік і капітальні інвестиції, необхідні для будівництва розподільних центрів.

По варіантах вони відповідно складають:

по І    -і 5430 євро, 6040 є; 57.800 є;

по ІІ   -і 4320 є;     5560 є; 45.700 є;

по ІІІ-і 43.530 є; 45.750 є; 54.810 є.

Вибрати для впровадження оптимальну для компанії систему розподілу.

Рішення:

     Для того, щоб  з пропонованих систем розподілу  вибрати одну, необхідно встановити  критерій вибору. Пропоновані умови  порівняння систем характеризують  витрати, пов'язані з її організацією  і функціонуванням. Однак ці витрати  мають різні річні вимірники. Отже, необхідно всі витрати привести  до єдиного річного вимірника, тоді в якості критерію вибору  буде виступати критерій «мінімум  наведених витрат».