Історіографія декабристського руху

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність  теми. Історія декабризму як політичного та ідеологічного явища ХІХ ст. є дискусійною проблемою у вітчизняній історичній науці. Суспільно-історичний феномен декабристського руху як в Україні, так і Росії має комплекс суперечностей його існування. До них слід віднести: протистояння і взаємовплив різноманітних тогочасних ідеологічних концепцій, роль і місце проблеми етнічних територій і внутрішнього устрою, феномен модернізації соціально-економічного ладу і політичного устрою тощо. Важливість цієї проблеми полягає в подальшому розвитку теоретичної і науково-практичної конструкції декабризму з метою в широкому плані зрозуміти, що в історичній перспективі він відкрив для вітчизняної історії ХІХ ст. Актуальність полягає в концептуальному погляді із зміщення аспектів дослідження з конкретно-історичного тла в площину ідей, уявлень, прихованих прагнень, соціальних мотивацій світогляду учасників декабристського руху, в моделюванні західноєвропейського контексту історії в імперську добу ХІХ – початку ХХ ст. Крім того, дослідження впливу декабристського руху на український історичний процес полягає у важливості розуміння сучасних перепитій державного будівництва, особливо шляхів розвитку територіальної організації.

Історіографія декабристського  руху є досить ґрунтовною і всебічно дослідженою. Однак сьогодні потребують глибокого переосмислення і нової інтерпретації багато аспектів діяльності декабризму, особливо тих, що визначили перебіг і закономірності української історії. Серед історіографічного комплексу праць виділяються ті, що проливають світло на деякі сторони поставленої проблеми. Це дослідження визнаного фахівця з історії руху декабристів Д.Багалія, В.Базилевича, Ю.Охримовича, Г.Казьмирчука, Р.Конта, а також матеріали "Декабристських читань", у яких висвітлюються актуальні питання з історії декабризму в Україні в контексті розвитку модерних підходів.

Мета курсової роботи - розгляд аспектів значення декабризму для соціально-економічного та політичного розвитку Росії.

Реалізація поставленої  мети передбачає розв'язання наступних завдань:

- дослідити сукупність  передумов та причин появи  декабризму, як революційного явища;

- з'ясувати значення  європейського впливу на формування  ідеологічних основ декабристського  руху;

- визначити рушійний  склад руху;

- дати послідовний  аналіз етапів декабристського руху, як першої організованої опозиції;

- з'ясувати прорахунки  декабристів, що призвели до  поразки на Сенатській площі;

- дати оцінку руху  декабристів в контексті його  наслідків.

Об'єктом дослідження даної роботи є зародження та розвиток буржуазної ідеології в Російській імперії.

Предмет становлять передумови, причини та перебіг декабристського руху, вплив декабризму на суспільно-політичну модернізацію країни.

Методи дослідження.  Для вивчення проблеми були використані   методи дослідження: емпіричні (спостереження, опис) та теоретичні (аналіз), а також порівняльно-історичний. Вони базуються на використанні загальних принципів історизму, наукової об'єктивності та діалектичного розуміння процесів, що дає можливість ґрунтовно досліджувати сутність та особливості декабристського руху.

Розділ І. ЗАРОДЖЕННЯ ОПОЗИЦІЙНОГО ДЕКАБРИСТСЬКОГО РУХУ

1.1. Передумови  та причини появи декабризму, як революційного явища

На початок ХІХ ст. в історичній дійсності ознак  європейськості у політичній системі Росії не було. В повсякденному житті у стані російського дворянства існувала лише її соціальна пародія у формі "галломанії". До цих ознак міг призвести лише ретельний аналіз теоретичних і практичних основ суспільних інституцій, економічних і політичних проектів, що лежали в підґрунті історичного розвитку. Постановку і виклик задали масони. Декабристи виступили як їх наслідувачі й опоненти одночасно. Рівень протистояння і позиціонування між ними виявив неоднорідність і строкатість декабристського руху. Єднала їх лише проблема нереалізованості історичної місії Росії та прагнення співпраці із Західною Європою, тільки для перших в культурному, а для других – у політичному плані. Головні ідейно-політичні і організаційні напрямки декабризму пов’язані з іменами М.Муравйова, П.Пестеля, братів А. і П.Борисових.

Декабризм як політичне  і культурне явище склався  під впливом взаємодоповнювальних факторів. Саме ним був зроблений  великий внесок у процеси політичної перебудови імперії. З’явився новий, за мірками того часу, сенс у розумінні ідеології як засадничої системи політичного руху епохи капіталістичної трансформації. Відомо, що більшість національних міфів сформувалася у ХІХ ст. [5]. Національний міф є результатом символічного сприйняття подієвого перегібу історії, яке свідомо i несвідомо типологізує певну кількість i якість відповідних ситуацій, що відбулися в минулому [6]. У динаміці соціо-культурних процесів ХІХ ст. такі ситуації породжені, як правило, глобальними (Просвітництво, Велика французька буржуазна революція, масонство) або локальними (декабристський рух) процесами, що позбавляють однозначності колишню систему політичних цінностей.

З початку ХІХ ст. ідеологія  російського типу почала творити  міфологеми і пріоритети, до цього  вона їх просто руйнувала, що у свою чергу давало впевненості владній верхівці (самодержавству) у стабільному і прогнозованому розвитку імперського суспільства. У цьому контексті ідеологія декабристського руху у своїй сутності не була зрозумілою народу, бо основні її сенси виходили за межі структур повсякденності основних верств населення, вона стала новою відповіддю на самодержавну ідеологію, яка не підлягала запереченню більшістю. До основних її принципів слід віднести: введення інституту служилого дворянства, руйнація традиційної ієрархії походження, вирішення земельного питання, складання раціональних систем ротацій влади, бажання подати уніфіковану структуру державного управління. Суспільно-політичним оформленням цих пунктів виступив загальноєвропейський контекст.

Громадський рух в Росії на початку XIX століття був пов'язаний із загальним підйомом визвольного руху в Європі. І тому громадський рух у Франції кінця XVIII століття вплинув на розгортання революційного руху у світі, в тому числі і в Росії.

Декабристи ставилися  до неї неоднозначно. Вони в своїй більшості вітали початок революції, схвалювали її принципи, проголошені в «Декларації прав» 1789 р.

«Ми ненавиділи злочин, але  любили правила Французької революції,» зазначав М.Ф. Орлов [10]. І все ж, незважаючи на негативні сторони революції, як представляли її собі декабристи («влада натовпу», якобінський терор, що завершився термідором і потім затвердження диктатури Наполеона), а також і на реставрацію після 1815 р. в Європі абсолютистських режимів, найбільш проникливі представники декабристського кола не могли не побачити і кінцевих позитивних наслідків революції. П.І. Пестель говорив: «Повернення Бурбонів на французький престол і мої міркування про ці події можу я назвати епохою в моїх політичних поглядах, поняттях і образі думок, бо почав міркувати, що більша частина корінних постанов, введених революцією, були при монархії збережені і за добрі речі визнані, між тим як усі повставали проти революції і я сам проти неї завжди був. Від цього судження породилася думка, що революція, видно, не так погана, як кажуть, і що може бути дуже корисна, в якійсь думці я схилявся до іншого ще судження, що ті держави, у яких не було революції, продовжували бути позбавлені подібних переваг та установ» [10]. Таким чином, засудження «жахіть французької революції» не заважало ідеологам декабризму усвідомлювати, що, говорячи словами М.Ф.Орлова, «епоха французької революції - велика епоха людини і Розуму» [2]. Критика «крайнощів» французької революції у декабристів узгоджувалася з визнанням позитивних в кінцевому рахунку результатів.

Французька філософія  та суспільно-політичні теорії XVIII століття, стали ідеологічною підготовкою  буржуазної революції, дали нищівну  критику віджившому феодальному  порядку Франції. Ця революційна  ідеологія знаходила живий відгук у передових людей Росії, що бачили відсталість самодержавно-кріпосницьких порядків. Твори французьких філософів читали в оригіналі: знання французької мови було обов'язковим для кожної освіченої людини в Росії. Ідеї передових мислителів Західної Європи були добре знайомі утвореному російському суспільству, особливе поширення в Росії отримали твори французьких просвітителів і філософів XVIII століття. Ці твори перекладалися і на російську мову, видавалися повністю або в уривках, і навіть робилися спроби надрукувати зібрання творів. Крім того, багато творів ідеологів буржуазної революції переводилися і поширювалися в списках.

Під час слідства кожному  декабристу задавалося питання: «З якого  часу і звідки запозичали ви вільний  образ думок, тобто від спільноти, чи навіювання інших; або від читання книг чи творів в рукописах і яких саме?» Вплив французьких просвітителів, літератури французьких та англійських публіцистів незаперечно надзвичайно великий. Судячи з відповідей, вивчення англійської конституції та конституції Північно-Американських Штатів зробило великий вплив на формування світогляду декабристів, на політичну орієнтацію. А.А. Бестужев відповів на суді: «Перша ж книга, що розгорнула в мені бажання конституції для моєї батьківщини, була «Про конституцію Англії» [3]. При відповідях на джерела формування вольнолюбивих поглядів багато декабристів вказують своїх вчителів і вихователів. Ось, що на слідстві говорив А.М. Муравйов: «Вже в дитинстві внушав мені вільний образ думок мій дядько - швейцарець Бідо, який потім повернувся на свою батьківщину» [3]. А ось, що пізніше писав декабрист Роден у спогадах: «Французька революція 1789 року вигнала до нас тисячі вихідців, між ними людей досить освічених з вищих класів, багато розумних абатів і усіляких вчителів, які зайняли місця вихователів, і втікши від революції, посіяли в російському дворянському юнацтві перше насіння революції» [3].

В політичних та філософських творах західноєвропейських і російських мислителів, у вивченні політекономії, давньої і нової історії, конституційного устрою деяких країн Європи, Північно-Американських Сполучених Штатів вони намагалися знайти відповіді на хвилюючі їх питання про причини важкого становища Росії, уяснити собі можливі шляхи та засоби необхідних перетворень, які могли б «врятувати» Росію і забезпечити їй добробут.

Широкому знайомству з ідеями французької революції  та її практичними результатами сприяли  походи російських військ у Західну  Європу та їх перебування за кордоном. Закордонні походи послужили важливим «пропагуючим фактором» [6], що вплинув на всю армію - «від генерала до солдата», які мимоволі порівнювали побачені «порядки» в західноєвропейських країнах з «порядками» в Росії. Звідси неминуче виникало питання про причини «безладу» в Росії. «Війська від генералів до солдатів, - писав А.А. Бестужев, - прийшли назад, і тільки й говорили: «Як добре в чужих землях». Порівняння зі своїми, природно, викликало запитання: чому ж не так у нас?» [2].

Про вплив війни 1812 р. та закордонних походів на формування світогляду декабристів також повідомлялося в показаннях на слідстві. Наприклад, С.Г. Волконський писав, що «з 1813 р. запозичали вольнолюбиві та ліберальні думки, перебуваючи з військами по різних місцях Німеччини, і спілкуючись з різними людьми тих місць де були. Більше ж за все отримав схильність до такого образу думок під час мого перебування в кінці 1814 на початку 1815 року в Парижі та Лондоні» [3].

Багато хто з майбутніх  декабристів, перебуваючи у Парижі, зустрічався з провідними політичними  діячами Франції, слухали лекції французьких вчених з політичних питань. Після закінчення війни, коли почали створюватися таємні товариства перед ними постала задача практичної підготовки революційного перевороту в Росії, вони уважно стежили за досягненням революційної думки в Західній Європі.

В основу декабристських проектів політичного і соціального  перевлаштування Росії були покладені  принципи природного права, створені мислителями  Просвітництва: Локком, Руссо, Монтеск'є, Дідро, Гольбахом, з творами яких автори були добре знайомі. Під «природніми правами» розумілася особиста свобода людини, рівність усіх перед законом, скасування станової нерівності, а також створення представницького органу правління при розподілі влади на законодавчу, виконавчу та судову, при незалежності судової влади і відповідальності виконавчої перед законодавчою. Ці положення своїм вістрям були спрямовані проти феодально-абсолютистських порядків і містили великий для того часу революційний заряд. Вони декларували основи буржуазно-правової держави. При розробці своїх проектів Пестель і Муравйов спирались також на конституційний досвід інших держав - Північно-Американських Сполучених Штатів та деяких інших країн Західної Європи.

Таким чином, саме передові західноєвропейські ідеї мали визначальний вплив на формування світогляду декабристів. Зокрема, Велика французька революція 1789 року, англійська конституція, конституція Північно- Американських штатів, ідеї передових мислителів Просвітництва сприяли будівництву тієї платформи, на якій в подальшому буде ґрунтуватись діяльність декабристів.

1.2. Формування  декабристської ідеології. Союз  порятунку та Союз благоденства

Створенню таємного товариства декабристів передувала діяльність тісних товариських груп, у яких можна було постійно обмінюватися думками, обговорювати хвилюючі питання. Все голосніше заявляє про себе політична течія, нехай дуже і незначна за своєю чисельністю, представники якої цілком впевнені в своїй політичній спрямованості - без знищення кріпацтва у всіх його проявах неможливий подальший розвиток країни.