Геометричний синтез зовнішнього евольвентного нерівнозміщеного прямозубого зачеплення

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Июня 2013 в 12:47, курсовая работа

Описание работы

Спроектувати передачу зубчасту з кутовою корекцією.

Вихідні дані.

мм - модуль;
- число зубців першого колеса;
- число зубців другого колеса;
- коефіцієнт висоти головки зуба;
- коефіцієнт висоти ніжки зуба;
- коефіцієнт радіального зазору;
- коефіцієнт округлення біля ніжки зуба;
- кут профілю.

Файлы: 15 файлов

5_vusnovok_literatura.docx

— 15.91 Кб (Просмотреть файл, Скачать файл)

KP.rar

— 707.73 Кб (Скачать файл)

ZL4.docx

— 95.22 Кб (Скачать файл)


4 СИНТЕЗ  КУЛАЧКОВОГО МЕХАНІЗМУ З РОЛИКОВИМ  КОРОМИСЛОМ

(ЛИСТ 4 )

 

Задачею синтезу кулачкового механізму є визначення його геометричних параметрів та побудова профілю кулачка за такими вихідними даними.

Вихідні дані:

1. Схема кулачкового механізму


 

 

 

 

 

 

2. Довжина коромисла L=160;

3. Максимальний кут розмаху коромисла ψmax=18° ;

4. Кут робочого профілю кулачка jр = 210°;

Фазові  кути профілю:

- віддалення - jв. = (0,54-0,02n)jр = (0,54 - 0,02 ·8)·210° = 84° ;

- дальнього  вистою - jд.в. = 0,1jр = 0,1· 210 = 21° ;

- наближення - jн. = (0,36+0,02n)jр = (0,36 + 0,02·8)·210° = 105° ;

Кут тиску [J] = 42°;

nК=350 об/хв.

 

 

Таблиця 4.1 - Формули для обчислення  безрозмірних  коефiцiєнтiв y, d і ξ залежно від позиційного коефіцієнта К

 

#№

Закон

руху

К

y

d

ξ

3

a

0                0.5       1  k

 

Лінійне прискорення

 

 

0

0

 

 

 

1

 

 


 

 4.1 Знаходимо частоту обертання кулачка

 

.

4.2 Побудова кінематичних діаграм графічним способом – методом інтегрування.

       На кресленні візьмемо найбільшу ординату графіка на фазі віддалення  і підрахуємо масштабний коефіцієнт аналога швидкості коромисла:

 

       Підрахуємо масштабний коефіцієнт аналога прискорення, аналога швидкості, переміщення коромисла [2].

                     

=
β
/( mj*Н1)= 0,00125/(0,0136*55)= 0,00167 рад/мм;

       = /( H2)=0,00167/(0,0136*50)=0,00246 рад/мм;

 

4.2.1 Розрахунок масштабних коефіцієнтів і ординат діаграми переміщення

 

Накреслимо  координатні осі. На осі абсцис у  вибраному масштабі відкладаємо  відрізки, пропорційні фазовим кутам, і на відрізках j відмічаємо  положення точок, які відповідають  значенням   K = 0, 0.1, 0.2 ... , 1. Візьмемо найбільшу ординату графіка (ybmax) = 66 мм.

Тоді  масштабний коефіцієнт графіка переміщення:

mb = bm/(Ybmax) = 0,262/66= 3,97×10-3  1/мм.

Будь-яка  ордината графіка може бути підрахована  за формулою:

к) = ψ×bm /mb.

 

Наприклад, при К= 0.5: 

ψ = 3k2(1-2/3k) =3*0.52(1-2/3*0.5) = 0.5;

0.5) = 0.5·0,523/(8,7×10-3) = 30 мм.

Користуючись роздруківкою (див. додаток  Н ), будуємо діаграму переміщення b=b(φ).

 

4.2.2 Розрахунок масштабних коефіцієнтів і ординат діаграми швидкостей

 

На  кресленні візьмемо найбільшу ординату графіка на фазі віддалення (y ) =66 мм і підрахуємо масштабний коефіцієнт аналога швидкості коромисла:

mdb/dj = dmax×bm/(jв(yvmaxВ)) = 1.5×0,262/(1,466×66) = 4,06×10-3  1/мм,

де dmax= 6K·(1-K) = 6·0.5·(1-0.5) = 1.5.

Масштабний  коефіцієнт кутової швидкості коромисла:

mw = mdb/dj×wк = 4,06×10-3×36,63 =1,48 ×10-2  с-1/мм.

Обчислимо ординати графіка аналога  швидкості коромисла:

на  фазі віддалення

(yvВ) = bm ×d/(jВ×mdb/dj) = 0,262×d/(1,466×4,06×10-3) = 44,03·d;

на  фазі наближення

(yvН) = bm×d/(jН×mdb/dj) = 0,262×d/(1,833×4,06×10-3) = 35,2·d.

 

Наприклад, для К= 0.5:   (yvВ0.5) =44,03×2 = 88,06 мм;

(yvН0.5) = -35,2×2 = -70,4 мм.

 

Визначивши  ординати yv (див. додаток М) для заданих величин К, будуємо діаграму швидкостей.

 

4.1.3 Розрахунок масштабних коефіцієнтів  і ординат діаграми прискорення

Візьмемо найбільшу ординату графіка  прискорень на фазі віддалення (ya maxВ) =80 мм і підрахуємо масштабний коефіцієнт аналога прискорень:

= xmax×bm/((ya maxВ)×jВ2) = 3×0,262/(80×1,4662)= 0,46×10-2 1/мм,

де xmax= 6(1-2·K) = 6(1-2*0,25) = 3.

Масштабний  коефіцієнт прискорень:

me =

×w2 = 0,46×10-2×36,632 = 6,17 (м/с2)/мм.

Співвідношення для обчислення ординат графіка прискорень на фазі віддалення і наближення:

(yaВ) = bm×x/(jВ2 × 

) = 0,262×x/(1,4662×0,46×10-2) = 26,5×x,

(yaН) = bm×x/(jН2×

) = 0,262×x/(1,8332×0,46×10-2) = 16,9×x.

Наприклад, для К= 0.25:     (yaВ) = 26,5×3 = 79,5  мм;

                                              (yaН) = -16,9×3 = -50,7 мм.

 

Визначивши ординати для заданих  величин К, будуємо діаграму прискорень.

 

4.3 Графічне визначення мінімального радіуса кулачка

 

Необхідні графічні побудови виконуємо у такій  послідовності:

1. За заданим  законом руху коромисла будуємо  діаграми переміщення, аналогів  швидкості та прискорення. 

2.  Будуємо графік залежності аналога  швидкості центра ролика коромисла  db/dj від переміщення центра ролика S= bL3 з урахуванням криволінійності його траєкторії.

Залежно від бажаних розмірів побудови вибираємо довжину відрізка AO, пропорційну довжині коромисла LK, і обчислюємо масштабний коефіцієнт довжини:

 

ml= LK/(ao)=160/130= 1,2×10-3 м/мм.

 

Із  довільної точки О проводимо  дугу радіусом (ОВ) і відзначаємо  на ній початкове положення В0 центра ролика коромисла. Від початкового положення коромисла відкладаємо кут розмаху bm коромисла, ділимо його згідно з діаграмою переміщень b=b(j) і з точки О проводимо промені через точки поділу кута bm. Точки перетину В1, В2, ... , В10 променів з дугою В0, В10 покажуть послідовні положення центра ролика коромисла при повороті кулачка на фазовий кут. На променях ОВК (К=0,1,....,10) від точок Вк відкладаємо відрізки (ВкZк), які в масштабі  ml  чисельно дорівнюють аналогам швидкості центра ролика, і сполучимо їх плавною кривою.

 

Відрізки  (ВкZк) обчислюють за формулою:

(ВкZк) = y

· mdb/dj · LK / ml ,

де y - ордината графіка швидкості центра ролика в положенні К, мм.

Наприклад, при К= 0,25, y = 0,86, тоді  

ВкZк = 0,86 · 4,06·10-3 · 160/1,2·10-3  = 46,58 мм.

Напрям відрізка (ВкZк) визначається поворотом вектора швидкості точки В коромисла в сторону обертання кулачка на кут 90°. Через кінці цих відрізків (точки Zк ) проведемо прямі, які складають з відповідними променями кути передачі руху на фазі віддалення gв=90-[Jв] = 90°– 42°= = 48° і на фазі наближення gн = 90°- 42= 48°.

Як  випливає з геометричних побудов  центр обертання кулачка, при  виконанні на фазі наближення умови J<=[Jв], розміщається праворуч проведених через точки Zк прямих, а на фазі наближення умова J<=[Jн] виконується при розміщенні центра обертання кулачка ліворуч прямих, проведених через точки Zк. Заштрихована площа є зоною, в якій, або на межах якої, можна вибрати положення центра А обертання кулачка. Кулачковий механізм матиме мінімальні розміри, якщо центр обертання кулачка збігається з точкою А0. Якщо розмістити центр обертання кулачка в точці А, то радіус початкової шайби:

R0 = (AB0) · ml = 55·1,2·10-3= 66 мм, а відстань між осями обертання кулачка і коромисла:

L0=(АО)· ml = 89,5·1,2·10-3=107,4 мм.

 

4.4 Побудова профілю кулачка

 

Побудову  профілю кулачка коромислового механізму проводимо в такій послідовності:

1. Відкладаємо міжосьову  відстань L0 в масштабі ml=1,665·10-3 м/мм і з точки А проводимо кола радіусами

 

АВ=R0 /ml=66/1,2·10-3= 79.2 мм;

АО= L0/ml =107,4 /1,2·10-3= 128.88мм.

2. Наносимо на рисунок початкове  положення коромисла ОВ, відкладаємо  кут bm розмаху коромисла , проводимо дугу радіусом ОВ і ділимо її на частини згідно з поділками осі ординат діаграми b=b(j) (точки В0 , В1,..., В10 ).

 

3. Застосовуючи метод інверсії, надаємо  стояку та коромислу рух з  кутовою швидкістю (- w1). У сумарному русі кулачок буде нерухомий, а стояк ОА буде обертатися навколо точки А. В напрямі руху стояка АО відкладаємо кути віддалення jв=84°, дальнього вистою jдв=21°, наближення jн=105°. Кути jн та jв ділимо на рівні частини згідно з поділками осі абсцис діаграми b=b(j) (точки 1, 2,..., 10).

4. З центра А проводимо дуги  радіусами АВ1, АВ2, ... , АВ10, а з точок О1, О2, ..., О10 проводимо відрізки дуг радіуса ОВ так , щоб дуги з центром в точці Оі перетинали дуги радіуса АВі. Точки перетину дуг (1, 2, ... , 10 ) належать теоретичному профілю кулачка. Отже, з’єднавши ці точки плавною кривою, одержимо теоретичний профіль кулачка як геометричне місце положень центра ролика у відносному русі навколо кулачка.

5. Будуємо дійсний профіль як  рівновіддалений від теоретичного. Радіус ролика приймаємо із  стандартного ряду лінійних розмірів, щоб забезпечити виконання таких  умов:

тоді  .

Приймаємо .

 

4.5 Аналітичне визначення радіуса-вектора теоретичного профілю кулачка

 

Вихідні дані: L0 = 160мм; L3 = 161 мм; = 15о (0,262 рад);

R0 = 27мм; =84о (1,204рад); rрол = 7мм.

Для даного закону руху штовхача значення коефіцієнтів переміщення  і швидкості вибираємо із таблиці 4.1 [8]. При

k=0.4 -

= 0.305;
=1.84.

Кут повороту коромисла  і аналог швидкості при повертанні кулачка на кут = 9о:

 

=
·
=0,305·0,262=0,07991;

Визначаємо  кут  0, радіус-вектор r теоретичного профілю кулачка і кут повороту :

0 = arcos ((1612+1602-1202)/2·161·160)=43о=0,751рад;

=
мм;

,

де  ;

;

.

 


~$titulka.docx

— 162 байт (Просмотреть файл, Скачать файл)

Информация о работе Геометричний синтез зовнішнього евольвентного нерівнозміщеного прямозубого зачеплення