Транспортні послуги і транспортні подорожі: сутність та класифікація

http://otherreferats.allbest.ru/transport/00149419_0.html

 

РОЗДІЛ 1

Транспортні послуги і транспортні  подорожі: сутність та класифікація

 

Поняття та класифікація транспортних послуг

 

Донедавна більшість транспортних підприємств виконували тільки операції перевезення, не турбуючись про надання  спектра інших послуг. Проте нові економічні умови, формування ринку  транспортних послуг, поява та посилення  конкуренції між підприємствами транспорту спонукають до активного  вивчення досвіду функціонування транспорту країн з ринковою економікою. Поняття "послуга транспорту" починає  широко використовуватися в практиці організації та планування роботи транспорту.

Особливості діяльності щодо надання послуг зводяться до таких  положень:

послуги не можуть існувати поза процесом їхнього надання (вони не можуть накопичуватися);

продаж послуг - це фактично продаж самого процесу праці, тому якість послуг визначається якістю самого процесу  праці;

послуги являють собою  конкретну споживчу вартість тільки в певний час і в конкретному  місці чи напрямі, що істотно обмежує  можливість їхніх замін на ринку  послуг;

послуги транспорту належать до послуг, що завершують процес матеріального  виробництва. [3]

Послуга транспорту визначається як підвид діяльності транспорту, що спрямований  на задоволення потреб людей і  характеризується наявністю необхідного  технологічного, економічного, інформаційного, правового та ресурсного забезпечення.

До транспортних послуг належать: 

перевезення вантажів та пасажирів;

навантажувально-розвантажувальні роботи (навантаження, розвантаження,

перевантаження, внутрішньоскладські  операції, пересадка пасажирів);

зберігання вантажів;

сервісне обслуговування транспортних засобів;

підготовка засобів, якими  здійснюються перевезення;

надання засобів, якими  здійснюються перевезення, на умовах оренди чи прокату;

переганяння (доставка) нових  та відремонтованих транспортних засобів  тощо.

Вітчизняними та зарубіжними  спеціалістами запропонована такі види класифікації транспортних послуг.

1.За ознакою взаємозв'язку  з основною діяльністю підприємства:

Перевізні, тобто містять  в тому чи іншому вигляді елемент  перевезення;

Неперевізні.

2.За видом споживача,  якому надається послуга:

Зовнішні, надання нетранспортним підприємствам і організаціям;

Внутрішні, надання іншим  підприємствам і організаціям транспорту.

3. За характером діяльності, пов'язаної з наданням певної  послуги:

Технологічні;

Комерційні;

Інформаційні тощо. 

 

 

 

 

 

 

http://pulib.if.ua/part/8901

1.2.Роль і місце транспортних послуг на туристичному ринку.

Повітряне сполучення, як регулярне так і  нерегулярне, здійснюється з метою  перевезень пасажирів, багажу, вантажів, пошти. Послуги повітряного транспорту носять комерційний характер.

Відношення  авіаперевізника, пасажирів і власника вантажу, що складаються в міжнародних  повітряних перевезеннях, основані на договорі перевезення і здійснюються в рамках цього договору. Основою  договорів міжнародного повітряного  перевезення пасажирів і вантажів, як це слідує з міжнародних конвенцій, договорів і національного законодавства, складають обов’язки авіаперевізника  доставити пасажирів (вантаж) в обумовлений пункт призначення, за що пасажир (відправник вантажу) зобов’язується заплатити встановлену перевізником плату по відповідному тарифу. Інші права і обов’язки сторін конкретизують і доповнюють цей основний зміст угоди повітряного перевезення.

Міжнародний характер договору повітряного перевезення  надає той характер, що пасажир  слідує за кордон. Пасажир або доставляється  в пункт призначення за кордоном, або передбачується його зупинка  в іноземній державі, якщо навіть пункти відправлення і призначення  знаходяться в одній і тій  же країні.

Умови повітряних перевезень пасажирів і  вантажів між державами, для уніфікації деяких правил, регулюються конвенціями, що стосуються міжнародних повітряних перевезень. Зокрема, Конвенцією для  уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень 1929 р., Гаазьким протоколом 1955 р. про зміни окремих  положень Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних  перевезень 1929 р, Гватемальським протоколом 1971р., що передбачує внесення ряду принципових  змін в Конвенцію для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних  повітряних перевезень 1929 р.

Ці  положення ввійшли в діючі  умови пасажирських перевезень Міжнародної  асоціації повітряного транспорту (МАПТ).  Основну увагу в цих умовах приділяється проїзному білету, порядку перевозу багажу, правам перевізника, адміністративним формальностям, розрахунках з пасажирами і відповідними авіакомпаніями. 

В міжнародних  повітряних сполученнях всіма авіаперевізниками  використовується єдина транспортна  документація, що відповідає типовим  формам. Пасажирський білет при міжнародних  повітряних перевезеннях включає також  відомості про багаж і одночасно  виконує функції багажної квитанції, багажна бирка, що видається пасажиру, функції багажної квитанції не має  і є тільки документом на одержанні  багажу. Відповідальність авіаперевізника  по договору міжнародного повітряного  перевезення основана на вині, причому  тягар доказування її відсутності  лежить на перевізнику. Правилами перевезення  передбачується, що відповідальність авіаперевізника за ручну поклажу  пасажира настає тільки у випаду, коли буде доказана вина перевізника. Границі  відповідальності авіаперевізника  складають 250 тис. франків за кожного  пасажира, 500 франків за кілограм вантажу  і багажу, 10 тис. франків за ручну  поклажу кожного пасажира.

Турагентства, агент з подорожі при користуванні послугами морського транспорту, формуючи туристський продукт (тур) або подорож по Світовому океану, можливий прохід через територіальні  води, а, отже визначення обмежень у  відповідності з національними  законодавствами прибережної держави  відносно охорони довкілля, режиму і звичаїв міжнародних портів, морських шляхів і ін.

Під морським шляхом вважається шлях курсування судна з одного порту в інший  через відкрите море, а також через  протоки, канали, ріки і озера. З урахуванням  економічних і фізико-географічних факторів складаються основні напрямки морських сполучень, що здійснюють пасажирський або вантажний обмін між районами держави.  Рух по морських шляхах різних засобів морського транспорту (торгові судна, пороми, судна допоміжного флоту, призначені для перевезення вантажів і пасажирів) складають торгове судноплавство. Морське торгове судноплавство організовується в двох формах: нерегулярне (трампове) і регулярне (лінійне). Трампове судноплавство організовується для перевезення пасажирів або вантажу по різних маршрутах морських шляхів в залежності від наявності вільного тоннажу. Розклад не складається. Кожний рейс встановлюється рейсовим завданням. Лінійне судноплавство організовується системою регулярних ліній, вантажних, пасажирських, вантажопасажирських, на визначених напрямках морських шляхів між портами завантаження і розвантаження згідно розкладу.

Морські шляхи діляться на регіональні, морські, міжнародні океанічні і каботажні. Регіональні морські шляхи –  це шляхи, що формуються в певних географічних регіонах. Міжнародні океанічні шляхи  пролягають в океані (або океанах) між портами різних держав, розміщених на різних континентах. Каботажні морські шляхи пролягають між портами одної держави.

Потрібно  звернути увагу на те, що договором  перевезення скріплюються комерційні умови купівлі-продажу транспортної продукції морського флоту, в  яку включається перевезення  пасажирів, багажу і транспортних засобів  власного користування. Основу цих  договорів складає фрахтування.

Фрахтування означає надання за оговорену  плату (фрахт) всього судна або його частини для перевезення вантажів, пасажирів або виконання інших  робіт з метою завершення одного або декількох рейсів, а також  передача судна на певний час у  розпорядження фрахтувальника. Процес фрахтування використовується в  трамповому судновиробництві.

Рейсове фрахтування ділиться на фрахтування  судна на рейс, круговий рейс, послідовні односторонні рейси по контракту. Фрахтування  судна (флоту) на час передбачає, що всі умови оформляються спеціальним  договором – чартером. Для спрощення  оформлення чартеру використовуються спеціальні проформи чартерів, які  являють собою розроблені і виготовлені  в типографії бланки набору і роз’яснень умов договору морського перевезення.

В основі оформлення перевезення лежать транспортні  документи: товарна квитанція або  документ, що підтверджує право володіння. В міжнародному обороті досить часто  перевезення товару або багажу, пошти  супроводжується оформленням товаророзподільчого  документа, який перевізник видає вантажовідправнику. До таких документів прийнято відносити: коносамент (він може бути чистий і  нечистий, ордерний або оборотний, наскрізний), морську і рейсову транспортну  накладну, залізничну накладну, варрант.

Коносамент  – цінний папір, що являє собою  товаророзподільчий документ, що підтверджує  право його тримача розпоряджатися вказаним в ньому вантажем, зданим для морського перевезення, і  одержати цей вантаж після його завершення. Коносамент видається перевізником про прийняття вантажу на борт судна.

Для одержання визнання на ринку проформи чартерів проходять стадію узгоджень  в Раді по документації Балтійської і міжнародної конференції, Палаті  судноплавства Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії. Під егідою міжнародного морського комітету в 1925 році була розроблена і прийнята Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, що одержали назву “Гаазьких правил”. В 1968 р. був прийнятий додатковий протокол, що носить назву “Правил Вісбі”. Для розробки нових форм правового регулювання в рамках Комісії ООН з права міжнародної торгівлі в Гамбурзі в 1978 р. була прийнята Гамбурзька конвенція ООН про морське перевезення вантажів, що одержала назву “Гамбурзькі правила”.

Гамбурзькі  правила охоплюють правове регулювання  перевезення тварин, вантажів на палубі та небезпечних вантажів, а також  норми юрисдикції і арбітражу. Ці правила закріпили норму про  множину юрисдикції. Позивач, по своєму вибору, може пред’явити позов в  суді за місцем:

§ основного  комерційного підприємства відповідача;

§ укладання  договору перевезення при умові, що відповідач має там комерційне підприємство або агентство, при  посередництві якого був заключний  договір;

§ порту  погрузки або порту вигрузки;

§ указаному  в договорі морського перевезення.  

Таким чином “Гамбурзькі правила” закріпили  відмова від практики, що склалася вирішення питання про підсудність  спорів на основі укладених договорів  сторін.

Пасажири, що користуються послугами морського  транспорту, діляться на шість основних груп: ділові пасажири (комерсанти), туристи, емігранти, сезонні робітники, паломники  і військовослужбовці. В залежності від мети поїздки туристи використовують судна переважно для морських подорожей, у зв’язку з чим  організовують круїзні рейси, або  для переїзду з одної країни в  другу. Туристські рейси здійснюються протягом тривалого часу по спеціальному розкладу, що передбачує стоянки в  портах для ознайомлення пасажирів  з при побережними містами  та їх околицями. Екскурсійні рейси  на відміну від туристських виконуються  протягом нетривалого часу (до трьох  діб). Туристські перевезення морем  діляться на каботажні, закордонні і  змішані туристські (круїзні) рейси  з участю одного або кількох суміжних видів транспорту. Туристські рейси, як правило, проводяться в несезонний період, коли немає масового напливу  пасажирів. Протягом червня – серпня весь пасажирський флот ставиться під  перевезення пасажирів на регулярних лініях.

Пароплавство  здає судно  в оренду на умовах відшкодування йому витрат по його отриманню і встановленого процента нагромадження. В іншому випадку туристські агентства проводять рейсове фрахтування судна на частину пасажирських місць. Або фрахтування здійснюється на певний час по тайм-чартеру [81]. Обов’язки і відповідальність володаря судна і фрахтувальника визначаються договором, що укладається сторонами. [100].

Велике  значення надається питанням обслуговування пасажирів на суднах і березі. Організації  посадки-висадки, інформації, поштово-телеграфному зв’язку, харчуванню, торгівлі і дозвіллю.

Туроператори  укладають договори по розподілу  портів обслуговування і числі відходів суден, що обслуговуються лінійними  конференціями, і країн, судноплавні  лінії яких є членами конференції [78, с.92].

Особливу  роль відіграє міжнародно-правове регулювання  річних пасажирських перевезень по річках. Які мають безпосередній вихід  у відкрите море або закрите море (перевезення “ріка – море”).  До таких відносяться Дунай, Рейн, Нігер, Меконг, Ла-Плата, Амазонка та ін. Пасажирське плавання регулюється конвенціями про режим судноплавства.

Міжнародною конвенцією про рух по дорогах  і Протоколом про дорожні знаки  і сигнали 1949 р. визначені порядок  видачі дозволів на управління автомобілями, паспортів і здійснення прикордонних формальностей. В 1968 р. в рамках Економічної  і Соціальної Ради ООН була прийнята Конвенція про дорожній рух, що вступила в силу в 1977 р.  Також в 1968 р. була прийнята Конвенція про дорожні знаки і сигнали. А в 1975 р. – Договір про мінімальні вимоги, що стосуються видачі і дійсності водійських прав і Європейських договір про міжнародні автомагістралі.

У відповідності  з цими міжнародними конвенціями  і договорами визначається правовий статус автомагістралей (дороги класу  А, В, С, Е), правила користування дорожніми  знаками і сигналами на автомагістралях, міжнародні стандарти дорожніх транспортних засобів і засобів для перевезення  пасажирів, легкові автомобілі, мопеди, велосипеди, національні і іноземні транспортні засоби), міжнародні форми  шоферських посвідчень і міжнародна страхова карта (зелена карта).

Для координації діяльності національних автомобільних перевізних засобів  державами укладаються двохсторонні і міжнародні договори про дорожній рух і міжнародні дорожні перевезення.

В регіональному  аспекті ця координація здійснюється на багатосторонній договірній основі в рамках міжнародних організацій. Таких як Міжнародна автодорожна  федерація, Міжнародний союз автомобільного транспорту. Постійна  міжнародна асоціація дорожніх конгресів. Міжнародна автомобільна федерація, створена для підтримки розвитку автомобілізму, сприяє розвитку міжнародного дорожнього руху і автотуризму. Виданню карт автомобільних шляхів, регламентації проведення автомобільних змагань. В її структурі діє Міжнародна комісія по туризму, яка сприяє автомобілістам у їх власних країнах і за кордоном (координація технічного обслуговування, взаємного технічного обслуговування зарубіжних клубів, розробка міжнародних карток для надання допомоги автомобілістам, кредитних книжок для ремонту, технічного і санітарного обслуговування), здійснює інформаційне обслуговування туристів (поширення інформації для автомобілістів про правила дорожнього руху, про таможні формальності при відвідуванні різних країн, про рекомендовані маршрути), сприяє організації кемпінгів  і здачі на прокат причіпних будиночків, а також страхування в міжнародному масштабі. Комісія приймає рекомендації по захисту навколишнього середовища і пам’ятників старини, розробляє нові райони і маршрути для організації автотуризму.