Глобальні проблеми сучасності

   Частка відносно чистих територій становить в Україні лише 7%. Сюди входять, переважно, території природно-заповідного фонду, а також прилеглі передгірські та гірські території Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької, окремі ділянки Тернопільської, Житомирської, Полтавської, Сумської, Чернігівської областей, АР Крим. Забруднені та дуже забруднені території становлять відповідно 40% та 30%. Зона відчуження ЧАЕС з прилеглою зоною, а також окремі місцевості Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської областей загальною площею до 1% державної території належать до зони екологічної катастрофи.

   Причиною такої ситуації є дуже високий рівень концентрації промисловості в окремих районах, непродумане використання природних ресурсів, екологічно необгрунтована господарська діяльність у багатих на сільськогосподарські та рекреаційні ресурси регіонах.

  Найбільшими забруднювачами природи є паливно-енергетичний, металургійний, хіміко-індустріальний, агропромисловий комплекси, комунальне господарство, транспорт, особливо автомобільний. Металургія, споживаючи 1/5 загальнодержавного обсягу використаного газу, 1/3 вугілля, в останні роки викидає в атмосферу понад третину шкідливих речовин. На енергетику припадає 30%, вугільну промисловість — 10%, хімічну та нафтохімічну галузі промисловості — 7% викидів.

   Останнім часом  намітилась тенденція до зменшення  загальних об'ємів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Однак це зменшення не є пропорційним спаду обсягів виробництва.

    Україна є одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Населенням і НГК України щорічно використовується близько 30 млрд. м куб свіжої води. її споживання за згаданий період скоротилось лише на 24%, а викиди забруднюючих речовин у поверхневі води навіть зросло у 4,25 рази.        Отже, із скороченням виробництва у перехідний період загальне навантаження на природне довкілля в нашій країні практично не зменшилось, а проблема питної води стала ще гострішою. Найбільш забрудненими річками (органічними речовинами, азотом амонійним, нафтопродуктами) вважаються Сіверський Донець, Південний Буг, притоки Дунаю. 40-45% усіх забруднень поверхневих вод дає АПК. «Внесок» його у руйнування земельних ресурсів становить понад 50%.

   Нераціональне  застосування засобів хімізації  у сільськогосподарському виробництві  є однією з основних причин  погіршення якості земель. Воно призводить до нагромадження в грунтах залишків мінеральних добрив і пестицидів. Найвищий ступінь забрудненості грунтів залишками пестицидів спостерігається в лісостеповій зоні. Значну небезпеку для якості грунтів становлять техногенні викиди промислових підприємств.

   Внаслідок нераціонального використання та надмірного рекреаційного навантаження виснажуються природні запаси деяких видів рослинних ресурсів. Забруднення природного довкілля промисловими, сільськогосподарськими підприємствами, поряд з іншими негативними чинниками призводять до різкого скорочення чисельності багатьох видів тварин. Погіршення медико-демографічної (скорочення середньої тривалості життя, падіння загального коефіцієнта народжуваності) ситуації, здоров'я населення України значною мірою пов'язані з незадовільною екологічною ситуацією. Український народ опинився перед реальною загрозою вимирання.

   Трагедією в долі українського народу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Вона порушила господарську діяльність багатьох промислових підприємств, завдала шкоди сільському та лісовому господарству. З моменту аварії й до цього часу особливу проблему становить забруднення радіонуклідами.

  Після закриття  ЧАЕС проблемою залишається зміцнення  здоров'я людей, що постраждали  від катастрофи, створення «безпечного» саркофага над четвертим зруйнованим енергоблоком, створення потужностей для переробки відпрацьованого палива та радіоактивних відходів, компенсування втрат у виробництві електроенергії, створення можливостей для повернення земель у сільськогосподарське використання. Для вирішення всього комплексу проблем необхідна фінансова підтримка світового співтовариства. 

    2.2. Очікувані тенденції та перспективи України

     - 1. Очікувані тенденції народжуваності

  Загальноєвропейські  тенденції народжуваності не дають підстав очікувати істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності впродовж наступних 10-15 років. Втрати ненародженими внаслідок епідемії ВІЛ\СНІДу протягом 2003-2010 рр. можуть становити 100-200 тис. У зв'язку з тим, що негативні тенденції у динаміці народжуваності посилюються, ці втрати матимуть суттєвий вплив на формування молодих поколінь. Тільки після 2015 р. за умов зміни репродуктивних настанов можна розраховувати на підвищення цього показника до 1,35-1,45 у розрахунку на одну жінку. Слід підкреслити, що і такий варіант розвитку не забезпечуватиме навіть просте заміщення поколінь. (Додаток 3)

     Кризовий  стан дітородної активності населення  даватиметься взнаки протягом  життя багатьох поколінь на  рівні не лише сім'ї, а й усього суспільства (навіть якщо цей процес і припиниться). Як наслідок, у майбутньому спостерігатиметься хвилеподібна динаміка чисельності населення і його вікових контингентів, що може перетворитися на відчутну перепону в досягненні сталого розвитку країни.

     - 2. Очікувані тенденції смертності

     Хвилеподібний  характер тенденцій смертності  в Україні впродовж принаймні  найближчих 25 років, значні резерви  зниження смертності у допрацездатних  і особливо працездатних вікових  групах, адаптація населення до нових соціально-економічних умов, подолання затяжної економічної кризи, успіхи медицини в лікуванні широкого кола захворювань дають підстави розраховувати на зниження ймовірності смерті: прискорене зниження - смертності немовлят (до 7,5-8%) і дітей раннього віку, вельми помірне - жінок 16-60 років (імовірність померти, не доживши до 60 років, для 16-річних дівчат скоротиться до 7-8%) і населення старше 60 років.(Додаток 3)

   Найбільші  зрушення (як і протягом останніх 50 років) очікуються у смертності чоловіків працездатного віку. Передбачається, що імовірність померти не доживши до 60 років для 16-річних юнаків у 2026 р. становитиме 16-21%. (Додаток 3)

  Практично  смертність саме цього контингенту  визначатиме загальний характер  тенденцій смертності та тривалості життя населення України.

   За умови  бездіяльності держави у сфері  економічного забезпечення відтворення  населення, відсутності належного  розвитку систем охорони здоров'я,  освіти, культури поширюватимуться  особливо серед молоді наркоманія, алкоголізм, туберкульоз, ВІЛ\СНІД, венеричні та інші інфекційні захворювання. Смертність впродовж певного періоду коливатиметься у межах сучасного рівня. За таких умов до 2026 р. Україна неістотно перевищить ті показники тривалості життя населення, яких вже було досягнуто у середині 80-х років.

- 3. Очікувані тенденції міграцій  населення

     Згідно  з песимістичним прогнозом за  умови збереження наявних тенденцій  со-ціально-економічного розвитку  України кількість іммігрантів  з пострадянських країн залишатиметься сталою, як і масштаби виїзду до цих держав. Виїзд до Росії та Білорусі дещо зростатиме. Загальне сальдо міграцій населення стабілізується на рівні близькому до сучасного.

     За  оптимістичним варіантом прогнозу, протягом 2005-2015 рр. можлива інтенсифікація повернення етнічних українців та раніше депортованих за національною ознакою з країн колишнього СРСР. (Додаток 3)

   Щорічна  кількість вибулих до економічно  розвинених країн поступово зменшуватиметься, по-перше, через вичерпання етнічної  складової цього потоку; по-друге, внаслідок пом'якшення дії чинників, які стимулюють від'їзд; по-третє, завдяки розширенню можливостей здійснення зворотної трудової міграції до цих країн без зміни місця проживання. Підвищення рівня життя населення зробить Україну привабливою для мігрантів з різних регіонів світу. Сумарна кількість прибулих до України перевищить чисельність вибулих уже всередині цього десятиліття. Позитивне сальдо міграцій населення постійно зростатиме і досягне 55-60 тис. осіб у 2026 р., а коефіцієнт інтенсивності міграцій зросте з теперішніх 2,8 до 3,0-3,8%.

- 4. Прогноз  чисельності та складу населення

     Вичерпання  потенціалу демографічного зростання  України визначає неможливість  найближчим часом не лише розширеного,  а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиліття чисельність населення України неухильно скорочуватиметься .

    За  оптимістичним варіантом прогнозу  до 2026 р. загальна чисельність  населення України скоротиться  до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним  - до 40,4. (Додаток 3)

     Загальні  параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання кількості народжених, померлих і загальної кількості населення. Депопуляція, імовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя ХХІ ст. (за оптимістичним варіантом - до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між кількістю померлих та народжених неминуче зростатиме.

- 5. Перспективи демографічного старіння

     Після  відносно короткого періоду, коли 60-річну межу переходитимуть нечисленні  покоління воєнних років народження, процес старіння подовжуватиметься  через низьку народжуваність  і зростання середньої тривалості  життя, зокрема і в старших вікових групах. У селах цей процес розвиватиметься повільніше, і на початок 2011 р. його показники в міських поселеннях і сільській місцевості майже зрівняються. Після цього в селах рівень старіння знижуватиметься, а в містах - підвищуватиметься, і до 2026 р. в містах стане істотно вищим, ніж у селах. Відповідно неминуче зростатимуть рівні навантаження населення працездатного віку, що викликатиме низку соціально-економічних проблем, які вимагатимуть посиленої уваги органів влади. (Додаток 3)

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

    Проблема №1- демографічна. На демографічну ситуацію в Україні суттєво впливає стан здоров’я населення, який останніми роками помітно погіршується. Здоров’я як соціальна категорія тісно пов’язана з конкретним середовищем проживання і характером діяльності людини

   Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підгрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного життя.

    Екологічна  ситуація посідає 2 місце. Територія  нашої країни розглядається в  світі як район планети, де  стан природного довкілля оцінюється як несприятливий, а в окремих місцях навіть критичний. Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи.

   Екологічна  ситуація, яка зараз склалася  в Україні, тісно пов'язана  з сировинною, енергетичною, демографічною та іншими глобальними проблемами людства. Для підвищення рівня людського розвитку у нашій державі, екологічної та ядерної безпеки потрібно мобілізувати зусилля всіх урядових і неурядових організацій, учених, виробничників, всього населення держави.

  Переваги, що їх має Україна на ринку озброєнння та військової техніки, є далеко не абсолютними. Їх можна втратити або з об'єктивних причин (зростання витрат виробництва та, як наслідок, збільшення вартості техніки), або в результаті посилення позицій потенціальних конкурентів українського оборонно-промислового комплексу.

   Що ж  до основних перепон в нарощуванні  Україною експорту свого озброєння  та військової техніки, то сюди  можна віднести передусім фінансову  слабкість країни ( продаж озброєння  та військової техніки - справа не тільки прибуткова, а й така, що потребує значних інвестицій), а також відсутність системи післяпродажного обслуговування і маркетингу. Крім того, для завоювання нових для України ринку озброєнння та вибору стратегії військово-технічного співробітництва необхідною умовою є вивчення структури конкретного регіону, блансу сил, ставлення країн-імпортерів до військового експорту, присутність традиційних експортерів на цьому ринку тощо.

   Проте,  незважаючи на окремі проблеми, які переживає сьогодні український ВПК, Україна має всі передумови для значного розширення своїх експортних поставок військової техніки на світовий ринок. Доходи від експорту українського озброєння та послуг військового призначення доводять, що продукція українського ВПК в своїй більшості відповідає світовому рівню і не поступається своїм аналогам з найбільших країн-експортерів військової техніки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІІ. Пропозиції розв'язання глобальних проблем сучасності

3.1. Напрями  вирішення глобальних проблем.

  Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством, найгострішою є проблема збереження миру. Людська цивілізація, по-суті, повторює своєю історією біблійне оповідання про Адама і Єву, які до гріхопадіння були безсмертні. Можна сказати, що подібне гріхопадіння всього людства сталося у ХХ ст. До появи сучасних видів зброї кожен усвідомлював: людина - смертна, людство - вічне. Атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі сповістило сумну новину - людство стало смертним. Навіть локальні війни сьогодні здатні завдати природі і людству непоправної шкоди. Мовою військових - неприйнятних збитків.