Вплив моди на формування індивідуальної поведінки особистості

Адекватне самовираження  в моді ґрунтується на правильній самооцінці, постійній потребі в  самопізнанні. «Відсутність самопізнання, самооцінки приводить до того, що людина підкоряється владі своїх перших поривів, неперевірених думок або, навпроти, фіксованих (раз і назавжди) установок, не вміє диференціювати себе від інших, не знає своєї слабості, достоїнства й т.д. ». Саме таких людей мода робить своїми жертвами в першу чергу.

Чим нижче самооцінка особистості, тим більше значимим для нього виявляється момент зовнішньої виразності (привабливості). Носіння модного одягу для таких людей перетворюється в повсякденну демонстрацію мод. Відпрацьовані, у найкращому разі перед дзеркалом, рухи й пози, манірність, нарочитість руйнують природні моделі поводження. Створювана в такий спосіб привабливість у дійсності виявляється не більш ніж чудністю [5;с.8].

Деяким молодим жінкам не вдається мати привабливу зовнішність, незважаючи на наявні для цього задатки. Іноді вони настільки поглинені інтелектуальними заняттями, що вважають себе вище так званих жіночих фривільність. Але звичайно саме цей тип жінок відчуває гостру потребу в тім, щоб зробити враження на суспільство. «Подумайте, наскільки привабливіша вона була б, якби сполучала свій ясний розум із прекрасним оформленням зовнішності», - робить висновок із цього приводу Г. Мортон. Багато жінок з вищого суспільства або області мистецтва відзначають, що їхній шарм і прекрасна зовнішність зовсім прямо пропорційні їхнім інтелектуальним здатностям. Секрет шарму жінки, так само як і чоловіка, - у наявності відповідного рівня інтелекту [3,с.41].

Гармонічне співвідношення обраної соціальної ролі (статусу) своєї  внутрішньої позиції, своєму «Я», стає джерелом активності особистості й  визначає її відношення до модного одягу. Принциповим для такої соціально-психологічної гармонії є співвіднесення людиною своїх можливостей, цілей, завдань із характером життя, з даним життєвим етапом (його специфікою, нетиповістю для життя в цілому. Слідування моді є одним зі способів, яким людина реалізує себе як особистість (самовиражається) у діяльності, спілкуванні, рішенні життєвих завдань. Труднощі самовираження починаються з таких простих явищ, як сором'язливість, незручність у спілкуванні або, навпроти, навмисна брутальність, що є лише зовнішньою формою, що прикриває непевненість.[2, с.91].

Своєчасність - одне з  найважливіших якостей особистості  як суб'єкта життя, усвідомлене або  пережита підстава регуляції часу життя. Мода - це та сфера життя, що насичене подіями, протиріччями. Мода соціально перспективна й характеризується високими темпами розвитку. Випливаючи за модою, особистість одержує можливість інтенсивно взаємодіяти із середовищем, здобуває високий ритм життя. Проходження моді частково дозволяє вирішити саме глобальне протиріччя, що визначає специфіку життєвого руху, - між твердою об'єктивною детермінованістю особистого життя й одночасно можливостями маневрувати в часі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Формування індивідуальної поведінки особистості під впливом моди

 

Людина живе і діє, здійснюючи певні вчинки. Її діяльність і спілкування з іншими людьми об'єднуються єдиним поняттям «поведінка». У поведінці, в діях і вчинках людини виявляються  її основні соціально-психологічні властивості [1,c.67].

Поведінка людини, її вчинки і дії залежать від:

• біологічних і психологічних особливостей організму;
• умов життя і від різних впливів на людину, від того, як організована її взаємодія зі світом матеріальної і духовної культури, а також з навколишніми людьми [2,c.74].

Стан і поведінка людини завжди визначається її думками і відчуттями, що відображають дійсність, і волею, що направляє її поведінку. Відчуття, уявлення, думки індивіда створюють у нього суб'єктивні образи і моделі зовнішнього світу, які, перетворюючись в мозку, переходять в різні форми діяльності і поведінки. Психічне життя людини, її внутрішній світ не можуть бути зрозумілими незалежно від її діяльності. І навпаки, індивід завжди виражає відношення до того, що він пізнає або робить. Стан психіки людини (упевненість, бадьорість, надія або, навпаки, неспокій, роздратування, турботи) здійснюють сильний вплив на її поведінку і на результати її діяльності [18,c.53].

Розрізняють два  види спрямованості людської поведінки: реактивна;  активна.

Реактивна поведінка  є в основному реакціями на різні внутрішні і зовнішні стимули.

Активна поведінка  пов'язана із здібностями людини до свідомого вибору цілей і форм поведінки для досягнення обраних  цілей.

Людина - це продукт  природи і суспільства. Впродовж всього свого життя вона відчуває вплив великої сукупності соціальних чинників, які визначаються як соціальне середовище. Тому психологію і поведінку окремої людини неможливо зрозуміти без зв'язків (відносин) з іншими людьми.

З одного боку, люди діють, будучи наділеними свідомістю і волею. Для них будь-яке суспільне явище має свій «психологічний аспект», оскільки суспільні закономірності виявляються не інакше, як через інших людей.

З іншого боку, в спільній діяльності людей виникають  певні види зв'язків (відносин) між  ними. Ці відносини роблять великий  вплив на психологію людей і виявляються  в їх вчинках, діях і поведінці. Без  аналізу зв'язків людини з іншими людьми неможливо зрозуміти поведінку окремої людини [21,c.86].

Одним із зовнішніх чинників, які здійснюють вплив на поведінку  особи є мода.

В усі часи норми моди визначали поведінкові патерни  людини. Мода «керує» необхідністю тих чи інших дій залежно від  соціального статусу, віку, професійної приналежності людини. Соціальна роль, а людина одночасно грає декілька ролей залежно від групових ідентифікацій, має певний набір дозволів та заборон. Дані обмеження є регуляторами поведінки та мотиваторами до певних дій або утримання від них. Мода створює ілюзії, вона підтримує статус особистості завдяки створенню ілюзії розміру, ваги, успіху, віку, авторитетності. На думку П’єра Кардена , мода – це спосіб вираження, що включає в себе відображення індивідуальних якостей окремої особистості в соціальному та моральному аспектах [8,c.65].

Відповідно, мода визначає не лиже особливості одягу, але і  пат терни поведінки, особливості  взаємодії з іншими та процеси  комунікації. Г.Гегель вказує на позитивну  роль в міжособистій комунікації. Він  розглядає моду як механізм формування симпатії , уподобання, дружніх відчуттів. Перш за все мода формує привабливість однієї людини для іншої.

Природа феномену моди досить протирічна: вона є дуалістичною, оскільки з одного боку, це прагнення до індивідуальності, до творчого процесу, бажання виділитися з маси, привернути увагу. З іншого ж боку, явище моди є результатом наслідування, прагнення бути включеним до своєї референтної групи, підкреслення власної приналежності до тієї чи іншої спільноти, бажання бути прийнятим.. Як це не парадоксально, обидва ці бажання – прагнення до прояву індивідуальності та інстинкт наслідування завжди співіснують, хоч і є протилежними один одному [15,c.45].

Цей дуалістичний процес, що  базується одночасно на двох протилежних процесах є причиною конфліктів (внутрішніх, зовнішніх, колективних, етнічних,національних, тощо) та внутрішньо особистісної проблеми вибору, що завжди супроводжується сумлінням та моральними нормами.

Підвищена тривожність, невпевненість в собі, нестійкість  психологічного та соціального статусу посилює залежність від моральних норм та, відповідно, модних стандартів. Такі стандарти сприймаються у цих випадках не просто як більш або менш умовні правил поведінки та і зразки культури , а як жорсткі норми, порушення яких самою людною сприймається трагічно, як те, що заслуговує на серйозний осуд, презирство. Іноді це може супроводжуватися співчуттям з боку інших, що також не є бажаним у даному випадку, оскільки воно підкреслить наявність недоліків [25,c.54].

Слідування моді для людини є одним із способів реалізації себе як особистості. Це відбувається в процесі спілкування, комунікації, діяльності, а також у різних життєвих ситуаціях. Головне – отримати позитивну оцінку оточуючих та визнання. Отримуючи підтвердження адекватності свого способу самовираження через норми моди, людина стає більш упевненою в собі.

Людина слідує модним стандартам, які в свою чергу спираються на модні цінності. Модні цінності – це різновид культурних зразків, це засоби або правила поведінки  чи дій, які є зафіксованими в культурі особливими засобами. Вони можуть реалізуватися за допомогою як матеріальних так і нематеріальних об’єктів (ідеї, слова, форми та розміри об’єктів).

Однак, ці стандарти стають модними лише тоді, коли відповідають потребам та цінностям, що панують в суспільстві в даний конкретний період часу. Цінність моди – це те, чому людина надає особливого життєвого смислу. Як правило, люди обирають і носять такий одяг, який зовнішньо підкреслює їх внутрішні цінності, тобто, це є один з факторів самоствердження людини. Те саме стосується інших сфер людського життя: вибір місця роботи, професії, навчального закладу, людей з якими відбувається спілкування, тощо [22,c.50].

Отже, модні стандарти, як і будь-які інші засоби соціальної регуляції носять нормативний характер. Разом з тим міра примусовості не дуже велика. Порушення норм моди, як правило, не несе за собою значних соціальних санкцій відносно людини.

Оформлення  людиною своєї зовнішності є  одним із засобів невербального  спілкування людей, невербальної поведінки, що об'єктивувалася в індивідуальній формі. За даними досліджень, рефлексія невербальної поведінки може розглядатися як захисний механізм і як механізм регуляції поведінки. Таким чином, розгляд рефлексії як механізм моди не протирічить уявленням, що склалися, про моду [20,c.63].

Форми адекватного  пристосування, які забезпечує рефлексія  невербальної поведінки, - це пристосування  імпресивної, глибокої, тонкої особи, чия  сила в чутливості. Така особа однією з перших реагує на зміни в моді, але не імпульсно, а усвідомлено визначає межі впливу моди. Широта меж, властива даній особі, ймовірно, пропорційна широті меж усвідомлення індивідом самого себе, яка, у свою чергу, визначається такими особовими якостями як тривожність, упевненість в собі, соціоперцептивна спостережливість і ін.

Підвищена чутливість індивіда до відкидання соціумом, як правило, пов'язана з невпевненістю в  собі, замкнутістю, залежністю від зовнішніх  впливів, неадекватною самооцінкою, труднощами в спілкуванні, орієнтованістю на отримання зворотного зв'язку. Така людина часто рефлексує з приводу своєї невербальної поведінки і того, як вона сприймається іншими людьми. Модна поведінка такої людини неоднозначна і є метанням з крайності в крайність.

Межі рефлексії  невербальної поведінки більш високого рівня визначаються межами первинної рефлексії (уявленнями людини про самого себе). Тому так важливо формування позитивного образу «Я» [10,c.6].

Тривожна особа  частіше за інших прислухається  до думки тих, що оточують про її зовнішній вигляд і рефлексує те, як вона виглядає. Процес вибору модного одягу такою особою супроводжується тривалими, часто болісними, роздумами про те, чи підходить вподобана річ, що скажуть про це інші. Іноді їм важко відповісти навіть на питання про те, подобається їм річ чи ні.

Отже, очевидно, що роль рефлексії зростає у разі негативної думки оточуючих про  зроблений людиною вибір, в ситуаціях  взаємодії, де «бути модним» означає  «бути визнаним», «мати високий  статус». Позиція рефлексії споживача  модної продукції при аналізі подібних ситуацій вважається продуктивнішою. Рефлексія - механізм «вдумливого» розповсюдження моди.

Вплив механізмів моди знаходиться під впливом  як суспільних, так і особових чинників. Як суспільні чинники розвитку моди, як правило, називають традиції, звичаї, громадську думку, норми і цінності, соціальні настрої і захоплення, масову комунікацію. До особових чинників слідування моді можна було б віднести такі характеристики, як своєчасність, активність життєвої позиції, адекватність сприйняття себе, інших людей, ситуації, стійка ціннісна система, відносна незалежність від інших, упевненість в собі, креативність, зокрема, гнучкість (мобільність), індивідуальний механізм привласнення модних цінностей [22,c.64].

 

 

Розділ П. Емпіричне дослідження  впливу моди на формування індивідуальної поведінки особистості

2.1. Опис процесуально-методичних  аспектів дослідження.

Гіпотеза нашого дослідження  полягає в припущенні про те, що стратегії самопрезентування особистості  в одязі детерміновані статтю, рівнем тривожності, особовими якостями та впливають на формування індивідуальної поведінки в юнацькому віці.

Для перевірки гіпотези дослідження нами було обрано наступні методики.

Опитувальний  метод для виявлення стратегії  самопрезентування особистості  в одязі. Даний опитувальник розроблений Є. А. Петровим. Він складається з 13 запитань з готовими варіантами відповідей. Питання стосуються найбільш поширених процесів життєдіяльності, які торкаються моди. Особі пропонується дати відповідь на питання, які характеризують звичайну манеру одягатися в різних ситуаціях. В інтерпретації спочатку потрібно підрахувати результат по окремих ситуаціях: робота або навчання - показник - А, світське життя - показник В, відпочинок - показник С. Потім скласти бали (додаток 1). Опитувальник виявляє «підпорядковану» та «самоконструючу» стратегії самопрезентування в одязі.

Перша стратегія характеризує манеру одягатися згідно норм того суспільства, де треба буде спілкуватися. Людина з такою стратегією ніби пристосовується  під аудиторію, тим самим показує соціальну лояльність. Для іншої ситуації та компанії одяг змінюється. Інформація про те як прийнято вдягатися, збирається заздалегідь, що дає можливість чітко вписатися в суспільство і випробувати радість від почуття спільності, прийняття іншими до своєї групи. «Демонструєме Я» максимально наближене до соціально бажаного «дзеркального Я».