Біологічні особливості гусей

 Залежно від температури  в товщі грудних м'язів тушки  підрозділяють на остиглі (температура  не вище 25 ° С), охолоджені (температура  від 0 до 4 ° С) і морожені (температура не вище -8°С). Тушки упаковують в пакети з термостійкої  плівки, вакуумують на вакуум-пакувальній машини і зважують.

 Охолоджене м'ясо птиці  зберігають при температурі від 0 до 2°С і відносній вологості повітря 80-85% не більше 5 діб з дня вироблення. Для збільшення терміну зберігання охолодженої птиці необхідно підтримувати температуру, як можна більш близьку до нуля. При такій температурі тушки можна зберігати протягом 13 діб. При зберіганні мороженої птиці необхідно підтримувати температуру в камерах холодильника не вище -12 ° С і відносну вологість 85-95%. Охолоджене та морожене м'ясо птиці перевозять на невеликі відстані спеціальним транспортом - авторефрижератором, який має ізольовані кузова з машинним охолодженням [17].

За ДСТУ3143-95 допускається:

• на тушках птиці першої категорії — одиничні пеньки та невеликі синці, не більше двох розривів шкіри довжиною до 10 мм кожній (тільки не па грудині), незначне злущування епідермісу шкіри;
• на тушках птиці другої категорії — незначна кількість пеньків та синців, не більше трьох розривів шкіри довжиною до 20 мм кожний, злущування епідермісу шкіри, що не різко погіршує товарний вигляд тушки;
• для тушок молодої птиці першої категорії — незначні переломи плюсен і пальців, відсутність останніх сегментів крил;
• для тушок молодої птиці другої категорії — перелом однієї гомілки без оголення кісток та кров’яних плям, невелике викривлення кіля грудної кістки;

Не допускаються до реалізації в  торговій мережі та громадському харчуванні, а відносяться до нестандартних і використовуються дня промислового перероблення такі тушки птиці:

• які не відповідають другій категорії щодо вгодованості та якості оброблення;
• з викривленнями спини та грудної кістки;
• з подряпинами на спині;
• погано обезкровлені;
• із саднами, кров'яними плямами;
• з переломами гомілки та крил при наявності оголених кісток;
• заморожені більше одного разу, які мають темну пігментацію.

До побічної продукції птахівництва відносять відходи забою, інкубації, переробки птиці та яєць, перо-пухової сировини; вибракований добовий молодняк, послід. Всі вищевказані відходи, крім посліду, служать сировиною для виробництва кормів тваринного походження (сухих і варених білкових). Найчастіше використовується технологія отримання сухих кормів. При виробництві кормів тваринного походження з відходів птахівництва розрізняють дві категорії сировини: до першої відносять сировину, в якій частка жиру не перевищує 16% від сухої речовини; до другої – сировина яка містить 16% жиру і більше, що йде не тільки на виготовлення кормового борошна, а й на витоплення технічного жиру. Кормове борошно - концентрований білковий продукт тваринного походження, що характеризується високою засвоюваністю і містить всі незамінні амінокислоти, вітаміни, макро- і мікроелементи [14].

 Кормову муку виробляють  в гранульованому і розсипному  видах з дотриманням ветеринарно-санітарних  правил. Залежно від складу сировини  борошно тваринного походження  поділяють на м'ясо-кісткове, м'ясне, кров'яне, кісткове і пір'яне (отримується з гідролізованого пера). Для виготовлення кормового борошна можуть бути використані і трупи полеглої птиці, якщо вони допущені до переробки ветеринарно-санітарним наглядом.

Послідовність технологічних операцій виготовлення сухих білкових кормів:

1. Зважування і сортування;
2. Подрібнення;
3. Промивання;
4. Теплова обробка;
5. Відділення жиру;
6. Охолодження шкварки та її подрібнення;
7. Просівання;
8. Очищення на магнітних сепараторах;
9. Упаковка і маркування.

Пташиний послід - висококонцентроване і швидкодіюче добриво, яке можна застосовувати на будь-яких грунтах і під всі сільськогосподарські культури.

 У пташиному посліді виявлені  в мікродозах наступні мікроелементи,%: залізо - 0,01-0,04; магній - 0,019-0,044; марганець  - 0,005-0,01; цинк - 0,004-0,056; мідь - 0,0025-0,0094 . Фізичний  стан посліду пов'язаний в першу чергу з його відносною вологістю. Вологість свіжого посліду качок і гусей складає 83-85%. З усіх відомих способів зберігання і переробки посліду найбільш перспективний в нашій країні і за кордоном спосіб термічної обробки. Для сушіння посліду застосовують обертові барабанні сушарки. Послід птиці, висушений при високій температурі, стає сипучим і водночас зберігає свою цінність. При термічній обробці гинуть патогенні мікроорганізми, відбувається стерилізація посліду [14].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ У  ПТАХІВНИЧОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

 

Інфекційні хвороби гусей 

Вірусний ентерит 

Гостре захворювання гусенят раннього віку, що характеризується ураженням  кишечника, серця, печінки і супроводжується  високою смертністю молодняку ​​(30-95%) у перші три тижні після  виведення, але частіше хворіють 6 - 12-денний молодняк. Хвороба дуже контагіозна  і передається від хворої та перехворілої птиці через інкубаційні яйця. Зараження відбувається через повітря  або з кормом і водою.

З метою профілактики молодняк і  дорослих гусей вакцинують живою  вакциною. Ремонтному молодняку ​​щеплення роблять одноразово в 21 - 28-денному  віці, дорослим гусям - за 1,5 місяці до початку  яйцекладки, повторно через два тижні.

Пастерельоз (холера)

Інфекційне контагіозне захворювання, що протікає гостро або хронічно з явищами септицемії і високою смертністю. Хворіють домашні і дикі птахи всіх видів, особливо сприйнятливі гуси та качки.

При встановленні хвороби всю хвору  птицю з неблагополучного пташника негайно вбивають. Пташник, вигули, прилеглу до пташника територію ретельно очищають і дезінфікують. Одночасно  з цим гусей інших пташників  забезпечують повноцінним годуванням і покращують умови їх утримання [2].

Сальмонельоз (паратиф)

Найбільш сприйнятливі гусенята з 5-денного до місячного віку. Але  хронічний перебіг спостерігається  і у дорослих гусей. Перехворіла  птиця довгий час (до 2,5 років) може залишатися бактеріоносії і несе заражені яйця, з яких виводяться заражені гусенята. Сприйнятливість гусенят до цього  захворювання підвищується при поганому годуванні, недогріву або перегрів.

Найбільш ефективними лікувальними засобами є нітрофуранові препарати, антибіотики (біоміцин, тетрациклін, окситетрациклін), сульфаміди.

Аспергільоз

Характеризується ураженням респіраторних органів. У молодняку ​​спостерігається висока смертність, доросла птиця більш стійка. Джерело збудника - хвора птиця, а також інфіковані корми, підстилка, грунт.

Найбільш результативне знищення гриба у зовнішньому середовищі і в пташнику - обпалення вогнем паяльної лампи (вогнеметом) стін приміщення, металевих предметів, інвентарю. Ефективно  також застосування формальдегіду  у вигляді аерозолю.

Колібактеріоз

Інфекційна хвороба молодняку  ​​раннього віку, рідше хворіє доросла  птиця. Захворюванню сприяють порушення  ветеринарно-санітарного режиму, технології утримання та годівлі.

В якості профілактичного засобу гусенят  у перші 3 дні замість води випоюють пропіонов-ацидофільну бульйонну культуру [10].

 Інфлюенца 

Гостре інфекційне захворювання молодняку  ​​гусей. Збудник - коротка паличка. Дезінфікуючі речовини вбивають збудника досить швидко. Так при дії 1% розчином їдкого натрію, 1% емульсії креоліну, 0,5% розчинів хлорного вапна, карболової кислоти він втрачає життєздатність через 3 хвилини.

Нейссеріоз гусей 

Інфекційна хвороба, що характеризується почервонінням слизової оболонки клоаки гусок, утворенням фібринозних струпів, кровоточивих ерозій, припуханням уражених тканин.

Птаху з неблагополучного стада  з лікувально-профілактичною метою  вводять внутрішньом'язово Біцилін-3. Одночасно з кормом дають левоміцетин по 0,15 г на голову два рази в день протягом п'яти діб [2].

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

 

Даний курсовий проект розрахований для підприємства з виробництва м’яса гусей, потужністю 270864 голів. Для того щоб виростити таку кількість гусей необхідно 44 приміщення. Кожного тижня у пташник саджатимуть 4 партії гусей. За обраною технологією гуси вирощуються 63 дні. Для того щоб забезпечити їх кормами необхідно заготовити 14834,7 тон кормів. За рік від  партій буде отримано 2450,48 тон забійного м’яса.

 Стан  ведення гусівництва вимагає високого рівня розвитку матеріально-технічної бази, розведення лінійної гібридної птиці спеціалізованих порід, а також безперебійного і повного задоволення потреб у високоякісних кормах з використанням повноцінних комбікормів та білково-вітамінних добавок, мікроелементів, амінокислот, антибіотиків для всіх видів і статево-вікових груп гусей.

В даному господарстві необхідний подальший розвиток процесу інтенсифікації виробництва шляхом удосконалення племінних і продуктивних характеристик птиці, умов утримання, створення міцної кормової бази.

Широко повинні застосовуватися  такі джерела кормів і добавок, як вітаміни, антибіотики, амінокислоти, мікроелементи, антиоксиданти і  інші речовини, покращуючи якість комбікормів, а також відходи молочної, м'ясо- переробної і інших галузей промисловості.

Для того щоб знизити вартість кормів необхідно збільшити виробництво  кормового борошна із відходів забійного, інкубаційного і інших цехів, шляхом приготування його в утилізаційних  цехах підприємства.

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Басиров А. П. , Гадиев Р. Т. Глауконит в рационах м’ясных гусят // Птицеводство – 2012. - № 1. – С. 35-36
2. Бессарабов Б.Ф,  Бондарев Э.И, Столляр Т. Птицеводство и технология производства яиц и мяса птиц. Издательство «Лань», 2005. – 352 с.
3. Бондарев Э.И. Приусадебное хозяйство. Разведение домашней птицы. - М.: Издательство ЭКСМО – пресс, 2001. – 256 с.
4. Бондарев Э.И. Приусадебное птицеводство – М.: Агропромиздат 2006-520 с.
5. Заболотников А.А. Справочник птицевода.- М.: Московский рабочий, 1984. – 255 с.
6. Звонарев Н.М. Гуси, утки, индоутки. Прибыльная домашняя птицеферма от А до Я, 2003-384с.
7. Киселев А.Ю, Фатеев В.Н. Породы, линии, кроссы сельскохозяйственной птицы. – М.: Колосс, 2005. – 112 с.
8. Кочиш И.И, Петраш М.Г, Смирнов С.Б. / Птицеводство. – М.: Колосс, 2003. – 407 с.
9. Мельник В.Т. Ринок водоплавної птиці // Наше Птахівництво – 2012. - №9. – С. 1-4
10. Птахівництво і технологія виробництва яєць та м’яса птахів / В.І.Бесулін, В.І.Гужва, С.М.Куцак, В.П.Коваленко, В.П.Бородай; За ред.. В.І.Бесуліна. – Біла Церква, 2003. – 448с.
11. Сахацький М. І. Гуси та виробництво перо-пухової сировини // “Сучасне птахівництво” – 2012.  - № 7-8. – С. 6-15
12. Сметнев С.И. Птицеводство. – М.: Колосс, 1978. – 304 с.
13. Терещенко А. В., Белецький Е. М., Артеменко А. Б., Тагиров М. Т. Искусственное осеменение в птицеводстве // “Сучасне птахівництво” – 2008.  - № 9. – С. 9-15
14. Технология переработки продуктов птицеводства / Н.П.Третьяков, Е.В.Гаев, А.М.Шансковая и др.; под ред. Н.П.Третьякова. – М.: Колос, 1974. – 240с.
15. Технология производства продуктов птицеводства и их переработка / Н.В.Пигарев, Т.А. Столляр, Е.Г. Шумков; Под ред. Н.В. Пигарева. – М.: Агропромиздат, 1991. – 343с.
16. Хвостик В. П., Івко І. І., Рябініна О. В. Примусова відгодівля гусей // “Сучасне птахівництво” – 2006.  - № 9. – С. 7-11, С. 16-17
17. Технологія м’яса та м’ясних продуктів: Підручник/ М.М. Клименко, Л.Г. Віннікова, І.Г. Береза та ін.; За ред. М.М. Клименка. – К.: Вища освіта, 2006. – 640 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ