Митна політика і митна безпека України

 

Згідно із Законом України  «Про зовнішньоекономічну діяльність»  метою державного

регулювання зовнішньоекономічної діяльності є: захист економічних інтересів України й

законних інтересів суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності; створення  рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; підтримка конкуренції та ліквідація моно-полізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

 

Отже, метою системи митної безпеки є досягнення усталеної  та передбаченої роботи

митної служби, достатнього  рівня сприяння зовнішньоекономічній діяльності в нестабільних зовнішніх і внутрішніх умовах, забезпечення зниження ризиків, а також виявлення та нейтралізації ризик%чинників, які безпосередньо впливають на стан реалізації митної справи й опосередковано – на зовнішньоекономічну діяльність та її

 

Митна безпека являє собою  комплекс (систему) ефективних економічних, правових,

політичних та інших заходів  держави, суспільства й людей  із захисту інтересів (у тому числі інтересів власності) народу та держави в зовнішньоекономічній сфері і, зокрема, у митній сфері.

Зовнішньоекономічна безпека  та митна безпека – це поняття, які мають взаємні пересічення, але взаємно не поглинаються. З одного боку, митна безпека випливає із зовнішньоекономічної безпеки та є її складовою, з іншого – митна безпека, яка забезпечується виконанням митної справи, перебуває на стику силових і несилових складових національної безпеки й може бути виділена в окреме поняття.

Митну безпеку можна визначити  як стан захищеності митних інтересів  держави. Під забезпеченням митної безпеки можна розуміти упровадження в митній справі сукупності засобів, здатних протидіяти внутрішнім і зовнішнім загрозам та викликам у сфері митних економічних відносин; забезпечити можливість досягнення необхідного рівня захищеності, надійності та усталеності митної служби шляхом створення ефективного регуляторного організаційноекономічного механізму. У цьому контексті поняття «забезпечення митної безпеки» слід розглядати як здатність управлінських рішень в рамках створеної системи захисту економічних інтересів держави, протидіяти можливим небезпекам у митній галузі.

Головна мета забезпечення митної безпеки – це досягти необхідного  рівня надійності

митної системи. Під митними інтересами держави слід розуміти специфічні національні інтереси держави, забезпечення та реалізація яких досягаються провадженням митної справи. Митні інтереси – це певний спектр (сукупність) національних інтересів держави, що пов’язані із їх забезпеченням і реалізацією виконанням митної справи й задоволення яких сприяє забезпеченню ефективного функціонування, стійкого розвитку економічної системи, зменшенню загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві в сферах, що пов’язані з митною сферою та визначається поточним станом зовнішньоекономічних відносин, повнотою задоволення матеріальних потреб громадян, ступенями реалізації визначених стратегічних орієнтирів соціальноекономічного розвитку й захисту культурного та інформаційного середовища держави, станом зовнішньоекономічної та митної безпеки.

 

Оскільки безпосередньо  митна справа організується й  реалізується митною службою,

яка є органом виконавчої влади, який делеговано право здійснення митного контролю та

митного оформлення товарів  і транспортних засобів, переміщуваних  через митний кордон, то вона є головним суб’єктом забезпечення митної безпеки, а предметом митної безпеки, тобто тим, на захист чого митна безпека спрямована, є митні інтереси держави. Тоді об’єкт митної безпеки – діяльність митної служби із забезпечення митних інтересів держави.

 

Метою реалізації митних інтересів  повинно бути підтримання такого стану економічної сфери держави, який характеризується стійкістю до негативних зовнішніх загроз, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування економіки держави й економічне зростання. Митні інтереси повинні визначатися виходячи з потреби забезпечення гідного місця держави на міжнародній економічній арені й з урахуванням умов сучасного швидкозмінного середовища.

Митні інтереси потребують спочатку визначення, а згодом –  реалізації та захисту.

Визначення митних інтересів  повинно ґрунтуватися на таких чинниках: сукупності економічних інтересів; сукупності цілей на конкретному етапі здійснення митної політики; урахуванні поточного стану зовнішньоекономічної та митної безпеки; сукупності існуючих на цей час зовнішніх і внутрішніх загроз.

Як уже зазначалося, заходи митної безпеки спрямовано на дотримання митних інтересів

держави. Захист митних інтересів  забезпечує зовнішньоекономічну безпеку  та власне митну безпеку, з чого випливають відповідно дві групи митних інтересів. І хоча митні інтереси підвищують як зовнішньоекономічну, так і митну безпеку, при цьому ці групи інтересів мають певні відмінності. До митних інтересів, захист яких підвищує зовнішньоекономічну безпеку України як складову економічної безпеки, можна віднести: створення умов для активізації розвитку економічних суб’єктів, вітчизняного науковотехнічного й інноваційного потенціалів, підвищення конкурентоздатності національної економіки; упровадження дійового механізму збереження й відтворення природних, трудових, інтелектуальних, енергетичних ресурсів і основних фондів на території держави, а також економічного стимулювання найефективнішого їх використання в межах країни; заохочення підприємств до ефективного зовнішньоекономічного співробітництва; забезпечення збалансованості структури зовнішньої торгівлі шляхом застосування прийнятих у міжнародній практиці заходів, що підвищить експортний потенціал, задовольнить потреби внутрішнього ринку, захистить вітчизняних товаровиробників та інші. До митних інтересів, захист яких забезпечує митну безпеку України, можна віднести:

створення сприятливих умов для полегшення торгівлі; сприяння транзитові; прискорення

товарообігу й пасажиропотоку через митний кордон; своєчасне й  повне стягнення податків і митних зборів; ефективну організацію боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил та ефективного запобігання їм (у тому числі попередження та відвернення правопорушень); наближення митного законодавства України до світових вимог, розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи; забезпечення конфіденційності інформації щодо суб’єктів ЗЕД; збільшення транзитної привабливості країни; недопущення ввезення на територію держави неякісних товарів, використання й споживання яких становить небезпеку для здоров’я населення; недопущення ввезення продукції низького морально%етичного змісту, зокрема такої, що пропагує міжнаціональні конфлікти, сепаратизм тощо.

Критична точка прояву митної загрози, що потребує відповідного реагування митної служби з метою попередження або зниження можливої митної шкоди, є митним викликом.

Прояви митної небезпеки  можна віднести до економічних, соціальних, реальних і

потенційних, прямої та опосередкованої  дії.

Зовнішніми й внутрішніми  загрозами, які впливають на стан реалізації митної справи,

можуть бути різні критичні ситуації (стан війни, стихійні лиха, страйки), тривалі важкі економічні ситуації, надзвичайні ситуації, різні, у тому числі діаметрально протилежні, економічні інтереси України та інших держав, обмежувальні та протекціоністські дії як окремих фінансових груп, так і держав тощо.

Джерелами митної небезпеки можуть бути : спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха, які унеможливлюють належний перебіг процесів зовнішньоекономічних відносин; випадковість (наприклад, як чинник суб’єктивного неналежного здійснення митних процедур); наявність протиборчих тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів (від воєн до конкуренції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності); імовірнісний характер науковотехнічного прогресу з його, наприклад, впливом на сучасні технічні засоби митного контролю; неможливість

14 МИТНА СПРАВА №1(67)’2010

однозначного пізнання об’єкта, неповнота й недостовірність інформації про нього – явище, актуальне для митних органів, які не мають права на провадження оперативнорозшукової діяльності, а інформацію про суб’єкта ЗЕД отримують від самого суб’єкта; обмеженість і недостатність ресурсів (чисельність митних органів протягом 18 років залишається незмінною, а інтенсивність експортноімпортних операцій зростає з року в рік); відносна обмеженість свідомої діяльності людини, розбіжність у соціальнохарактерно для різних митниць, розташованих по всій території України; незбалансованість основних компонентів господарського та управлінського механізмів митної служби, що підтверджується частими реорганізаціями системи.

Небезпеку можна трактувати як суттєвий ризик, виникнення якого  є високо ймовірним.

Тоді митна небезпека  – об’єктивно існуюча можливість негативного впливу на стан митної безпеки, а її джерело – це сукупність реальних або потенційних економічних, політичних, техногенних та природних умов і явищ, їх властивостей та протиріч, дій і намірів певних суб’єктів митних економічних відносин, яка містить у собі та створює (у різному поєднанні) ризикові ситуації.

В Європейському Союзі  під митним ризиком розуміють імовірність того, що щось

перешкоджатиме застосуванню заходів Євросоюзу або національних заходів щодо

поводження митниць з  товарами. Щоб мінімізувати можливість виникнення ризику, митниці можуть використовувати управління ризиком як метод ефективнішого встановлення пріоритетів і результативнішого розподілу ресурсів, потрібних для підтримання належного балансу між контролем і сприянням законній торгівлі.

Фахівці з митної справи Російської Федерації сформулювали термін митного ризику

таким чином: «це потенційна ймовірність недотримання митного  законодавства».

 

Поняття митного ризику трактується  українськими фахівцями з митної справи як кількісна величина виклику у вигляді певної оцінки небезпеки, що діє, або ймовірності реалізації в митній галузі потенційної загрози з погляду небажаних наслідків.

Наведені визначення не охоплюють  усього змісту терміна «митний ризик». Автором

пропонується своє бачення  поняття митного ризику, а саме: митний ризик – це кількісна

величина митного виклику  у вигляді визначеної оцінки чи ймовірності  реалізації діючої

або потенційної митної загрози  з погляду усвідомленої можливості виникнення митної

шкоди, при цьому ймовірність  реалізації загрози повинна збалансовано розраховуватися

на підставі комплексної оцінки показників імовірності реалізації конкретної загрози як у

зовнішньому, так і у  внутрішньому середовищі. У цьому контексті слушно також зауважити той факт, що ризик може бути й наслідком відповідного рішення і завжди пов’язаний із суб’єктом, який не тільки здійснює вибір, але й оцінює ймовірність можливих подій і пов’язаних з ними втрат.

Суб’єктами в цьому  разі виступають Кабінет Міністрів України (Митний кодекс України в

ст. 3 визначає Кабінет Міністрів України відповідальним за організацію та забезпечення

здійснення митної справи та координацію діяльності Державної митної служби України),

Міністерство фінансів України (постановою Кабінету Міністрів України Мінфін визначається відповідальним за забезпечення реалізації митної політики, за здійснення контролю за її проведенням Держмитслужбою України, за розроблення пропозицій щодо вдосконалення митних відносин з іншими державами, за забезпечення підготовки та реалізації спільних проектів з цих питань) та адміністрація митної служби України (у особі Державної митної служби України), які приймають рішення з питань державної стратегії розвитку галузі, а також того, хто в праві оцінювати ймовірність настання можливих подій у зв’язку з виникненнями тих або інших ризикованих ситуацій (реалізації подій, загроз, викликів) і пов’язаної з ними шкоди державі.

 

Висновки 

Отже, митна політика являє  собою певний комплекс заходів, спрямованих  на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносини за­стосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такий спосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальної юрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь–яку особу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від них виконання вимог правових норм цієї держави (правомірної поведінки).

митна політика визначає роль митних органів конкретної держави  в міжнародному співробітництві  щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль та боротьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин та так званих "критичних технологій", підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною злочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб (наприклад, при проведенні антидемпінгових справ по заявах суб'єктів гос­подарської діяльності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Ващенка В.В. Митно–тарифне регулювання зовнішньо-економічної діяльності.Фінанси України.

2. Ващенко В. Митно–тарифне регулювання в Україні. Митна справа.

3. Візьонок Г. Про деякі питання адміністрування державного мита.

4. Ківалов С., Кормич Б. Митна справа та національна безпекаю.Митна справа.

5. Ківалов С.В. Митна політика як важлива складова державної політики.

6. Конституція України.

7. Митний кодекс України.

8. Пашко П.В. Митна політика України: зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України».

9. Пашко П.В. Митні інтереси та митна безпека.

10. Пашко П.В. Понятійний апарат системи забезпечення митної безпекоспроможності.

Актуальні проблеми економіки.

11. Серова І. Головне завдання митної служби – це захист економічних інтересів держави.

12. Івченко І.Ю. Економічні ризики: навчальний посібник.

13. Пашко П.В. Методологічні проблеми регулювання митної безпеки.Митна