Готування до злочину

ЗМІСТ

ВСТУП

Умисним злочином, як правило, є цілеспрямована, свідома  діяльність, яка складається із певних етапів (стадій). При його вчиненні, здійснюючи задумане, особа спочатку якнайкраще виконує підготовчі дії, а лише потім переходить до виконання запланованого. Якщо таке діяння завершено і мета, яку було заплановано, досягнута, тоді мова йде про закінчений злочин. Якщо ж діяння не завершено з причин, які не залежать від волі винного, необхідно встановити і оцінити саме цей етап (стадію), на якому злочинна діяльність була перервана. Як свідчить аналіз слідчо-судової практики, на території України питома вага так-званих підготовлених злочинів має тенденцію до зростання. Частка заздалегідь обдуманих злочинних посягань, які проходять передбачені законом всі стадії злочину, і в кінцевому випадку поглинаються останньою, згідно проведеного нами дослідження, сягнула вже понад 60% серед усіх суспільно небезпечних діянь. Причому, слід зауважити, що розкриття злочинів на такому етапі мінімальне, оскільки чітко спланований, продуманий та виконаний злочин розкрити набагато важче і складніше.

Отже, актуальність і доцільність існування стадій вчинення злочину зумовлена об’єктивною  необхідністю, оскільки перерване посягання на одному із етапів попередньої злочинної діяльності, зокрема, на стадії готування, зменшує суспільно небезпечні наслідки, а в окремих випадках взагалі їх відвертає. Іншими словами, стадії вчинення злочину, зокрема, стадія готування до вчинення злочину, їх виявлення, є важливими для попередження завдання реальної, іноді більш тяжкої шкоди державним, суспільним чи особистим інтересам громадян. Відвернення злочину в період підготовчих дій дозволяє не допустити фактичного завдання шкоди, а також зберегти цінності, які охороняються кримінальним законом.

Проблема незакінченої злочинної діяльності належить до числа  найбільш актуальних проблем кримінального  права, кримінології, слідчої і судової  практики. Визначення стадій вчинення злочину має надзвичайно важливе значення і є актуальним при розмежуванні закінченого злочину від незакінченого, для правильної юридичної кваліфікації вчиненого, визначенні суспільної небезпечності вчинених дій і особи винного. Крім того, встановлення конкретної стадії вчинення злочину, а також причин, з яких його не було доведено до кінця, дозволяє судовим органам індивідуалізувати покарання для досягнення передбаченої законом мети покарання. Тим самим забезпечуються, закріпленні в ст. 61 Конституції нашої держави, гарантії прав та свобод громадян.

Об’єктом дослідження є готування до злочину як діяльність по створенню умов для вчинення злочину.

Предметом дослідження в роботі виступають норми чинного кримінального законодавства, які регламентують стадії вчинення злочину, зокрема, стадії готування до вчинення злочину, питання добровільної відмови від вчинення злочину, керівні роз’яснення Верховного Суду України та судова практика з приводу вказаної проблематики, а також вітчизняна та зарубіжна література.

Метою даної роботи є дослідження теоретико-правових аспектів проблем, що стосуються стадії готування до вчинення злочину.

Відповідно  до мети були поставлені наступні основні завдання даної роботи:

• дослідити поняття готування до злочину як стадії вчинення умисного злочину, розглянути його види;
• провести детальний аналіз складу незакінченого злочину у формі готування до злочину, як підстави кримінальної відповідальності;
• визначити особливості кваліфікація дій, які мають ознаки закінченого злочину і в той час є готуванням до вчинення іншого злочину;
• проаналізувати питання добровільної відмови від готування до злочину.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ  ТА ВИДИ ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ

1.1 Поняття готування до злочину за КК України

Готування до злочину –  це діяльність по створенню умов для  вчинення злочину. Частина 1 статті 14 Кримінального кодексу України визначає готування до злочину як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до вчинення злочину  за своїми фактичними властивостями  не відрізняється від підготовчих  дій свідомо направлених на досягнення будь-якого (не суспільно небезпечного) результату. У всіх випадках підготовчі дії створюють умови для наступних дій.

За будь-яких підготовчих  дій не має ще самого здійснення дій, які б безпосередньо призводили до результату, досягнення якого було метою в цьому випадку. Підготовчі дії до вчинення злочину відрізняються  від підготовчих дій до досягнення суспільно-корисного результату специфічними рисами.

Як дії, направлені на створення  умов для вчинення злочину, підготовчі дії в кінцевому випадку можуть призвести до одного із наступних  наслідків, які мають різне юридичне значення:

1. до закінченого злочину;
2. до замаху, коли починаючи безпосереднє вчинення злочину, особа не доводить його з причин, які не залежать від її волі;
3. до припинення підготовчих дій з причин, які не залежать від волі суб’єкта;
4. до припинення злочинної діяльності актом добровільної відмови від вчинення злочину.

Коли в кримінальному  праві мова йде про відповідальність за готування до вчинення злочину, то мається на увазі третій випадок, тобто, коли ці дії були припинені  з причин, незалежних від особи, до того, як ця особа безпосередньо  розпочала вчинювати злочин [14, с. 64]⁾.

Підготовчі дії до вчинення злочину характеризується тим, що вони вже виражаються в зовнішніх  актах поведінки зі створення  умов для вчинення злочину, однак, які  не є здійсненням злочину. Ці дії  самі по собі в незалежності від  мети, для якої вони призначені, можуть бути і не шкідливі (наприклад, придбання паперу відповідної якості для підробки документів), чи містити ознаки іншого суспільно небезпечного діяння (наприклад, придбання отруйних речовин з метою вбивства).

Не зовсім правильними є висловлювання І.С. Тишкевича, що готування – це дії, які є початком вчинення злочину. Готування не може бути початком здійснення злочинного діяння, оскільки ці дії не посягають ще безпосередньо на об’єкт злочину, вони лише створюють необхідні для цього умови.

Важко погодитись також і  з думкою А.Н.Трайніна, який вважає, що підготовчі дії суттєво відрізняються  від дій при замаху тим, що вони не є необхідними елементами складу, а є лише необхідними актами, які  забезпечують вчинення злочину. Дії, якими здійснюється замах, не  меншою, а ще більшою мірою ніж підготовчі дії є необхідними актами поведінки особи, які забезпечують вчинення злочину. Разом з тим і ті, і інші дії містять ознаки складу злочину, про що йшла мова вище, в першому  розділі.

Основний зміст готування, як стадії вчинення злочину, полягає в умисному, тобто свідомому, цілеспрямованому створенні конкретних умов для вчинення злочину. Умови в широкому розумінні слова є не що інше, як сукупність обставин, які готують і визначають можливість існування явища. Сутність підготовчих дій полягає в тому, що вони є умовами вчинення злочину, містять в собі реальну можливість настання злочинного наслідку, які в процесі дій не реалізується в дійсний злочинний результат через обставини, які не залежать від волі суб’єкта [32, с. 57].

Закон містить приблизний перелік дій, які складають готування. Усі вони по суті є різновидами  створення умов для виконання  в майбутньому злочину. Більш  або менш ретельно виконувані підготовчі дії необхідні, як правило, для створення сприятливих умов для вчинення складних, тяжких чи особливо тяжких злочинів. Такими, наприклад, є готування до квартирних крадіжок, яке передбачає попереднє вивчення режиму перебування господарів у квартирі, підбір ключів або інших засобів, способів чи знарядь проникнення у чуже житло; готування до підроблення грошових знаків, яке передбачає придбання технічних засобів або змова з особою, яка буде збувати підроблені гроші.

Ситуаційні ж злочини, такі як побутові насильницькі злочини, хуліганство, опір представнику влади частіше виникають раптово, іноді під провокуючим впливом потерпілих, вчиняються швидкоплинно, миттєво. Тому стадія готування у них слабо виражена, і перериваються такі злочини на цій стадії дуже рідко.

Готування до злочину має  наступні ознаки, які прямо передбачені в законі:

1. Вчинення підготовчих дій (рідше бездіяльності);
2. Прямий умисел на вчинення злочину;
3. Перерваність до початку виконання складу злочину;
4. Перерваність з причин, які не залежали від волі винного.

Вчинення підготовчих  дій може мати різні форми: підшукування засобів або знарядь вчинення злочину, їх пристосування або інше умисне створення умов для вчинення злочину. Кримінальним кодексом 2001 року регламентовано, крім зазначених вище форм, також змову на вчинення злочину та усунення перешкод.

Здійснюючи підготовчі дії, суб’єкт діє виключно з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що створює умови для вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має  умисел не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину [30, с. 175]. Створити умови для злочину без прямого умислу неможливо. Готування переривається до початку виконання складу злочину, воно є більш віддаленим від настання злочинних наслідків ніж замах на злочин. Тобто готування до злочину є одним із двох різновидів незакінченого, перерваного злочину.

Останньою необхідною ознакою  готування до злочину є перерваність підготовчих дій з причин, які  не залежали від волі винного, причому  причини можуть бути як об’єктивними, так і суб’єктивними.

Крім зазначених в законі необхідних ознак готування існують  ще ряд інших ознак. Безпосередньо  цьому питанню значну увагу приділила  Кузнєцова Н.Ф. [32, с. 57]. До ознак готування  вона зараховує:

1. Реальна можливість будь-якого явища є реальністю об’єктивного світу. Тому в кожному конкретному випадку караності підготовчих дій перш за все повинно бути встановлено наявність в цих діях реальної можливості настання злочинного результату. Якщо дії настільки віддалені від вчинення злочину, що із них не випливає їх закономірна направленість на вчинення певного злочину, то говорити про наявність в цих діях реальної можливості вчинення злочину неможливо. Їх навіть не можна назвати підготовчими.
2. Готування, як всяка можливість, має значення не само по собі, а лише стосовно до того злочину, умови для вчинення якого воно створює (можливість – це нереалізована дійсність). Зміст підготовчих дій так як і їх суспільна небезпечність визначаються в першу чергу складами злочинів, умови для виконання яких вони створюють.
3. Готування до злочину, як всяка можливість, за своєю природою двояке. В підготовчих діях міститься не одна тенденція настання необхідного результату, а дві – настання і ненастання результату.
4. Підготовчі дії до злочину можуть створювати більшу чи меншу можливість для вчинення злочину. Наприклад, створює умови для вчинення крадіжки і той, хто виготовив ключі і той, хто цими ключами відкриває квартиру. Однак в другому випадку особа створює більшу можливість для незаконного переведення чужого майна на свою користь, ніж в першому.
5. Можливість ще не є дійсністю. Підготовчі дії не є рівнозначними закінченому злочину, коли злочинний результат вже став дійсністю.
6. Реальна можливість ніколи не може сама по собі, автоматично перетворитись у дійсність. Дії при готуванні, які створюють реальну можливість для настання злочинного наслідку,  самі по собі, без дій виконання не можуть потягнути злочинний результат. Прицілюванням не можна вбити, пропонуванням хабара не можливо вчинити давання хабара і т.д. Для того, щоб можливість настання результату, перетворити в дійсне його настання, потрібна діяльність суб’єкта.

Згідно із законом (ч.1 ст. 14 КК України), підготовчі дії можуть мати такі види: підшукування засобів  чи знарядь вчинення злочину, їх пристосування, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Загалом поняття “знаряддя  злочину” однозначно трактується практикою  і теорією кримінального права.  Під знаряддям розуміють будь-які  предмети, які безпосередньо використовуються виконавцем злочину для вчинення дій, що утворюють склад закінченого злочину. Це передусім усі види зброї як вогнепальної, так і холодної незалежно від того, виготовлена вона заводським   чи кустарним способом (саморобні ножі, кинджали, кастети). Практика останніх років свідчить, що як знаряддя злочину використовують гранатомети, міни, різноманітні вибухові пристрої та хімічну зброю. До знарядь належить також будь-які колючо-ріжучі та інші предмети, застосовуючи які, можна вчинити злочин (пляшки або друзки скла, дошки, ніжки столів та стільців, мотузки та ремені, а також предмети господарського призначення – обценьки, викрутки, сокири, стамески та інше). Інакше кажучи, будь-який предмет, за допомогою якого злочинець може позбавити потерпілого життя, завдати шкоди його здоров’ю, потрапити до сховища матеріальних цінностей або до квартири, є знаряддям вчинення злочину.

Засоби вчинення злочину  на відміну від знарядь трактуються  теорією та практикою менш однозначно. Засоби вчинення злочину – це предмети матеріального світу, які застосовуються для вчинення злочину і полегшують його вчинення [18, с. 18]. Деякі спеціалісти, а часто і судова практика ототожнюють засоби та знаряддя. Так, наприклад, Н.В. Чернишов, М.В. Володько, М.А. Хазін [29, с. 118] визначають, що засоби чи знаряддя  
злочину – це різні предмети, які використовує злочинець для безпосереднього вчинення злочину або які полегшують його вчинення. Такої ж думки і О.І. Рарог та М.П. Журавльов.

Справді, в конкретній ситуації, один і той же предмет може бути засобом або знаряддям вчинення злочину. Так, примусове введення значної кількості снодійної речовини виконує роль засобу, якщо винний має на меті приспати потерпілого для вчинення  крадіжки його майна. Однак, та сама снодійна речовина може бути застосована з метою позбавлення життя потерпілого. У цьому  випадку вона є знаряддям вчинення злочину. Таку ж подвійну роль  може виконувати автомобіль або інший транспортний засіб, якщо він використовується для перевезення злочинців або майна, здобутого злочинним шляхом – виступає як засіб вчинення злочину. У тих же випадках, коли злочинець готує транспортний засіб для вчинення наїзду на людину з метою позбавлення її життя або заподіяння їй тілесних ушкоджень, він виступає не засобом, а знаряддям злочину.