Готування до злочину

ВИСНОВКИ

Виходячи, із проведеного  в ході роботи комплексного дослідження  проблеми незакінченого злочину у формі готування до злочину можна викласти наступні висновки.

Вчення про  незакінчений злочин, зокрема, про готування  до злочину має значення для застосування багатьох інститутів КК, а саме: для встановлення наявності чи відсутності злочину; часу вчинення злочину і дії кримінального закону в часі; щодо співучасті в злочині, повторності та сукупності злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності тощо. Зважаючи на це, визначення поняття готування до злочину, визнання його кримінальне значущим та конструкція встановлення кримінальної відповідальності за вчинення підготовчих дій завжди були гостро дискусійними в науці кримінального права, по-різному визначались вітчизняним кримінальним законом і не втратили своєї актуальності та дискусійного характеру і дотепер.

Зокрема, в історії  кримінально-правової думки та в  кримінальному законодавстві існувало кілька основних підходів до визначення поняття готування та до встановлення кримінальної відповідальності за цей вид незакінченого злочину. Сучасні дослідники певною мірою продовжують цю дискусію, загалом приєднуючись до тієї чи іншої з найпоширеніших теорій конструювання кримінальної відповідальності за готування.

Готування до злочину – це самостійна стадія вчинення злочину, яка характеризується сукупністю таких форм, як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Основний зміст готування, як стадії  вчинення злочину, полягає в умисному, тобто свідомому, цілеспрямованому створенні конкретних умов для вчинення злочину.

З об’єктивної сторони  готування найчастіше здійснюється шляхом дії. Це може бути одна (виготовлення ножа для вбивства) або декілька однорідних чи різнорідних дій (придбання зброї, вербування співучасників, вступ з ними в попередню змову, організація засідки для вчинення розбійного нападу). Іноді, хоча й рідко, готування виражене у бездіяльності  (касир, покидаючи роботу, залишає відкритим сейф для подальшого вчинення крадіжки його співучасниками).

В багатьох випадках підготовчі дії не є необхідними для вчинення злочину, останній може бути вчинено  і без актів готування. Ці акти відіграють другорядну і випадкову роль у вчинені злочину.

З суб’єктивної сторони підготовчі дії завжди умисні, оскільки є усвідомленими, створюють умови для умисного злочину, про що зазначається в кримінальному  законі (ч.1 ст.14 КК України). При цьому умисел виключно прямий і конкретизований. Особа, підшуковуючи або пристосовуючи засоби чи знаряддя, інакше створюючи умови для подальшого злочинного посягання, усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, передбачає можливість або неминучість вчинення з їх допомогою задуманого нею злочину та бажає його вчинення.

Деякі види готування до злочину  відрізняються суттєвими специфічними особливостями. Тому  зрозумілим є  виділення окремих із них і  віднесення їх до спеціальних видів  готування. Сюди слід віднести невдалі підбурення  і пособництво, організація та участь в організованій групі чи злочинній організації, а також закінчені склади злочину, які являють собою підготовчі дії до вчинення іншого умисного злочину, а також такі дії пов’язані із фоновими явищами.

Підготовчі дії не повинні  вважатись злочином у разі, якщо ці дії за своїм характером малозначні і тому позбавлені суспільно небезпечного характеру або ж направлені на підготовку злочинів невеликої тяжкості, зокрема тих, які не тягнуть, як вид покарання, позбавлення волі.

 Згідно з чинним  законодавством готування до  злочину є караним. Кваліфікація  здійснюється за статтею Особливої  частини Кримінального  кодексу  України, яка передбачає відповідальність  за злочин, до якого готувався  винний, а також робиться посилання на відповідну статтю Загальної частини (ст.16 КК України). Строк чи розмір покарання за готування до злочину не повинен перевищувати половини максимального строку чи розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний кодекс України / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 2001. — 144с.
2. Кримінальний кодекс України: Із змінами та доп. за станом на 5 вересня 2000 р. / Л.О. Бобровнікова (упоряд.). — Х. : Фоліо, 2000. — 160 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К. : Атіка, 2002. — 208 с.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах  про злочини проти життя і здоров’я людини” від 1 квітня 1994 року №1 // Збірник постанов  Пленуму Верховного Суду України (1963 – 1995 р.р.) у 2 частинах. – Ч. 2. - Київ: Українська Правнича Фундація, Право. - 1995. – с. 170-175.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. // Збірник постанов  Пленуму Верховного Суду України (1963 – 1995 р.р.) у 2 частинах. – Ч. 2. - Київ: Українська Правнича Фундація, Право. - 1995. – с. 181-188.
6. Александров Ю. В., Андрушко П. П., Антипов В. І., Клименко В. А., Матишевський П. С. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / С.С. Яценко (ред.). — 2-ге вид., перероб. та доп. — К. : А.С.К., 2002. — 966с.
7. Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. Кримінальне право України. Загальна частина:  
   Підручник / Національна академія внутрішніх справ України ; Київський ін-т внутрішніх справ ; Міжнародний ін-т лінгвістики і права ; Академія державної податкової служби України / Я.Ю. Кондратьєв (ред.). — К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
8. Андреев М.А. Подстрекательство как приготовление к преступлению. // Рабочий суд. – 1928. - №21. – с. 157.
9. Андрушко А. П., Арсенюк Т. М., Атаманюк О. Г., Бандишев О. Ф., Бахуринська О. О. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / Інститут Генеральної прокуратури України; Український інформаційно- правовий центр / М.О.,Гончаренко,В.Г. Потебенько (заг.ред.). — К. : Форум, 2001. — 386 с.
10. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б.,  
    Кривоченко Л. М. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. вищих навчальних закладів / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.І. Бажанов (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 416с.
11. Блум М. И. Понятие и признаки совокупности преступлений // В сб. Вопросы уголовного права и процесса. - Рига, 1969. - с. 29-37.
12. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Ученые записки ДВГУ. – Владивосток, 1968. – Вып. 21. – Ч. 1. – с. 43-91.
13. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж. 1974.
14. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву М.,1955. – 212.
15. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М: Юридическая литература, 1972. – 110 с.
16. Иванов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. – Караганда., 1974. – 117 с.
17. Іванов Ю.Ф. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 354с.
18. Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления.  Учебное пособие. – М., 1982. – 59 с.
19. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебник общего уголовного права. Часть Общая.- К., 1891.
20. Классификация преступлений и ее значение для деятельности органов внутренних дел: Учебн. пособ. / Боровиков В.Б, Владимиров В.А., Дубинина М.И. и др.; Под. ред. Загородникова Н.И. – М.: МВШМ, 1983. – 83 с.
21. Ковалев М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве.- Свердловск, 1987.
22. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч.посібник. — 2 вид. — К.: Атіка, 2002. — 640с.
23. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна: Курс лекцій. — К. : Атіка, 2001. — 432с.
24. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений: Учебн. пособ. – Х.: Юрид. Ин-т, 1980. – 70 с.
25. Кримінальна справа № 1-11. // Архів Чернівецького обласного суду. - 1999.
26. Кримінальна справа № 2 –11. // Архів Чернівецького обласного суду. –1996.
27. Кримінальна справа № 22-63.  // Архів Чернівецького обласного суду. -  1997.
28. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред.  
    П.С. Матишевського, П.П.Андрушка, С.Д.Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
29. Кримінальне право України. Посібник для студентів та курсантів  юридичних учбових закладів. /за ред. Н.В.Чернишова, М.А. Хазіна, М.В.Володько - К.: Наукова думка, 1995. – 454 с.
30. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова,  
    В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
31. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Советское государство и право. - 1957. - № 8. - с. 66-69.
32. Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление и покушение по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1958.
33. Малков В. П. Совокупность преступлений.- Казань: изд-во Казанского ун-та, 1974.
34. Маслак Н. Чи потребують змін положення кк щодо відповідальності за готування до злочину? (за матеріалами опитування експертів -практичних працівників) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 10. –  
    с. 119-121.
35. Меньшагин В.Д. Усиление охраны личной собственности граждан. М., 1948.
36. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р., зі змінами законодавства за станом на 1 квітня 1999 р. / Верховний Суд України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / В.Ф. Бойко (ред.), В.Г. Гончаренко (ред.). — 2-ге вид. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 622с.
37. Научно-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К, 2001. — 1054 с.
38. Панченко П.Н. Стадии совершения преступления. Лекция. - Н-Новгород: Нижегородский юрид. институт МВД РФ, 1995. – 42 с.
39. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. - Воронеж., 1972. – 243 с.
40. Пинаев С.М. Курс лекций по Общей части уголовного права. - Книга 1. О преступлении. – Харьков: Право, 2001. – 358 с.
41. Погребняк И. Квалификация составных преступлении // Советская юстиция. – 1970. - № 13. - с. 24-27.
42. Познышев С.В. Вопросы учения о наказании. – М., 1904.
43. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. - Саратов, Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 186 с.
44. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве: Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1980. – 91 с.