Цивільний захист населення

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ІНСТИТУТ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА «ОХОРОНИ ПРАЦІ, ПРОМИСЛОВОЇ ТА ЦИВІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ»

Маслов Є.П.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Лекція 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ В

УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

для всіх спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями

«спеціаліст», «магістр»

 

Обговорено і узгоджено

на засіданні кафедри

протокол №_8__

від «_15_»_06_2011 р.

Київ – 2011 2

Лекція 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ В

УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Вступ

Під час надзвичайних ситуацій потенційні небезпеки для життя і здоров'я

людей проявляються в більшій кількості, з більшою ймовірністю негативних

наслідків.

Загрози життєдіяльності під час НС поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні загрози пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави

у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення

глобальних екологічних катастроф.

Внутрішні загрози пов'язані з НС техногенного і природного характеру або

спровоковані терористичними діями.

На межі третього тисячоліття людство досягне досить високого наукового,

технічного і виробничого прогресу, що створило, умови для великої концентрації

радіаційно- хімічно- та вибухопожежонебезпечних підприємств, підвищило

ймовірність виникнення техногенних НС. Величезні збитки для людей

спричиняють також стихійні сили природи.

Наслідки НС можуть бути значно зменшені при здійсненні своєчасно

належних заходів щодо попередження і реагування на НС.

Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист

свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха,

застосування зброї та на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього

права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ

незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює і розвиває Єдину загальнодержавну

систему цивільного захисту.

Цивільний захист — це цивільна оборона та захист населення і територій

від НС техногенного і природного характеру.

В лекції розглядаються питання стосовно цивільного захисту об'єктів

господарювання: комплекс заходів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності в

надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу, та ліквідації НС, що

загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків.

1. Правові  й організаційні основи та  принципи цивільного захисту

Насиченість території України промисловими об'єктами у декілька раз

перевищує насиченість розвинених європейських країн. Майже третина з цих

підприємств (біля 7,5 тис.) становить потенційну небезпеку. Цілі регіони являють

собою зону з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та

катастроф техногенного походження, внаслідок яких гинуть люди, знищуються

матеріальні цінності, ускладнюються умови виробництва і життя. Цей ризик3

постійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промислових

підприємств наближається до критичного.

Наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище набувають все

більш відчутних обрисів, особливо у випадках, коли дія природних та

техногенних чинників потрапляють у резонанс. Не виключається можливість

розв'язання війни із застосуванням зброї масового ураження. Тому запобігання

виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження

масштабів втрат та збитків набули статусу загальнодержавної проблеми.

Стратегічні напрями та засоби вирішення проблеми захисту населення і

територій в Україні спираються на основні положення Женевських конвенцій

(1949 р.) щодо  захисту жертв війни та Додаткових  протоколів, з імовірного

характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення

матеріальної бази захисту.

Метою державної політики у сфері цивільного захисту є зниження ризику і

пом'якшення наслідків НС природного і техногенного характеру, підвищення

гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства та навколишнього

середовища в межах показників прийнятного ризику.

Основу державної політики у сфері захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій становлять: Конституція України, відповідні Закони,

Укази Президента України і Урядові рішення.

Зокрема ст.3 Конституції України декларує: «Людина, її життя і здоров’я,

честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою

соціальною цінністю».

Основними нормативно-правовими актами з питань цивільного захисту є

Закони України: «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення

і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»,

«Про цивільну Оборону України», Указ президента України «Про концепцію

захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних

ситуацій», а також відповідні Постанови Уряду.

9 лютого 2001 року вийшов Указ Президента України № 80 «Про заходи

щодо підвищення рівня захисту населення і території від НС техногенного і

природного характеру». Указ є базовим і програмним актом для подальшої

діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту.

У відповідності з указом, Кабінетом Міністрів України було прийнято такі

постанови: «Про порядок створення і використання матеріальних резервів для

запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного

характеру та їх наслідків», «Про утворення Державної інспекції цивільного

захисту та техногенної безпеки» та ін.

Цей пакет актів і нормативно правових документів розкриває суть нової

державної політики у сфері національної безпеки.

Нова ідеологія протидії катастрофам та надзвичайним ситуаціям передбачає

об'єднання всіх компонентів захисту населення і територій від НС з визначенням

єдиного координатора, у ролі якого виступає Міністерство України з питань

надзвичайних ситуацій за активною участю науково-дослідних установ. 4

Реалізація всього, що визначено актами Президента України і Уряду є

провідним завданням органів виконавчої влади всіх рівнів,» які причетні до

проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Так, в одному з

указів зазначено: «Вважати, що запобігання виникненню надзвичайних

ситуацій техногенного і природного характеру та ефективна ліквідація їх

наслідків є одним із головних пріоритетів у діяльності Кабінету Міністрів

України, центральних та місцевих органів виконавчої влади».

Вирішення проблем природно-техногенної безпеки України забезпечується

проведенням на державному рівні таких заходів:

1. Здійснення  управління техногенними ризиками, що забезпечить стале,

гарантоване зменшення кількості та наслідків НС техногенного і природного

характеру.

2. Створення  цілісної міжвідомчої системи моніторингу і налагодження

державної служби прогнозування та попередження природних і техногенних НС.

3. Створення  загальнодержавного реєстру потенційно-небезпечних

об'єктів і територій та механізмів їх моніторингу.

4. Підвищення ефективності роботи органів державного нагляду за станом і

функціонуванням потенційно небезпечних виробництв.

Засобом розв'язання проблеми захисту від техногенних і природних НС є

створення в Україні Єдиної державної системи цивільного захисту населення і

територій, основним завданням якої є запобігання та реагування на надзвичайні

ситуації.

Запобігання виникненню НС передбачає підготовку та реалізацію заходів

спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення

оцінки ступенів ризику, завчасне реагування на події, що становлять загрозу

виникнення НС з метою запобігання лиху або пом'якшення його можливих

наслідків.

Реагування на НС – це скоординовані дії підрозділів Єдиної державної

системи цивільного захисту щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварій

(катастроф) з метою усунення загрози життю  та здоров'ю людей, надання

невідкладної допомоги потерпілим.

Цивільний захист здійснюється за такими принципами :

– гарантованість конституційного права громадян на захист життя, здоров'я

та їх майна;

– обровільність залучення людей до здійснення заходів у сфері цивільного

захисту;

– комплексність підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

– раціональність економічно обґрунтованого зменшення ризику

виникнення НС і мінімізації їх наслідків;

– територіально-функціональний принцип організації Єдиної системи

цивільного захисту;

– гласність , вільний доступ населення до інформації з цивільного захисту

відповідно до чинного законодавства. 5

2. Єдина  державна система цивільного  захисту населення і територій

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі –

Єдина система цивільного захисту (ЄС ЦЗ)) створюється з метою забезпечення

реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту

населення і територій, матеріальних і культурних цінностей, довкілля від

негативних наслідків НС у мирний час та особливі період, подолання наслідків НС.

Основні завдання ЄСЦЗ:

• прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС;

• розробка та здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню

НС;

• створення, збереження і раціональне використання матеріальних

ресурсів, необхідних для запобігання НС;

• оповіщення населення про загрозу та виникнення НС, своєчасне

інформування про обстановку і вжиті заходи;

• організація захисту населення і територій у разі виникнення НС;

• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації

наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого

населення;

• здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

• надання оперативної допомоги населенню в разі виникнення

несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

• навчання населення способам захисту в разі виникнення НС та

побутових нестандартних ситуацій;

• міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Структура ЄС ЦЗ

Єдина система цивільного захисту складається із постійно діючих

підсистем: територіальних і функціональних. Територіальні підсистеми

створюються в Автономній Республіці Крим (АРК), областях, в м.м. Києві та

Севастополі. Функціональні підсистеми створюються в Міністерствах і

відомствах.

Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний,

місцевий і об'єктовий. До складу підсистеми входять (Рис. 1):

• органи управління ЄС ЦЗ;

• сили і засоби;

• резерви матеріальних та фінансових ресурсів;

• системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

2.1 Органи  управління цивільним захистом  та їх функції

Загальне керівництво ЄС ЦЗ здійснює Кабінет міністрів України.

Начальником ЦЗ України є Прем'єр-міністр України. 6 7

Безпосереднє керівництво діяльністю ЄС ЦЗ покладається на спеціально

уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань ЦЗ – Міністерство

надзвичайних ситуацій (МНС). Керівник цього органу є заступник начальника ЦЗ

України.

Керівництво територіальними підсистемами ЄС ЦЗ здійснюють органи

виконавчої влади в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальниками територіальних підсистем ЄС ЦЗ є Голова Ради міністрів АРК

та голови держадміністрацій, а їх заступниками є керівники територіальних

органів – МНС ( голови управлінь МНС).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань

цивільного захисту – МНС:

- забезпечує  реалізацію державної політики  у сфері цивільного захисту;

- контролює  організацію здійснення заходів щодо захисту населення і

територій від НС усіма органами виконавчої влади, підприємствами та

установами незалежно від форми власності;

- перевіряє  наявність і готовність до  використання засобів

індивідуального та колективного захисту, майна ЦЗ, їх утримання та

облік;

- забезпечує  нагляд за дотриманням вимог  стандартів, нормативів і

правил у сфері цивільного захисту;

- з'ясовує  причини виникнення НС, невиконання  заходів із запобігання

цим ситуаціям;

- здійснює  нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, у тому

числі з питань техногенної та пожежної безпеки;

- здійснює  інші заходи, передбачені законом.

МНС здійснює свої повноваження через територіальні органи

відповідно до адміністративно-територіального поділу, до районів включно. У

складі МНС діють:

- урядовий  орган державного нагляду у  сфері ЦЗ;

- органи  оперативного реагування на НС  у сфері ЦЗ;

- органи  мінімізації наслідків Чорнобильської  катастрофи та інших НС.

Урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ

До складу урядового органу державного нагляду у сфері ЦЗ входять:

- підрозділи  державного нагляду у сфері  техногенної безпеки;

- підрозділи  державного нагляду у сфері  пожежної безпеки;

- територіальні  та місцеві органи державного  нагляду у сфері ЦЗ.