Лекции по "Охране права"

Служба ОП створюється  в кожному навчальному закладі  з числа працівників та чисельним  складом залежно від кількості.

Керівник навчального закладу наказом затверджує склад служби ОП та Положення про службу ОП (розробляється на основі Типового положення про службу ОП).

Працівники навчального  закладу не мають права розпочинати  роботу без проведення навчання та перевірки знань з питань безпеки життєдіяльності.

Керівник, заступник керівника  та спеціаліст служби охорони праці  проходять навчання та перевірку  знань при відділі освіти, інші працівники – в закладі.

Організацію навчання та перевірки знань з питань безпеки  життєдіяльності працівників здійснює особа, на яку покладено обов’язки керівником закладу, та яка пройшла перевірку знань при відділі освіти. Уся організаційна робота регламентується Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженого Держнаглядохоронпраці від 17.02.1999 №27.

Згідно з п.1.4 Типового положення, розробляються і затверджуються наказом такі документи:

1. Положення про навчання з питань безпеки життєдіяльності (розробляється кожним навчальним закладом згідно з Типовим).
2. Склад постійної комісії закладу з перевірки знань.
3. Навчальний план.
4. Програма навчання.
5. План-графік проведення консультацій і перевірки знань.

До складу постійної  комісії входять особи, які пройшли  перевірку знань при відділі  освіти . Головою комісії призначається  заступник директора закладу (п.2.1.6 Типового положення про навчання з питань охорони праці).

Видається наказ „Про проведення навчання та перевірки знань працівників школи”(провести перевірку знань працівників школи з ОП; затвердити склад постійної комісії з перевірки знань працівників школи з питань ОП; затвердити положення про навчання з питань безпеки життєдіяльності, навчальний план, програму та план-графік проведення консультацій і перевірки знань).

До проведення навчання слід залучати спеціалістів управління праці, санепідемстанції, пожежної частини та інших зацікавлених осіб.

Для проведення перевірки  знань складаються  білети (затверджені  керівником закладу на основі Програми).

Перевірка знань може проводитись у різній формі: усно, письмово, за допомогою технічних  засобів навчання. Проводиться вона один раз на три роки, а для працівників, що виконують роботи підвищеної небезпеки – щорічно (ст. 20 ЗУ „Про охорону праці”).

Результати перевірки  знань працівників оформляються протоколом установленої форми (додаток 1 Типового положення).

Навчання та перевірка  знань з ОП учнів проводиться  паралельно з вивченням курсу „Основи безпеки життєдіяльності”(п.1.7 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти).

Діяльність працівників закладу з питань ОП регламентується їхніми посадовими інструкціями та інструкціями з ОП.

На всі посадові особи  розробляються поіменно посадові інструкції та затверджуються керівником закладу.

У кожний розділ інструкції необхідно внести питання охорони праці, безпеки життєдіяльності для всіх видів професій. Ці інструкції розробляються згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 №9. Вони містять розділи:

1. Загальні положення.

2. Вимоги безпеки перед  початком роботи.

3. Вимоги безпеки під  час виконання роботи.

4. Вимоги безпеки після  закінчення роботи.

5. Вимоги безпеки в  аварійних ситуаціях.

Для всіх видів навчальної діяльності (у навчальному закладі, під час проведення масових заходів, під час проведення суспільно-корисної праці та ін.), для кабінетів, лабораторій, майстерень, спортзалів розробляються інструкції з безпеки (Положення про організацію роботи з ОП учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти).

Усі інструкції затверджується наказом та реєструються в журналі (Положення про розробку інструкцій з ОП). Спеціаліст служби ОП видає  їх керівникам структурних підрозділів  з відповідною реєстрацією в  журналі видачі інструкцій.

Перегляд усіх інструкцій проводить не рідше, ніж один раз на п’ять років, а для робіт з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу на три роки.

Видається наказ „Про введення в дію інструкцій з ОП”(введення в дію інструкцій з охорони праці для сторожів, для водіїв і т.д.; вводиться інструкції з безпеки для кабінету хімії, фізики, під час проведення туристичних походів, екскурсій.

Згідно з розділом 4. Типового положення про навчання з питань ОП, з працівниками навчального закладу та учнями проводяться такі види інструктажів: вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий.

 

 

 

3. Фінансування ОП

 

Фінансування охорони  праці здійснюється роботодавцем. Для підприємств незалежно від форми власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять 0,5% від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів, на охорону праці передбачається витрачати не менше 0,2% від фонду оплати праці. Законом передбачено вносити в колективний договір, угоду соціальні гарантії для працівників підприємств (ст. 20 Закону України „Про охорону праці”) з визначенням їх фінансування. Будівлі, споруди, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці і, перед введенням в дію, повинні пройти експертизу (ст. 21 Закону України „Про охорону праці”).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція №3

ПЛАН

Травматизм  та професійні захворювання в навчальному  закладі і робота з їх попередження

 

1. Аналіз і профілактика травматизму та професійних захворювань
2. Причини виробничого травматизму і методи їх аналізу.
3. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (в закладах освіти).

1. Аналіз і  профілактика травматизму та  професійних захворювань

 

В сучасних умовах ринкових відносин в Україні створюється, реконструюється і функціонує велика кількість малих, середніх і великих  підприємств виробничого, будівельного, сільськогосподарського, транспортного  призначення, підприємств громадського харчування, сфери послуг, освіти та ін. Роботодавці таких підприємств несуть повну відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці для своїх працівників, попередження випадку травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж.

За статистикою,  в  Україні щоденно на виробництві травмуються 80-85 осіб, із них до 10% стають інвалідами і до 2% гине.

За даними американських  вчених, виростити, навчити і підготувати  до самостійної праці людину коштує в середньому від 120 до 400 доларів. В  Україні ця цифра значно менша, але досить вагома: 56-200 тис. гривень. Такої суми не дораховується суспільство, якщо людина втрачає працездатність у період найбільш активного і продуктивного віку – 18-40 років, при цьому суспільство додатково витрачає кошти на її утримання та лікування.

За даними Національного  науково-дослідного інституту праці, стан виробничого травматизму в  Україні за останнє десятиріччя  характеризується зменшенням числа  випадків як загального, так і смертельного травматизму.

Динаміка нещасних випадків може бути пов’язана з економічною ситуацією в Україні.

Розподіл смертельних  випадків в галузях виробництва  показує, що найбільше їх зростання  допущено в хімічній промисловості, машинобудуванні, будівництві, агропромисловому комплексі, транспорті, невиробничій сфері.

2. Причини виробничого  травматизму і методи їх аналізу

 

В Україні спостерігається  високий рівень травматизму зі смертельними наслідками у соціально-культурній сфері та торгівлі. Аналіз оперативних  даних про стан виробничого травматизму  зі смертельними наслідками за 2002 рік показує, що в невиробничій сфері загинуло 125 осіб – це на 6 осіб більше, ніж у будівництві, де ступінь травмонебезпеки є високим. Постає питання: чому гинуть люди в тій сфері, де відсутні шкідливі та важкі умови праці, складні механізми. Адже законодавство України щодо ОП встановлює єдині вимоги з безпеки праці для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та видів діяльності для всіх працюючих. Як показує досвід, на практиці ці вимоги не виконуються. Існує думка, що в невиробничій сфері відсутні шкідливі та небезпечні чинники, що негативно впливають на стан здоров’я та працездатність працюючих. В більшості установ та організацій керівники, посадові особи та службовці не обізнані в питаннях безпеки праці, не створюються служби з охорони праці. Відомо, що трудова діяльність більшості працівників невиробничої сфери пов’язана з використанням ПК, периферійної та  копіювальної техніки, засобів зв’язку. Для безпечного ведення робіт та особистого захисту ці працівники повинні володіти спеціальними знаннями з питань охорони праці.

В Україні крім виробничого  травматизму, є високим рівень професійної  захворюваності. За статистичними даними, на підприємствах України щорічно реєструється  близько 2,6 профзахворювань. Аналізом професійної захворюваності виявлено, що професійна патологія зареєстрована у осіб понад 185 професій. Ситуація з професійною захворюваністю, що склалася в Україні, вимагає реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працюючих від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.

За даними Міжнародної  асоціації „Пожежна безпека України” щорічно в Україні виникає близько 60000 пожеж, в яких гине 3500 осіб.

Найпоширенішими причинами  пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (18%); експлуатація приладів опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); невстановлені та ін. (1%). Наведені дані свідчать, що стані рівень пожежної безпеки в Україні в значній мірі обумовлені складним соціально-економічним становищем держави, слабкою профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, недостатньою участю в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та громадських об’єднань і потребують негайного та суттєвого покращення.

 

3. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (в закладах освіти)

 

Розслідування та облік  нещасних випадків, професійних захворювань  і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою. Гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Визнаються  пов’язаними з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівником під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, які сталися під час:

• перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство і до його виходу (який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку) або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, вихідні та святкові дні;
• приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни перед початком роботи і після її закінчення;
• проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;
• використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;
• проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов’язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо);
• ліквідація аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
• надання підприємством шефської допомоги;
• перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов’язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
• прямування працівника до об’єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;
• прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження;

Нещасні випадки визнаються пов’язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 також у випадках:

• природної смерті працівника під час перебування на підземних роботах;
• нанесення тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство працівника під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків незалежно від порушення кримінальної справи;
• які сталися працівниками на території підприємства або в іншому  місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування. Яка встановлюється  згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівників на території підприємства у зв’язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов’язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором;