Оцінка життєво-важливих потреб населення

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський державний  університет

 

 

Реферат з теми: «Оцінка життєво-важливих потреб населення у надзвичайній ситуації та обгрунтовані нормативи першочергового життєзабезпечення населення у надзвичайній ситуації»

 

 

Виконала:        студентка 5 курсу

Факультету психології, історії  та соціології

Лохань Ольга

 

Перевірив: доцент

Разлівінських Ю.О.

 

Херсон – 2012

ПЛАН

Вступ

1.Поняття, класификація  та причини винекнення надзвичайних  ситуацій.

1.1. Причини виникнення  та ознаки надзвичайних ситуацій.

1.2. Рівні надзвичайних  ситуацій.

2. Організація життєзабезпечення  населення в надзвичайних ситуаціях.

2.1. Головны заходи, щодо життєзабезпечення  населення.

2.2. Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб людей.

2.3.Загальні принципи організації  та утворення медичних заходів  з надзвичайних ситуацій.

3. Основні дії державних органів  у разі настання НС, та способи  запобігання НС в Україні, функції  ЄДСЗР.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

         Бурхливий науково-технічний прогрес, особливо в другій половині XIX сторіччя, сприяв не тільки підвищенню виробництва, росту матеріального добробуту та інтелектуального потенціалу суспільства, але й значно підвищив можливість аварій великих технічних систем. Разом з тим економічні, духовні, релігійні, етнічні та інші суперечки спричинили в цей період до великої кількості війн та збройних конфліктів.

Незважаючи на те, що міжнародна обстановка останнім часом стабілізується, однак військова загроза для  більшості країн залишається  і кількість збройних конфліктів зростає.

Зростання кількості і  розширення масштабів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, які викликають значні матеріальні  та людські втрати, роблять вкрай  актуальною проблему забезпечення безпеки  в природно-техногенній та екологічній сфері.

За останні 30 років в  природних катастрофах загинуло більше 4 млн. осіб, а кількість постраждалих перевищила 3 млрд. осіб. Прямі економічні збитки склали більш, як 400 млрд. доларів.

Серйозні занепокоєння викликає стан техногенної безпеки, оскільки техногенні катастрофи призводять до загибелі великої кількості людей. Мабуть, стратегія техногенної безпеки  в найближчий час суттєво не зміниться. Це районування територій за ступенями  ризику, здійснення заходів з попередження аварій і техногенних катастроф, підготовка сил для ліквідації наслідків, участь у державному контролі з питань техногенної безпеки, соціальний захист постраждалого населення.

 

 

 

 

1.Поняття, класификація  та причини винекнення надзвичайних  ситуацій.

 

1.1.Причини виникнення  та класифікація надзвичайних  ситуацій.                           Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

       Засоби  масової інформації, як правило,  привертають увагу громадськості  до надзвичайних ситуацій, особливо  коли вони пов'язані з життям  відомих особистостей, призвели  або можуть призвести до великої  кількості жертв, становлять загрозу  нормальному життю і діяльності  груп людей, цілих регіонів  чи навіть країн. Майже жодне  газетне видання, жоден випуск  радіо або телевізійних новин  не виходить без таких повідомлень.

Загальні ознаки НС:

• наявність або загрози загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;
• заподіяння економічних збитків;
• істотне погіршення стану довкілля.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти  тощо. Аварії поділяються на дві  категорії:

1. До І категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
• стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;
• збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.

2. До II категорії належать аварії, внаслідок яких:

• загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
• зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

     Вагомість  надзвичайної ситуації визначається  передусім кількістю жертв та  ступенем впливу на оточуюче  життєве середовище, тобто рівнем  системи "людина — життєве  середовище" (далі — "Л —  ЖС"), якої вона торкнулася, і  розміром шкоди, спричиненої цій  системі. Виходячи з ієрархії  систем "Л — ЖС", можна говорити  про:

• індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;
• надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли Загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім 1, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;
• надзвичайні ситуації рівня колективу;
• надзвичайні ситуації рівня макроколективу;
• надзвичайні ситуації для жителів міста, району;
• надзвичайні ситуації для населення області;
• надзвичайні ситуації для населення країни;
• надзвичайні ситуації для жителів континенту;
• надзвичайні ситуації для всього людства.

     Як правило,  чим більшу кількість людей  обходить надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона  охоплює. І навпаки, при більшій  площі поширення катастрофи чи  стихійного лиха від нього  страждає більша кількість людей.  Через це в основу існуючих  класифікацій надзвичайних ситуацій  за їх масштабом найчастіше  кладуть територіальний принцип,  за яким надзвичайні ситуації  поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та  глобальні (загальнопланетарні).

 

1.2.Рівні НС:

• загальнодержавний;
• регіональний;
• місцевий;
• об'єктовий.

Від кількості людей, які  загинули, розрізняють чотири рівні  надзвичайних ситуацій.

     Надзвичайна  ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крий, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

     Надзвичайна  ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

     Надзвичайна  ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

     Надзвичайна  ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони. Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситуацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

     Надзвичайні  ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

     Надзвичайні  ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

     Надзвичайні  ситуації соціально-політичного  характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

     Надзвичайні  ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

 

2. Організація життєзабезпечення  населення в надзвичайних ситуаціях.

 

2.1. Головні заходи, щодо життєзабезпечення населення.

      Одним з основних завдань ЦО України є організація життєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації. Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, структурними підрозділами у їх складі, що безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб громадян, які потерпіли від наслідків НС. Головними заходами є:

– надання житла;

– організація харчування;

– забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності;

– медичне обслуговування і т. п.

Заходи щодо життєзабезпечення  населення в надзвичайних ситуаціях

     Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей.

Він включає:

– управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при  загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;

– захист населення та територій  від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

– забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і  предметами першої необхідності;