Оцінка життєво-важливих потреб населення

– забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

– навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;

– виконання цільових і  науково-технічних програм, спрямованих  на запобігання НС, забезпечення сталого  функціонування підприємств, установ  та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

– збирання й аналітичне опрацювання інформації про НС, видання  інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій  від наслідків НС;

– прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків  НС, визначення на основі прогнозу потреби  в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

– створення, раціональне  збереження і використання резерву  матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і  реагування на НС;

– та інше.

     ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

     Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної з запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків.    Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і території від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінан-сових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення.  До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв’язку оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

– центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених  органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;

– диспетчерські служби центральних і місцевих органів  виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів  ЄДСЗР входять відповідні сили і  засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються  до виконання відповідних робіт.

     Військові і спеціальні цивільні аварійно-пошуково-рятувальні формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі не менше 3-х діб і перебувають у стані постійної готовності (далі – сили постійної готовності).

     Сили постійної готовності, згідно із законодавством, можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення НС з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

     На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на НС. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі в практичному відпрацюванні дій з ліквідації НС разом із силами постійної готовності.

     У виконанні робіт, пов’язаних із запобіганням і реагуванням на НС, можуть брати участь також добровільні громадські об’єднання за наявності у представників цих об’єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповноваженими з питань НС та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

     Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

– режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;

– режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

– режим діяльності у  надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

– режим діяльності у  надзвичайному стані – запроваджується  в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному  Конституцією України та Законом  України “Про надзвичайний стан”.

     Організація життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Згідно із Законом “Про цивільну оборону України” “громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від  наслідків аварій, катастроф, значних  пожеж, стихійного лиха і ви-магати від Уряду України, інших органів  державної виконавчої влади, адміністрацій  підприємств, установ і організацій  незалежно від форм власності  і господарювання гарантій щодо його реалізації. Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, ставить за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру”.

     Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та господарювання, у разі виникнення НС, є захист населення та організація його життєзабезпечення. Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. У той же час характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов із урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об’єкти – за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

      Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується, перш за все, підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику. Організація життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей. Усі ці заходи організовуються державною виконавчою владою, органами управління цивільної оборони при чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються у планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення надзвичайної ситуації.

     Але найбільш важливим критерієм  є запобігааня можливості виникнення надзвичайної ситуації з боку населення(зокрема тегногенних катастроф, більшість з яких відбувається з вини людини), а також правильних діях під час настання надзвичайної ситуації. Що в свою чергу допоможе зменшити збитки, та збільшити шанси на збереження здоровья і життя кожної людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1.Атаманюк В.Г. , Ширшев Л.Г. Гражданская оборона. Учебник для вузов – М.: Выш.шк., 1986.

2.Губський А.І. Цивільна оборона. – К., 1995

3.Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник / Г.П. Демиденко, Е.П. Кузьменко, П.П. Орлов – К.: Выш.шк., 1989.

4.Індивідуальне завдання з оцінки радіаційної обстановки при аваріях на атомних станціях / Укл. М.О. Макаренко. – Дніпропетровськ: НГУ, 2003.

5. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / За ред. В.Г. Цапка — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2003. — 397 с.

6. Джигирей В.С., Шидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. — Вид. 3-тє, доповнене. — Львів: Афіша, 2000. — 256 с.

7. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І—ІV рівнів акредитації / За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. — Львів: Піча Ю.В., К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ-2000”, 2002. — 328 с.

8. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — 2-ге вид., стер. / Художнє оформлення К.І. Мозкова, В.Б. Гайдабус. — Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. — 301 с.

9. Чирва В.С., Баб’як Л.Г. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — 2-ге вид. — Одеса: Глобус, 2005. — 412 с.

10.  Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. – Т. 1. – К., 1998. – 544 с.

11.  Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. – Т. 2. – К., 1998. – 496 с.

12.  Трахтенберг І. М. Гігієна праці та виробнича санітарія / І. М. Трахтенберг, М. М. Коршун, О. В. Чебанова. – К., 1997. – 464 с.