Розслідування та облік нещасних випадків професійних захворювань

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет менеджменту, економіки  і права

 

Кафедра транспортного права  та логістики

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Трудове право»

на тему:

«Розслідування та облік нещасних випадків професійних захворювань»

студентки ІІІ курсу

спеціальність «Транспортне право»

Власенко Яни Михайлівни

 

 

Науковий керівник

Дегтярьова О.М.

 

 

 

 

 

Київ-2010

Зміст

Вступ 2

Розділ 1. Поняття, причини та види нещасних випадків на виробництві. 5

Розділ 2. Процедурні питання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві 13

2.1 Розслідування  нещасних випадків на виробництві  власником підприємства, установи, організації. 13

2.2. Спеціальне  розслідування нещасних випадків. 18

2.4. Облік  нещасних випадків на виробництві. 30

Розділ 3. Розслідування  та облік виявлених хронічних  професійних захворювань та отруєнь. 32

Розділ 4. Покриття збитків у разі ушкодження здоров’ю чи смерті працівника. 37

Висновки 51

Список використаної літератури: 54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Створення безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань  та виробничого травматизму, усунення небезпечних та шкідливих виробничих факторів є однією з найголовніших  турбот держави.

Політика держави, яка  спрямована на покращення становища  охорони праці, потребує істотних змін у трудовому законодавстві, адже окремі його норми є неузгодженими  між собою. Головною причиною цього  є відсутність чіткого визначення правової природи окремих інститутів трудового права, зокрема, інститутів розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві та відповідальності роботодавця за нещасні випадки, що трапилися на його підприємстві. Сприяння полегшенню та оздоровленню умов праці, запобігання травматизму  та професійних захворювань є  головною метою законодавства про  охорону праці. Якщо норми про  охорону праці не були належним чином  виконані і стався нещасний випадок, Закон покликаний сприяти виявленню  причин нещасних випадків, їх усуненню та відшкодуванню шкоди потерпілому. Цій меті служать норми про  розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, як складової  частини законодавства про охорону  праці.

На жаль, нещасні випадки  на виробництві зараз дуже поширені. Протягом 2010 року на виробництві постраждало 34552 особи, в тому числі смертельно 1 477 осіб. Тому дуже важливо неухильно виконувати приписи правових норм, які визначають порядок розслідування і обліку нещасних випадків, на підставі чого розробляються заходи по їх запобіганню.

Актуальність теми курсової роботи обумовлена і тим, що увага науковців традиційно була спрямована на дослідження питань охорони праці як умови трудового договору, або навіть у широкому їх розумінні – як принципу трудового права. У працях С.А. Голощапова, Г.С. Гончарової, Я.Л. Кисєльова, В.І. Семенкова, Г.С. Симоненко, висвітлюються лише окремі аспекти правового регулювання розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, які мають важливе значення.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і визначення правової природи розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві як підінституту трудового права, підготовка конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України про працю при розслідуванні причин нещасних випадків на виробництві та розробка на підставі взятих на облік та проаналізованих випадків профілактичних заходів, спрямованих на покращення становища в сфері охорони праці в країні.

Окреме місце в роботі займає дослідження питання відповідальності власника підприємства за ушкодження здоров’я працівника при виконанні  ним своїх трудових обов’язків.

Для досягнення поставленої  мети при написанні курсової роботи були поставлені та вирішувалися наступні задачі:

• визначити поняття нещасного випадку на виробництві;
• визначити місце норм про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в системі норм права;
• проаналізувати підстави диференціації видів нещасних випадків на виробництві;
• встановити недоліки нормативного регулювання розслідування нещасних випадків на виробництві та матеріальної відповідальності власника підприємства за ушкодження здоров’я працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків і розробити пропозиції щодо їх усунення;
• визначити основні напрямки та шляхи підвищення ефективності юридичних гарантій здорових та безпечних умов праці усім працівникам в Україні.

Об’єкт дослідження становлять правовідносини, які виникають між  власником підприємства, установи, організації, державними органами та працівником  при проведенні розслідування нещасного  випадку та при вирішенні питання про відшкодування заподіяної нещасним випадком шкоди здоров’ю працівника.

Предметом дослідження є  нещасний випадок на виробництві, його види, кваліфікуючи ознаки, причини, засоби попередження, а також система  нормативних актів і судова практика, пов’язана з його розслідуванням і обліком.

Методи дослідження. Методологічну  основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Відносини, що виникають між сторонами трудового  договору та іншими суб’єктами трудового  права при розслідуванні нещасного  випадку на виробництві розглядаються  в роботі як складова частина предмету трудового права та пізнаються в  процесі їх руху та розвитку, що дозволило  виявити притаманні їм зв’язки, наявні в них суперечності, оцінювати їх з кількісного та якісного боків.

У роботі також використовувалися формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-структурний та історичний методи дослідження.

Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового права, інших галузей юридичної науки України та інших країн, міжнародних договорів України, узагальнень судової практики.

Теоретичну базу наукового  дослідження становлять праці таких  вчених, як: О.А. Абрамова, М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, В.С. Венедиктов, С.А. Голощапов, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, І.В. Зуб, В.В. Караваєв, І.Я. Кисельов, Ю.М. Коршунов, Р.З. Лівшиць, А.М. Міхайліч, Н.А. Муцинова, В.Г. Ротань, В.І. Семенков, Г.С. Симоненко, В.Т. Смирнов, О.В. Смирнов, П.Р. Стависький, Б.С. Стичинський, В.І. Прокопенко, О.І. Цепін, Ю.М. Явич, К.Б. Ярошенко.

 

Розділ 1. Поняття, причини та види нещасних випадків на виробництві.

Вчені провели велику роботу з вивчення впливу на людину умов її праці для підготовки заходів, спрямованих  на збереження життя і здоров'я  працівників. Ще у 18 ст. М.В.Ломоносов  у своїй книзі "Перші основи металургії або рудних справ" викладав правила безпеки і санітарні  правила для гірничих робіт. Він  же запропонував застосовувати блискавко захист. Науку про гігієну праці почав розробляти професор Московського університету Ф.Ф.Ерісман. Академік М.Д. Зелінський винайшов фільтруючий протигаз. Велике значення має праця академіка С.І.Вавілова з питання освітлення робочих місць люмінесцентними лампами і праця А.Н.Кисельова та його учнів про визначення допустимих для організму людини струмів і напруг під час розрахунків запобіжних заходів проти ураження електричним струмом[30; с.24].

Безпека праці –  запорука її високої продуктивності, бо тільки безпечні техніка і прийоми дають  можливість робітникові зосередитись на продуктивній роботі [27; с.53].

Виробнича небезпека –  це можливість впливу на працівників  небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які призводять до травм  або захворювання[27; с.54].

Виробнича травма – це травма, якої зазнав працівник на виробництві і яка пов'язана з виконанням виробничого завдання. Здебільшого вона виникає внаслідок недодержання вимог безпеки праці [23; с.10].

Вимоги безпеки праці  – це вимоги, які встановлюються законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, правилами і інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку праці. Вимоги безпеки праці стосуються виробничого процесу, а також працівників [27; с.53].

Безпека праці - стан умов праці, при якому усунено дію на працюючих  небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Нещасний випадок на виробництві  – складний юридичний факт. У  п. 5 Положення дається перелік  подій та обставин, які в сукупності визначають зв'язок нещасного випадку з виробництвом [5]. Наприклад, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лих (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, також випадки смерті на підприємстві.

Обставини, що вказують на зв'язок з виробництвом, конкретизують час, місце виконання трудових обов'язків, характер завдання роботодавця [11; с.110]. Наприклад, перебування на робочому місці, на території підприємства  або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з моменту приходу працівник на підприємство до моменту, коли він залишив його, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні.

Аналіз причин виробничого  травматизму свідчить, що від 33 до 47% нещасних випадків щорічно відбуваються внаслідок наявності небезпечних  та шкідливих виробничих факторів.

Небезпечний виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах приводить до травми або іншого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор – це виробничий фактор, дія якого на працюючого приводить до захворювання або зниження працездатності [27; с.53].

Небезпечні та шкідливі виробничі  фактори поділяються на 4 класи:

• фізичні;
• хімічні;
• біологічні;
• психофізіологічні.

До фізичних факторів належать рухомі машини та механізми; невідповідність  нормам мікроклімату в робочій зоні; підвищений рівень шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань; недостатня освітленість робочої зони тощо.

До хімічних факторів відносять  шкідливі для організму людини речовини: загально токсичні, подразнюючі, канцерогенні (що викликають пухлини), сенсибілізуючі (що викликають алергічні захворювання), мутагенні (що впливають на статеві клітини організму). В цю групу входять шкідливі пари бензолу і толуолу, окисел вуглецю, сірчаний газ, окисел азоту, хлор, а також аерозолі плюмбуму (свинцю), сполуки хрому, токсичний пил при різанні бронзи та латуні тощо. Окрім того до них відносяться агресивні рідини, які можуть викликати гострі та хронічні захворювання шкіри: кислоти, луги, лаки, розчинники, епоксидні смоли тощо.

Хімічні фактори розділяють:

1) по характеру дії  на організм людини (токсичні, викликаючи  подразнення, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні);

2) по шляху проникнення  в організм людини через: органи  дихання, шлунково-кишковий тракт,  шкіряний покров та слизисту  оболонку[13; с.22].

До біологічних факторів відносять патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, гриби) та макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних факторів відносять:

а) фізичні перевантаження: статичні і динамічні;

б) нервово-психічні перевантаження: розумова перенапруга, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Найбільш небезпечними виробничими  факторами є шкідливі речовини.

Шкідливою називається речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог техніки безпеки викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані здоров'я, як в процесі праці, так і в наступні роки [16; с.5].

По ступеню впливу на організм шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

• надзвичайно небезпечні;
• високонебезпечні (надтонебезпечні);
• помірно небезпечні;
• малонебезпечні.

В результаті дії небезпечних  та шкідливих виробничих факторів, шкідливих речовин можуть мати місце  нещасні випадки і професійні захворювання.

Нещасні випадки на виробництві  – це випадки з робітником, пов'язані з дією на нього шкідливого виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.