Шпаргалка по "Охране труда"

1 Які фактори впливають на формування умов праці ?

умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці - відповідно до Держстандарту-19605-74 “Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення”. Вчені Науково-дослідного інституту праці запропонували визначати умови праці як складне об'єктивне явище, що формується в процесі виробничої діяльності під впливом взаємозалежних факторів соціально- економічного, техніко-організаційного і природно-климатичного характеру, що здійснюють істотний вплив не тільки на здоров'я і працездатність людини і його відношення до праці, на продуктивність праці й інші економічні результати, але і на рівень життя, всебічний розвиток людини. Це визначення умов праці в широкому розумінні. Воно припускає виділення трьох груп факторів (соціально-економічні, організаційно-технічні, природнокліматичні), що впливають на формування умов праці. До соціально-економічної групи факторів відносять:

-нормативно-правові (трудове законодавство, санітарні й інші норми і правила, а також форми адміністративного і суспільного контролю за їхнім виконанням);

- економічні (матеріальне стимулювання, система пільг і компенсацій за шкідливі і тяжкі умови праці);

- соціально-психологічні (організація навчання працівників питанням охорони праці, психологічний клімат у колективі й ін.);

- суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізаторство).

Сукупність організаційно-технічних  факторів формування умов праці відбиває матеріально-речовинну основу процесу виробництва, у першу чергу рівень розвитку техніки і технології і, зокрема, рівень упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво. Наприклад, від рівня механізації виробничих процесів залежить кількість працівників, зайнятих важкою фізичною і ручною роботою. Сюди відносять такі підгрупи: засоби праці, предмети і продукти праці, технологічні процеси, організація виробництва, праці і управління.

Природно-кліматичні фактори характеризуються особливостями природного середовища, у якій здійснюється трудовий процес, і є середовищем, де діють соціально-економічні й організаційно-технічні фактори.

Свій вплив на людину система  факторів здійснює опосередковано через сукупність елементів, що безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

До санітарно-гігієнічних  елементів, що визначають зовнішнє виробниче середовище, відносять: температура повітря на робочому місці, атмосферний тиск, токсичні речовини, загазованість, промисловий шум і т.д.

Психофізіологічні виробничі елементи умов праці обумовлені конкретним змістом трудової діяльності і характером даного виду праці і включають: фізичне, динамічне і статичне навантаження в період зміни; робоче місце, робочу позу і переміщення в просторі; режим праці і відпочинку; травмонебезпачність і т.д.

Естетичні елементи, що сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника, включають: художньо-конструктивна якість приміщень, гармонійність колірної комбінації.

 Соціально-психологічні елементи характеризують взаємини в трудовому колективі, створюють відповідний психологічний настрій працівників.

2 Які загальні закони України визначають основні положення з охорони праці ?

Основу при вивченні даної  теми складає Закон України “Про охорону праці”, прийнятий 14 жовтня 1992р. Крім того, право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці закріплено в Конституції України (стаття 43). Основні принципи державної політики в області охоронипраці, викладені в статті 4 Закону “Про охорону праці”:

-пріоритет життя і здоров'я працівника відносно результатів виробничої діяльності підприємств, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- комплексне рішення задач з охорони праці на основі національних програм;

-соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для підприємств, незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності;

- використання економічних методів управління охороною праці;

- навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності державних органів, установ і організацій, громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками і працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому і державному рівні;

- здійснення міжнародного співробітництва в області охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з поліпшення умов і підвищенню безпеки праці.

3Яка основна  мета і порядок проведення  атестації робочих місць.

   1.  Атестація   робочих  місць  за  умовами  праці  (надалі  - атестація) проводиться на підприємствах і  організаціях  незалежно від форм власності  й  господарювання,  де  технологічний  процес,  використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними  джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів,  що  можуть  несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.  
2. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин  між  власником або уповноваженим ним органом і  працівниками  у  галузі реалізації прав  на  здорові  й  безпечні  умови  праці,  пільгове пенсійне  забезпечення,  пільги  та компенсації за   роботу    у несприятливих умовах.  
3. Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за  умовами  
праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ.

  4.  Атестація  проводиться   атестаційною  комісією,  склад  і повноваження  якої  визначається    наказом    по    підприємству, організації в строки, передбачені колективним  договором,  але  не рідше одного разу на 5 років.  
   Відповідальність за своєчасне та якісне проведення  атестації  
покладається на керівника підприємства, організації.  
    Позачергово атестація проводиться у разі  докорінної  зміни  
умов і характеру праці з ініціативи  власника  або  уповноваженого  
ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або  його  
виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю  
установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.  

     5. До проведення  атестації  можуть  залучатися  проектні  та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгідротехнагляду.  
  6. Атестація робочих місць передбачає:  
- установлення факторів і причин виникнення несприятливих  умов праці;  
- санітарно-гігієнічне   дослідження    факторів    виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на  робочому місці;  
- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик  стандартам  безпеки праці,будівельним та санітарним нормам і правилам;

- установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та  її характеру за гігієнічною класифікацією;  
- обгрунтування віднесення  робочого  місця  до  категорії  із шкідливими  (особливо  шкідливими),  важкими  (особливо   важкими) умовами праці;  
- визначення  (підтвердження)  права  працівників  на  пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;  
-  складання переліку робочих місць,  виробництв,  професій  та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;  
-  аналіз  реалізації  технічних і   організаційних    заходів, спрямованих на оптимізацію  рівня  гігієни,  характеру  і  безпеки праці.  
7.  Санітарно-гігієнічні  дослідження  факторів   виробничого середовища  і   трудового    процесу    проводяться    санітарними лабораторіями підприємств  і  організацій,  атестованих  органами Держстандарту і  МОЗ  за  списками, що  узгоджуються  з органами Державної експертизи умов праці,  а також на  договірній  основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.  
  8.  Відомості про результати атестації    робочих    місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.

   9. Перелік робочих  місць,  виробництв,  професій  і  посад  з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після  погодження  з профспілковим комітетом затверджується  наказом  по  підприємству,  
організації і зберігається протягом 50 років.  
4 Охарактеризуйте шкідливі виробничі фактори .

Технологічні процеси  будь-якого виробництва в певні  періоди супроводжу-

ються цілим комплексом професійних  шкідливих факторів. У зв’язку із цим, основним завданням гігієни праці є вивчення й аналіз санітарно-гігієнічної обстановки робочих місць із її галузевою специфікою й розмаїтістю трудових операцій; визначення впливу на продуктивність праці людини нових матеріалів, технологічних процесів, машин, механізмів і т. ін., установлення гранично припустимих параметрів фізичних факторів зовнішнього середовища й розробка правил особистої гігієни працюючих.

Практично використання наукових положень гігієни праці здійснюється

виробничою санітарією шляхом розробки системи організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і способів, які запобігають вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів.  На виробництві може виникнути виробнича небезпека, тобто можливість впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.  Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.0.003-74 всі небезпечні й шкідливі виробничі фактори підрозділяють за способом дії: на фізичні, хімічні, біологічні

й психофізичні.  Групу фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів ділять на такі підгрупи:

- машини й механізми,  які рухаються; незахищені рухливі  елементи виробни-

чого устаткування; вироби, заготівки й матеріали, які рухаються;

- підвищена запиленість  і загазованість повітря робочої  зони;

- підвищена або знижена  температура поверхні устаткування  й матеріалів;

- підвищена або знижена  температура, вологість, швидкість руху повітря, підвищена або знижена іонізація повітря, недостатня освітленість робочої зони і т. ін.

Групу хімічних небезпечних  і шкідливих виробничих факторів ділять:

- за характером дії  на організм людини – на  загальнотоксичні, дратівні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні фактори, які впливають на репродуктивну функцію;

- за здатністю проникнення  в організм людини – на фактори,  які діють через

органи подиху, через травну систему, через шкіру.

Група біологічних небезпечних  і шкідливих виробничих факторів включає

біологічні об’єкти, дія  яких на працюючих викликає травми або захворювання.

До цієї групи належать: мікроорганізми, бактерії, віруси, рикетсії, спірохети,

грибки, найпростіші макроорганізми (рослини й тварини).

Групу психофізичних небезпечних  і шкідливих виробничих факторів за

характером дії поділяють  на фізичні й нервово-психічні перенапруги. Фізичні

перенапруги, в свою чергу, поділяють на статичні, динамічні  й гіподинамічні.

Нервово-психічні перенапруги  поділяють на: розумові, перенапруги  аналі-

заторів, монотонність праці  й емоційні перенавантаження.

Професійна шкідливість  не завжди є постійно діючою. При  проведенні

відповідних санітарно-технічних  заходів вони можуть бути повністю або майже повністю відсутні.

Професійну або виробничу  шкідливість можна розділити  на три групи.

Перша група – шкідливості, які пов’язані з неправильною організацією

праці (надмірна напруженість нервової системи, надмірна або однобічна напруженість м’язового або кісткового апарата, напруга зору й слуху, тривале змушене одноманітне положення тіла, неправильний режим праці).

Друга група – шкідливості, пов’язані з особливостями виробничого  процесу:

а) фізичні фактори –  висока або низька температура, теплове випромінювання, підвищена вологість повітря, пил, шум, вібрація;

б) хімічні фактори –  різні гази й шкідливі випари, отрути;

 в) біологічні фактори  – мікроорганізми, цвілі, грибки, збудники інфекційних і інвазійних  захворювань. 

Третя група – шкідливості, пов’язані безпосередньо з умовами  праці; не-

достатність вентиляції, освітлення, площі й кубатури робочих приміщень  і т. ін.

У результаті дії на організм працюючих шкідливих умов праці  в них

можуть розвиватися так  звані професійні захворювання. Професійне захворювання – це патологічний стан організму, обумовлений негативним впливом на нього шкідливого виробничого фактора.

Нормальне самопочуття людини, при якому проявляється його найвища

працездатність, буває при  температурі 12-22 ºС, відносної вологості 40-60%, швидкості руху повітря 0,1-0,2 м/с і барометричному тиску 1013 гПа (760 мм рт. ст.).

Перегрівання, як і переохолодження, погіршує самопочуття, знижує праце-

здатність, рухливість, а  це, в свою чергу, може призвести  до аварії або травми.

5 Які економічні  методи управління охороною праці  ?

З ухваленням Закону «Про охорону  праці» та підзаконних актів виникла  реальна можливість переходу до нових  форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму  на основі цільових методів. Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає: - умови й порядок взаємного  пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди  внаслідок порушення правил безпеки  та до посадових осіб (за нестворення  нормативних умов для безпечного виконання робіт); - поєднання економічних  показників діяльності підрозділів  і посадових осіб зі станом охорони  праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань; - встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки; - встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних  умовах; - стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону. Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи: податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці; диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань; впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці. Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці модель акцентує увагу на ідентифікації майбутніх ризиків, так само як і на існуючих, а також на визначенні зусиль щодо їх зниження