Шпаргалка по "Охране труда"

Звуковий тиск – це додатковий тиск, який виникає в газі чи воді за наявності в них звукової хвилі. Межа найбільшої чутливості вуха, яку сприймає людина, лежить між порогом чутливості та больовим порогом і становить 130 дБ. Шум належить до несприятливих екологічних факторів. Сьогодні можна говорити, як зауважує І. Даценко, про наявність шумової хвороби, етіологічним фактором якої є сукупність різноманітних шумів. Ще в ХV ст. німецький лікар Парацельс установив, що шум спричиняє глухоту й головний біль у шахтарів, мірошників і карбувальників. У середньовіччі застосувалось жорстоке покарання: бовканням могутнього дзвону, унаслідок якого приречений помирав у страшних муках від нестерпного болю у вухах.

Шумова хвороба — загальне захворювання організму з переважаючим

ураженням слухового апарату  й нервової системи. Шуми, що генеруються звукоапаратурою, під час естрадних концертів, можуть сягати рівня шуму 120 - 130 дБ. Лікарі визначили, що після концертів рок-музики, коли в залі генерується шум до 120 дБ у перших рядах і 100 - 110 дБ – в останніх, у 10 % 49 слухачів виникають незворотні пошкодження внутрішнього вуха, а згадані концерти закінчуються сплесками агресивності, масовими психозами, жорстокими бійками й погромами. Тривала дія шуму на організм людини призводить до розвитку хронічної перевтоми, зниження працездатності, виникнення таких симптомів, як поганий сон, сонливість, зниження слуху, порушення терморегуляції. Специфічною реакцією організму на акустичну дію є зміни у звуковому аналізаторі, що виникають під впливом шуму. Зниження слуху найчастіше виникає через професійну діяльність та полягає в тому, що внаслідок звукового подразнення виникають біохімічні та гістологічні зміни в усіх відділах слухової системи. В основі цих змін лежить виснаження обмінних процесів, а також судинні зміни. Усі інші зміни в організмі настають через тісні зв’язки слухової системи з численними нервовими центрами на різних рівнях, що характеризують неспецифічну дію шуму. Вплив шуму виявляється в порушенні симпатико-адреналової системи, вітамінного обміну, мікроциркуляції й реактивної зміни термінальних судин головного мозку. Дія шуму часто викликає гіпертонічну хворобу. Змінюється частота пульсу, яка виявляється здебільшого у вигляді аритмії та брадикардії. Знижується також опірність організму.

6.3.2 Захист від інфра-  й ультразвуків

Інфразвук — це акустичні  коливання в дiапазонi частот нижче 20 Гц, якi негативно впливають на внутрiшнi органи. При цьому виникають  неприємнi явища у виглядi нудоти, болю у шлунку, вiбрацiї грудної  клiтини, болю в голові, запаморочення, почуття страху та неспокою. Можливi також ушкодження барабанної перетинки, пригнiчення мозкової геодинамiки, змiни у функцiонуванні дихальної й серцевосудинної систем. Особливо несприятливо впливають на організм людини iнфразвуковi коливання частотою 4 - 12 Гц, якi супроводжуються вiбрацiєю внутрiшнiх opгaнiв. Ультразвук — це хвильове коливання пружного середовища з частотою понад 20000 Гц, яке викликає механiчну, теплову та фiзико-хiмiчну дiю. При мiсцевiй дiї, коли частота звукової хвилi перевищує 20000 Гц, відбувається ураження периферичної нepвoвoї системи. Змiни з боку центральної нервової системи виявляються в лабiльностi настрою, пiдвищенні порогу збудливостi слухового та зорового аналiзаторiв. Iнфразвук генерується як природними джерелами (вiтри, грози, водостоки, хвилювання моря, землетруси тощо), так i штучними (транспорт, промисловi пiдприємства, дорожно-будiвельнi машини, вибухи тощо). Основними джерелами виробничого iнфразвуку є двигуни внутрiшнього згоряння, вентилятори, поршневi компресори й iншi тихохiднi машини, що працюють із кiлькiстю робочих циклiв меншою 20 за с. На компресорних станцiях iнфрашуми сягають значних piвнiв (113 дБ). Переважають piвнi 12 Гц — 111 дБ. Методи зниження iнтенсивностi iнфразвуку значно вiдрiзняються від методiв, якi застосовуються для зниження шуму. Це пов'язане з набагато50 бiльшою довжиною хвилi iнфразвуку порiвняно з розмiрами перешкод на шляху їхнього поширення. Для зменшення негативного впливу iнфразвуку змiнюють режим роботи установки або її конструкцiю, застосовують звукоiзоляцiю глушника, зокрема реактивного типу, а також механічне перетворения частоти. Деякi способи захисту вiд iнфразвуку аналогiчнi способам захисту вiд шуму. Наприклад, зниження рiвня iнфразвуку в його джерелi, збiльшення жорсткостi конструкцiй, що пiддаються коливанню тощо. Водночас тaкi вiдомi методи боротьби з шумом, як звукоiзоляцiя i звукопоглинання за таких умов малоефективнi. Джерелами виробничого ультразвукового випромiнювання є ультразвукове технологiчне устаткування, яке використовується пiд час зварювання, оброблення надкрихких i надтвердих матерiалiв, очищення, зачищення, шлiфування тощо. Ультразвуковi установки слiд розташувати у спецiальних примiщеннях, використовуючи для забезпечення технологiчного процессу системи дистанцiйного керування, а також автоматизацiю та роботизацiю. Ефективним із економiчної точки зору є встановлення захисних звукоiзоляцiйних кожухiв та eкpaнiв, якi виготовляють з листкової сталi або дюралюмiнiю, пластмаси (гeтiнaкca) або спецiальної гуми. Використання кожухiв на деяких ультразвукових установках знижує piвeнь звуку на 60 — 80 дБ. Як iндивiдуальнi засоби захисту вiд контактної дії ультразвуку рекомендують використовувати спецiальнi iнструменти з ізольованими ручками, укритими пористою гумою або поролоном, а також гумовi рукавички.

6.3.3 Вібрації та їхня  шкідливість для здоров’я людини

Якщо шум, передусiм, ушкоджує слух людини, то вiбрацiя — шкiру, вестибулярний апарат тощо. Вiбрацiя — це сукупнiсть механiчних коливань, найпростiшим із яких є гармонiйне коливання. Узагалi, вiбрацiя — складний коливальний процес крупних тiл, що характеризується перiодичнiстю змiн амплiтуди коливань, вiброшвидкостi, вiброприскорення та частоти коливань. Вiбрацiю визначають також як рух точки або механiчної системи, за якого вiдбувається почергове зростання i спадання у часi значень принаймнi однiєї координати. У поєднанні з шумами вiбрацiя суттєво впливає на функцiйний стан центральної нервової системи i слуховий апарат. Мiсцева, або локальна вiбрацiя викликає змiни регуляцiї тонусу периферійних кровоносних судин, що викликає спазми кiнцiвок. Порушується вазомоторна координацiя, розвивається вегетативний полiневрит. Загальна вiбрацiя спричиняє порушення нормальних кopкoвo-пiдкоркових зв'язкiв у центральнiй нервовiй систeмi, змiни у функцiйному cтaнi периферичних судин, порушення бiлкової та температурної чутливостi, змiни в суглобах, якi призводять до обмеження їxньої рухливості. Якщо частоти коливань робочих мicць збiгаються з власними частотами коливань внутрiшнiх opгaнiв людини (так зване явище резонансу: для бiльшостi внутрiшнiх opгaнiв людин частота власних коливань становить 6 — 9 Гц), то можливi механiчнi пошкодження цих opгaнiв аж до їхнього розриву. 51 Дiя на руки працюючих мicцевої вiбрацiї (вiбруючий iнстpумeнт) порушує чутливість шкiри, утрату мiцностi кровоносних судин, чутливостi нервових волокон, окостенiння сухожиль, вiдкладення солей у суглобах та iншi небажанi впливи. Тривала дія вiбрацiї призводить до професiйного захворювання – вібраційної хворобu, яка пiддається лiкуванню лише на перших стадiях розвитку. Вiдомо, що вiбрацiя негативно впливає не лише на працюючих, але й на машини й обладнання, обмежує їхні технологiчнi можливостi та довговiчнiсть. Вiбрацiя пiдвищеної частоти (понад 16 — 20 Гц) здебiльшого виявляється у виглядi шуму, а тому зниження вiбрацiї piвнозначне зниженню шуму.

Загальну вiбрацiю залежно  від джерела виникнення подiляють  на три кaтeгopiї:

- транспортна вiбрацiя, яка дiє на водiїв транспортних засобiв пiд час перевезення вантажiв;

- транспортно-технiчна вiбрацiя, яка дiє на операторiв машин при перемiщеннi вантажiв, на виробничих майданчиках, платформах (eкcкaвaтopiв, баштових кpaнiв, гiрничих машин тощо);

- технологiчна вiбрацiя, яка дiє на операторiв спецiальних верcтaтiв, на яких вiдсутнi джерела вiбрацiї, що перевищують гiгiєнiчнi норми.

Гiгiєнiчнi норми вiбрацiї, які приймаються окремо для кожного встановленого напрямку в кожнiй октавнiй смузi, можно знайти у виглядi кривих на малюнках у підручниках.

13 Класифікація  умов праці.

Виходячи з принципів  Гігієнічної класифікації, умови  праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

• 1 ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
• 2 ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);
• 3 ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);
• 4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності).

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

14 Охарактеризуйте  загальні вимоги щодо пожежної  безпеки .

Під пожежною безпекою об'єкта розуміють  такий його стан, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Забезпечення пожежної безпеки  об'єкта досить складне і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта складається із відповідних систем, кожна з яких підрозділяється на підсистеми, а ті, в свою чергу, на підсистеми нижчого рівня, які на рис. 1 не показані.

Рис. 1. Загальна схема комплексу  заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта

Основними системами комплексу  заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів. Оскільки дві перші системи достатньо об'ємні та потребують більш детального вивчення, то розглянемо їх окремими пунктами розділу. Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні. Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін. До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т. п.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють  своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

15 Дайте визначення  нещасного випадку та його  класифікацію .

Нещасний випадок  на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Виробничі травми розподіляють за такими класифікаційними ознаками: 
за видом травмуючого агента – механічні, термічні, хімічні, променеві, 
електричні, комбіновані та ін.; 
за виробничими матеріальними причинами (носіями) – рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи та ін.; 
за локалізацією травм – травми очей, голови, рук, ніг, тулуба тощо; 
за ступенем тяжкості пошкоджень – легкі травми, тяжкі травми, смертельні травми; 
за технологічними операціями – вантажно-розвантажувальні роботи, 
перевезення вантажів та ін.  
Виробнича травма часто є наслідком нещасного випадку. 
Нещасний випадок – це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або наступила смерть. доставка продуктов Киев 
Професійне захворювання – патологічний стан людини, 
обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням 
організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.Діагноз професійного захворювання встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили виникнення та розвиток даного захворювання, тобто є його безпосередньою, безумовною причиною. 
Слід зазначити, що загалом в охороні праці розглядаються нещасні випадки, які пов’язані з виробництвом. Державний стандарт ДСТУ 2293-93 ССБП „Охорона праці. Терміни та визначення” дає таке визначення: 
Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршання стану здоров’я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.В той же час резолюція МОП (Міжнародна організація праці) „Про статистику виробничого травматизму”, що прийнята на 16-й Міжнародній конференції із статистики праці у 1998 році містить дещо інше, більш 
розширене визначення нещасного випадку на виробництві: 
Нещасний випадок на виробництві – несподівана та незапланована подія, 
включаючи дії умисного, 
насильницького характеру, 
яка виникає внаслідок трудової або пов’язаної з нею діяльності, 
що призводить до травмування, 
хвороби або смерті.Така відмінність у визначеннях, проте, не призводить до якихось протиріч між державними та міжнародними нормативними документами з охорони праці взагалі і веденням статистики виробничого травматизму зокрема. 
Це пояснюється тим, що детальна класифікація випадків травматизму, що відносяться до категорії виробничих травм, що міститься в Положенні про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094, фактично задовольняє вимогам міжнародного визначення нещасного випадку на виробництві.·