Шпаргалка по "Охране труда"

 

1. Структура ДНАОП.

Спеціальними законодавчими  актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:

― умови праці на кожному робочому місці;

― безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;

― стан засобів колективного та індивідуального захисту;

― санітарно-побутові умови.

Державні нормативні акти з охорони праці залежно  від сфери дії поділяються  на міжгалузеві та галузеві.

Міжгалузевий нормативний  акт про охорону праці —  це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі  підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності.

Таблиця 6.1

ДЕЯКІ МІЖГАЛУЗЕВІ НОРМАТИВНІ АКТИ

ДНАОП

0.00-4.03.93 Положення про розслідування та облік нещасних випадків

0.00-4.04.93 Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи й організації за порушення нормативних актів про охорону праці

0.00-4.21.93 Типове положення про службу охорони праці

0.00-4.09.93 Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства

Галузевий нормативний  акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

Повний перелік чинних нормативних документів з охорони  праці в Україні наведено в  «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону  праці», який діє з 1995 р. Він включає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України (ДСТУ).

Функцію головної організації  з опрацювання ДНАОП виконує  Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який входить до системи органів державного нагляду за охороною праці. У кожній галузі народного господарства визначається базова організація з опрацювання нормативних актів про охорону праці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) прий-

няття нових, перегляд і  скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів  про охорону праці проводяться  органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних  органів.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

 

2.  Основні завдання, функції служби охорони праці.

Її функції:

 

    Розроблення  комплексних заходів для досягнення  встановлених нормативів з охорони  праці, запобігання виробничому  травматизму, професійним захворюваннямта  Проведення перевірок дотримання  працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці

    Підготовка  проектів наказів з питань  охорони праці і внесення їх  на розгляд роботодавцю.

    Проведення  з працівниками вступного інструктажу  з охорони праці.

    Ведення обліку  та проведення аналізу причин  виробничого травматизму.

    Забезпечення  належного оформлення і зберігання  документації з питань охорони  праці, а також своєчасної передачі  їх до архіву для тривалого  зберігання згідно з установленим  порядком, складання звітності з  охорони праці

    Складання переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці,

    Інформування  працівників про основні вимоги  законів, інших нормативно-правових  актів з охорони праці.

Основні завдання служби охорони праці

Отже, згідно з Типовим положенням на службу охорони праці підприємства покладаються такі завдання:

    опрацювання  ефективної системи управління  охороною праці на підприємстві  та сприяння удосконаленню діяльності  у цьому напрямку кожного структурного  підрозділу і кожного працівника;

    забезпечення  професійної підтримки рішень  роботодавця з цих питань;

    організація  проведення профілактичних заходів,  спрямованих на усунення шкідливих  і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам  на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;

    вивчення та  сприяння впровадженню у виробництво  здобутків науки і техніки  прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного  та індивідуального захисту працівників;

    контроль за  дотриманням працівниками вимог  законів та інших нормативно-правових  актів з охорони праці, положень (при наявності) галузевої угоди,  розділу “Охорона праці” колективного  договору та актів з охорони  праці, що діють в межах підприємства.

    інформування  та надання роз’яснень працівникам  підприємства з питань охорони  праці.

 

3. Структура і чисельність служб охорони праці.

На підприємствах, в  установах, організаціях служби охорони  праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:

- інженерами відповідної  спеціальності;

- фахівцями з питань  гігієни праці;

- юристами, що спеціалізуються  на питаннях законодавства про  охорону праці.

При службі охорони праці  може створюватись лабораторія, яка  здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях. виза в чехию

На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих  до 50 чоловік (невиробничої сфери - до 100 чоловік) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною  професійною підготовкою за сумісництвом.

Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної  кваліфікації, то використовуються послуги  асоціації спеціалістів з охорони  праці.

Підприємство, яке не має можливості утримувати в службі охорони праці спеціалістів з  гігієни праці, використовує послуги місцевих санітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.

При відсутності на підприємстві юридичної служби використовуються спеціалісти юридичної служби юридичних  консультацій (за договором). Чисельність  служби охорони праці на підприємстві визначається на підставі таких розрахунків.

На підприємствах (у  виробничих або науково-виробничих об'єднаннях) при чисельності працюючих  від 51 до 500 чоловік (невиробнича сфера  — від 101 до 500) таку службу повинен  представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.

 

4. Права і обов’язки працівників служби охорони праці.

Спеціалісти служби охорони  праці мають право:

— видавати керівникам структурних  підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи (згідно з додатком) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Припис складається у двох примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об'єкта, цеху, другий залишається та реєструється у службі охорони праці й зберігається протягом п'яти років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю;

 

— зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють  загрозу життю або здоров'ю працівників;

— вимагати відсторонення  від роботи осіб, які не пройшли  передбачених законодавством медичного  огляду, навчання, інструктажу, перевірки  знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують  вимоги нормативно-правових актів з  охорони праці;

— надсилати роботодавцю  подання про притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників, які  порушують вимоги щодо охорони праці;

— вносити пропозиції про заохочення працівників за активну  працю з поліпшення стану безпеки  праці;

— залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками підрозділів підприємства, спеціалістів підприємства для проведення перевірок стану охорони праці.

 

5. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, їх обов'язки і права.

 

 

6. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у  галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

 

7. Карта умов праці.

Перейти до: навігація, пошук

 

Атеста́ція робо́чих місць [за умовами праці] — комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу.

 

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

 

Основна мета атестації  полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим  ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

 

Атестація проводиться  на підприємствах і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

 

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

 

 

Для організації і  проведення атестації керівник підприємства повинен видати наказ, у якому вказується підстава і завдання атестації, визначається склад атестаційної комісії, встановлюються терміни і графіки проведення як підготовчих робіт, так і самої атестації, визначаються проектні і науково-дослідні організації, що необхідні для науково-технічної оцінки умов праці і розробки заходів для їхньої оптимізації. Безпосередньо атестацію проводить атестаційна комісія, до складу якої мають входити головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, представники громадських організацій та ін.

 

8. Стимулювання охорони праці.

До працівників підприємств  можуть застосовуватися будь-які  заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування  коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

 

 

9. Види інструктажів з охорони праці.

1. Вступний інструктаж.

2. Первинний інструктаж.

3. Повторний інструктаж.

4. Позачерговий інструктаж.

5. Цільовий інструктаж.

Вступний інструктаж.

Вступний інструктаж з безпеки праці проводять  з усіма, хто приймається на роботу незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною професією чи посадою, з тимчасовими рамками, відрядженими, учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання або практику.

Вступний інструктаж на підприємстві проводить інженер  з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки.

Вступний інструктаж проводять в кабінеті охорони  праці або спеціально обладнаному  приміщенні з використанням технічних  засобів навчання та наочних посібників (плакатів, макетів, діафільмів, відеофільмів тощо).

Вступний інструктаж проводять за програмою, розробленою інженером з охорони праці з урахуванням вимог стандартів ССБТ, правил, норм та інструкцій з охорони праці, а також всіх особливостей виробництва, затвердженої керівником (головним інженером підприємства).