Стан травматизму в Україні та його оцінка

Метою Програми є комплексне розв’язання проблем у сфері  охорони праці, формування сучасного безпечного та здорового виробничого середовища, мінімізація ризиків виробничого травматизму, професійних захворювань та аварійна виробництві,  що сприятиме сталому економічному розвитку та соціальній спрямованості, збереженню і розвитку трудового потенціалу України. 

Можливі два варіанти розв’язання  проблеми. Перший варіант передбачає розв’язання проблем у сфері охорони праці виключно на регіональному та галузевому рівні.  При цьому їх розв’язання ускладнюється у зв’язку з різноманітністю та складністю питань і шляхів їх вирішення,  необхідністю виконання конкретних взаємозв’язаних завдань з організаційного,  матеріально-технічного,  наукового і нормативно-правового

забезпечення,  спрямованих на зменшення ризику травмування і кількості

нещасних випадків на виробництві,  усунення наявних та потенційних джерел небезпеки виробничого середовища,  підвищення рівня соціальної захищеності працівників та мінімізацію збитків держави. 

Зазначений варіант не дасть змоги розв’язати проблеми комплексно. 

Другий, оптимальний варіант  для комплексного розв’язання проблем  у сфері

охорони праці передбачає розроблення Загальнодержавної  цільової програми

поліпшення стану безпеки,  гігієни праці та виробничого середовища на 2012—2016 роки (далі — Програма)  та виконання її завдань і заходів із застосуванням прозорого механізму їх фінансування. 

Проблеми у сфері охорони  праці передбачається розв’язати шляхом: 

• підвищення ефективності державного управління охороною праці, зокрема

шляхом приведення нормативно-правової бази у сфері охорони праці  у

відповідність із сучасними  вимогами та законодавством ЄС; 

• удосконалення системи  державного нагляду і громадського контролю за

додержанням вимог законодавства  з охорони праці,  оптимізації діяльності

структурних підрозділів  з охорони праці у центральних  та місцевих органах

виконавчої влади, органах  місцевого самоврядування; 

• удосконалення державного управління охороною праці через  реформування

державних органів управління охороною праці; 

• проведення моніторингу  розроблення,  впровадження та функціонування

систем управління охороною праці на державному, галузевому та регіональному

рівні,  зокрема шляхом застосування принципів управління професійними та

виробничими ризиками; 

• дерегуляції підприємницької  діяльності шляхом спрощення дозвільної

системи у сфері охорони  праці та запровадження декларативного принципу

нагляду за станом охорони  праці і промислової безпеки  на підприємствах; 

• розроблення та впровадження механізму економічного стимулювання

роботодавців залежно  від рівня безпеки,  травматизму,  професійної

захворюваності та фактичного стану охорони праці на виробництві; 

• підвищення відповідальності роботодавців за створення безпечних  та

здорових умов праці та своєчасність подання достовірної  інформації про стан

безпеки та охорони праці  на підприємствах; 

• удосконалення системи  ведення обліку та аналізу даних  про випадки

травматизму на виробництві  та професійних захворювань; 

• удосконалення механізму  виявлення фактів приховування випадків

травматизму на виробництві  та професійної захворюваності; 

• розроблення та впровадження у діюче виробництво інноваційних

технологій,  нових видів засобів індивідуального та колективного захисту з

використанням сучасних матеріалів, наукових досягнень у сфері охорони  праці; [3, ст. 25] 

• відновлення та модернізації медичних служб на виробництві, у  тому числі з

важкими,  шкідливими та небезпечними умовами праці,  забезпечення розвитку системи медико-санітарної допомоги працівникам, розроблення та вдосконалення методів діагностики, профілактики і лікування професійних захворювань; 

•розроблення державних вимог до системи навчання працівників, підготовки,  перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з питань охорони праці; 

• розроблення та впровадження сучасних технологій,  новітніх методик

навчання, галузевих стандартів освіти, видання навчальних програм, підручників,  довідників, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, електронних засобів навчання,  призначених для вдосконалення системи підготовки працівників у сфері охорони праці, зокрема тих, що виконують роботи підвищеної небезпеки та роботи, де є потреба у професійному доборі; 

• розроблення та впровадження моделі навчального семінару з питань

охорони праці для суб’єктів  господарювання малого та середнього бізнесу під час їх державної реєстрації; 

• розширення системи інформаційного забезпечення громадськості з питань

охорони праці; 

• підвищення рівня культури безпеки праці шляхом пропагування безпеки

праці та способів запобігання  виникненню ризиків виробничого  травматизму,  професійних захворювань та аварій на виробництві, формування відповідального ставлення працівників до особистої безпеки та безпеки оточуючих,  а також до виробничого середовища та навколишнього природного середовища; 

• підвищення рівня наукових і науково-технічних досліджень стану охорони

праці,  розв’язання проблем профілактики виробничого травматизму та

професійних захворювань,  координації науково-технічної діяльності у цій сфері та забезпечення впровадження в практику позитивних результатів такої

діяльності; 

• використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду  з питань

поліпшення умов і безпеки  праці на основі міжнародного співробітництва. 

Очікувані результати виконання  Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть  змогу сформувати сучасне безпечне та здорове

виробниче середовище,  мінімізувати ризики виробничого травматизму, 

професійних захворювань  та аварій на виробництві,  знизити до 2016  року

коефіцієнт частоти виробничого  травматизму і коефіцієнт частоти  виробничого травматизму із смертельним наслідком до показників 0,7  та 0,03  відповідно, що забезпечить скорочення соціальних і економічних втрат від їх негативних наслідків та сприятиме сталому зростанню національної економіки. 

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного

бюджету, Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  (не більш як 5  відсотків надходжень коштів наступного планованого бюджетного періоду з урахуванням фінансових можливостей Фонду), інших джерел, передбачених законодавством [ 3, ст. 26].

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 330  млн.  гривень,  у тому числі за рахунок державного бюджету — 165 млн. гривень. 

Обсяг фінансування Програми уточнюється щороку під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік у межах видатків, 

передбачених головному  розпорядникові бюджетних коштів,  відповідальному за виконання відповідних завдань і заходів Програми. 

3. СУЧАСНИЙ СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

 

Умови та безпека праці, їх стан та покращення – самостійна і  важлива задача соціальної політики України, як і будь-якої сучасної промислово розвинутої держави. [4, ст. 13].

22 серпня 2012 року на засіданні Уряду України заслухано звіт  Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки щодо проведеної роботи «Про стан забезпечення умов праці, виробничого травматизму і професійних захворювань». З доповіддю виступив Голова Держірпромнагляду Хохотва О.І. У засіданні від профспілок взяв участь заступник керівника СПО профспілок, заступник Голови ФПУ Осовий Г.В., який довів профспілкову оцінку сучасного стану охорони праці в Україні.

У своєму виступі він відмітив основні положення профспілкової  позиції стосовно  сучасного стану охорони праці в Україні за висновками фахівців Департаменту охорони праці ФПУ [5].

Оцінки профспілок наступні:

Сучасний стан охорони  праці в Україні  слід оцінити, як критичний. Саме така оцінка профспілок містилась у національній профспілковій доповіді Президенту України В.Ф. Януковичу (квітень, 2010), на парламентських слухання (листопад, 2010), включена, як  профспілковий варіант до Стратегії поліпшення стану охорони праці, Концепції та проекту Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (опрацювання).

Профспілкова оцінка сучасного  стану охорону праці в Україні  базується на основних негативних факторах, що її підтверджують.

Це: незадовільні умови праці, значний рівень захворюваності працюючого населення, високі показники виробничого травматизму, недостатнє фінансування заходів і засобів з охорони праці, неповне виконання та недостатня ефективність державної політики усфері охорони праці.  

На стан охорони праці  вкрай негативно впливає недостатнє фінансування заходів і засобів з охорони праці. Вартість цих заходів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 994-2003 року, у порівнянні з рівнем 2002 року, коли була прийнята нова редакція Закону України «Про охорону праці», зросла у десятки разів.

На жаль, на стан фінансування негативно вплинули зміни до статті 19 Закону України «Про охорону праці», прийняті Верховною Радою України  у 2011 році.

Недостатнє фінансування згортає обсяги і зменшує ефективність  комплексних заходів підприємств з поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, (за результатами атестації робочих місць за умовами праці та згідно з вимогами постанови КМУ № 994-2003);

Витрати на охорону праці  не виділені у державному та місцевих бюджетах окремим рядком бюджетної  класифікації, вони виключені з форми  статистичного спостереження за виробничим травматизмом, що не дозволяє проконтролювати повноту фінансування.

На фінансування заходів  з охорони праці, поліпшення умов праці і здійснення заходів з  попередження нещасних випадків на виробництві  негативно впливають і відсутність  колективного договору на багатьох підприємствах, де відсутні профспілкові організації.

 До критичного стану  охорони праці в Україні призвели  також неповнота та недостатня ефективність державної політики у сфері охорони праці, що проявляється:

– відсутністю системи  управління охороною праці в центральних  і місцевих органах виконавчої влади, а також органах місцевого  самоврядування;

– застарілість нормативної  бази у сфері безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища, яка не відповідає вимогам сьогодення і погіршується з прийняттям нормативно-правових актів, які суперечать міжнародному праву, зокрема Конвенціям МОП про  інспекцію праці.

– низька ефективність адміністративних заходів та юридичної відповідальності за порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони  праці [5].

За результатами обговорення  інформації Кабінет Міністрів України  доручив:

а) Держгірпромнагляду разом з іншим центральними органами виконавчої влади:

–  вжити заходи з підвищення ефективності наглядової функції, що буде сприяти зменшенню кількості порушень вимог нормативних актів з безпеки та  гігієни праці,

– забезпечити подання  законопроекту про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства  про охорону праці, що підвищить  відповідальність роботодавців за виконання  вимог законодавства про охорону  праці,

– збільшити рівень заробітної плати інспекторському складу Держгірпромнагляду, що підвищить їх зацікавленість у  досягненні кінцевих результатів –  зменшенні рівнів травматизму на виробництві, поліпшенню умов та безпеки  праці,

– активізувати роботу з  попередження травматизму на підприємствах, що збільшить ефективність заходів  з профілактики нещасних випадків,

– розробити програму підготовки державних службовців-інспекторів  з питань охорони праці, що поліпшить  виконання ними наглядових функцій;

б) Міненерговугілля:

– посилити контроль за виконанням завдань, передбачених програмою підвищення безпеки праці на вугледобувних  та шахтобудівних підприємствах, що повинно привести до зменшення рівнів травматизм, включаючи смертельний, серед працівників цих підприємств

– завершити розробку нової  редакції Положення про порядок  технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, що призведе до попередження росту  вибухів та отруєння газом;