Еліптичні конструкції в англійській мові

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра романської філології

Реферат

для складання кандидатського іспиту з іноземної мови (англійська) за спеціальністю 10.02.05 – романські мови

на тему:

“Еліптичні конструкції в англійській мові”

 

 

 

 

 

Виконав здобувач кафедри  романської філології

Підгірна Наталія Михайлівна

 

 

Київ – 2012

 

                                                ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП 3

 

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ПРО ЕЛІПТИЧНІ РЕЧЕННЯ 6

1.1. Загальна характеристика речення 6

1.2. Еліптичні речення, їх визначення та різновиди 13

1.3. Історичний розвиток еліпсису 14

 

РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ЕЛІПТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ В  АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 18

2.1. Використання еліптичних  конструкцій в англійській мові  18

2.2. Синтагматичні еліптичні  конструкції  24

2.3. Парадигматичні еліптичні конструкції 26

 

ВИСНОВКИ 29

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасне мовознавство проявляє великий інтерес  до проблем еліптичних речень, які  можуть виникати як в усній розмовній  мові, так і в творах художньої  літератури.

Такі  явища, як неофіційність, невимушеність  спілкування, дозволяють скоротити  висловлювання, використовувати тільки ті частини речення, які необхідні для розуміння змісту. Тому вивчення еліпсису необхідне для розуміння процесів, пов'язаних з економією мовних засобів, що відбуваються у всіх сучасних мовах.

Економія  мовних засобів - явище, що постійно відбувається у всіх мовах. Цій проблемі присвячені праці багатьох вчених, у числі  яких такі відомі імена, як А. Мартіні, П. Цумтор, О. Єсперсен, А. Доза, Х. Вундерліх, В. Хаверс, В. Горн, Р.А. Будагов, В.В. Борисов, Б.А. Малінін, Р.І. Могилевський.

Необхідно відзначити, що найбільш широке поширення  в мові отримує тенденція до скорочення висловлювання.

Чому  вивчення засобів економії мови стало  актуальним лише порівняно недавно? Необхідність передавати більшу кількість  інформації, збільшувати інформаційну ємність висловлювання, обумовлена ​​розвитком технічного прогресу, кількістю і якістю не тільки усного, але й письмового спілкування між людьми. Скорочення висловлювання дозволяє збільшити інформаційну ємність висловлювання, а велика різноманітність засобів економії в різних стилістичних групах - передати емоційні і стилістично-смислові відтінки. Вищесказане і визначає актуальність даного дослідження.

Мета даного дослідження полягає у комплексному аналізі еліптичних конструкцій та в описі їх структурних та функціональних особливостей.

Реалізація  цієї мети передбачає розв’язання  таких конкретних завдань:

-   теоретичне узагальнення основних наукових здобутків еліпсології в контексті аспектологічної проблематики речення;

- відмежування  еліпсису від близьких і споріднених   йому синтаксичних явищ;

- аналіз  комунікативно-функціональних особливостей  еліптичного речення сучасної  англійської мови;

- з’ясування  шляхів і способів використання  еліптичних речень як комунікативно  автономних і як дискурсивно зумовлених предикативних одиниць.

Об’єктом дослідження є еліптичне речення сучасної англійської мови.

Предметом дослідження є лінгвокогнітивний і комунікативно-функціональний аспекти еліптичних конструкцій у сучасній англійській мові.

Методи дослідження. В роботі використано комплексну методику, в основу якої покладено когнітивно-комунікативний підхід до об’єкту наукової рефлексії, спрямований на вивчення його форми, змісту і функції. Вона передбачає застосування методів структурно-граматичного, семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного і дискурсивного аналізу.

 

 

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРО РЕЧЕННЯ

 

1. Загальна характеристика речення

 

Речення - одиниця мови, яка характеризується структурою, що дає даній мовній одиниці можливість вживатися як мінімальний, тобто найменший самостійний відрізок мовлення, тобто як мінімальний мовленнєвий твір; структурою, що дає мовній одиниці можливість самостійного вживання в мові, є підметно- присудкова структура (subject-predicate structure). Саме ця структура й дає реченню відносну незалежність, яка виражається в здатності самостійного вживання в якості мінімуму мовного твору; підметно-присудкова структура лише дає можливість самостійного використання речення в мові. Але ця можливість реалізується далеко не завжди: речення може бути включене до складу більш великих утворень («складних речень») і тим самим втрачати свою самостійність і виступати вже не як мінімум мовного спілкування, а як частина більш великого висловлювання. Від цього, однак, речення не перестає бути реченням, бо його підметно-присудкова структура зберігається. Речення використовується в мові як мінімальна одиниця комунікації, одиниця повідомлення; всяке речення щось повідомляє - або стверджує або заперечує що-небудь, або запитує про щось, або спонукає слухача (читача) до виконання тієї чи іншої дії, тобто несе в собі якусь інформацію. Тому ми не відносимо до числа речень ті мовні твори (висловлювання), які не містять в собі ніякого повідомлення, тобто не призначені для передачі інформації. До таких типів висловлювань, тобто до не-речень відносяться наступні:

вигуки, наприклад:

а) вигуки: Ah! Oh! Hullo! Bang! Alas! Cock-a-doodle-doo! etc.;

б) формули ввічливості, напр. вітання - Good morning; How do you do; etc.; прощання (leave-takings) - Good-bye; So long; поздоровлення - A merry Christmas; A happy New Year; Many happy returns; etc.; подяки-Thank you; і деякі ін;

в) звертання (calls) типу John! Waiter! та ін

Ні вигуки, ні формули ввічливості, ні звернення  самі по собі не призначені для передачі інформації; та інформація, яку ми з них витягаємо, отримується нами в результаті ряду умовиводів, а не з безпосереднього змісту висловлювання. Не будучи реченнями, зазначені типи висловлювань не володіють підметно-присудковою структурою: ні Ah!, Ні Heavens!, Ні Good morning, ні Waiter! не діляться на підмет і присудок. (У тих випадках, коли у висловлюваннях даного типу можна угледіти підмет і присудок, напр. В How do you do, мова йде про етимологію даних конструкцій). [10 c. 53 - 56]

Вихідним, елементарним типом речення є, очевидно, просте оповідне речення з послідовністю «підмет - присудок», з експліцитно вираженими обома складовими, типу Birds fly, John smiled, I live in London, 1 am reading a book, These books are very good , etc. Всі інші структурні типи речень є трансформами цього вихідного типу, утворені від нього за допомогою певних елементарних трансформацій (перестановок, еліпсів, об'єднання декількох речень в одне і т. п.).

В залежності від характеру відносин між зазначеним ядерним типом речення та його трансформ можна намітити кілька площин класифікації простих речень за структурними типами. Кожна така класифікація може бути представлена ​​як бінарна опозиція, маркованим членом якої є структурний тип речення, утворений від зазначеного ядерного типу за допомогою певної трансформації, а немаркованим членом - структурний тип, що характеризується відсутністю даної трансформації. Найбільш істотними є (в рамках простого речення) дві наступні опозиції: 1) «неспонукальне речення» (з внутрішнім підрозділом «оповідне речення» - «питальне речення») - «спонукальне речення»; 2) «нееліптичне (повне) речення» - « еліптичне (неповне) речення ». [4, c. 150 ]

 

 

 

 

2. Еліптичні речення, їх визначення та різновиди

 

Як відмічав відомий французький дослідник  Ш. Баллі, порушення звичних форм мови безпосередньо слугують експресивності вже одним тим, що вносять різноманітність у мовлення. Не існує нічого більш одноманітного ніж повторення одних і тих самих форм [ 2; с.394].

Поняття еліпсису у сучасній лінгвістиці розглядається  з різних сторін:

• з семантичної точки зору – як різновид імплікації, не пов'язаної з порушенням синтаксичних зв'язків, поряд з іншими імпліцитними формами та засобами організації змісту[ 2; с.291];
• з синтаксичної – як невербалізованість синтаксичних позицій або порушення синтаксичних зв'язків в лексико-синтаксичній структурі простого та складного речення;
• з точки зору мовленнєвої ситуації – як явище розмовної спонтанної мови;
• як стилістичний прийом [ 2; с.200];
• як  текстове явище в семантичному і комунікативному аспектах;
• як регулярні мовні  реалізаціх в аспекті мови та мовлення;

Всі подані теорії доповнюють одна одну та дають  можливість осягнути поняття еліпсису найбільш повно. Слід підкреслити, що вищенаведені напрями дослідження розглядають поняття еліпсису не лише як явище мовної системи. Мова як інструмент комунікації та обміну думками між усіма членами суспільства користується реченням або його частиною як основною формою спілкування. В реченні виражається не лише повідомлення про дійсність, але і ставлення мовця до неї [5; ст.246]

Як стверджував  В. Виноградов, психологічний чи логічний захист тези про необхідність двочленності будь – якого речення завжди ґрунтувалася на відриві від конкретно-історично мовного матеріалу і майже завжди опирався на ідеалістичні думки про обожнення та паралелізм мовних і мисленнєвих процесів на запереченні відображення у мові об'єктивної дійсності [6; с.263]

Якщо  звернути увагу на такі фактори, як неофіційність та невимушеність  спілкування, то можна дійти виновку, що саме вони дозволяють скоротити висловлювання і використовувати лише ті частини речення, які необхідні для розуміння змісту. Це призводить до утворення еліптичних речень.

Таким чином, під еліптичними реченнями ми розуміємо граматично або інтонаційно  оформлені за мовними законами цілісні  одиниці мови, о є основним засобом  формування, вираження та передачі думки про певну дійсність  і ставлення мовця до неї мовця; двочленні синтаксичні комплекси, в яких досить відокремлено віднаходять  своє вираження два головних члена  речення або групи підмета  та присудка, але в яких опущений той чи інший  елемент. [1; с.347]

Переходячи  до питання про власне типи еліпсису, необхідно відмітити, що тут також  існують два основні підходи: еліпсис розглядається як явище  дуже широке або дуже вузьке. У першому  випадку уваги заслуговує класифікація представлена в роботі  С. Адлер, де виділено чотири типи:

• прагматичний – кількість загальної інформації перевищує кількість вираженого в тексті матеріалу;
• мета лінгвістичний – коли опущення зумовлене граматичними правилами мови;
• граматичний еліпсис – це безособові речення, де опущений підмет або присудок;
• синтаксичний еліпсис – це опущення повторюваного елементу. [21; с.81-82]

Ш. Баллі розрізняв контекстуальний та ситуативний еліпсис. В першому випадку еліпсис є нульовим  елементом і його зміст диктується контекстом. У другому випадку жодне актуальне поняття в мовленні не фігурує. Таким чином, у випадку  ситуативного еліпсису, відновлення змісту відбувається за рахунок міміки та жестів. [3; с.118]

 

3. Історичний розвиток еліпсису

 

Проблема еліпсису та еліптичних речень є однією з найбільш цікавих та складних у лінгвістиці. за образним висловом Р. Ле Бідуа «еліптичні конструкції стали свого роду хворобою століття, оскільки у мові завжди існують такі синтаксичні конструкції, які характеризуються структурною неповнотою». Їх статус пояснюється в більшості випадків з позиції еліпсису.

В наші часи терміном «еліпсис» («еліпс») у повній відповідності з його етимологією (від грець. elleipsis «порушення», «пропуск», «дефект») означають багаточисленні види опущення одиниць, що відносяться до різних рівнів мови: фонологічному, лексичному, фразеологічному. Дослідження еліпсису має важливе значення в стилістиці.

Існує кілька підходів до вивчення еліптичних речень. Так, наприклад, в роботах деяких лінгвістів можна виявити семантичний  критерій смислового домислювання як підхід до виявлення сутності еліптичних речень.

У роботі Ш. Баллі в основі визначення еліпсису лежить семантичний критерій відсутності будь-якого мовного факту, який спочатку сприяв розумінню сенсу. Змістовний критерій в описі еліпсису в роботі П. Гіро дозволяє автору вважати еліптичними такі речення, в яких порушена норма мови. Причому під цим мається на увазі неможливість точного розуміння сенсу сказаного або написаного без відновлення опущених членів. Але точний сенс багатьох висловлюванні може бути зрозумілий лише із залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних контекстних факторів. Таким чином, поняття еліпсис стає безмежним, а еліптичні речення - невизначеними за своєю сутністю.

Семантичний критерій смислового заповнення розглядається  деякими дослідниками як недостатній  для визначення сутності такого складного  явища як еліпсис. У зв'язку з цим  дослідники звертаються до формально-граматичних  критеріїв, які, на їх погляд, дозволяють досягти більшої точності в дослідженні  явища еліпсис [13; с.68].

Так виникає  методика позиційного аналізу речення. Згідно з цією методикою речення  розглядається як якась модель, в  якій за всіма членами закріплені певні позиції. Позиції в цій  моделі можуть бути відсутніми, вони можуть бути представлені негативно. Т.П. Ломтєв представляє неповне речення у вигляді позиційної моделі з декількома негативно вираженими членами. Дотримуючись поняття позиційної моделі, К.А. Гузєєва  використовує поняття внутрішнього зв'язку між позиційними ланками, в результаті якої позиція словесної форми може припускати іншу позицію іншої словоформи і навіть цілу позиційну модель всього речення.