Еліптичні конструкції в англійській мові

А.А. Чивокуня уточнює характер синтаксичного зв'язку між позиціями моделі, використовуючи поняття «сигналізації» стосовно до неповного речення. «Сигналізація» передбачає, що словесно представлена позиція сигналізує те, що відсутнє у вербальній формі висловлювання. Класифікація заснована на присутніх членах, проте встановлення синтаксичних зв'язків між позиціями в позиційній моделі дозволяє передбачити відсутні члени речення. A.M. Мухін при визначенні еліпсиса використовує розроблену ним теорію синтаксичних (функціональних) зв'язків всередині структури речення. Взявши за основу поняття речення як синтаксичної одиниці, що включає асоціативно-предикативний або нульовий предикативний зв'язок, A.M. Мухін дає розширене визначення еліпсиса, вважаючи неповним будь-яке речення, навіть якщо в ньому не вказано неядерний компонент. Вивчення синтаксичних зв'язків у межах речення і синтаксичної (діалогічної) єдності розкриває синтагматичний аспект еліптичних речень.

Широке  використання в лінгвістиці методики трансформаційного аналізу спонукало  дослідників еліпсиса вдатися до цієї методики з метою встановлення системних зв'язків еліптичних речень, тобто розглядати еліпсис у парадигматичному плані. Л.С. Бархударов вдається до поняття нульових синтаксичних елементів як до показника еліпсису в моделях неповних речень і визначає еліптичну пропозицію як таку, в якій, принаймні, одне слово представлене нульовим варіантом. Л.С. Бархударов вводить методику трансформаційного аналізу для виявлення трансформаційних зв'язків речення в парадигматиці. На його думку, будь-яке еліптичне речення - трансформ речення нееліптичного, утворене за допомогою трансформації еліпсису чи стирання. Класифікація еліптичних речень проведена в його роботі на основі способу експлікації слова, представленого нульовим варіантом: синтагматичному поновлювані («поновлювані» з навколишнього контексту) і парадигматичному поновлювані («поновлювані» з аналогічних конструкцій, зустрічаються в мові). [4; с. 55]

Методика  трансформаційного аналізу отримала подальший розвиток в роботах  інших дослідників еліпсиса. Розглядаючи  еліптичні речення як самостійні структурні типи, що мають свою специфіку, О.І. Реунова стверджує, що поверхневі структури повного та еліптичного речень є трансформами глибинних структур повного та еліптичного речень, висхідних до одного і того ж базисного конструктивного показника.

І.Ф. Вардуль уводить поняття інваріанта як спільної основи еліптичних і нееліптичних речень. Вивчення еліпсиса як опущення (невживання) синтаксеми, зміст якої спресовується, може проводитися тільки шляхом співвіднесення варіантів при використанні методу підстановки відсутніх членів. Він доходить висновку, що якщо підстановка не дає еквівалентного результату, це свідчить про відсутність еліпсиса. Автор розрізняє еліптичні варіанти речень і нульові синтаксеми (коли в мові немає позитивної синтаксеми для передачі даного змісту).

А.С. Дарі проводить трансформаційний аналіз еліптичних конструкцій на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. На думку А.С. Дарі, еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур може бути визначений як трансформація, результатом вживання якої є повторення експліцитно-вираженого елементу глибинної структури в його нульовій формі на рівні поверхневої структури. Це робить друге речення семантично залежним від першого. Явно не виражений елемент в будові конструкції, еліпсис (як синтаксичний процес) ґрунтується на понятті обов'язкового оточення. [ 10; с. 43]

Саме  дистрибутивні стосунки між двома  або більш елементами роблять  можливим опущення якого-небудь з них.

М.Я. Блох виходить з теорії актуального розчленовування речення при визначенні еліпсиса. Семантико-стилістична функція усікання зовнішньої структури речення при еліпсисі розглядається як виділення реми вислову. При цьому «ремо-виділяюча» функція усікання аналогічна функції логічного смислового наголосу в неусіченому реченні. М.Я. Блох підкреслює і семантичну сторону еліпсиса, яка полягає в нарощуванні семантичного навантаження породжуваної структури, що «продовжується, відповідно до загальної закономірності парадигматичного синтаксису».

Отже, семантичний  критерій розглядається як недостатній  для визначення суті еліптичних речень і витісняється формально-граматичним  критерієм. В зв'язку з цим виникає  методика позиційного аналізу речення. В рамках цієї методики для вивчення еліпсиса в парадигматичному аспекті  використовується позиційна модель з негативно вираженими позиціями  або модель з нульовими членами. У синтагматичному плані розглядаються синтаксичні зв'язки у межах еліптичного речення (об'ємні показники готівкових членів, сигналізація як вираження залежності словесно представлених і словесно непрезентованих позицій, функціональні зв'язки).

Для вивчення природи еліптичних речень використовується також методика трансформаційного аналізу. Вивчаючи явище еліпсиса в парадигматичному аспекті, дана методика виявляє співвідношення еліптичних речень з нормативними структурами. Згідно з методикою трансформаційного аналізу, еліптичні конструкції мають бути представлені як варіанти якогось загального інваріанта, що дозволить виявити місце еліптичних трансформів в системі мови. Вивчаючи явище еліпсиса в синтагматичному аспекті, методика трансформаційного аналізу розглядає еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. І, нарешті, важливою синтагматичною характеристикою еліптичних речень є їх актуальне розчленовування. [13; с. 55]

Розгляд еліптичних конструкцій в роботі проходить в два етапи. Перший етап опису еліптичних конструкцій  заснований на формально-граматичному критерії їх виділення і відмежування від інших типів одиниць синтаксису. Другим етапом вивчення еліптичних конструкцій  в області синтаксису є етап мовної реалізації і функціонування. На цьому  етапі вивчаються синтагматичні  зв'язки еліптичних конструкцій і  їх комунікативна специфіка в  рамках контекстного оточення і в  комунікативній ситуації.

Еліпсис, імпліцитність, зевгма, нульові знаки, що маються на увазі, нерідко ототожнюються в лінгвістиці. Щоб визначити лінгвістичний статус еліпсиса, необхідно уточнити, яке місце він займає по відношенню до цих суміжних явищ.

Основною  ознакою еліпсиса можна вважати  присутність еліптичного елементу в найближчому контексті. У еліптичній конструкції цей елемент не відсутній, а міститься в нульовій формі, тобто імпліцуєтся. Проте він обов'язково повинен матися на увазі, інакше сенс вислову може спотворитися [ 10; с.47 ]. На основі даного визначення спробуємо відмежувати еліпсис від суміжних явищ.

Особливість людської комунікації полягає в  тому, що не весь вміст думки знаходить  втілення в мовних елементах. Звідси і два способи передачі інформації: експліцитний і імпліцитний. Вони протиставлені один одному як явний, відкритий, безпосередній і прихований, неявний, опосередкований способи вираження думки [ 10; с.25].

У лінгвістичній  літературі спостерігається неоднозначність  в трактуванні терміну «імпліцитність». З одного боку, існує широке тлумачення цього терміну, при якому явища імпліцитності і еліпсиса не розмежовуються. При цьому імпліцитними вважають і такі еліптичні конструкції, при яких елімінування окремих компонентів або ланок структури призводить до утворення неповних речень. Такі структури називають формально імпліцитнимі [4; с 24]. Настільки широке розуміння імпліцитності можна пояснити перш за все відсутністю однозначного тлумачення поняття «еліпсис» і відсутністю єдиної точки зору на критерій неповноти речення.

З іншого боку, в лінгвістичній літературі спостерігається тенденція до розмежування імпліцитних і еліптичних конструкцій. Деякі лінгвісти займаються більш  поглибленим вивченням цих двох явищ. Так, у ряді робіт спостерігається  відмежування еліпсиса від інших видів неповноти . Кажучи про відмінність еліптичних побудов від імпліцитних, Е.Н. Старікова відзначає, що в еліптичних побудовах експлікація предикативних одиниць носить характер заповнення тих, що не дістають в змістовному і в структурному плані компонентів вислову, тоді як в імпліцитних висловах подібна експлікація зазвичай означає додавання інформації до відносно закінченому смисловому вмісту вислову або ж конкретизацію, розгортання цього вмісту.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕЛІПТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1. Використання еліптичних конструкцій в англійській мові

Головна сфера вживання еліптичних конструкцій  – діалог: саме у репліках діалогу  частина речень як правило опускається, оскільки або вона вже ясна з попередньої  репліки, що належить співбесідникові; або у тому випадку, коли частину  речення можна легко опустити, якщо вона не є істотно важливою. Приклад:

– And by the way, before I forget it, I hope you'll come to supper to-night — here. Will you? After the opera. (Друге речення означає: «Will you come to supper tonight?» – І до речі, доки я не забула, я сподіваюсь, Ви прийдете сьогодні на вечерю. Прийдете? Після опери.)

• Delighted! – Згоден! (Мається на увазі: «I shall be delighted to come!») [Jack Beeson, “Captain Jinks of the Horse Marines”, 1975].
• You still don’t exclude the possibility of such elections in Ukraine? ( – Ви не виключаєте можливість таких виборів в Україні?)
• Who knows (Тобто: «Who knows if will be possibility…» – Хто знає, чи це буде можливо). [The Day, February 22,2011, issue No.11(580),by Olga Reshetylova].

Проблема  полягає в тому, що без контексту  зрозуміти зміст еліптичних конструкцій  буває складно, іноді при відсутності  даного й зовсім неможливо. Існують характерні для певного мови особливості, на підставі яких будується діалогічна єдність, побудові якого супроводжують правильне й доречне вживання конструкцій з використанням еліптичних речень - ті конструкції, які використовуються в російській мові, часто виявляються неправильно вжитими в англійській мові.

Еліпсис у лінгвістиці — навмисний пропуск несуттєвих слів у реченні без викривлення його змісту, а часто — для посилення змісту й ефекту.

Проблема  еліпсису є однією з найбільш суперечливих у лінгвістиці, і те або інше її трактування залежить від розуміння  дослідником сутності мовних одиниць  взагалі. Для традиційної шкільно-нормативної граматики англійської мови представлялося безсумнівним, що будь-яке речення характеризується, насамперед, наявністю підметково-присудкової структури й що будь-яке  відхилення від цієї структури слід пояснювати як явище еліпсу, тобто «опущення» тих або інших елементів структури речення. [7, c. 248]

Будь-яку  еліптичну конструкцію слід трактувати як трансформу речення нееліптичного, утвореного за допомогою трансформації еліпсису або «стирання», сутність якої полягає в заміні експліцитного варіанта якого-небудь слова або слів нульовим варіантом того ж слова. Цієї операції еліпсиса може бути підданим будь-яке слово – як самостійне, так і службове.

Аналіз  еліптичних конструкцій показує, що між повними й неповними реченнями  немає чітких меж. Структурні схеми конструкції створюються в мові й при стабілізації стають язиковими моделями. Факторами, що визначають місце таких конструкцій на «шкалі перехідності», є наявність синонімічного й модально-часового рядів, а також лексико-граматичні значення словоформ і ін. До еліптичних конструкцій примикають конструкції, що представляють собою стійкі фразеологічні комбінації, а також деякі звичні словоформи: Merry Christmas; Happy New Year; Many happy returns і т.п. Такі структурно-неповні конструкції семантично повні. [21; с. 81]

Бархударов  виділяє класифікацію еліптичних конструкцій  на підставі способу експлікації  слова, представленого нульовим варіантом. Під «експлікацією» або «заповненням» мається на увазі перетворення, зворотне еліпсису («стиранню»), а саме, заміну нульового варіанта того або іншого слова експліцитно вираженим варіантом. Якщо представлені нульовим варіантом слово або слова експлікуються, тобто відновлюються у своєму звучному варіанті з навколишнього контексту, то така еліптична конструкція називається синтагматичною, що заповнює. Якщо ж експлікація даного слова або слів можлива тільки на основі інших аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові, але не зареєстрована безпосередньо в контекстуальнім оточенні даної еліптичної конструкції, то така еліптична конструкція називається парадигматичною, що заповнює. [4; c. 190]

2.2. Синтагматичні еліптичні конструкції

У конструкціях цього підтипу підвержені еліпсису слова можуть бути відновлені як з даної конструкції, так (частіше) і з якої-небудь іншої конструкції, що передує або наступного. Приклад

— еліпсис відновлюється з тієї ж конструкції:

She was proud of her father having been an officer and her husband a colonel.

(Вона  пишалася тим, що її батько  був офіцером, а чоловік – полковником).

— еліпсис відновлюється з попередньої конструкції. Це може бути конструкція, вимовлена тим же мовцем (або, що перебуває в межах мови одного автора):

Sam was in her blood. Had always been. Would always be.

(Сем  був у її крові. Завжди був. Завжди буде).

Конструкція, з якої відновлюється еліпс, може також вимовлятися іншою особою (учасником діалогу):

– I wish you didn't have to do it. (– Краще вам не довелося б цього робити.)

– I don't. – (Я не стану.)

— еліпсис  відновлюється з наступної конструкції. Це — більш рідкий випадок; однак в англійській мові такого роду конструкції все-таки зустрічаються: