Фразеологізми відмови на стверджувальний стимул

“ I still deny that Tom has any connection with the Russells ” [ 12, 24 ].

   Отже, першочерговими для передачі змісту відмови стають мовні засоби, що лексикалізують раніше виділені три конструкції узуального змісту:

"не буду", "не хочу", "не можу". Вважаємо, що першим, семантичне ядерним, слід визнати клас, який передає значення індивідуального винесення рішення моделлю I won’t do it, оскільки експліцитне вживання дієслова  will інтенсифікує значення волевиявлення ( will – volitional and mental power to do smth ):

“ It’s going to be rough over there, Dana. If you should change your mind when you get there and what to come home, just let me know, and I’ll arrange it.”

“ I won’t change my mind, ” Dana said confidently [ 12, 24 ].

   Також вживаними у значенні відмови є вирази: I won’t have / get it, not to be going to, to be unwilling / reluctant, not to be determined / prepared / resolute,

not be intend, to have no intention, to be not in the habit, to be not used, not to be ready / disposed, to show no commitment, not to transfer, not to stand / bear, show firmness  of purpose, to mind [10, 178].

    Опосередкованим випадком вираження відмови на підставі індивідуально прийнятого рішення є репліки з алокутором "по" або еліптичним директивом "don’t" чи репліки інформативного характеру на зразок That’s beyond the question / That’s out of the question, які компонентом змісту мають значення виключеності чи категоричної неприйнятності пропозиції запиту. Наприклад:

"<...> I might agree not to announce my presence to the family, if you promise    you’ll listen to a rather  interesting proposition I have for you – ”

“ That’s out of the question!” she gasped [3, 28  ], або ж:

“ Go and do your piano practice, ”Laslo said in fond rebuke. “I’ll ring the castle for you, Suzanne – ” “No!  I - …No! ” [ 3, 148].

    Відмова у такий спосіб хоч і не репрезентує волю мовця відкрито, що, як правило, реалізує суб'єкт-предикатна основа  I won’t , все ж відсилає опосередковано до сфери намірів мовця через значення неприпустимості та неприйнятності нав'язуваних концептів, що складає підсистему вольових характеристик мовної особистості (наразі -автора відмови). Таким чином, відмова, винесена на підставі індивідуально прийнятого рішення, закріплює у ранзі першочергових пріоритетів позицію мовця на невиконання запиту стимулу.

    Другий   клас   фразеологізмів відмови  групується   довкола   семантичної   ознаки відсутності iнтересу, який структурно представлений I don’t want to do it .Наведена модель визначає домінантою лексико-семантичної групи "бажання" дієсловo  I want ( to desire  [1, 1636 ]).  Наприклад:

  “My hip aches.” She said stiffly.

   “I’ll rub it in a moment – ”

    “No! I don’t want you to touch me!”[3, 107 ].

  Недоцільність виконання запиту через відсутність у мовця інтересу чи потреби у запиті знаходить своїми мовними засобами вирази з лексеми зі значенням уподобання: need, important , care, matter, interest , expedient, inclination, keen, aspiration, hope, enthusiasm, wanting,  yearning, eagerness, call for, yearn for, hanker after, thirst for, significant, relevant, weigh, priority, lacking, concern, serious, suit, profitable, use, benefit, vain, practical, advantage, pragmatic, apt [12, 27] та їхніми похідними у заперечній формі. Їхні словникові визначення актуалізують значення доцільності, потреби, значущості, першорядності, зацікавленості та очікування, які входять в обсяг понять бажання та преференції. А операцією заперечення породжується значення відсутності зазначених ознак або значення їхніх антонімічних визначень:

interested – involved with a matter to get some benefit from [1, 742];

important – necessary or of some value [1, 709 ];

don’t care – is not important to me [1, 197];

matter – be important [1, 874];

keen – very interested, eager or wanting [1, 776];

yearn – to desire very strongly [1, 1696];

prefer – to want rather than another because it would be more pleasant or suitable [1, 1112];

call for – to demand or to deserve smth [1,185];

advantage – a condition giving a greater chance of success [1, 19];

lacking – not having smth necessary or wanted [1, 791].

Будучи поміщеними у  дискурс, названі одиниці експлікують  зміст відмови через відсутність  інтересу чи потреби мовця у запиті:

― You’re my son!

― I’m not interested in the subject. Let’s forget me [12, 28];

―I can drop you and Mr. Blair to the station.

―Oh, thank you…But there’s no need to trouble you [12,28];

  Недоцільність виконання запиту може також передаватися запeречувальним займенником nothing:

“ Don’t go! ” she pleaded. <…> “Stay,” she croaked.

“There’s nothing to stay for,” he muttered [3, 180].

    Якщо зміст відмови у наведених прикладах об'єднується спільною ознакою байдужості та ігнорування мовцем запиту, як варіантами відсутності інтересу, то наступна група фразеологізмів відмови значення непотрібності й незначущості адресованого запиту як диспреференційної для мовця ситуації реалізує через ментальні предикати віри та знання: remember, know, have an idea, believe, recall, forget, think of, understand, be aware of, be familiar with, be convinced, have faith in [8, 234]. Наведені лексеми у заперечній формі передають позицію мовця на незацікавленість через вираження модальності невпевненості мовця та маловірогідності дії, недоцільності запиту або проблематичної достовірності інформації стимулу. Наприклад:

“I don’t believe that would be the best thing for him, Allgood”[3, 9];

What is it that you know about Hori?

I know nothing. What should I know?[3, 67]

   Опосередкованим способом відмови через відсутність у мовця інтересу чи  бажання є висловлення фатичного мовлення: подяки і прощання, що вжива – ються на знак неприйняття іллокуції стимулу. Закриваючи тему чи припиня – ючи діалог у неочікуваний момент,такі висловлення привносять зміст поза –  програмованої на репліку стимул дії як вияв вольових якостей мовця. Наприклад:

Why don’t you join us ?

No, thank you. I’m busy. [ 3, 456]

  На мою думку, незважаючи на ненаявність причин чи мотивів відмови, такі висловлення належать до класу відмови, спричиненої відсутністю інтересу у мовця через низький рівень інтеграції останнього у діалог, що сигналізує про невартісність теми для партнера чи його незацікавленість у ній, чи про непер- шорядність запропоного серед потреб останнього. Отже, фразеологізми від – мови  зі значенням відсутності у мовця інтересу об'єктивують мотиви неви – дного й недоцільного та ставлять їх у фокус його пріоритетів.

  Третій клас складають фразеологізми відмови, що реалізують зміст I can’t do it і об’єднуються семантичною ознакою неможливості виконання запиту. Наприклад:

“Tell me what it entails and why it’s so important,” she demanded.

“You must be crazy!” he scathed, his mouth grin. “I can’t possibly tell    anyone!” [ 3, 138  ].

Наведена структура є домінантою у класі. Часто вживаними для передачі відмови через неможливість виразити з лексемами зі значенням дозволу і можливості: able, afford, dare, empower, authorize, allow, permit, risk, practicable, hindrance, rule, term, chance [13, 56]. Ними  шляхом  заперечення реалі – зується  значення перешкоди, невільності, підлеглості, завади, труднощів, недопуску, перепони, унеможливленості, які формують поняття превентив – ного засобу у реалізації запиту репліки стимулу.

   Неоднорідність значення лексем дозволяє поділити їх на ті, якими відмова передає зміст обставинної неможливості та нормативної недозволеності. Зміст відмови через зовнішні обставини втілюється безпосередньо у дієслові сап’t чи його еквіваленті not to be able:

― We’ll have to go Phillip.

― I’m afraid, I shan’t be able to go away on Saturday, [ 3, 34 ]

або описово через  розкриття причин, що заважають і створюють обмежені можливості, чи через вираження причин, що не допускають дії:

― Send him back to Starfield.

― Never. I’m taking a big risk to lose him.[3, 37]

Значення обставинної перешкоди, яка зумовлює відмову, може бути представлене прикметниками, якими реалізується значення відміни запиту репліки, а також виноситься точка зору мовця про маловірогідність іллокуції запиту, що визначає його налаштованість на відмову:

“What about Mr. Price from school?He was really keen, but you just froze him off.”

“Impossible. I couldn’t freeze him off – ”[2, 22   ]

“Hush your mouth, Harry!” she cried angrily.

“Impracticable, dear ” [  2, 67  ]

 

   Другу підгрупу  фразеологізмів відмови, що функціонують у класі І сап 'і, складають ті  висловлення, що реалізують зміст нормативної недозволен –  ності.

 Значення  недозволеності, як нормативної перешкоди виконання запиту, варіюється у полі відтінків недозволу, неуповноваженості, неспроможності, ненаважуваності, що передається лексемами: let, allow, permit, empower, afford, authorize, able, dare у запереченні. Ними створюється значення зовнішнього (приписного) чи внутрішнього (морально-етичного) обмеження чи табу на дію. Наприклад:

“We could have a good old matter and sink a bottle of booze. What do you say?” 

“I can’t afford to sink any booze,” she protested hastily. [2, 103 ]

   Цю підгрупу доповнюють фразеологізми відмови, які своїм змістом експлікують нормативну підставу як причину відмови. У словах мовця такі висловлення звучать як застереження автору стимулу про порушення ним норми (правової, морально-етичної, угоди, правила, циркуляра чи іншого регулятива діяльності) та як самозобов'язання автора відмови не діяти поза її рамками. Фразеологізми відмови, що мають підставою нормативність, набу – вають відтінку перечення мовцю стимулу:

“Don’t come again,” his father said.

“It’ll break our terms” [2, 119].

чи незгоди:

He’s a mess, that’s  what he is. And  it’s your fault.

My fault? No. It’s not fair  [2, 34].

   У наведених прикладах предикат I can’t do it, що формує серцевину відмови, опущений, проте його наявність імплікується, і саме висловлення, що експлікує причину відмови, перебуває у логіко-синтаксичних відношеннях пояснення з невираженим оператором відмови. Способи відмови, у яких експліцитно ненаявні структурно-семантичні домінанти, відносимо до опосередкованих.

  Потрібно сказати, що доречно віднести до опосередкованого способу пере-дачі відмови через неможливість чи недозволеність етикетні висловлення вибачення, які у пом'якшеній формі передають недозволеність і і заміняють її дієслівне вираження через саn’t, що можна добути шляхом трансформації. Наприклад:

“Let me bring my young lady to see you in your dressing-room one day.”

“I’m so sorry, but we never allow strangers behind” [2, 232]

вираз-вибачення I’m so sorry імплікує значення You can’t.

  Отже, висловлення відмови зі значенням неможливості чи недозволеності висовують у ранг першочергових мотивів відмови обставину та норму і закріплюють їх у статусі регулятива спонукально-респонсивного діалогу.

 

2.2.   Категорія заперечення – семантичний ґрунт висловлень  відмови  

 

    Негативні речення в англійській мові формуються за допомогою певних мовних елементів. Головним елементом заперечення в англійській мові є частка not. Ставити її слід після допоміжного або модального дієслова. Якщо ж допоміжних дієслів кілька, то після першого з них.

He will not go to the party.

Крім цієї частки для  вираження заперечення в англійській  мові в простому теперішньому минулого часу слід використовувати допоміжне  дієслово do / does / did відповідно.

She does not want us to join her  [6, 254].

Для вираження заперечення  в англійській мові крім основного  елемента – частки not – можна використовувати й інші слова. До них відносяться: негативні займенники (no, nodody, nothing, nowhere, none); союз neither … nor; прислівники hardly,  scarcely, never,  without.

   Всі інші «негативні» елементи речення крім основного виражаються за допомогою займенників any.

Приклади заперечень в англійській мові:

do / does / did not + = don't / doesn't / didn't;

am / is / are + not = ain't / isn't / aren't;

was / were + not = wasn't / weren't;

have / has / had + not = haven't / hasn't / hadn't;

shall / will + not = shan't / won't;

should / would + not = shouldn't / wouldn't;

can / could + not = can't / couldn't;                     

   Мовні засоби вираження змісту відмови і способи його передачі, досліджується через призму категорії заперечення, під кутом зору якої фразеологізми відмови, складаючи опозицію стимулу, постають як операція заперечення прямого чи опосередкованого спонукання. Наприклад:

“Could you stay and have some supper? I’ve made some sandwiches”

“I’m afraid, not, Tom,” he declined [  2, 44 ]

реагуючи негативно на запрошення залишитися на вечерю, мовець відмовляється прийняти запрошення, яке, у свою чергу, є непрямим спонуканням, тим самим відхиляючи його. Формально висловлення відмови уявляється як заперечення пропозиції репліки стимулу чи її закреслення.

Заперечення є гетерогенним явищем, воно пронизує усі рівні  мови. Про універсальність категорії заперечення свідчить факт широкого  діапазону її тлумачення. Тлумачення визначають як логіко-граматичну категорію, яка функціонує на рівні суб’єкт-предикатної структури висловлення [ 11, 56  ], як  функціонально-семантичний оператор, представлений у лексико-граматичній структурі речення, як мислительно-мовленнєву категорію, що не має денотата та засновується  на контрасті з вихідними фактами . Заперечення уявляється як відмінна від вихідної форма вираження думки. У прагматичному розділі заперечення тлумачиться як акт знищення та ліквідації всього попереднього змісту, крім імплікації, і його прагматична функція вбачається в тому, щоб спростувати припущення адресата [  11,66 ].

   Визначення заперечення, дане І. П. Сусовим, де воно є мислительським актом, який  обумовлює закреслення вихідного мислительного утворення в  цілому чи окремих частинах .Таке визначення заперечення не суперечитиме розумінню змісту заперечення у фразеологізмах відмови на семантичному і прагматичному рівнях, яке в ракурсі негації є заперечу - вальною реакцією на деяку положеність [10, 77].Поняття заперечення поєднує два типи інформації: логічну, представлену значенням відмінності, нетотожності чи небуття , і прагматичну, представлену семантичним відтінком негативності  .          З точки зору структурно-змістової організації фразеологізми відмови засновуються на операції логіко-граматичного заперечення, як роз’єднаності з реплікою-стимулом, і закреслення пропозиції стимулу. З точки зору граматики фразеологізми відмови, будучи протидією на стимул, виражають негативне ставлення мовця до теми чи автора стимулу, відтворюючи небажання першого виконати запит. Ідеться про те, що фразеологізми які містять елементи відмови не позбавлені семантики негативності. При чому слід вказати на суперечливий характер значення негативності, властивої висловам відмови. Власне від’ємний аксіологічний знак припускається  висловлення відмови не його автором, а автором стимулу, чи третьою особою, що оцінює вияв волі першого як осудливий чи недоречний вчинок за шкалою соціальних оцінок. При цьому сам автор відмови наділяє від’ємним аксіологічним знаком не власну дію, а запит мовця стимулу, оцінюючи останнє як непотрібне і недоречне, а перше (відмову) – як доцільне у ситуації, що склалася .  Тобто у площині оцінності висловлень відмови  у значенні небажання мовця виконати запит уявляються протидією на від’ємно значиму йому пропозицію стимулу.