Функціонування герундіальних конструкцій у сучасній англійській мові

Такої ж самої думки притримуються  і інші представники ірадиційної  школи германістики, вони схильні  вважати герундій та дієприкметник  теперішнього часу окремими дієслівними  формами [13, 17]. Так, Смирницький О. І. вважав, що дієприкметникова конструкція протилежна герундіальній, а в тих випадках, коли форма на -ing є об'єктивно двозначною, пропонував розглядати її як «напівгерундій» чи «стягнений дієприкметник» (fused participle) [23, 278].

Іванова І. П., Почепцов Б. Г., Бурлакова  В. В. розрізняють герундій та дієприкметник  теперішнього часу, хоча й зазначають, що існує так звана вторинно-предикативна конструкція, в якій важко визначити  статус ing-форми. Водночас підкреслюється, що паралельно існує така позиція, в якій герундій та дієприкметник теперішнього часу чітко протиставлені - це позиція препозитивного означення, проте, у цілому, головними диференційними рисами цих неособових форм дієслова, на думку дослідників, є субстантивний характер герундія та ад'єктивний характер дієприкметника теперішнього часу [13, 86-87].

Представники вищевказаної граматичної  течії тлумачать герундій як неособову  форму дієслова, яка поєднує в  собі риси дієслова та іменника. Така характеристика герундія зближує його з інфінітивом, проте герундій відрізняється від  інфінітива тим, що, називаючи дію, зберігає відтінок процесуальності, виражаючи     значення    процесу в    найзагальнішому    вигляді.   Відповідно до характеристики герундія через  категорію   репрезентації,   запропоновану О.І. Смирницким, герундій є формою субстантивної репрезентації процесу в дієслові, з достатньо яскраво вираженим субстантивним характером [22, 252].

На думку Н. І Пушиної, указані  субстантивні риси герундія пов'язані  з його історичним розвитком з  віддієслівного імені, з яким герундій співпадає за способом утворення. У  плані змісту різниця між герундієм  та віддієслівним іменником полягає в «процесуальності» герундія, не зважаючи на його субстантивний характер, та «предметності» віддієслівного іменника [20, 168].

Серед зарубіжних дослідників теж  не існує єдиного підходу. Слід зауважити, що більшість новітніх досліджень відбуваються у рамках синтаксичної теорії, тобто  будь-яке мовне явище розглядають  з позицій його функціонування в  реченні. Так, Е. Редфорд описує - mg-форму як герундій за умови, якщо вона вжита в реченні у функції підмета, додатка до дієслова або прийменника, і якщо має підмет у присвійному відмінку. Коли ж -mg-форма вживається у сполученні з допоміжним дієсловом прогресивного аспекту be, то вона є дієприкметником теперішнього часу [7, 459]. Цікаве визначення герундію дає німецький дослідник англійської мови X. Басман. Власне, він тлумачить герундій як дієприкметник теперішнього часу, вжитий у якості іменника, тобто у такій функції в реченні, яку зазвичай виконує іменник. Дослідник наводить приклад речення, де герундій виконує функцію підмета: Reading spynovels was his favorite pastime [3, 469]. Автори онлайнового проекту «Gutenberg's The Grammar of English Grammars» виокремлюють у реченні слова, які керують та якими керують. Так, вони стверджують, що словами, які керують, можуть бути іменники або дієслова, дієприкметники або прийменники, а словами, якими керують, можуть бути Іменники або займенники, дієслова або знову ж дієприкметники, але а певній модифікації. Саме такою модифікацією дієприкметника, на думку авторів, і є герундій. Таким чином, герундій є дієприкметником, який може керувати додатком, як будь-який дієприкметник, проте сам завжди керується прийменником [2, 528].

Значна кількість зарубіжних лінгвістів приділяють увагу формам на -ing перш за все через те, що в англійській мові є кілька афіксів з фонологічною формою -ing. Цей факт викликав дискусії з приводу того, наскільки багато морфологічно окремих елементів вони насправді репрезентують та як працюють у словотворі. Відомі численні спроби дослідження ( Г. Мілсарк; Дж. Емондз; JI. Сігел) [1], проте очевидний синкретизм цієї проблеми все ще залишається невивченим. Початок обговорення та вивчення герундія в працях представників генеративної граматики датується серединою 20 століття. Першими спробу дати визначення герундію в термінах генеративістики зробили Н. Хомський та Р. Ліс. Їх праці містять спроби встановити походження герундіальних конструкцій від конструкцій, що лежать в основі «ядерних речень», і, таким чином, зблизити їх [1, 393].

Наукові розвідки П. Розенбаума аналізують присутність герундія на глибинному рівні речення, спроби пояснення  природи подвійного феномена —ing-форми робили Б. Фрейзер, А. Марантц, Г. Харлі та Р. Нойер [1, 394].

Голландський дослідник англійської  мови Г. Поутсма, даючи визначення герундію, називає його іменною формою дієслова, проміжною між інфінітивом та віддієслівним іменником, яка має  менш чітку дієслівну природу, ніж  інфінітив, та більш чітку дієслівну  природу, ніж віддієслівний іменник [6, 159].

Таким чином, різноманітність підходів щодо джерела походження герундія та його розуміння на сучасному етапі  підтверджують тезу про дискусійність  проблеми герундія та залишають це питання невирішеним, а відтак, процес вивчення герундія як мовного явища  в цілому відкриває перспективи  до подальших наукових історичних розвідок [11, 235-236].

 

1.2.Поняття предикативності та її види

 

Аналіз структур вторинної предикації вимагає передусім визначення співвідношення понять предикативності і предикації, розгляду критеріїв розмежування первинної  та вторинної предикації і встановлення статусу речення, що містять СВП.

При розгляді природи предикативності до уваги взято роль, яку     відіграє предикативність у породженні висловлення як мовленнєвого утворення. З одного боку, предикативність показує зв’язки між ознаками та предметами, а з іншого, є віднесенням змісту висловлення до дійсності. Предикативність є фундаментальною властивістю мови відображати об’єктивну реальність у формі речення (І.П.Іванова, В.В.Бурлакова, Г.В.Колшанський, М.П.Кочерган, Ю.А.Левицький, Г.Г.Почепцов) [25, 35].

Предикація є формою вираження предикативності, граматичним втіленням значення предикативності, що здійснюється в реченні, і є динамічною. Якщо граматичним засобом вираження предикації є двочленна структура “підмет-присудок”, то явище первинної предикації набуває свого вираження в структурі первинної предикації (СПП). Остання характеризується узгодженням підмета та присудка в поверхневій структурі. Наявність суб’єкта та предиката в глибинній структурі отримує інше поверхневе вираження в структурах вторинної предикації.

Вторинну предикацію (термін вперше використано у 1928 р. у праці               Г.Поутсма) в англістиці досліджували: у порівнянні з первинною предикацією (О.І.Бродович, Н.М.Сазонова); у складі вчення про предикативні конструкції (Ю.М.Власова, Е.Я.Мороховська); у теорії синтаксису простого речення (Н.М.Сазонова). Лінгвісти вторинну предикацію розглядають як предикацію “другого” плану, що можлива лише за наявності первинної предикації та залежна від неї. Первинна предикація – тип зв’язку, що формує речення; вторинна предикація не формує речення, а встановлює додаткові ознаки чи відношення між елементами речення[24, 12].

Речення зі структурами  вторинної предикації є не простими, а ускладненими (у структурному і  в семантичному плані водночас), а також          поліпредикативними (М.Я.Блох та О.М.Прохорова). Речення з СВП містять два  плани предикації: первинна предикація – у розгорнутому вигляді, вторинна – у згорнутому, підпорядкована первинній предикації в структурно-граматичному плані, тобто формально, але не завжди семантично. Розглядаючи пропозицію як модель відображуваної реченням ситуації, як семантичний інваріант, спільний  для всіх членів модальної та комунікативної парадигми речень і похідних від речень конструкцій (Н.Д.Арутюнова), вважає, що речення з СВП є також поліпропозиційними утвореннями (С.О.Бельтюкова, В.М.Єрхов, Н.Г.Самофалова)[15, 2].

Створення формалізованого  вираження структур вторинної предикації належить до сфери, що лежить на межі між  власне теоретичною лінгвістикою і  прикладними дослідженнями. Формалізований підхід до розв’язання мовних проблем сприяє глибшому проникненню в природу лінгвальних об’єктів, покращенню процесу дослідження та досягненню більшої доказовості кінцевих результатів (Т.Р.Кияк). Сам тип формальної моделі вказує переважно і на шляхи її алгоритмізації (О.В.Гладкий)[15, 5-6].

  Під моделлю дослідники розуміють конкретний матеріальний засіб фіксації розташування певних елементів структури лінгвального об’єкта.

Для аналізу такого об’єкта як синтаксична структура вторинної  предикації О.В. Борисова запропонувала  методику її формалізованого вираження, яка враховує: 1)компонентний склад  СВП; 2) форму компонентів, зокрема  вторинного присудка; 3) розташування компонентів  у межах самої СВП; 4) дистрибутивні  характеристики, тобто позицію СВП  стосовно інших компонентів речення;  5) графічне вираження СВП.

Щоб дослідити функціональні характеристики герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) треба з’ясувати поняття герундія та його роль в англійській мові через перекладацький аспект.

       Герундій (Gerund) ['Gerqnd] – це неособова форма дієслова, що виражає назву дії і має, як властивості дієслова, так і іменника.

    У  російській  та українській мовах  немає відповідної форми. Його  функції в реченні багато в  чому схожі з інфінітивом, проте  він має більше властивостей  іменника.

    Двоїста  природа англійського герундія, сполучення в ньому властивостей  іменника і дієслова обумовлює  специфіку, його перекладу українською  мовою. В залежності від виконуваної  функції герундій може перекладатися  українською мовою: 

1. іменником.

Banking on a loss of nerve within the board of trustees may turn out to be misguided. -Сподівання на те, що члени ради опікунів втратять витримку, може виявитися невірним.

2. інфінітивом.

Under the divssure of a national campaign, he showed a positive gift for saying the wrong things in the wrong words at the wrong time.- В умовах проведеної в країні напруженої кампанії він виявляв безсумнівні вміння говорити не те, що треба, не так, як треба, і не тоді, коли треба.

3. дієприслівником.

The divsident and his Chinese hosts parted without signing any official communique.- Президент і його китайські керівники, що приймали, розсталися, не підписавши ніякого офіційного комюніке.

     Перфектний герундій (Gerund Perfect), на відміну від герундія неперфектного (Gerund Indefinite), позначає дію, що передує дії, вираженій особистою формою дієслова.

     After having been colonies for a long time, many Asian and African countries have now become independent states.- Багато країн Азії й Африки, що були протягом тривалого часу колоніями, стали в даний час незалежними державами.

    Однак попередня дія не завжди виражається герундієм у формі Perfect.

   Vietnam thanked the Soviet Union for offering (= having offered) her a helping hand.- В'єтнам висловив подяку Радянському Союзу за те, що він простягнув йому руку допомоги.

     Герундіальний зворот (іменник / займенник + герундій) перекладається підрядним реченням, рідше -іменником.

        Another public dispute concerned the attempt of the Defence department to insist on an allowance being made in the SALT agreement for the cruise missile that is under development. -Ще одне публічне обговорення пов'язане зі спробою міністерств оборони домогтися того, щоб в угоді по ОСВ минулому передбачені крилаті ракети, що знаходяться в стадії виробництва.

     Коли герундій може уживатися  в синтаксичних комплексах разом  з інфінітивом, він виражає  абстрактнішу і постійну дію  (або стан), ніж інфінітив. Наприклад,  в поєднаннях з дієсловом to like: I do not at all like knowing what people say of me behind my back. (O. Wilde)- Мне вовсе не по душе знать, что люди говорят обо мне за моей спиной.

  Навпаки,  інфінітив в аналогічній позиції  виражатиме конкретну, одиничну  дію (стан).

   The spokesman of the TGWU did not like to assume the responsibility of supporting the resolution.-Представитель профсоюза транспортных и неквалифицированных, рабочих не пожелал взять на себя ответственность поддержать резолюцию[23, 106-107].

     Отже, структурна характеристика СВП здійснювалася на основі того, до якої синтаксичної структури вони входять у реченні, а саме: предикації, комплементації, модифікації чи координації. Така класифікація уможливила встановлення повного інвентарю моделей СВП як структурних одиниць речення. Виявлено  16 підтипів СВП, які поділяються на дві великі групи, а саме:

  1) СВП, що виступають компонентом лише одного типу синтаксичної структури;

2) СВП, що виступають компонентами  різних типів синтаксичних структур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДИКАТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ  У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

2.1.Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації

 

Речення зі структурами вторинної  предикації є імпліцитно носіями  більш ніж одного плану предикації. Специфічність СВП полягає в  можливості конденсації формальних засобів вираження семантичного вмісту порівняно з відповідними підрядними реченнями. Тому для їхнього  розгляду дослідники використали трансформаційний метод із застосуванням правила  предикативізації під час трансформування. Трансформації основних типів СВП  виглядатимуть таким чином:

1. I did hear you call several times for William (Kazuo Ishiguro).

(об’єктно-предикаційна структура) 

I did hear that you called several times for William .

I did hear something. You called several times for William.

Для виділення вторинного підмета  та вторинного присудка як граматичного ядра СВП, а також усталених прийменників, напр., “with”, “for”, що вживаються з  СВП, використано суцільну лінію  та жирний шрифт; пунктирною лінією виділяються  комплементи (complements) як доповнення до вторинного присудка, що допомагають  розкрити лексичну семантику   вторинного присудка. Слово/вираз, що модифікує (modifier) вторинний підмет, вторинний присудок чи комплемент/комплементи (тобто обставина  чи означення), позначається хвилястою  лінією. Наприклад, у реченні I did hear you call several times for William:  for William є об’єктним комплементом (objective complement), що доповнює лексичну семантику вторинного присудка, вираженого інфінітивом call; several times – обставина, яка модифікує вторинний присудок (modifier).

2. I happened to be young man’s godfather (Kazuo Ishiguro).

(суб’єктно-предикаційна структура)

It happened so that I was the young man’s godfather.

It happened so. I was the young man’s godfather.

3)  […] she stood where she was, with tears streaming down her cheeks […] (абсолютна предикаційна структура) (Danielle Steel).