Лексико-граматичні засоби вираження оцінки в англомовній рекламі

                                   Лексико-граматичні засоби вираження оцінки в англомовній рекламі

 

Вступ

 

На сучасному етапі  розвитку суспільства значення ціннісного аспекту  життя є надзвичайно  важливим. Оцінка, як процес встановлення ціннісних відносин суб'єкта і об'єкта, виступає невід'ємною частиною процесу  відображення дійсності. У процесі  пізнання навколишнього світу людина неминуче оцінює явища і факти  дійсності, висловлюючи своє ставлення  до них, що знаходить свій відбиток у мові. Натомість мова, являючись  найважливішим засобом спілкування, здатна до передачі оцінки. Тому, вивчаючи структуру мови, її особливості, необхідно  докладно вивчати й особливості  словникового складу, що передають  різні способи і види оцінки. Оцінка є однією із основних категорій дійсності. Людина аналізує навколишню дійсність, предмети, явища, властивості, дії. Людина, з її думками, вчинками, почуттями  також піддається аналізу. Отже, майже  всі предмети можуть бути об'єктами оцінки.

Сьогодні ми маємо велику кількість робіт, присвячених категорії  оцінки. Існує ряд досліджень, які  стосуються різних аспектів категорії  оцінки, котрі проводились такми  науковцями як Н.Д.Арутюнова, Е.М.Вольф, А.А.Івін, М.В.Ляпон, С.М.Проскуріна, Т.В.Радзієвська. Багатоаспектність даного поняття  спричинила його вивчення у різних напрямах: комунікативному, лексичному, граматичному, стилістичному. Проблема особливості вираження оцінності  нагальною у сучасній лінгвістиці. Це зумовлено характерною для  сучасної науки про мову активізацією уваги до функціонально-семантичних  категорій.

Актуальність дослідження визначається функціями та значенням категорії оцінки як в англійській так і в українській мовах, їх широкому застосуванні та недостатній дослідженності.

Об’єктом дослідження є лексичні та граматичні засоби вираження категорії оцінки у англомовній рекламі.

Предметом даної  роботи є детальне вивчення явища оцінки, його значення і застосування у рекламних текстах

Метою виконання роботи є з’ясування особливостей функціонування лексичних та граматичних засобів вираження оцінки в текстах, дослідження поняття категорії оцінки та розгляд підходів до її вивчення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття категорії оцінки та способи її реалізації у тексті

Сьогодні існує велика кількість визначень категорії  оцінки. Це пояснюється тим, що оцінні вислови використовуються у найрізноманітніших стилях мовлення та різноманітних мовленнєвих ситуаціях. Оцінка використовується нами як у повсякденному житті, так і в літературній мові, мові друкованих видань та наукових текстах. Тому не дивним є той факт, що категорія оцінки вивчалась з точки зору різних розділів мовознавства та викликала інтерес цілого ряду науковців. У створенні визначення дослідники керувались дискурсом, в якому досліджувалось поняття оцінки, його функціями та попередньою класифікацією, що ґрунтується на попередніх роботах колег. 

Серед лінгвістів, що вивчали  дану проблеу слід зазначити Н. Д. Арутюнову, котра розглядає оцінку як один із типів прагматичного значення, тобто значення, котре слово або вислів набувають в мовній ситуації. Оцінка—це результат процесу оцінювання. В мові відображається взаємодія дійсності та людини у найрізноманітніших аспектах, одним з яких є оцінювальний аспект: об’єктивний світ розчленовується людиною з точки зору його оцінного характеру — добро і зло, користь й шкідливість. [1] Це розчленування є соціально, психологічно, культурно та лінгвістично обумовленим і дуже складним чином відображене у мовних структурах.

Інший дослідник категорії оцінки, Богуславський В.М, вважає, що оцінка сприймається як чинник, що формує картину світу . Ціннісні уявлення притаманні кожній культурі. Оціночна картина соціуму включає певний набір і ієрархію цінностей, що слугують основою для власне процесу оцінювання. "Процес оцінювання – це спосіб втілення цінності об'єкта, усвідомлення суб'єктом ціннісної предметності об'єкта, що реалізується у формі судження про предмет, що став об’єктом оцінки" [5]. Оцінка полягає в людських знаннях, уявленнях, і навіть у системі національно-культурних стереотипів.

У  свою чергу Вендина Т.І. розглядає оцінку як один із видів модальності, які накладаються на дескриптивний зміст мовного виразу.[2] Оціночність сприймається як однин із видів модальності, що супроводжують мовні висловлювання. Лише у процесі комунікації можливе вербальне вираження суб'єктивного відношення оцінки, таким чином суб'єктивна модальность є комунікативною категорією. Вона висловлює суб'єктивне ставлення, звертаючись до змісту висловлювання. Висловлення, що містять оцінку або інші види модальності, включає в себе дескриптивний компонент та недескрептивний, тобто модальний компонент, при чому перші описують один або кілька можливих станів, а другі висловлюють щось з цього приводу. Оцінювальна модальність визначається виразом в цілому, а не окремими його елементами і є компонентами висловлювання.

В тексті оцінка частіше  за все не буває незалежною, вона є частиною загальної побудови опису  або міркування і органічно пов’язана  із дескриптивним аспектом тексту в  цілому. Оцінка ніби розміщає об’єкти  по їх місцях, визначаючи їх взаємодію. Вивчення оціночних структур лінгвістами  доводить, що оцінка торкається самих  різних аспектів мовної системи. Оцінний  аспект тексту складається із значень, які реалізуються на всіх рівнях мови – в морфології, синтаксисі, лексиці. Оцінка в тому чи іншому вигляді  присутня у будь-яких типах текстів.

Засоби  вираження оцінки

Засоби оцінки поділяються  на лінгвістичні та екстралінгвістичні. Лінгвістичні засобами вираження оцінки є морфологічні, лексичні та граматичні. До екстралінгвістичних засобів відносяться жести, інтонація.

Серед лексичних засобів  вираження оцінкі, можна зазначити виділити одиниці:

1) Слова з не оцінним денотативним компонентом

- Не оцінне, не емоційне (стеля – верхнє внутрішнє покриття приміщення, радіограма – те, що передають по радіо);

- оцінне, не емоційне (крадій – людина, що краде);

- не оцінне, емоційне (благовірний – чоловік, бездар – людина позбавлена талантів);          

- оцінне, емоційне (замазура – людина, що не дбає про чистоту)

2) Слова з оцінним денотативним компонентом:

- оцінне, не емоційне (красуня – дуже красива жінка; делікатес – вишукана страва);

- оцінне, емоційне (хвалько – надмірно самовпевнена людина ). [8, С.92]

 Окремим засобом лексичним  засобом вираження категорії  оцінки є вставні слова. У  тексті такі засоби насамперед виражають емоційну оцінку повідомлюваних фактів чи явищ дійсності з боку того, хто їх сприймає. Прикладами можуть слугувати: на жаль (-), як на біду (-), на радість (+), на щастя (+) . [7, C. 113].

Існує група слів, які, не маючи оцінності в системі мови, вимагають обов’язкового наведення оцінки в акті мовлення. Ці слова системно передбачають наведення оцінки, а якою конкретно вона буде, залежить виключно від ситуації та об’єкта, котрий це висловлювання характеризує.

Говорячи про оцінювальну  лексику, необхідно нагадати, що оцінка об’єктів дійсності здобуває відображення в мові у більшості випадків у  слові. А прикметники є тією частиною мови, яка має величезне різноманіття оцінювальної семантики. Прикметники мають цілий ряд специфічних властивостей, що відображають їх семантику та впливають на зміст оцінки. Зазвичай висловлювання, що містять оцінювальну лексику мають, два апекти, які реалізуються разом, у межах одного вислову. Ще одна особливість значення і вживання прикметників полягає у тому, що прикметники суміщають у своїй структурі семантичний та прагматичний аспекти мови, що відображається як у значенні лексичних одиниць, які відносяться до класу прикметників, так і у їх вживанні. Для прикметників, як класу слів, є характерним наявність суб’єктивно-оцінювальних значень та відповідних конотацій.

За своїм оцінним компонентом слова можуть вступати в антонімічні відношення: beauty – ugliness, що слугує додатковим лексичним способом вираження категорії оцінки. Проте не завжди антонімія ґрунтується на протиставленні позитивної оцінки негативній, інколи позитивна оцінка протиставлена відсутності позитивної оцінки, тобто своєрідному стандарту —— “нулеві”. Наприклад: 1) famous, experienced (actor, poet), 2) young, beginner, inexperienced (actor, poet)——  другий ряд слів заперечує меліоративну оцінку слів першого ряду, але не вносить пейоративності у значення, сигналізуючи лише про  відсутність меліоративності.

Оцінний компонент виділяється у словах конкретної оцінки (оцінки за певною конкретною рисою). До цієї групи відносимо оцінки за: 1) зовнішністю: beautiful, handsome, nice, ugly; 2) особливостями мови: inarticulate, lisping; 3) розумовою діяльністю:clever, capable, dull, stupid, silly; 4) характером: hot-tempered, active, quiet, placid; 5) вміннями і навичками: skilful, expert, experienced.

 

Одним із лексичних засобів  вираження категорії оцінки також  є вставні слова та конструкції. Дослідження специфіки вставних та вставлених конструкцій має давню традицію — у працях В.В.Виноградова, А.Б.Шапіро, А.І.Анікіна. Крім того, останнім часом з'явилося багато нових праць, зокрема Т.В.Акимової, А.Ф.Прияткіної та спеціальних дисертацій, присвячених окремим аспектам вивчення цих синтаксично-семантичних утворень.(6)

Лексична категоризація модальності в дієслові представлена нерегулярно лексичною, регулярно лексичною і лексико-граматичною категоризацією. У першому випадкумова йде про понятійно-зумовлені модалізовані дієслова, які є вихідним рангом категоріальної градації. У другому —— маються на увазі структурно-зумовлені модалізовані дієслова і багатозначні дієслова з модалізованим значенням.  У третьому випадку ми розглядаємо англійські модальні дієслoвa, близькі до статусу службових слів, які є одним із граматичних засобів мови. Модальна ознака в семантиці дієслова системно зумовлена модально-мотивуючими ознаками.

Вставлені конструкції містять  оцінку та емоційно-експресивні зауваження автора. «Це ні що інше, як відгук мовної системи на потреби колективної  мовної свідомості у вербалізації контролю над мовною діяльністю» [8, С.7].

Особливе місце в оцінних  мовних актах займають діалогічні пари, де один з елементів чи обидва (перша  і друга репліка) передбачають оцінний  вираз. Наприклад: — Зв'язковий сказав, що боїв дорогою не було. Це добре [10, C. 126]. Ситуація оцінюється зі знаком «+».

Оцінка може бути раціональною за змістом та розгорнутою за формою. В такому випадку вона входить  логічної схеми тексту на правах окремої  логічної тези. Оціночні тези виступають логічним продовженням основної або  розвиваючої тези. Оцінка також може бути розлитою по всьому тексту. За таких  умов оціночні одиниці, включені до багатьох мікротекстів, оцінно забарвлюють увесь  текст. У сучасній публіцистиці розповсюджені  тексти, котрі взагалі не містять  сигналів оціночності. Усі компоненти такого тексту мають об’єктивно-логічний характер, однак компонуються автором  так, що виражають цілком визначену  соціальну оцінку предмета. В такому разі читач самостійно виводить оцінну ідею автора з об’єктивно логічного  змісту тексту.

До лексичних засобів  вираження оцінки також можна  віднести засоби метонімізації/метафоризації: “sailor” - людина, яка добре/погано переносить морські подорожі: good (bad) sailor).

Засоби вираження оцінки, як вже було зазначено, багатоманітні. Значення якісної оцінки реалізується за рахунок, наприклад, основи вихідного  дієслівного слова. В деяких випадках у похідних словах трапляється , переосмислення основи,  що можна виділити як  різні граматичні способи вираження категорії оцінки:

-    спеціалізація  значення, шляхом додавання суфікса (to hustle – штовхати, примушувати,  hustler - енергійна безпардонна людина);

-     зміна значення шляхом конвертації однієї частини мови у іншу (to sail – плавати, sailor – моряк/)

Унікальним засобом створення  образних оцінювальних значень є  лексико-семантична транспозиція (she was a great forgetter and returner). [9, С.131]

З точки зору М.В. Никитина оцінка – розумова дія, що базується  на інтуїції та має за мету орієнтовне (неточне)  встановлення наявності певних ознак у предметів. Результатом оцінки стає судження про наявність якісних та кількісних ознак у предмета та про наявність самих предметів, подій або ж певної ситуації (4).

Предмети оцінки можуть бути описані за допомогою різних засобів:

- Онтологічних – через ознаки, властивості та відношення об’єктов дійсності у середовищі їх існування (людина проста за природю);

- Епістемічних  – стосовно процесів розуміння, де людина виступає суб’ектом пізнання (простой/складний; зрозумілий/незрозумілий);

- Прагматичних та емотивних – суб’єктивна, емотивна  оцінка суб’єктів хороший/ппоганий; приємний/неприємний);

- Репрезентаційних – стосовно знакового представлення денотатів (визначений, згаданий, названий, вказаний). (4)

Оцінка можлива на кожному  із вказаних рівнів. Крім цього, на кожному  із рівнів, крім прагматичного, суждення можуть бути як фактичними, так і  оціночними. На прагматичному рівні  оцінка може бути подвійною: як ціннісна ознака денотата – «він – хороша людина», так і модально-істиннісний  – визнання істинності судження –  «він начебто хороша людина».

Суб’єкт оцінки може бути як одиничним так і колективним. Об’єкти оцінкі можуть бути доволі різноманітними:  одиничними, або ж такими, що представляють цілий клас, частину і ціле, ознаку будь-якого з рівнів. Проте при оцінці усі предмети зводяться до обмеженого числа оцінюваних: модально-істинносних та ціннісних стверджень .

Часто оцінка створюється лексичними одиницями, що містять в собі частки no і not, які є найбільш вживаними та універсальними у мові і називаються «словами загального заперечення. Такі форми заперечення як nothing, none, nobody и neither… nor… вживаються не так часто бо заперечують відразу два об’єкта і цим самим обмежують свою вживаність. None і nobody вживаються лише в ситуаціях, коли в якості об’єкта оцінки виступає образ людини.

Слова, що надають забарвлення оцінному виразу мжуть бути охарактеризовані як слова-оцінки, котрі в свою чергу можуть виступати окремим засобом вираження категорії оцінки. Вважаючи суттєвою ознакою слів-оцінок відсутність оцінно-нейтральних властивостей, можемо виділити такі їхні розряди: