Образ міфологічних тварин в Кітаї

1 Образ міфологічних тварин в Кітаї

За аналогією з іншими культурами, у Китаї, деякі тварини  символичні й здатні у формі метафори передати почуття людей. Зооморфні мотиви в мистецтві пов'язані із шануванням священних тварин і тотемістичних подань. Тварин вважали духами предків, а пізніше образи тварин стали зв'язувати із древньою натурфілософською концепцією п'яти першоелементів або стихій, з яких народжується увесь світ. Вона співвідноситься  з уявленнями про час (чотири сезони), просторі (сторони світу) і в завершеному виді виглядає так: центр - земля - дракон - річний цикл; північ - вода - черепаха - зима; південь - вогонь - птах - літо; схід - дерево - дракон - весна; захід - метал - тигр - осінь.

Один з головних елементів  поетики прислів'їв і приказок - образ. У ньому проявляється єдність  форми й змісту художнього твору. Під образністю прислів'їв і приказок звичайно мається на увазі їхня насиченість  тропами, поетичними фігурами. Відтворення  будь-якого явища, предмета в цілісності є одним з варіантів розуміння  образа в літературознавстві [1]. У  даній роботі розглядається переломлення образної системи китайського менталітету в прислів'ях і приказках. Виходячи зі ступеня абстрактності образів, дослідники виділяють чотири типи образності:

1) абстрактно-символічну; 2) предметно-символічну; 3) рослинну й 4) зооморфну [2. С.357]. Основна увага приділяється останньої, насамперед , тому, "що по кількості видів тварин Китай займає одне з перших місць у світі" [3]. Хоча образи тварин у китайському фольклорі вже розглядалися вітчизняними вченими, публікації, що висвітлюють своєрідність зооморфної образності нечисленні. З них докладно розкриваються образи тварин у китайських міфах  (Б.Л.Рифтин), у китайських народних казках (Н.Н.Репнякова). Основні положення цих робіт ураховуються при дослідженні китайських прислів'їв і приказок.

У народних висловах фіксуються реалії навколишнього світу, а також  судження й висновки, що виникають  із життєвих спостережень, тобто образи прислів'їв і приказок "беруться з дійсності" [4]. Численність і  розмаїтість фауни Китаю визначило видова   численність зооморфних образів, що зустрічають у пареміях. Аналізований двотомний "Збірник китайських народних висловів, прислів'їв і приказок" (Чжэнчжоу, 2001) є найбільш повним з виданих у Китаю. У книзі з 41 404 виречень образи тваринного миру зустрічаються в кількості 10820 одиниць, що становить 26,1%. Для порівняння рослинні образи становлять 14,2%. Це важливий фактор на користь того, що в дослідженні пріоритет віддається представникам фауни. Відповідно частоті вживання образів у китайських прислів'ях і приказках виділені наступні їхні класи в певній послідовності: звірі (домашні - 34,4% і дикі - 23,8%), птахи - 17,5%, риби - 6,9%, комахи - 6,3%, що плазують - 3,9%, ракоподібні - 1,4%, земноводні - 0,86%, паукообразні - 0,38% та інші (хробаки, молюски, членистоногі) - 0,56%. Також розглядається клас міфологічних (фантастичних) істот - 4%. Необхідно підкреслити, цифри (відсотки), що вказують біля кожного представника тваринного миру, відповідають не кількості прислів'їв і приказок, у яких зустрівся образ, а кількості вживань образа в народних висловах у цілому.

Домінантою китайської культури є пятичленная космологічна модель, відповідно до якої вибудовуються просторово-тимчасові зони, натурфілософська, колірна символіка, у тому числі й зооморфна. З огляду на значимість комбінацій з п'яти елементів, із зазначених груп тваринних персонажів аналізуються п'ять самих уживаних. З них більш детально розглядаються лідери. Для більше точного їхнього розкриття залучається матеріал і про інших представників китайської фауни. У зв'язку із численністю образів тварин їх класифікували на домашні дикі й виділили наступних лідерів: тигр, кінь/кінь, курка/півень, риба, комаха, дракон,змія, рак, жаба, скорпіон.

Характеристика образів  тварин будується з урахуванням  схеми опису, запропонованої А.В.Гурой для слов'янської народної традиції [5]. Використовувані принципи аналізу є агальметодологічними й можуть цілком бути застосовні й для китайських фольклорних текстів, зокрема , для прислів'їв і приказок. Беручи до уваги їхню жанрову специфіку, у роботі пропонуються наступні критерії розгляду образів тварин:

• найменування;
• зовнішній вигляд, тіло і його частини;
• локус, житло, місце перебування;
• властивості, модус, характер;
• взаємини з іншими тваринними персонажами й людиною.

Крім реально існуючих представників фауни в китайському  фольклорі активно існують міфологічні (фантастичні) істоти. Іноді це звичайні тварини з якимись фантастичними  рисами; як, наприклад, Білий тигр (Байху) або персонажі, зовнішній вигляд яких мало схожий на сучасних  на приклад , дракон (лун), єдиноріг (цилинь). І ті, і інші, а часом, і реальні звірі й птахи в китайській культурі мали "сакральне значення" [6. С.18].

Найбільші труднощі для розуміння  представляють народні афоризми, які містять образи міфологічних істот. Їхній зовнішній вигляд, характер і поводження залишаються поза культурним контекстом для непосвячених читачів і слухачів. Паремії відповідно до жанрових законів будуються на порівнянні, аналогії, протиставленні. Наприклад, виходячи зі знань про тигра як про лютого хижака, можна припустити, що використання цього образа в прислів'ях і приказках носить застережливий характер або, навпаки, містить замилування його сміливістю. Саме спостереження за природними властивостями образів тварин покладені в основу багатьох паремій. Безумовно, представники фауни наділяються рисами, характерними для певної культури, які іноді сховані за контекстом, є фоновими знаннями і їх потрібно враховувати.

Складніше справа з фантастичними істотами, придуманими народом.

З огляду на специфіку таких  персонажів, а також особливості  паремиологических жанрів, а, саме, відсутність розгорнутого опису, у роботі попередньо висвітлюється "канонічне" зображення міфологічної  істоти, вказується можливий прототип його образа, а також його роль і місце в китайській культурі. Потім докладно розглядається домінуючий образ - дракон.  Виявлено, що в китайських прислів'ях і приказках дракон взаємодіє майже з усіма іншими міфологічними персонажами.

Згідно пятичленной космологічної моделі миру китайська традиція виділяє "п'ять священних [істот] "(улин): цилинь, дракон, фенікс, Білий тигр (Байху) і Божественна черепаха (Лингуй)" [2. С.383]. Тому із усього різноманіття міфологічних істот орієнтуємося, насамперед , на цю пятерицу. В аналізованому збірнику прислів'їв і приказок найчастіше зустрічається дракон - 81,3%. Всі інші образи відстають від нього за частотою використання в кілька разів і відповідно зоставляють наступну ієрархію: фенікс - 13,3%, Білий тигр (Байху) - 1,8%, цилинь - 1,1%.

Образ Божественної черепахи (Лингуй)  не зустрічається, проте в народних висловах використається образ черепахи Ао - "гігантської морської черепахи (плавучий острів)" [7. ІV.С.930] - 2,5%.

Необхідно вказати, що існує  й інший набір зооморфних персонажів, що відповідає пятичленной космологічній символіці: Жовтий дракон (Хуанлун) -заступник центра, Бірюзовий дракон (Цанлун) - заступник сходу, Червоний птах / Червоний горобець - (Чжуняо / Чжуцюэ) - заступник півдня, Таємний воїн (Сюаньу) -заступник півночі, що представляє собою симбіоз черепахи й змії. Спостерігається збіг деяких персонажів із двох наборів зооморфної символіки. Із цієї пятериці фантастичних образів в аналізованому збірнику прислів'їв і приказок виявлений уже згадуваний Білий тигр (Байху) і Жовтий дракон (Хуанлун).

1.1Образ фенікса в Китаї

Фенікс - у китайській міфології  вважався заступником Півдня. Він  символізує вищу владу й з репутацію. Саме тому в Древньому Китаю з  фэн-шуй рекомендували більшу частину будов орієнтувати фасадом на Юг. Фенікс символізує літо й розквіт всіх починань і проектів. По описах, у неї горло ластівки, дзьоб півня, голівка качки, шия змії, чоло журавля, хвіст риби, розцвічення дракона, спина черепахи. Пір'я у Фенікса були п'яти квітів, які символізують п'ять основних людських чеснот: людинолюбство, борг, пристойність, знання обрядів, вірність.

   По легендах, чарівний  птах Фенікс добра й милосердний,  вона не клює комах, не харчується  живими істотами й травами;  їжею для неї служать насіння  бамбука, а спрагу вона вгамовує  тільки із чистого джерела.  Походження птаха Фенікс зв'язують  із сонцем і вогнем, тому вона  символізує тепло, літо й сприяє  гарному врожаю. Фенікс - емблема  імператриці.

Другою "священною твариною" [6. С.45] традиційної китайської культури є фенікс. В аналізованому збірнику китайських прислів'їв і приказок по частоті вживання ця фантастична істота займає другу позицію - 13,3%, помітно уступаючи лідерові-драконові.

Фенікси, як і дракони, численне сімейство [2. С.390]. З його представників у досліджуваному  матеріалі зустрілися два : феникс-фэнхуан (домінує) і феникс-луань. Найменування "фэнхуан" може означати: 1) міфічного птаха фенікс і 2) самці й самку фенікса [7. ІV. С.539], тобто морфема фэн має значення "самець", а морфема Хуан - "самка". Це поділ необхідно враховувати, тому що в китайських прислів'ях і приказках існують сполучення феникса-фэн і феникса-луань. Послідний у виреченнях фігурує або самостійним казковим птахом, або самкою фенікса зі значеннями 1) луань і фенікс - "нерозлучна подружня пара", 2) луани й фенікси - "корифеї, кращі люди, герої" [7. ІІІ. С.527]. Уважається, що луань і фенікс "издревле постійні супутники" [6. С.48], такими вони є й у китайських пареміях.

Найбільш ранні згадування про фенікса "зустрічаються вже на іньских ворожильних написах (ок. XVІ в. до н.е.)" [9. ІІ. С.574]. Таким чином, джерела образа цієї фантастичної істоти йдуть у глибоку стародавність. Наприклад, в "Каталозі гір і морів"

("Шань ганьби цзине"), анонімному пам'ятнику кінця ІІІ - початку ІІ в. до н.е., що містить інформацію з міфології й вірувань [13. С.492], згадується фенікс: "[Там] водиться птах. Він схож на півня, пятикольоровий, з ррозводами. Називається фенікс (фэнхаун)"[14]. З інших більше пізніх пам'ятників перед нами з'являється міфологічний образ, що вбрав елементи інших істот: "дзьоб півня, зоб ластівки, шия змії, на тулуб візерунки як у дракона, хвіст риби, попереду як лебідь, позаду як единорог-цилинь, спина черепахи" [9. ІІ. С.574]. Відповідно до сучасних наукових вишукувань образ фенікса сходить до павича [2. С.391].

У китайських пареміях акцентується увага на зовнішньому вигляді  фенікса, особливо на його оперенні. Шляхетний  зовнішній вигляд - неодмінний атрибут "царя пернатих", втрата прекрасного  оперення знижує його статус:

 Bale mao de fenghuang bur u jі [11. І. С.10].

Краще курка, чим фенікс із вищипаним пір'ям.

Місцем перебування цієї "священного птаха" учені вказують різні локуси:

"живе в печерах" [9. ІІ. С.574], "гніздиться на утунах" [6. С.47], перебуває "у недоступні для людини й інших "пичуг" місцях" [2. С.391]. У результаті дослідження виявлено, що в народних висловах основним локусом фенікса є міфічне дерево утун:

oJіa you wutongshu, buchou fenghuang laі [11. І. С.448].

[Якщо] у будинку є утун, не турбуйся, фенікс прилетить.

Характерно, що й фенікс, і утун мають солярний характер, згідно із класифікацією по п'ятьох першоелементах співвідносяться зі стихією вогню. Згодом "цар пернатих" стає символом імператриці й асоціюється з жіночим початком.

У традиційній китайській культурі фенікс персоніфікує шляхетну особистість

[2. С.390], таким він з'являється  й у народної афористике. Шляхетна людина може

з'явитися серед простих  людей:

o Laoya kelі chu fenghuang [11. І. С.618].

[Навіть] із гнізда ворони  може летіти фенікс.

Але часом прислів'я й  приказки затверджують і зворотне:

o Laoya wolі chubude fenghuang [11. І. C.618].

Із гнізда ворони не може вилетіти фенікс.

Приклади подібного змісту досить численні, поряд з образом  ворони використаються й інші: горобець, курка, сорока, що персоніфікують простих  людей. Слідом за шляхетною зовнішністю  в пареміях виділяється божественний голос фенікса, що віщає тільки милостиві  слова. Тому зрозуміло, що:

 Yejі jіaobuchu fenghuangyіn [11. ІІ. С.1384].

Фазан не співає голосом  фенікса.

Це й наступне вираження  використають, якщо необхідно підкреслити, що погана людина не може говорити гарні  слова, не може водити дружбу й знайомства з гарною людиною:

o Wuya buy u fenghuang qі [11. ІІ. С.1245].

Ворона не сидить на одній  гілці з феніксом

1.2 Образ  єдинорога в Кита 

Традиційно вважається, що "третьою благодатною міфологічною твариною був єдиноріг (цилинь)" [8. С.340]. В аналізованому збірнику китайських прислів'їв і приказок його образ зустрічається ледве рідше, ніж образи черепахи Ао й Білого тигра (Байху), займає, відповідно, п'яте місце. Все-таки   розглянемо його третім, відповідно до культурної значимості.

Хоча, як і попередні міфологічні  істоти - дракон і фенікс, представники сімейства єдинорогів досить різноманітні [6. С.71-80], але в досліджуваному паремиологическом матеріалі вживається лише цилинь. Його найменування іноді трактується як сполучення двох морфем, що означають: ци - "самець", лин - "самка" [9. ІІ. С.621] (див. аналогію з фэнхуан). Перше згадування про нього втримується в "Книзі пісень" ("Ши цзине"), основний корпус якої сформувався приблизно в X-VІ вв. до н.е. [13.С.500]. Єдиноріг (цилинь) уважається тотемною твариною. Джерела його образа також з давню історію й не цілком ясні. А.П.Терентьев-Катанский уважає, що "на відміну від дракона й фенікса, він явна комбінація різних рис тварин" [6. С.71].