Омонимия в китайском языке

Деякі китайські автори називають  джерелом омонімії давні односкладові слова. Односкладові слова давньокитайської мови в значній мірі використовуються в якості компонентів складних та похідних слів. Тому вони в першу чергу збільшують омонімію морфем. Омонімію серед слів у сучасній китайській мові збільшу та частина односкладової лексики давньокитайської мови, яка увійшла в сучасну мову та застосовується без будь-яких обмежень, а також такі давні слова, синтаксична самостійність яких обмежена в сучасній мові рамками однієї чи декількох конструкцій або рамками фразеологічного сполучення.

     Причина,  по якій давні односкладові  слова збільшують кількість омонімів, - це ті ж фонетичні процеси, які призвели до руйнування складної сполуки складів у давній мові і порівняно обмеженої кількості складів, які звучать однаково. З цієї точки зору слова давньої мови не самі по собі є джерелом омонімії, а лише настільки, наскільки їх звукові оболонки – склади піддалися дії відповідних фонетичних процесів.

     Роль іншомовних запозичень  як джерела омонімії в китайській  мові не настільки велика, як  наприклад, у кхмерській чи  японській мовах. По-перше, сама кількість фонетичних запозичень в китайській мові вкрай обмежена, по-друге, ті фонетичні запозичення, які все ж потрапляють до китайської мови, зазвичай багатоскладові та рідко мають слова, які мають таке ж звучання, серед власне китайський слів. Кількість омонімів в китайській мові збільшують ті запозичення, які потрапляють до китайської мови в односкладовій формі та передаються у китайській мові одним із представлених у ній складів. Тут також виявляє себе специфіка фонетичної організації китайської мови [21,с.16]

     Діалектна лексика  може бути джерелом омонімії  в сучасній китайській мові. Однак  за рахунок цього джерела відбувається  лише незначне поповнення односкладових  омонімів.

     В утворенні омонімів  беруть участь всі найважливіші  словотворчі процеси сучасної китайської мови: словоскладання (складання основ), афіксація, скорочення слів, конверсія [23,с.178].

    Специфіка словоскладання  як джерела омонімії в китайській  мові полягає в ступіні розповсюдженості  цього способу в утворенні  двоскладових лексичних омонімів. За цим способом утворена більшість двоскладових лексичних омонімів. Двоскладові омоніми при цьому можуть відрізнятися за повнотою омонімічного складу: у двоскладових омонімів може бути або одна спільна морфема поруч із іншими омонімічними морфемами, або усі морфеми у складі двоскладових омонімів омонімічні.

     Протягом вже дослідженої  історії свого розвитку китайська  мова була і залишається мовою  аморфною в сенсі відсутності  в ній флексії та аглютинації.  Оскільки у китайській мові  існує лише два словотворчі суфікси 子  та 儿, можна говорити, як ми вже зазначали раніше, про певну обмеженість словотворчих засобів даної мови. Саме з цієї причини з трьох можливих типів деривації – семантичної, морфологічної та синтаксичної – китайська мова в силу її типологічних особливостей могла використовувати лише два – семантичну деривацію, тобто розвиток в слові нових значень шляхом метафоричного та метонімічного переносу, та синтаксичну, тобто словоскладання (біномізація) та утворення стійких словосполучень [12,с.185].

     Лексичних омонімів  похідних слів в китайській  мові значно менше, ніж омонімів, утворених шляхом словоскладання. В їх утворенні беруть участь  найбільш продуктивні словотворчі  афікси та напівафікси китайської  мови. Значну частину омонімів, утворених таким шляхом, складають слова із суфіксом 子.

     Процеси словоскладання  та афіксації, які в однаковій  мірі забезпечували перехід до  двоскладової норми слова, не  змогли повністю подолати омонімію  в китайській мові, оскільки омонімія  складних слів та похідних слів базується на омонімії односкладових елементів.

     Оскільки омонімія  складних одиниць базується та  існує на основі односкладових  омонімічних одиниць, можна вважати,  що фонетичні процеси, які відіграли  важливу роль в утворенні односкладових омонімів, є непрямим джерелом появи двоскладових слів.

     У сфері афіксації  лише утворення похідних слів  за допомогою суфікса 儿за певних умов може бути джерелом омонімії, оскільки в результаті нарощування суфіксу 儿на односкладові морфеми у певних випадках стираються звукові відмінності, які існували раніше між цими повнозначними морфемами та утворюються нові односкладові омонімічні слова [21,с.17]

     Одним зі шляхів  утворення омонімії в китайській  мові є такий словотворчий  процес як скорочення слів, наприклад скорочення公交 від公共交通 громадський транспорт звучить однаково із工交.

     Самостійним  джерелом омонімії в китайській  мові, безумовно, є конверсія [18,с.56]. Роль конверсії як словотворчого методу серед двоскладових слів менш значна, ніж серед односкладових. Можна казати про певну зміну характеру явища конверсії протягом розвитку китайської мови. Про це свідчать, наприклад, дані про різну участь односкладових та двоскладових одиниць в утворенні різних типів конверсійних омонімів. Так, якщо з односкладового слова можуть по конверсії утворюватися не тільки два, а й три, і чотири різних слова, то від одної двоскладової одиниці, як правило, за конверсією утворюється лише одне слово. Подібна «багаточленна» конверсія серед односкладових слів в сучасній китайській мові відображає, вочевидь, певне положення односкладових слів у давньокитайській мові, коли одному складу була властива велика «функціональна ємність», якою не володіють двоскладові слова сучасної китайської мови.

Для односкладових слів, на відміну від двоскладових, характерна участь в тих типах конверсійних омонімів, з яких один омонім є повнозначним словом, а другий – службовим словом. Найбільшою продуктивністю відрізняється тип «дієслово - іменник», а серед різних частин мови найбільша активність в утворенні конверсії властива дієсловам. Більша частина конверсійних омонімів відноситься до розмовної мови та до лексики, яка використовується на радіо та телебаченні. Менш за все конверсія торкається тієї частини лексики, яка відноситься до спеціальних та наукових термінів, сленгу, табу тощо [18, с.58].

     Отже, проаналізувавши різноманітні джерела виникнення омонімії китайської мови та їх аспекти, ми змогли, перш за все, визначити, що омонімія односкладових лексичних одиниць походить з більшого розмаїття джерел у порівнянні із омонімією двоскладових одиниць. Джерелами останньої є лише два процеси із зазначених шести для омонімії односкладових лексичних одиниць. По-друге, шляхом зіставлення мір впливу різних джерел на формування лексичної омонімії в китайській мові ми дійшли висновку, що найбільшу роль у виникненні даного явища відіграють фонетична організація мови та фонетичні явища. Окрім прямого впливу, вони також є першопричиною виникнення деяких інших джерел, таких як розпад полісемії слова або словотворчі процеси. Певні фонетичні процеси мають двоякий вплив на явище омонімії: у різних мовних ситуаціях вони можуть або збільшувати її ступінь, або зменшувати. Безумовно, із розвитком мови характер усіх поданих вище явищ змінювався, тому вивчення джерел даного явища полягає насамперед у вивченні діахронічного аспекту мови, зокрема китайської, адже історія будь-якого мовного явища сучасної мови йде вглиб до процесів у прамові, які його зумовили.

РОЗДІЛ 2. Типологія омонімів та практичне застосування знань про омонімію при перекладі

2.1 Підходи до класифікації омонімів китайської мови

Головним завдання будь-якої науки є узагальнення та систематизація даних, отриманих під час практичного  дослідження. До цього часу, на жаль, не було створено загальної класифікації омонімів китайської мови із урахуванням усіх граматичних та лексичних ознак даних одиниць. Отже, створення такої класифікації стало метою другої частини нашого дослідження.

Перш за все, ми вирішили дослідити омоніми та класифікувати  їх за діахронічними критеріями. Отже, Горєлов [1984] подає таку класифікацію омонімів за походженням (етимологічну). В залежності від причин, які породжують омонімію лексичних одиниць, він виділяє дві етимологічні різновиди омонімів, існуючих в китайській мові: генетично споріднені омоніми та генетично роз’єднані омоніми.

Генетично споріднені омоніми  з’являються як природний результат  семантичного процесу, зумовленого  розвитком структури слова. Тому інколи їх називають невипадковими  омонімами. Вони етимологічно пов’язані, між ними існують генетичні відношення. Однак унаслідок повного розмежування колись пов’язаних між собою значень, яке позначило собою розпад полісемії, ці слова існують нині в мові у якості лексичних омонімів.

Виділяють наступні омонімічні пари, які виникли в результаті розпаду полісемії: 好хороший - 好дуже; 该слід - 该заборгувати; 副пара, комплект - 副помічник; 注вливати - 注примітка, коментар; 刻вирізати, гравірувати - 刻чверть години. В останньому випадку існує певний предметно-логічний зв’язок між різьбленням по металу та водяним годинником, який у давні часи виглядав як мідна посудина [5,с.118].

Генетично роз’єднані омоніми  виникають унаслідок нічим не зумовленого розпаду звукової оболонки одвічно різних лексичних одиниць, через що їх часто називають випадковими  омонімами. Вони не пов’язані етимологічно.

В китайській мові існує  багато слів, які відносяться до цього різновиду омонімів, наприклад: 冰лід - 兵солдат; 花квітка - 花витрачати; 吨тонна - 墩насип; 会могти - 会зібрання; 里子підкладка - 李子слива; 例子приклад - 栗子каштан; 形式форма - 形势ситуація.

Оскільки етимологічні зв’язки значень утворюються історично через низку мовних факторів та процесів, ми пропонуємо також розподілити омоніми відповідно до джерел їхнього походження. Як вже було значено у першому розділі роботи, джерелами омонімії односкладових одиниць є фонетичні, семантичні, словотворчі процеси, а також односкладова лексика давньокитайської мови, запозичення та вплив діалектної лексики [Хаматова, с. 15]. Отже, ми можемо розподілити односкладові омоніми згідно із зазначеними вище факторами на 6 видів. Що стосується двоскладової лексики, то до її джерел відносяться лише словотворчі процеси та розпад полісемії слова, отже ми відповідно можемо розподілити цей тип омонімів на два види.

В силу особливостей морфологічної  організації китайської мови суттєву  роль, як зазначає Горєлов [1984], також відіграє такий фактор, як кількісно-складовий склад лексичних одиниць. Односкладові та двоскладові омоніми, яким властиві їхні особливі структурні, а також функціонально-стильові якості, утворюють в сфері омонімічної лексики китайської мови два самостійних класи – односкладові та двоскладові омоніми.

Омонімія в китайській мові виникає та існує більшою  частиною в односкладовій лексиці, характерним для омонімії у китайській мові є також те, що вона властива більш за все розмовній мові[20,с.105].

Односкладові омоніми  властиві головним чином розмовному стилю. Вони також зустрічаються  у творах літературно-художньої  мови. Беручи до уваги велику кількість  омонімів цього класу, нескладно  навести приклади даного явища: 礼ритуал - 理справедливість, правота; 画картина - 话слово, мова; 坐сидіти - 做робити; 代епоха - 带мати при собі, нести; 省провінція - 省зберігати. Безумовно, наявність у сучасній китайській мові великої кількості односкладових омонімів перш за все пов’язана із фонетичної організації складу. У путунхуа нараховується 424 склади, з урахуванням тонової диференціації – 1324 склади. Оскільки межа складу в китайській мові, як правило, співпадає із межею морфеми або односкладового слова, остільки фонетична організація складу в китайській мові справляє вплив на появу та існування омонімів серед односкладових слів та морфем. Повторюваність складів за їх обмеженої кількості в мові дуже велика і є одною з найважливіших причин існування такого ступеню лексичної омонімії.

Таким чином, існування такої великої кількості односкладових омонімів пов’язане не лише із фонетичною організацією складу, але і з морфологічними особливостями китайської мови в цілому та передусім із тим, що складоподіл у китайській мові морфологічно значущий [11,с.89].

Двоскладових омонімів значно менше, ніж односкладових омонімів. Вони зустрічаються переважно в лексиці писемно-книжних стилів. Їх, зокрема, досить багато в термінологічній лексиці: 会话діалог - 绘画малювання, живопис; 树木дерева - 数目число; 先人пращур - 仙人небожитель; 司法юстиція - 私法приватне право;传票судова повістка -  船票квиток на пароплав. Велика кількість двоскладових омонімів у китайській мові об’єктивно пояснюється характером полісилабізму китайської мови, який за своєю суттю є складанням односкладових слів  у двоскладові. Оскільки ж число односкладових омонімів у китайській мові велике, то відповідно, при складанні таких омонімічних моносилабів з’являються омоніми полісилаби. Можна сказати, що омонімія складних одиниць виникає та існує в китайській мові на основі омонімії односкладових одиниць. Саме тому полісилабізм не ліквідував можливості появи омонімів серед багатоскладових слів [21,с.4].

Тим не менш, перехід до полісилабічного слова все ж завдав суттєвого впливу на омонімію китайської мови. Кількість двоскладових омонімів, у порівнянні із односкладовими омонімами, різко падає. Так кількість  двоскладових омонімів складає лише 6,9% від усього обсягу багатоскладової лексики [21,с.5].

Хаматова [1977] у результатах свого дослідження наголошує, що з переходом слова до полісилабічного складу у явищі омонімії китайської мови відбулися якісні зміни. Можна казати про те, що омонімія, наприклад, двоскладових слів якісно відрізняється від омонімії односкладових слів за цілою низкою моментів [21,с.6]. Такі зміни є наслідками процесу біномізації, однак причини його виникнення не мають ніякого відношення до процесу омонімії.