Омонимия в китайском языке

Тенденція біномізації  китайської лексики найбільш помітно  виявляє себе у письмових стилях мови, розрахованих в першу чергу  на зорове сприйняття, і менш за все охопила розмовний стиль, який використовується, як правило, в усній формі і тому розрахований на слухове сприйняття. Інакше кажучи, біномізація розвивалася у тих стилях мови, де омонімія практично усувається графічною диференціацією, і майже зовсім не торкнулася розмовного стилю, в якому проблема омонімів (омофонів) значно гостріша. Але з цього виходить, що трактувати тенденцію біномізації китайської лексики як засіб, вироблений мовою протягом її розвитку в цілях подолання омонімії, немає реальних підстав [12,с.186].

З точки зору відношення до усної чи писемної мови можна  виділити три типи омонімів. Для китайської мови це дуже важливо у зв’язку з її ієрогліфічною писемністю [15,с.158].

До першого типу омонімів віднесені слова, які співпадають  за звучанням (включаючи ініціаль, фіналь та тон) та написанням, це власне омоніми. У цьому випадку один і той же ієрогліф записує слова, що однаково звучать. Їх називають 同音同形词. Наприклад, слово 杜鹃має значення зоологічного терміну «зозуля» та ботанічного терміну «азалія», «рододендрон».

У другому типі омонімів слова співпадають за формою в  усному мовленні, але відрізняються  написанням. Це фонетичні омоніми, або  омофони. Їх називають 同音异形词або «омофони» 等音词. Наприклад, 班група та斑пляма, плямистий; 八вісім, 扒викопувати та  笆плетениця, бамбукова огорожа. В китайській мові найбільш розповсюдженим є саме цей тип омонімії.

Слова, що відносяться  до третього типу мають однакове написання, але відмінне читання, інакше кажучи, це 同形异音词 - омографи.

Наприклад, 还 вимовляється як hái у значенні «все ще» або huán у значенні «повертати(ся)»; 重 вимовляється як chóng у значенні «подвійний», «знову» або як zhòng у значенні «важкий»; 得 має вимову dé у значенні «отримати, набути», de у значенні дієслівного інфіксу можливості здійснення дії або вказівника обставини, що стоїть після присудка та děi у значенні «слід», «необхідно» [13,с.176].

За звучанням складу усі омоніми можна розбити  на групи. Групу омонімів називають  омогрупою [10,с.184]. До омогрупи можуть входити два та більше омонімів. Найбільше число омонімів в групі – 18 слів. Омогрупи з однаковою кількістю омонімів утворюють типи омогруп. Усього нараховується 17 типів омогруп. Кожен тип омогруп відрізняється в свою чергу числом омогруп, що входять до нього.

З точки зору кількісних параметрів односкладові та багатоскладові омоніми суттєво відрізняються одне від одного. Так, односкладові на відміну від двоскладових характеризуються наявністю великої кількості типів омогруп. У односкладових омонімів можлива наявність до 17 типів омогруп, у той час як для двоскладових можливе розрізнення усього трьох типів омогруп.

Односкладові та двоскладові  омоніми відрізняються також  кількістю слів, які входять до омогрупи. Мінімальна кількість слів в омогрупі для двоскладових омонімів однакове – два. Однак, якщо максимальне число слів в омогрупі у двоскладових омонімів не перевищує чотирьох, то в односкладових воно сягає 18. Подібна різниця у кількісному складі омогруп односкладових та двоскладових омонімів є безсумнівно свідоцтвом певної якісної відмінності явища омонімії в односкладовій та двоскладовій лексиці [21,с.5].

Лексичні омоніми, як і будь-яка лексична одиниця, належать до певного лексичного пласту, або  функціонального стилю мови. Хаматова [1977] виділяє 10 основних функціональних стилів мови, де присутнє явище омонімії. За розподілом по лексичним пластах найбільш містким з боку обсягу омонімів є пласт лексики розмовної мови, що ще раз підтверджує тезу про те, що омонімія в китайській мові розвивається в основному на базі односкладової лексики. Наступним за обсягом є пласт лексики, яка використовується у сфері масової комунікації. За цим пластом розташовано пласт лексики з літературних творів та окремо лексики з класичних творів, яка часто використовується у сучасній китайській мові. Далі за зменшенням розміщуються пласти просторіччя, наукових та спеціальних термінів, лексики з класичних творів, яка іноді використовується у сучасній мові, сленгу, слів, які використовуються як табу, заборона, лайливих слів та діалектизмів.

Можна також виділити два типи багатозначних слів: по-перше, це слова, значення яких віднесені до однієї і тієї ж частини мови, і, по-друге, слова, які володіють різними функціональними значеннями, тобто значеннями різних частин мови.

Серед лінгвістів-синологів, які займаються проблемою природи слова в китайській мові, немає спільної точки зору щодо характеру одиниць, які мають різні функціональні значення. Коротков пропонує вважати такі одиниці полівалентними словами, наділеними функціями різних частин мови [8,с.397]. Солнцев говорить в основному про іменники та дієслова як про омоніми на підставі того, що ці слова «володіють ясно вираженими системами форм та системою формальних синтаксичних ознак» [14,с.74], а у працях з машинного перекладу всі одиниці, які можуть виступати у різних функціях, розглянуто як конверсійні омоніми.

У зв’язку з тим, що подібні одиниці найчастіше виступають в одному зі значень дієсловом, яке  має систему форм, подібні одиниці  називають конверсійними омонімами. Подібні конверсійні омоніми  являють собою певну групу, або розряд лексичних омонімів, які утворюються за одним зі словотворчих способів – за конверсією. Омоніми, утворені за конверсією, це завжди однокореневі лексичні одиниці. Тоді як інші лексичні омоніми, як правило, є різнокореневими словами.

Хаматова [1977] виділяє такі типи, відмінні за характером граматичної віднесеності омонімів, а також кількістю омонімів, що входять до певного типу: дієслово - іменник, іменник – дієслово, прикметник – дієслово, іменник – прикметник, прикметник – прислівник, дієслово – прислівник, іменник – прислівник, іменник – прикметник – дієслово, прикметник – прислівник – дієслово, іменник – прикметник – прислівник, дієслово – іменник – прислівник, дієслово – прикметник – іменник – прислівник, дієслово – прийменник, дієслово – сполучник, прислівник – сполучник, дієслово – прислівник – сполучник (прийменник).

Загальна кількість  конверсійних омонімів в китайській мові у порівнянні із кількістю моновалентних  слів невеликий, конверсія не має  абсолютного поширення у сучасній китайській мові. В основному слова китайської мови – моновалентні [21,с.12].

Конверсія по-різному  виявляє себе в односкладових  та двоскладових лексичних одиницях. Роль конверсії як словотворчого  методу серед двоскладових слів менш значна, ніж серед односкладових.

Для односкладових слів, на відміну від двоскладових, характерна участь в тих типах конверсійних омонімів, з яких один омонім є повнозначним словом, а другий – службовим  словом.

Найбільшою продуктивністю відрізняється тип «дієслово - іменник», а серед різних частин мови найбільша активність в утворенні конверсії властива дієсловам. Більша частина конверсійних омонімів відноситься до розмовної мови та до лексики, яка використовується на радіо та телебаченні. Менш за все конверсія торкається тієї частини лексики, яка відноситься до спеціальних та наукових термінів, сленгу, табу тощо [18,с.58].

Таким чином, ознайомившись  із різними підходами до класифікації омонімів китайської мови, ми змогли виділити низку критеріїв, які дозволили  б нам створити комплексну типологію даних лексичних одиниць. До критеріїв класифікації ми віднесли 1) етимологічний критерій, 2) походження омонімів від певного джерела, 3) кількісно-складовий критерій, 4) відношення до усної або писемної мови,  5) розподіл за лексичними пластами, а також 6) кількість функціональних значень, властивих омонімам.

Ці критерії дозволили  нам виділити такі типи омонімів: 1) генетично споріднені та генетично  роз’єднані омоніми за етимологічним  критерієм; 2) односкладові омоніми, утворені через фонетичні, семантичні, словотворчі процеси, односкладову лексику давньокитайської мови, запозичення та вплив діалектної лексики та двоскладові омоніми, утворені за допомогою словотворчих процесів та розпаду полісемії слова за критерієм походження від певного джерела; 3) односкладові та двоскладові омоніми за структурним критерієм; 4) омоніми, омографи та омофони за відношенням до усної або писемної мови; 5) за розподілом по лексичним пластах омоніми, які належать до пластів лексики розмовної мови, лексики, яка використовується у сфері масової комунікації, лексики з літературних творів, лексики з класичних творів, яка часто використовується у сучасній китайській мові, просторіччя, наукових та спеціальних термінів, лексики з класичних творів, яка іноді використовується у сучасній мові, сленгу, слів, які використовуються як табу, заборона, лайливих слів та діалектизмів; 6) моновалентні та конверсійні за кількістю їх функціональних значень. Слід зазначити, що кількісний склад односкладових та двоскладових омонімів в рамках одного типу також відрізняється, що ще раз підтверджує те, що вирішальним критерієм даної типології все ж є кількісно-складовий, або структурний критерій.

2.2 Проблема омонімії в сфері перекладу та шляхи її подолання

 

Однією з основних перешкод у сфері перекладу є ступінь поширення у вихідній мові мовного явища омонімії [4,с.245]. Теоретично ця проблема є особливо актуальною для сфери перекладу з китайської мови, оскільки китайська мова є одною з найбільш омонімічних мов світу [21,с.19]. На практиці ж омоніми не завдають значної перешкоди для розуміння китайського мовлення, адже майже завжди їх нейтралізують контекст або мовна ситуація. Наприклад, у реченні «这地方树木很多» слово 树木 «дерево» не може бути замінене на 数目 «кількість» через контекст речення. У випадках, подібних до даного, не можуть виникнути перешкоди у спілкуванні або перекладі.

Утруднення трапляються  у тих випадках, коли омоніми здатні виступати у схожих контекстах. Як приклад, слова 油船 «танкер», «нафтоналивне судно» та 邮船 «поштово-пасажирське судно» позначають два різновиди водяного транспорту, які без наявності специфічного контексту можна сплутати, що може призвести до помилок у перекладі або непорозуміння у мовленні. У тих випадках, коли омонімія є перешкодою для спілкування, китайська мова використовує різноманітні засоби її усунення [13,с.184].

По-перше, у процесі  розвитку сучасної китайської мови багато односкладових слів розвинулися  у двоскладові. Особливості фонетичної організації складу та морфологічні особливості китайської мови стають причиною незвичайно розвиненої омонімії і, в свою чергу, однією з причин переходу до двоскладової норми слова [13,с.184]. Деякі омонімічні односкладові слова, перетворюючись на двоскладові, вже припиняють бути омонімами. Наприклад, односкладові слова 优 «прекрасний», «відмінний» та 忧 «сумувати», «турбуватися» у своїй односкладовій формі є омонімами, але їх двоскладові форми 优良та 忧愁вже не омонімічні та водночас тотожні за своєю семантикою із односкладовими формами.

Однак, дане явище стосується лише сфери спеціального перекладу, адже ступінь використання у розмовній мові двоскладової лексики навряд коли-небудь перевищить ступінь застосування в ній односкладових слів. Застосування в основному односкладової лексики в розмовному стилі мови пояснюється тим, що цей стиль обслуговує потреби спілкування у повсякденному вжитку, коло понять якого більш консервативне та менш рухоме. Тому потреби номінації тут менш значні, ніж в інших стилях, та цілком задовольняються засобами семантичної та частково морфологічної деривації, в значно меншій мірі – синтаксичної. Хоча рівень омонімії залишається тут більш високим, ніж в індоєвропейських мовах, існуюча функціональна диференціація омонімів, точніше омофонів, у деякій мірі забезпечує його зниження до прийнятних значень. І якщо мова не поспішає із біномізацією лексики розмовної мови, то це якраз свідчить про те, що тенденція біномізації викликана в житті аж ніяк не потребами подолання омонімії [12,с.186].

По-друге в китайській мові багато морфем, близьких чи схожих за значенням (синонімів), у відповідних  умовах їх можна використовувати  для взаємозаміни, щоб уникнути негативного  впливу омонімії. Таким чином, шляхом практичного застосування іншого мовного  явища – синонімії – китайська мова частково нейтралізує негативний вплив омонімії . Наприклад, 遇见 зустріти можна замінити синонімами 遇到або 碰见, щоб відрізнити це слово від 预见 передбачати.

По-третє, для конкретизації  поняття та уникнення впливу омонімії до основного слова додається конкретизуючи його морфема, наприклад, для усунення плутанини між загальновживаним словом 出口 «вихід» та його омонімом – економічним терміном出口 «експорт», до першого слова додають морфему 处 «місце», таким чином конкретизуючи出口处як «місце виходу» [13,с.184].

Звичайно певну перешкоду  створюють також тонові зміни  в середині речення та діалектна  вимова мовця, отже єдиним шляхом подолання  непорозуміння у таких випадках є лише компетентність знання мови або уточнення інформації.

Отже, в проведеного дослідження було з’ясовано, що на практиці омонімія китайської мови не становить такої великої перешкоди, якою вона постає у теоретичному викладі даної проблеми. Основним та найефективнішим методом подолання її при перекладі є підвищення власної мовної компетенції та мовна практика. Також, до шляхів подолання негативного впливу омонімів відносяться біномізація мовних одиниць, практичне застосування синонімії як явища протилежного до омонімії [9,с.459], а також додання до слів уточнюючих морфем.