Основні складнощі у вивченні ієрогліфічної писемності на початковому етапі оволодіння китайською мовою

УДК 378.016:811.581

Гречко Д. В.

ОСНОВНІ СКЛАДНОЩІ У ВИВЧЕННІ ІЄРОГЛІФІЧНОЇ ПИСЕМНОСТІ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ОВОЛОДІННЯ КИТАЙСЬКОЮ МОВОЮ

Китайську мову сьогодні часто називають мовою  майбутнього і все більше людей  вирішують почати вивчати китайську  мову. Причиною цьому можуть служити кілька факторів, до одних з яких, безперечно, можна віднести стрімке зростання розвитку економіки Китаю, що в свою чергу зумовило потребу в перекладачах і знавцях мови й культури Китаю. Китайська мова є одною з 6 офіційних мов Організації Об’єднаних Націй. За статистикою, кожна п’ята людина в світі говорить китайською. До числа держав, де активно використовується китайська мова, відносяться Індонезія, Камбоджа, Лаос, В’єтнам, М’янма, Малайзія, Таїланд, Сінгапур та інші. Проте вже на початковому етапі вивчення китайської мови людина неминуче стикається з низкою складнощів, які обумовлені унікальністю та незвичністю китайської мови й особливо – її писемністю, подолати які необхідно, інакше подальше вивчення мови може втратити будь-який сенс, а то й узагалі бути неможливим.

Китайська писемність – одна з найстаріших у світі. Історія китайської ієрогліфічної писемності налічує близько чотирьох тисяч років [1, с. 4]. У словниках сучасної китайської мови, точніше, китайської писемності, кількість ієрогліфів сягає 50 тисяч. Однак, за даними досліджень, у повсякденному житті використовується близько  
трьох тисяч знаків, тобто для спілкування в повсякденності й розуміння змісту газет і журналів потрібно знати не менш трьох тисяч ієрогліфів. Але ієрогліфи значно відрізняються від знаків звичних для нас літер алфавіту, що й стає однією з основних складнощів, які постають перед кожним, хто починає вивчати китайську мову.

Беручи до уваги той  факт, що інтерес до вивчення китайської мови в Україні зростає з кожним роком – китайську мову вивчають у багатьох загальноосвітніх школах і більшості університетів  
України – виникає необхідність оптимізації процесу викладання китайській ієрогліфіці з метою подальшого поліпшення якості навчання китайській мові взагалі.

Вивчення  китайської мови з наукової точки зору почалося на початку 20 ст. в Китаї з інтенсивного вивчення китайської мови в граматичному та лінгвістичному плані, де одним з основних напрямів досліджень була ієрогліфічна писемність [2, с. 224]. Російські китаїсти В. П. Васильєв, С. М. Георгіївський та інші почали вивчати ієрогліфічну писемність ще в 19 ст. Радянська китаїстика особливу увагу приділяла ієрогліфічній писемності в період з 1917 по 1940 рр. До цього часу відносяться роботи В.М. Алексєєва („Китайская иероглифическая письменность и ее латинизация”, 1932), Ю.В. Бунакова („Китайская письменность”, 1940), О.О. Драгунова („Китайский язык”, 1940), а також роботи Б. К. Пашкова, Ю. К. Шуцького, О. Г. Шпринціна та інших. У сучасній Росії більш повно й детально розкрив проблеми вивчення китайської писемності І. В. Кочергін, який зокрема виокремлював деякі складнощі в опануванні учнями китайської ієрогліфіки. Проте, ця проблема не була широко вивчена українськими вченими-синологами, що й стало причиною для написання цієї статті.

Мета статті – визначити основні складнощі у вивченні китайської ієрогліфіки на початковому етапі оволодіння китайською мовою.

Існує дуже багато складнощів, які постають перед учнями у процесі вивчення китайської ієрогліфіки. Пропонуємо розглянути ці складнощі за двома категоріями: складнощі, зумовлені об’єктивними, та суб’єктивними причинами.

До об’єктивних причин виникнення в учнів складнощів на початковому етапі вивчення китайської ієрогліфіки відноситься власне ідеографічність китайського письма. Ідеографічна система є докорінно відмінною від фонетичної, яка є загальноприйнятою у більшості поширених іноземних мов. З цього виходить, що однією з основних проблем у вивченні китайської ієрогліфіки на початкових етапах є складнощі у читанні, які зумовлені візуально вираженою семантичною складовою письмового знака та відсутністю його фонетичної складової, що в свою чергу є основною відмінністю ідеографічної системи письма від фонетичної. Багато вчених вважають, що процесом вивчення китайської ієрогліфіки в першу чергу є заучування великої кількості ієрогліфічних знаків та набуття навичок з використання ієрогліфів в процесі письмової комунікації .

В процесі  опанування китайською ієрогліфікою одиницею вивчення виступає окремий ієрогліфічний знак, тому для оволодіння ієрогліфічною писемністю учням необхідно:

– запам’ятати написання кожного ієрогліфа й навчитися відтворювати його письмово;

– запам’ятати значення кожного ієрогліфа як при самостійному вживанні, так і в поєднанні з іншими ієрогліфічними знаками; вміти прогнозувати спектр можливих значень слів, до складу яких входить цей ієрогліф;

– запам’ятати всі варіанти читання та значення ієрогліфа, якщо такі є (так звані 多音多义字 – ієрогліф з двома або більше читаннями та значеннями) [3, c. 16].

Таким чином, можна виділити три групи об’єктивних складнощів, що виникають в учнів у процесі вивчення ієрогліфічної писемності на початковому етапі оволодіння китайською мовою:

1. Складнощі, пов’язані з написанням знака.

На етапі  формування графічних навичок учню в першу чергу необхідно подолати суто механічні (накреслювальні) складнощі у відтворенні китайських ієрогліфічних знаків, які є відмінними від звичної для них форми писемності, тобто учням потрібно опанувати моторні навички, відмінні від здобутих ними раніше, так як будь-який ієрогліфічний знак – як складний, так і простий – є графічною побудовою, що складається з певного числа мінімальних стандартних графічних елементів, які називаються рисами ієрогліфа. Графічною ознакою риси є те, що вона складається з однієї безперервної лінії – тобто під час її написання знаряддя письма не відривається від поверхні, на якій робиться запис. Існує чотири типи графічних елементів або рис, а також близько 10 їх основних різновидів і варіантів:

– прості риси: горизонтальна, вертикальна, похила вліво, похила вправо, а також спеціальні ієрогліфічні елементи, що називаються точками;

– риси з гаком: горизонтальна, вертикальна з гаком вправо, вертикальна з гаком вліво, відкидна вправо;

– кути: безперервні лінії, напрям написання яких змінюється один раз;

– складні або ламані риси: їх написання передбачає зміну напряму лінії два або більше разів і має складну конфігурацію у порівнянні з іншими [4, c. 14–16].

Саме вивчення правильного написання рис в  ієрогліфічному знаку ми відносимо  до механічних, або накреслювальних складнощів при вивченні китайської ієрогліфіки на початковому етапі вивчення китайської мови.

Також, в процесі оволодіння основами ієрогліфічної писемності, учень повинен засвоїти набагато більшу кількість базових графічних елементів (214 ключів-детермінативів), ніж літер в будь-якому іншому алфавіті.

2. Складнощі, пов’язані з розумінням змісту знака.

Складнощі в процесі оволодіння ієрогліфікою на початковому етапі вивчення китайської мови також обумовлені особливостями розуміння змісту ієрогліфічного знака. Практично для всіх груп європейських мов є незвичною наявність „смислової” складової китайського ієрогліфа, внаслідок чого вивчення китайської ієрогліфіки також стає складним. В літерних системах письма графічна номінація будується на основі встановлення зв’язку „звук – літера (комбінація літер) – значення”, ієрогліфічна ж номінація встановлює зв’язок „знак – значення”. Тут необхідно пояснити, що окремо риси не мають лексичного значення. Однак крім поняття „риси” в китайській писемності також існує поняття „графеми”. Графемами є найпростішими ієрогліфічними знаками, мінімальними графічними побудовами, які мають стійкі лексичні значення. Графеми – це основні знакові одиниці китайської ієрогліфіки і саме з їх допомогою можна визначити зміст ієрогліфічного знаку. У китайській писемності налічується близько 300 графем. На думку В. Ф. Резаненко, таких компонентів у китайській писемності є 309, більша частина з яких (214) відноситься до категорії так званих ключів-детермінативів, про які ми вже згадували раніше. Ієрогліфічний ключ вказує на приналежність ієрогліфа до групи семантично споріднених знаків, що позначають класи предметів, властивостей чи явищ [5, c. 11].

Наприклад, ключ „дерево” (木) означає, що знаки, які його містять, певною мірою пов’язані з цим поняттям – це можуть бути різні породи дерев, деревини та виробів з неї; знак „вода” (水або氵) в свою чергу позначає різні види водойм, а також все, що асоціюється в китайській мові в поняттям рідини. Графеми – це і є ті графічні елементи, які зі значною мірою умовності можна порівняти з літерами. Головна ж їх відмінність від літер полягає в наявності семантичного плану.

Більшість китайських ієрогліфів мають складну структуру, і до однієї з категорій складних знаків відносяться ідеографічні знаки, які багато в чому також можуть становити складність для розуміння учнями на початковому етапі вивчення ієрогліфіки китайської мови. До категорії ідеографічних знаків відносяться ієрогліфи, що складаються з двох чи більшої кількості графеми. Значення такого складного знаку є похідним від семантики графем, що входять до його складу.

Розглянемо, наприклад, ієрогліф 明 – „світлий”. Як показано нижче, він складається з двох графем: 日 („сонце”) та 月 („місяць”). Похідним значенням цих графем в ієрогліфі стало „світлий”. 日+月→明. Наведемо ще один приклад: ієрогліфічний знак 好 – „добре” складається з двох графем: 女 („жінка ”) та 子 („дитина”). 女+子→好.

Наявність такої незвичної „змістової” складової писемного знака, а також варіативність та велика кількість семантичних елементів ієрогліфічного знаку є основними складнощами, пов’язаними з розумінням змісту ієрогліфу.

3. Складнощі, пов’язані з читанням знака.

До останньої категорії об’єктивних складнощів у вивченні китайської ієрогліфіки на початковому етапі оволодіння китайською мовою ми відносимо складнощі, пов’язані з читанням китайського ієрогліфічного знаку. Як вже було зазначено, в китайській ієрогліфіці не звучання обумовлює значення, що є звичним для носіїв більшості європейських мов, а графіка співвідноситься зі звучанням, що в свою чергу обумовлює необхідність учням заучувати велику кількість відповідностей між графічними та фонетичними одиницями. Проте слід згадати про існування в китайській мові великої кількості фоноідеографічних знаків.

Для знаків цієї категорії характерним є поділ кожного знака на дві частини, які відрізняються своєю функціональною роллю. Першу частину називають або семантичним множником, або ієрогліфічним ключем, другу – фонетиком. Фонетик виступає як фонетичний компонент знака, та приблизно, або ж повністю співпадає з читанням фонетика, однак такі випадки в китайській мові досить рідкісні.

Наприклад, ієрогліф 河[hé] – „річка” відноситься до категорії фоноідеографічних ієрогліфів, де фонетиком є 可 [kě]. Або, наприклад, ієрогліф 红 [hóng] – „червоний”, у якому фонетиком є 工 [gōng].

Але слід зазначити, що найбільша кількість  фоноідеографічних ієрогліфів виникла ще в давнину, та за всю історію існування знаків цієї категорії – близько двох тисяч років – мова загалом та її фонетика в зокрема зазнали значних змін. Тобто з часом читання фонетика та ієрогліфа стали відрізнятися. Наведемо приклади: 课 [kè] („урок”), фонетик 果 [guǒ]; 俄 [é] („раптовий”, „російський”), фонетик我 [wǒ];  
狗 [gǒu] („собака”), фонетик 句 [jù].

Як показано на прикладах, в китайській мові дійсно читання фоноідеографічних ієрогліфів та фонетика окремо взятого знака можуть відрізнятися не тільки тонально, але й за звуковим складом, що й становить певні складнощі, пов’язані з читанням ієрогліфічного знаку в процесі вивчення китайської ієрогліфіки на початковому етапі оволодіння китайською мовою.

Щодо суб’єктивних причин виникнення труднощів на початковому етапі вивчення китайської ієрогліфіки, то, як стверджує І. В. Кочергін, їх може бути декілька. Вони зазвичай пов’язані з тим, що для оволодіння такою специфічною писемністю від суб’єкта вимагається включення максимального числа психічних механізмів та інтенсивне використання усіх видів пам’яті. Оскільки практично не буває індивідів з однаково розвиненими та тренованими психічними функціями мозку й видами пам’яті, то колективне навчання ієрогліфічної писемності, засноване на універсальних прийомах, як правило, не приносить  
бажаних результатів [6, c. 128].

Таким чином, ми можемо виділити наступні суб’єктивні причини, що зумовлюють складнощі вивчення китайської ієрогліфіки на початковому етапі оволодіння китайською мовою:

– психічні особливості учня. До психічних особливостей учня в процесі вивчення китайської ієрогліфіки на початковому етапі оволодіння китайською мовою належать процеси сприйняття, мислення та уваги. Окрема робота кожного з вищезазначених процесів та їх сукупність впливає на якість та індивідуальні, тобто суб’єктивні, причини виникнення складнощів у вивченні китайської ієрогліфіки;

– індивідуальні особливості пам’яті учня. Враховуючи все вищезазначене щодо структурного плану ієрогліфічної писемності, можна зробити висновок про те, що в процесі засвоєння ієрогліфів послідовно приймають участь три види пам’яті: кінестетична, образна та вербальна. Примітно те, що на початковому етапі засвоєння визначальну роль відіграє саме кінестетична пам’ять. Однак слід пам’ятати, що у кожної людини кожен вид пам’яті розвинений по-різному, що в свою чергу вимагає розвитку навичок відповідних видів пам’яті в процесі вивчення китайської ієрогліфіки;

– вік учня. Віковий фактор прийнято враховувати при актуалізації різних механізмів запам’ятовування – тобто необхідно співвідносити вік учнів і вид пам’яті, переважно до актуалізації в процесі засвоєння ієрогліфів;

– індивідуально-психологічні особливості учня.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що на сьогодні китайська мова стає дедалі більш популярною мовою для вивчення як в Україні, так і в усьому світі. Однак існує ряд складнощів, безпосередньо пов’язаних з особливостями китайської мови, які значно ускладнюють процес навчання іноземців китайській мові. Однією з таких особливостей є китайська ієрогліфічна писемність. Для того, щоб найбільш оптимізувати процес навчання китайській мові в середніх і вищих навчальних закладах України, ми виділили й проаналізували основні складнощі, які можуть виникнути в учнів під час опанування ієрогліфіки на початковому етапі вивчення китайської мови. Ми дійшли висновку, що ці складнощі зумовлені двома категоріями причин: об’єктивними та суб’єктивними. До складнощів, зумовлених об’єктивними причинами, нами було віднесено складнощі, пов’язані з написанням, розумінням та читанням ієрогліфічного знаку. До суб’єктивних складнощів ми віднесли психічні особливості, індивідуальні особливості пам’яті, вік та індивідуально-психологічні особливості особистості учня. Для подальшої оптимізації процесу навчання необхідно враховувати кожен з перерахованих вище факторів, інтегруючи отримані знання в методику викладання китайської мови.