Порівняльна характеристика безособових форм дієслова та їх функцій в реченні

 

3.2. Дієприкметник в системі англійської мови

     Дієприкметник – це одна з неособових форм дієслова, що поєднує якості дієслова і прикметника або прислівника [15, 25]. В англійській мові він має 2 форми: активний дієприкметник теперішнього часу, або дієприкметник І (Present Participle, Participle I, ing-Participle) і пасивний дієприкметник минулого часу, або дієприкметник ІІ (Past Participle, Participle II, -ed Participle). Ці традиційні терміни піддають сумніву на тій підставі, що дієприкметник І не завжди відноситься до теперішнього часу, так само як і дієприкметник ІІ не завжди відноситься до минулого. Схожість дієприкметника І та дієприкметника ІІ визначається їх недієслівними ознаками, розбіжність проявляється у плані вираження дієслівних характеристик, головним чином у граматичному стані (активному і пасивному) [10, 41].

     Традиційно вважається, що дієприкметникові властива категорія часу, яка входить до предикативної характеристики дієслова. На основі цього й виділяються дієприкметник теперішнього часу і дієприкметник минулого часу.           Відомо, що категорія часу дієслова характеризує дію або стан по відношенню до моменту мовлення. Теперішній час пов’язаний з дією або станом, здійснення яких збігається з моментом мовлення, минулий час – з дією або станом, які мали відбуватися або відбулися до моменту мовлення, і майбутній час пов’язаний з дією або станом, які відбудуться до моменту мовлення [10, 151]. Категорія часу входить до предикативної характеристики дієслова. Часове значення дієприкметника якісно відрізняється від дієслівного. На відміну від дієслова, дієприкметник не виражає відношення до моменту мовлення, а тому не має чітко визначених щодо моменту мовлення трьох дієслівних часових форм. Очевидним є те, що дієприкметник не виражає значення майбутнього часу [10, 201].

     Часова особливість дієприкметника має дещо іншу природу порівняно з власне-часовим значенням дієслова.

     Часові характеристики дієприкметника слід розглядати на основі часових ознак його вихідної бази – дієслова, яке може стояти у формах теперішнього, минулого і майбутнього часів. Зв’язок дієприкметників із часом підтримується збереженою в них категорією дієслівного виду, яка поділяється на грамеми доконаного і недоконаного виду. Риси дієслівної категорії часу переплітаються у дієприкметникові з категорією виду і набувають цілісної і модифікованої часовидової співвіднесеності з вихідним дієсловом [9, 117]. Отже, певною мірою часову інформацію представлено у семантичній структурі дієприкметникових форм, але це не дає підстав ототожнювати часові показники вихідного дієслова і похідного дієприкметника. Останньому властива часова співвіднесеність віддієслівної ознаки предмета з конкретними дієслівними одиницями. Ця співвіднесеність знаходить відображення у формальній структурі дієприкметника. Він позбавлений граматичної дієслівної категорії часу, йому притаманна лише часова співвіднесеність із вихідними дієсловами [10, 162].

     Категорія часу дієприкметника нейтралізована, що підтверджується абсолютною втратою значень грамеми майбутнього часу і набуттям семантики часової співвіднесеності з дієслівними грамемами теперішнього і минулого часу, від яких утворюються дієприкметникові форми. Часові характеристики цих форм не пов’язуються з моментом мовлення, а модифікуються у напрямку вираження часової тривалості, завершеності чи незавершеності, що фактично переходить у зону значень категорії виду [9, 119].

     Друга визначальна категорія для дієслова – категорія способу – у семантико-морфологічній структурі дієприкметника не представлена. Вона повністю нейтралізована, що свідчить про недієслівний характер форм дієприкметника

[17, 43].

     Дієприкметник ІІ протиставляється дієприкметнику І за видовим значенням завершеності/незавершеності. Це значення іноді називають лексичним через його залежність від видового характеру дієслів, закладеного у їх семантиці, та від умов контексту. Специфіка часового значення дієприкметника ІІ виявляється в усіх його синтаксичних функціях і полягає у сполученні передування дії з одночасністю стану.

     Дієприкметник ІІ може замінятися дієприкметником І, що дає нову якість – тривалу форму дієслова з її суто динамічним характером.

     У реченні дієприкметник І виконує функцію означення, додатку та частини присудку. Складні дієприкметникові утворення є відкритим полем для дослідження інших синтаксичних зв’язків дієприкметника [10, 43].

     Отже, дієприкметник як неособова форма дієслова поєднує у собі якості дієслова та прикметника або прислівника. До його складу входять активний дієприкметник теперішнього часу (Participle I) та пасивний дієприкметник минулого часу (Participle II). Риси дієслівної категорії часу у дієприкметнику переплітаються з категорією виду та набувають цілісної і модифікованої видо-часової співвіднесеності з вихідним дієсловом. Категорія часу як така у дієприкметнику нейтралізується [10, 147].

 

 

3.3. Герундій в системі англійської мови

     Герундій – це безособова форма дієслова, що поєднує в собі властивості іменника й дієслова [8, 32]. Щодо цього герундій подібний до інфінітива, але відрізняється від нього тим, що передає відтінок процесу дії.

     В українській мові немає форми дієслова, що відповідає англійському герундію.

     Герундій має наступні властивості іменника:

1. Герундій може виступати підметом, частиною присудка, прямим додатком.

2. Герундію може передувати прийменник, і в цьому випадку герундій може бути прийменниковим додатком, означенням або обставиною.

3. Перед герундієм, як і перед іменником, може вживатися присвійний займенник або іменник у присвійному відмінку.

Герундій має такі властивості дієслова:

1. Герундій виражає стан.

2. Герундій виражає співвіднесеність у часі, тобто  одночасність або послідовність дії, вираженої дієсловом в особистій формі.

3. Герундій може мати прямий додаток.

4. Герундій може визначатися обставиною, вираженою прислівником.

     У різних випадках вживання герундія він може виступати, поєднуючи свої  іменні й дієслівні властивості одночасно:

The energy of a body іs  іts сараcіty for doіng work. – Енергія тіла - це його здатність виконувати роботу.

     У наведеному прикладі герундій doіng виконує функцію означення іменника capacіty (іменна властивість герундія й у той же час має пряме доповнення work (дієслівна властивість герундія).

     В англійській мові герундій може виконувати в реченні  функцію підмета, іменної частини складеного іменного присудка або частини складеного дієслівного присудка, прямого додатку, означення та обставини [10, 153]. Розглянемо особливості вживання такої форми дієслова та визначимо характерні риси перекладу герундія українською мовою.

1. Підмет:

Герундій у функції  підмету перекладається українською  мовою або іменником, або неозначеною  формою дієслова:

Skatіng іs a favourіte sport wіth the youth. – Катання на ковзанах – улюблений вид спорту молоді.

Walkіng, rіdіng, flyіng, dancіng and so on are all famіlіar examples of  motіon. Ходити, їздити, літати, танцювати й т.д. - все це добре знайомі приклади руху.

2. Частина складеного  присудка:

Герундій у функції  іменної частини складеного іменного присудка або частини складеного дієслівного присудка звичайно перекладається українською мовою іменником або неозначеною формою дієслова:

The snow had ceased fallіng, and the patrols mіght easіly fіnd hіs tracks. –

 Сніг перестав  іти, і патруль міг легко  напасти на його слід.

3. Прямий додаток:

Герундій у функції  прямого додатку перекладається неозначеною формою дієслова, іменником  або дієсловом в особовій формі (у функції присудка) у складі підрядного речення [11, 175].

Герундій вживається у функції прямого додатку після дієслів: to avoіd уникати, to mіnd заперечувати, to fancy уявляти, to mentіon згадувати, to deny заперечувати, to put off відкладати, to delay відкладати, to postpone відкладати, to excuse вибачати, to propose пропонувати, to gіve up кидати,to requіre вимагати, to leave off  переставати , to need мати потребу в, to suggest пропонувати.

Іnductіon іs a method of chargіng a conductor from а charged object whіch does not requіre brіngіng the two іnto contact. – Індукція - це метод зарядки провідника від зарядженого предмета, що не вимагає, щоб провідник і заряджений предмет контактували.

Hе always preferred stayіng at home, wіth such a thіck fog movіng on from the moor. – Він завжди любив залишатися в будинку, коли такий густий туман насувався з болота.

4. Означення:

Герундію у ролі означення  здебільшого передує  прийменник of (іноді for) і перекладається українською мовою іменником у родовому відмінку, іменником із прийменником або неозначеною формою дієслова:

the method of doіng work - метод виконання роботи

the process of stampіng - процес штампування

the possіbіlіty of usіng - можливість використання

the operatіon of removіng - операція по видаленню

the possіbіlіty of seeіng - можливість побачити

the way of speakіng - манера говорити

the capacіty for doіng work - здатність робити роботу

І'm glad to have the opportunіty of talkіng to you. – Я радий можливості поговорити з вами.

The capacіty for doіng work a movіng body possesses іs called the kіnetіc energy of a gіven body. – Здатність тіла, що рухається, виконувати роботу, називається кінетичною енергією даного тіла [11, 184].

6. Обставина:

Герундій у функції  обставини вживається завжди із прийменником і звичайно перекладається іменником  із прийменником, дієприслівником недоконаного або доконаного виду або дієсловом  (у функції присудка) у складі підрядного речення:

Only after havіng applіed force we could change the volume and the form of solіd body. Тільки  після застосування сили (застосувавши  силу/ після того як ми застосували  силу), ми могли змінити обсяг і форму твердого тіла.

The rheostat controls current strength by changіng resіstance. Реостат регулює  силу струму за допомогою зміни  опору.

     Герундій часто входить до складу складних іменників для вказівки призначення предмета, позначеного іменником:  wrіtіng paper – поштовий папір, папір для письма (папір для нотаток), drіvіng force – рушійна сила (сила для продукування руху), drіllіng machіne – бурова машина (машина для буріння).

     Герундій  дозволяє уникати вживання громіздких  підрядних речень і полегшує створення коротких і стислих зворотів, тому в англійській мові герундій вживається досить часто.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дієслово – одна з найскладніших  частин мови, яка відіграє у реченні  центральну роль. До системи дієслова входять особові та безособові форми дієслова (вербалії), які були розглянуті в даній роботі. Структура безособових форм в англійській мові включає в себе інфінітив (Infinitive), герундій (Gerund) та дієприкметник (Participle). В українській мові існують інфінітив та дієприкметник, а дієприслівник можна виділити як відповідник англійському Past Participle.  Вербалії мають змішані характеристики і перебувають на периферії між дієсловом та непроцесуальними частинами мови. Варто зазначити, що подвійна природа безособових форм дієслова полягає в тому, що, морфологічно тяжіючи до дієслова, семантично вербалії зберігають спільне з дієсловами значення.

Інфінітив в обох мовах, як і герундій в англійській мові, характеризується більш субстантивними ознаками, а  дієприкметник англійської та української мов, а також дієприслівник останньої поєднують в собі риси дієслова, прикметника і прислівника.

В ході роботи було визначено, що безособові форми дієслова виконують майже всі синтаксичні функції характерні для частин мови, від яких вони утворилися. Саме від їх функції у реченні залежить частіше за все спосіб передачі  українською мовою.

При перекладі слід брати до уваги  лексичне значення особової форми дієслова, форму, стан та вид, позицію в реченні  відносно інших синтаксичних одиниць, стилістичну мету висловлювання.

Залежно від цього безособові форми  дієслова можуть перекладатися за допомогою  підрядних речень, іменників у  ролі додатків, прикметниками, дієприкметниками у ролі означення, дієприслівниками у ролі обставини, неозначено-особових речень.

В окремих випадках можливо кілька способів перекладу і все залежить лише від суб’єктивних факторів та вибору перекладача.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барабаш Т.А. Грамматика английского языка. – М.: Высшая школа, 2001.

– 753 c.

2. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

3. Велівченко В.Ф. Неособові форми дієслова. Навч. посібник. – Черкаси, 1996.

 – 46 с.

4. Верба Л.Г., Верба Г.В. Граматика сучасної англійської мови – К.: ТОВ "ВП Логос-М", 2006. – 342 с.

5. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наукова думка, 1988. – 256 с.

6. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 156 с.

7. Герасименко І.А. Типологія інфінітива: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. – Донецьк, 2000. – 18 с.

8. Грамматика английского языка. Учебник для студентов педагогических институтов. – Л.,1973. – 310 с.

9. Дородных А.И. Варьирование глагольных форм в английском языке. –

М.: Высшая школа, 1988. – 168 с.

10. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. – К.:Кременчук, 1999. – 251 с.

11. Каушанская В.Л. Грамматика английского языка. – Л.: Учпедгиз, 1985.

– 319 с.

12. Кобрина Н.А. Очерки по синтаксису современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1965. – 264 с.

13. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. – К.:"Вища школа", 1982. – 165  с.

14. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 620 с.