Різновиди британської англійської

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМАНІТАРНИЙ  ІНСТИТУТ

 

 

 

МЕЛЬНИК Юлія Вікторівна

студентка 201 гр.

 

 

 

 

 

 

РІЗНОВИДИ БРИТАНСЬКОЇ  АНГЛІЙСЬКОЇ (нормативна англійська)

курсова робота

 

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри англійської

філології і перекладу 

БОРИСЕНКО Н.С.

Київ  – 2009

 

ЗМІСТ

ст.

ВСТУП ……………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО  АНГЛІЙСЬКУ МОВУ …….…..... 5

1. Сучасний стан англійської мови, як полі національної …………….… 5
2. Історичні причини формування англійської мови …………………..... 6
1. Староанглійський період (V—XI) ………………………………… 7
2. Середньоанглійський період (XI—XIV ст.) ………………………. 8
3. Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.) ……………………………………………………………………...… 9
4. Новоанглійський період (XVII—XXI ст.) ……………………….. 10
3. Уживання англійської мови в інших країнах ...…………………….... 10

РОЗДІЛ 2. РІЗНОВИДИ СУЧАСНОЇ БРИТАНСЬКОЇ  АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ……………………………………………………………………………………… 14

1. Три основних різновиди британської мови ...………………………... 14
2. Нормативна англійська, як окремий вид, її формування, поширення, вживання ……………………………………………………………...... 15

ВИСНОВКИ ...…………………………………………………………………….. 19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..……………………………………..... 21

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Англійська мова – одна з найголовніших мов світу. Нею, як рідною розмовляють 300 мільйонів людей, а ще 300 мільйонів вживають як другу мову та більш ніж 100 мільйонів використовують її як іноземну. Це мова науки, авіації, комп’ютерних технологій, дипломатії та туризму. Офіційно зареєстровано більш ніж 45 країн де розмовляють англійською мовою.

Актуальність теми зумовлена розвитком багатьох різновидів мови та її постійні зміни та доповнення. Дослідженню цієї теми було присвячено праці Антрушиної Г.Б., Бархударова Л.С., Голденкова М. А., Кристалла Д., та інших науковців.

Метою курсової роботи є дослідження трьох різновидів британської англійської мови, та конкретна характеристика одного з них.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• виявлення трьох окремих різновидів англійської мови, що використовується безпосередньо британцями;
• пояснення особливостей вживання та причин виникнення цих різновидів;
• визначення областей поширення кожного з видів;
• з’ясування відмінностей між консервативною, нормативною та просунутою англійською мовою;
• аналіз одного з видів, а саме нормативної англійської, як приклад класичної британської мови.

Об’єктом дослідження є англійська мова, її історія поширення, значення в світі.

Предметом вивчення є нормативна англійська, як один з різновидів британської англійської мови.

Методи дослідження  зумовлені метою та специфікою проаналізованого матеріалу. Для розв’язання поставлених завдань застосовано комплексну методику дослідження. Використано прийоми дистрибутивного, трансформаційного, компонентного аналізу, а також елементи контрактивного методу.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що основні положення, узагальнення й висновки роботи поглиблюють наші уявлення про нормативну англійську мову, та інші її різновиди.

Практичне значення праці полягає у тому, що дані, одержані в результаті дослідження, можна застосовувати у спецкурсах та семінарах з англійської мови, а також використовувати при самостійному вивченні мови та культури англомовних країн.

Структура роботи. Робота складається з зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовано вибір теми, окреслено мету і завдання дослідження, визначено актуальність роботи, прогнозовано її теоретичне та практичне значення, подано загальну характеристику та методи його аналізу, а також сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Загальні положення про англійську мову” вміщено інформацію про стан англійської мови, як полінацінаціональної, історію походження мови, та її вживання в різних країнах світу.

У другому розділі “Різновиди британської англійської мови” сформульовано три основні види британської англійської, поверхнево описано кожний з видів та детально проаналізовано нормативну англійську.

У висновку подано підведення підсумків нашого дослідження, окреслено перспективи подальшого дослідження.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. РІЗНОВИДИ БРИТАНСЬКОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ

1. . Сучасний стан англійської мови як полінаціональної

У всіх мовах є одна мета – комунікація, але досягають вони цієї мети найрізноманітнішими способами. Англійська мова в наш час є суспільно визнаною мовою міжнародного спілкування. Вона використовується на 157 національних авіалініях (із 168 існуючих в світі), нею спілкуються та пишуть сотні мільйонів людей різних національностей (наприклад лише в Індії англійською виходять до 3 тис. газет). Це мова сучасного бізнесу, науки, справо виробництва, інформаційних технологій [12, c. 15].

У зв’язку зі своїм статусом в світі англійська мова стала чимось на зразок величезного підприємства. Англійська – такий самий бізнес, як експорт промислових товарів. Одна із можливих причин поширення англійської – багатство словника (біля 600 тис. слів, за даними Оксфордського словника, не враховуючи спеціальної технічної лексики) і великий відсоток інтернаціональних понять (до 200 тис. слів). Також слід врахувати багатство синонімічних рядів, що дозволяє носіям англійської мови відрізняти відтінки значень, які недоступні носіям інших мов.

Англійська мова є полінаціональною: британська мова зародила американську, а потім і австралійську та південноафриканську. А зараз,  в ХХІ столітті, ми маємо справу з нігерійсько, індійською та сінгапурськими різновидами [12, c. 23].

Ірландський, австралійський и новозеландський різновиди англійської, мабуть є найближчими до класичної британської мови. Через географічну ізольованість ці країни не відчували сильного впливу з боку інших мов та культур. У формуванні American English брали участь майже всі жителі Європи, тоді як Австралію, Нову Зеландію, Канаду, Південну Африку заселяли переважно британці. Там і вдалось зберегти більш-менш класичний вигляд англійської мови. Різниця, головним чином, заключається в фонетиці, а точніше в мелодійності. Це більш рівна, "нейтральна" вимова, заміна "складних" звуків більш простими, наприклад, міжзубного в словах that, think звичайним. Ірландці, між іншим, на економлять звуки між приголосними, а додають нейтральні: наприклад, film звучить ак "філем". Ірландська англійська більш музична, співуча, що походить від кельтської; для австралійської характерний більш повільний ритм та рівна інтонаційна шкала [19, c. 33].

Так, можна зазначити, що англійська мова відіграє дуже важливу роль у  нашому житті. Кожна сучасна, освічена людина вільно володіє англійською  мовою, яка допомагає встановлювати зв’язки з іноземними компаніями, спілкуватися з іноземними партнерами. Володіючи англійською можна впевнено відвідувати різні країни і спілкуватися з жителями.

2. . Історичні причини формування англійської мови

Усі основні мови, якими розмовляють у Сполученому Королівстві належать до сім'ї індоєвропейських мов.

Із сучасних мов найранішими  є дві форми кельтської мови: гельська мова (з якої походить ірландська, шотландська (гельська) та менська) і бритська мова (з якої походить вимерла корнська та сучасна валлійська мови). Серед сучасних кельтських мов валлійська мова є найпоширенішою: приблизно одна п'ята частина від загальної чисельності населення Уельсу може говорити нею. Більшість носіїв шотландської мови серед мешканців Зовнішніх Гебридських островів і Ская. Оскільки менше ніж 2 відсотки шотландців можуть говорити шотландською мовою, вона вже давно припинила бути національною, і навіть в північно-західних областях, де вона є мовою релігії, бізнесу і соціальної діяльності, шотландська мова відстає. Так само, менська мова більше не має носіїв, хоча в 1870, близько половини людей говорили нею. Останні носії корнської мови померли в 18-му сторіччі [2, c. 56].

Істотно вплинули на англійську мову північна германська прамова і західна  германська. Сучасна англійська мова походить переважно від германських діалектів, якими розмовляли англи, сакси і юти (які прибули до Британії в 5-му сторіччі нашої ери). Також на англійську сильно вплинула мова вікінгів, які почали здійснювати набіги на Британські острови близько 790 р. і згодом колонізували північні і східні частини Англії.

Під правлінням норманських та анжуйських королів Англія була частиною континентальної  імперії, і тривалий зв'язок з Францією, який зберігали нові правителі і  землевласники, дуже вплинув на англійську мову. Ця гібридна мова, що комбінувала англосаксонські і нормандські діалекти розвинулася і стала державною мовою, іноді вона навіть витісняла латинську мову в публічних документах. Так було до середини 14-го сторіччя, коли почала формуватися пізня середня англійська мова, яка згодом стала державною.

Традиційно вважається, що вона пройшла  через чотири стадії протягом останніх півтори тисяч років:

• староанглійська або англосаксонська (500—1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів, саксів, англів і фрисків), які захопили територію сучасної Англії;
• середньоанглійська (1050—1550), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) і церковної латини;
• рання сучасна англійська (1550—1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
• пізня сучасна англійська (починаючи з 1700), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови [2, c. 66].

 

1.2.1. Староанглійський період (V—XI)

У староанглійський період формування мови англійської народності (5—11 ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в 5 ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою [2, c. 103].

 

1.2.2. Середньоанглійський період (XI—XIV ст.)

Середьонаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від 11 до 14 ст.

У кінці 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французької. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів [2, c. 134].

 

1.2.3. Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.)