Різновиди британської англійської

Нормативна англійська – форма  вимови,  а не діалект. Саме вживання нормативної англійською вказує на соціальний та освітній рівні людини, яка розмовляє англійською.

Діяльність британських лексикографів, граматистів та пуристів, що була направлена на нормалізацію мовленнєвого вживання, привела до того, що нормативна англійська мова  втратила свою природність  та була вимушена наслідувати твердо встановленим нормам.

Сучасна “правильна англійська” виступає, як зразок класичної англійської, яку вивчають іноземці. Цей вид використовують в багатьох книжках з фонології та фонетики, де представлені схеми вимови слів багатьох словників.

Зараз нормативна англійська активно  використовується в академічному світі. Викладачі та професори Британії викладаючи мовні дисципліни чи навіть інші предмети повинні розмовляти нормативною  англійською, використовуючи відповідну лексику з відповідним акцентом, щоб підкреслити правильність свого викладання.

Університетські лектори прагнуть донести нову інформацію великому потоку студентів одночасно. В цьому  випадку ми розуміємо цінність виключно чистої та загальнозрозумілої вимови. Студентам не обов’язково наслідувати  цю вимову для відновлення одержаної  інформації, але все ж Received Pronunciation може допомогти легко зрозуміти та засвоїти лекцію [8, c. 215].

Може здивувати той факт, що люди, які вивчають англійську мову, як другу  іноземну, можуть говорити нормативно та з правильною вимовою навіть краще  за корінних мешканців. Це пояснюється тим, що корінним мовцям заважає регіональний діалект, який супроводжує їх з самого народження. Іноді цей фактор і вирізняє іноземця серед мешканців країни. Хоча, перебуваючи деякий час в певній частині країни, іноземець безсумнівно наповнить свою мову діалектичними елементами. З цього і випливає, що єдиного варіанту нормативної англійської мови не існує, адже у кожному регіоні існує свій діалект, який відрізняється від інших у більшій чи меншій мірі.

Таким чином за недавні десятиліття люди почали вносити в стандартну мову елементи свого регіонального діалекту. Навіть на національному каналі ВВС це добре помітно.

Отже, варто зазначити, що нормативна англійська – найголовніший і  найпоширеніший вид британської  англійської мови . ЇЇ вважають взірцевою і використовують в університетах, авіації, науці на телебаченні та радіо. Саме нормативну англійську вивчають мільйони людей як приклад традиційної англійської мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

З проведеного дослідження ми дали загальну інформацію про англійську мову, як міжнародну. Ми дізналися про історію формування мови поетапно. Також ми визначили причини поширення англійської мови в інших країнах таких, як Сполучені Штати Америки, Австралія, Канада. Звідси можна зробити висновок, що англійська мова практично завоювала ввесь світ. Всі міжнародні переговори та конференції проводяться безсумнівно англійською мовою. Кожна освічена, людина знає англійську мову. ЇЇ вивчають в багатьох країнах у школах, як другу іноземну. Приїхавши у будь-яку більш-менш розвинену країну, знаючи лише англійську, можна не боятися, що тебе не зрозуміють і вільно спілкуватися з її мешканцями.

Англійська мова є універсальною  для всіх. Ті, для кого англійська є рідною мовою, неабияк пишаються  її статусом у світі. 

Також ми виділили діалекти та різновиди англійської мови. І відтак ми знаємо, що існує королівський вид, нормативний та молодіжний.  Оскільки королівською або консервативною мовою спілкується лише королівська сім’я та парламент, вона є не дуже поширеною. Говорячи про молодіжний сленг, можна сказати, що цей вид є найдинамічнішим, оскільки ми знаємо, що молодь не тільки іде в ногу з часом, а й удосконалює та змінює все навколо себе. Це стосується і мови. Саме тому цей вид і виокремився в англійській мові. Молодіжний сленг характеризується сумішшю різних мов та культур. Він є унікальним, адже його можна вивчити лише спілкуючись з молоддю Британії. І найголовнішим видом є нормативна англійська мова. Цей вид є найпоширенішим. Це приклад класичної британської мови. Її вважають взірцевою і використовують в університетах, авіації, науці, на телебаченні та радіо. Яскравим прикладом є національний канал Англії BBC Chanel. Нормативну мову вивчають мільйони людей, як другу іноземну.

Саме цей вид британської мови ми розглядаємо більш детально.  Досить доцільним є звернення до історії формування “правильної мови”, адже так набагато легшее зрозуміти всі особливості цього виду.

Отже, основнним видом англійської  мови залишається нормативна англійська. З проведенного дослідження  це можна вважати очевидним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Наукові праці

1. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В. Лексикология английского языка. - М.: Дрофа, 2001. – 288 с.
2. Аракин В.Д. История английского языка. – М.: Физматлит, 2001. – 272 с.
3. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. - М.: Высшая школа, 1973. – 406 с.
4. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. – 224 с.
5. Бурова В.Л. Межкультурная коммуникация в контексте когнитивной лингвистики. // Лингводидактические проблемы обучения иностранным языкам в школе и в вузе.  Межвузовский сборник научных статей / Под ред. Л. Н. Борисовой. Вып. 3. – Белгород, 2003. – 104 с.
6. Голденков М.А. Осторожно! Hot dog! Современный активный English. – М.: Юрайт, 2000. – 271 с.
7. Жлуктенко Ю.А. Варианты полинациональных литературных языков – К.: Наукова думка, 1981. – 280 с.
8. Ильиш Б.А. Строй современного английского языка: Учеб. пособие для студ.пед.ин-тов.-2-е изд. – Л.: Просвещение, 1971. – 365 с.
9. Комова Т.А., Гарагуля С.И. Имя личное в истории и культуре Великобритании и США. – Белгород: Изд-во БелГТАСМ, 1998. – 72 с.
10. Коптелова Е. Speak English! .- Белгород: Иностранец, 2000. – 90 с.
11. Кретинина Н.А. Психологический аспект овладения национальными вариантами английского языка. // Лингводидактические проблемы обучения иностранным языкам в школе и в вузе.  Межвузовский сборник научных статей / Под ред. Л.Н. Борисовой. Вып. 3. – Белгород, 2003–   115 с.
12. Кристалл Д. Английский язык как глобальный. – М.: Весь мир знаний, 2001. – 240 с.
13. Маслов Ю.С. Введение в языкознание.- М.: Высшая школа,1987. – 272 с.
14. Матюшенков В.С. Словарь английского сленга. Особенности употребления сленга в Северной Америке, Великобритании и Австралии. – М.: Флинта, 2002. – 176 с.
15. Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии. – М.: Прогресс, 2001. – 654 с.
16. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики // Труды по языкознанию. – М.: Прогресс, 1970. – 195 с.
17. Хаймович Б.С., Роговская Б.И. Теоретическая грамматика английского языка: Учеб.пособие для вузов. – М.: Высшая школа,1967. – 297 с.
18. Чернов Г.В. Американский вариант. Англо-русский/русско-английский словарь. М.: Глоссариум, 2001. – 1185 с.
19. Швейцер А.Д. Американский вариант литературного английского языка: пути формирования и современный статус. // Вопросы языкознания. К.: Наукова думка,1995, №6. – 65 с.

 

ІІІ. Довідкова література

 

20. Евдокимов М.С., Шлеев Г.М. Краткий справочник американо-британских соответствий. – М.: Флинта, 2000. – 96 с.
21. Англо-український словник: Близько 120 000 слів: У 2 т. / Склав М.І. Балла. – К.: Освіта, 1996. – Т.1. – 752 с.
22. Англо-український словник: Близько 120 000 слів: У 2 т. / Склав М.І. Балла. – К.: Освіта, 1996. – Т.2. – 712 с.
23. Новый англо-русский словарь / Сост.: В.К. Мюллер, В.Л. Дашевская,  В.А. Каплан и др. – 7-е изд. – М.: Русский язык, 2000. – 880 с.