Семантико-структурна типологія англійських прізвищ

Кожне прізвище є закономірним лексичним надбанням мови. Незаперечною є істина, що історія виникнення й побутування прізвищ тісно  пов'язана з історією народу, з  особливостями його матеріальної і  духовної культури. У системі англійських власних найменувань, що склалася протягом минулих віків, знайшли своє відображення різні сторони суспільної, господарської, культурної і мовної діяльності народу на різних історичних етапах. Тому імена і прізвища англійців є одним із важливих джерел для дослідження мови й історії Великобританії. Одним із головних завдань антропоніміки залишається всебічне дослідження прізвищ різних територій, різнопланове виявлення зв'язків з особовими іменами, топонімами, етнонімами [3].

В англійській мові існують  такі види антропонімів:

1.Особові імена: John, Peter.

2.Патроніми (імена по батькові). В англійській мові традицію використання патронімів втрачено, з ХVII століття патроніми стали частиною особового імені.

3. Прізвища: Brown, Gregor.

4. Родові імена (вважаються  більш важливими, ніж прізвища, коли жінка виходить заміж, то вона змінює своє прізвище, а родове ім’я залишається незмінним.): Mc, O’.

5. Прізвиська, псевдоніми, імена  тварин: Redhead – людина з рудим  волоссям.

6. Криптоніми (приховувані  імена), антропоніми літературних  творів, героїв фольклору, міфів: Titania.

7. Етноніми (назви націй,  народів, народностей): Londoner.

8. Техноніми (статусні імена): Ms, Mrs, Mr [2].

Досить часто люди самі собі змінюють прізвище або ім’я чи маскують його. Причини і форми  цього явища досить різноманітні.

Основна функція антропонімів полягає в тому, що ім’я, прізвище та ім’я по батькові і фактично, і  юридично виступають як засіб ідентифікації  людини у суспільстві.

Антропоніміка також вивчає такі функції антропонімів у мовленні, як номінацію, диференціацію, зміну  імені, пов’язану з віком, сімейним станом, життям серед людей іншої  національності, переходом в іншу віру, вступом в таємні товариства та ін.

Антропонім називає, але  не приписує ніяких якостей. Вони мають  поняттєве значення, для якого  характерні наступні ознаки: а) свідчення  того, що носій антропоніма –  людина: Peter на відміну від Thames; б) вказівка на приналежність до національно-мовної спільноти: William на відміну від René; в) вказівка на стать людини: John на відміну  від Mary.

Існують антропоніми одиничні та багатозначні. До перших відносяться  імена, які пов’язані з людьми, які стали видатними: Shakespeare. До багатозначних  належать імена та прізвища людей, які  не використовуються за певних обставин та не вказують на конкретну людину: John, Elizabeth [6].

У світлі вищевикладеного, чітко  вимальовується багатоплановість ономастичних, зокрема, антропонимістичних досліджень, що цілком зрозуміло й закономірно. Власні імена пронизують усю мовну практику людини, супроводжуючи її у всіх сферах її життя й діяльності. Фахівці різних профілів зацікавлені при вивченні в одержанні найбільш повної й точної інформації, яку несе ім'я: про час і місце його створення, про людей, що створили його.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНА ТИПОЛОГІЯ  АНГЛІЙСЬКИХ ПРІЗВИЩ

 

 

 

Один з найбільших лексико-граматичних  класів словникових одиниць будь-якої мови становлять іменники, які виступають основною номінативною частиною мови.  Клас іменників є досить неоднорідним за своєю структурою.  З точки зору їх семантики доцільним є поділ іменників на дві великі групи: власні назви та загальні назви. Від апелятивів, основне призначення яких – генералізувати денотати і співвідносити їх з класом однотипних чи споріднених предметів, власні назви відрізняються своєю властивістю ідентифікувати та індивідуалізувати денотати, тобто відзначати їх референтну одиничність.  У зв’язку з їх смисловою, граматичною і функціональною специфічністю в лексичній системі власні назви хоч і підпорядковуються фонетичним і морфологічним нормам мови, в якій існують, і залежать від її закономірностей, але разом з тим визначаються і екстралінгвістичними факторами, і ономастичними універсаліями, тобто законами назвотворення.

Власні назви традиційно поділяються на ряд великих груп, однією з яких є антропонімія, тобто сукупність антропонімів  тієї  чи іншої мови.  Під антропонімом розуміють будь-яку власну назву, яку може мати людина чи група людей.  Одним з видів антропонімів є прізвище. Прізвище – це спадкове офіційне найменування, яке вказує на належність людини до певної сім’ї. У кожного народу склалася своя система прізвищ, яка формувалася під впливом як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних факторів. Генетично пов’язані з апелятивною лексикою, прізвища так або інакше віддзеркалюють різні сторони й умови життя народу – оточуючу природу, повсякденну працю, побут, суспільно-політичні й економічні особливості, взаємозв’язки з іншими народами, психічний склад, світогляд; отже, майже всі головні риси його етнічної індивідуальності.  Це стосується, зокрема, й англійських прізвищ.

Фактичним матеріалом даного дослідження слугували прізвища, зафіксовані у словнику [5] та у довіднику [7].

 

 

 

2.1. Історія сучасних англійських прізвищ

 

 

Антропонімійне багатство  кожного народу – це продукт його історії.  Тому при вивченні прізвищ  як специфічного лексичного пласту певної мови необхідно брати до уваги  історію їх розвитку і становлення [3].

          Розглянемо історію англійських прізвищ, щоб глибше зрозуміти ту інформацію, яку вони несуть сучасникам. Історично пращурами родових, сімейних імен є прізвиська. За характеристикою вченої Н.В. Подольської, прізвисько – це “вид антропоніма, тобто додаткові імена, що даються людині її оточенням згідно з її характерними рисами, які притаманні її життю, обставинам тощо” [4, c.7]. Неможливо сказати напевне, коли саме прізвиська перетворилися на найменування, що спадкуються. Утім, учені погоджуються з тим фактом, що прізвища у Великобританії починають виникати після Норманського завоювання. Лише деякі з норманських баронів мали спадкоємні імена, які вони привезли зі своєї вітчизни. Та й ті мали, загалом, історію не довшу, аніж одного-двох поколінь. Тривалий час після Норманського завоювання барони здебільшого мали лише прізвиська, що не спадкувалися. “Мода” на спадкоємні імена почалася з Південної та Східної Англії десь у середині ХІІІ ст. та значно поширилася за наступні дві сотні років. Усе ще залишається не зовсім зрозумілим, що стало поштовхом до повсюдної появи прізвищ, чому прізвиська, що не спадкувалися, більше не могли задовольнити потреб мешканців Великобританії. На думку дослідників О. Леоновича та Д. Хея, однією з причин виникнення прізвиськ, а потім, і прізвищ, можна назвати віддання переваги норманами лише обмеженій кількості власних імен, тоді як англо-сакси та вікінги використовували велику кількість особових найменувань. Тому у Великобританії, десь наприкінці ХІV ст. склалася така ситуація, що ім’я John носили 25% чоловічого населення країни, а інша частина чоловіків здебільшого мала одне з імен з цього списку: William, Thomas, Richard, Robert, Adam, Henry, Roger [2,8].

          Першими власниками прізвищ була, звичайно, знать. У результаті досліджень професора Д. Хея виявилося, що перші спадкоємні імена зазвичай утворювалися від назви головної резиденції феодала. Часто норманські назви були асимільовані англійською мовою, перекручені чи змінені таким чином, що їх важко було впізнати. Так, норманське Beafour ставало англійським Boffey чи Buffey, а Bohun – Boone, Bone чи Bown [8].

          Про прізвища вихідців з незнатних родів відомо менше. Про них ми дізнаємося, здебільшого, із “Книги страшного суду” – Domesday Book, що являє собою зведення матеріалів загального поземельного перепису в Англії на латинській мові у 1085–1086 рр. У цій книзі майже уперше отримують документальне закріплення (реєстрацію) не лише особові імена, а й багато прізвиськ.

           Процес перетворення прізвиська на прізвище був тривалим і своєрідним для різних соціальних верств населення. За зауваженням дослідника А.І. Рибакіна, найпізніше цей процес закінчився серед нижчих прошарків міського населення. А в Шотландії та Уельсі спадкоємні прізвиська з’явилися значно пізніше, ніж в Англії (XVI–XVII ст.)[5] .

            Цікавою є різноманітність видів прізвиськ, від яких утворювалися прізвища. У сучасній антропоніміці досі залишається відкритим питання, чому одні люди брали собі за прізвище імена своїх батьків, інші – свою професію, прізвисько-характеристику чи географічну назву.

 

 

2.2. Етимологія англійських  прізвищ

 

Аналіз сучасних англійських  прізвищ, природно, передбачає дослідження етимології тих прізвиськ, які лягли в їх основу. Він показав можливість розбити їх на чотири основні групи:

1. Отантропонімічні (генеалогічні, патронімічні).

2. За місцем проживання.

3. За родом занять (професійно-посадові).

4. Описові. 

1. Отантропонімічні прізвища.

Багато з патронімічних прізвищ пов'язані з тевтонській міфологією, іменами богів (Good, Godwin, Goodiers, Godyears, Goddard). У період пізнього середньовіччя зростає роль біблійних імен, що використовуються як прізвища. Так, від імені святого St Lawrence утворилися прізвища Lawrence, Lawson, Larson, Larkin. Багато англійських отантропонімічних прізвищ містять у своєму складі формант -son (Thompson), що означає «син такого-то». Вставні-t-говорять про північне походження носія прізвища: Johnston - уродженець півночі Англії, Johnson – живе на півдні країни. Відзначається скорочення цього формант до-s, і поряд з Matthewson зустрічаємо Matthews. Слід, щоправда, відзначити, що наявність-s в прізвищах могло означати не тільки родинні стосунки: Abbotson = Abbot's son 'син Еббота', але і 'той, хто працював на нього або належав до домоволодінь'. Жителі шотландського нагір'я (Highlands) вживають префікс Мас - 'син': MacDonald, MacCarthy, MacGregor. Цей же фамільний префікс поширений і серед ірландського населення, але в Ірландії також сильна традиція створювати прізвище на ім'я діда з допомогою префікса О: O'Hara, O'Neal [5].

Ряд прізвищ утворюється  за допомогою префікса Fitz - (іскаж. норманської Fils 'син'): Fitzwilliam, Fitzgilbert, Fitz-Hugh. По-валлійська 'син' - ар, звідси пішли прізвища Powell (від Ар Howell), Pritchard (від Ар Richard), Bunyan (від Ар-Onion), Blood (від Ар-Lloyd). У колишні часи нерідко можна було зустріти валлійця, з гордістю вимовляє своє ім'я: Evan-ap-Griffith-ap-David-ap-Jenkin 'Еван, син Гріффіта син Дейвіда син Дженкіна '.

Багато прізвищ виникли зі скорочених імен батьків. У середні віки ім'я David часто скорочувалася в Dawe, звідси прізвища Dawe і Dawson. Від Anthony пішли прізвища Tonkin, Tonson, Tonnson; від Robert (і його форм Robin, Rob, Dob, Hob) – прізвища Robbins, Roberts, Robinson, Robson, Ropes, Dobbs, Dobson, Hobbes, Hobson, Hopps, Hopkins та ін.

 Ряд прізвищ виникла  від пестливих або зменшувальні імен, які утворювалися шляхом додавання суфіксів -kin, -cock (-сох), -ot/-et,-kin (СР lambkin 'ягненочек'); Simpkin, Tomkinson; Haycock, Haycox, Wilcox; Hewett ('маленький Хью').

2. Місцеві прізвища.

Це найбільша група  англійських фамільних імен, що охоплює приблизно 50% всіх англійських прізвищ.

Виходячи із значення прізвиськ, від яких вони відбулися, місцеві прізвища можна розділити на наступні підгрупи:

1) Прізвища, утворені від  прізвиськ, які, в свою чергу, вказували на походження їх власників з певної місцевості, міста або країни. Відомо, що Сполучене Королівство складалося з Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії. При переміщенні мешканців відповідних районів виникала необхідність у створенні певного словесного знака, що відображають найбільш помітні ознаки переселенців, який згодом закріпився за ними у вигляді прізвища. Так з'явилося прізвище Scott, носіїв якої в Англії і зараз набагато більше, ніж у Шотландії (що видається цілком природним). Такі також прізвища England, English, шотландці змінили їх у Ingle, Ingleman, Langley. Відзначимо також прізвища Irish, Wales, Welsh, Welshman, Wallace. Багато прізвищ від назв країн і районів Західної Європи: German, France, Spain, Pickard, Norman, Champagne, Portwine; від назв графств: Cornish, Cornwall, Cheshire, Kent, Surrey, Hampshire - тут ми зустрічаємо практично всі графства Англії. Прізвиська вихідців з різних міст і селищ Англії утворюють основну масу прізвищ даної підгрупи. Виникнення цих прізвиськ (а потім і прізвищ) пов'язане з переселенням мешканців малих міст і селищ в Лондон і інші великі міста Великобританії: York, Longford, Troubridge, Fife, Westley, Norleigh, Eastthorpe, Button, Sudley та ін. У країні нараховуються сотні місць з подібними назвами, і прізвища тисяч людей пов'язані з цими іменами.

2) Друга підгрупа включає  в себе прізвища, утворені від прізвиськ, в яких знайшли своє відображення топографічно примітні пункти певної місцевості: Brook, Hill, Cliff, Dale, Fell, Moore, Fields. Нерідкі прізвища, відображають особливості рослинного світу: Aspen, Beech, Birch, Holly, Shrub, Willows, Yew, Yewdale, Wood, Tree, Shaw, Ryecroft, Meadowcroft, Bancroft (croft 'поле, пасовище'). До місцевих імен слід віднести також прізвища, утворені від назв річок: Tees, Cherwell, Tees, Colder, Becker, Warbeck, Brook, Brooker і т.д. Додамо сюди також прізвища, в основі яких лежать слова, що позначають предмети і явища, пов'язані з діяльністю людини: Green (від village green 'сільський луг, галявина'), Ford, Bridgman; живший біля дороги (road) міг претендувати на прізвисько, а надалі прізвище Royds, Rodd, Rodes, Rhodes; Lane, Hall, Church, Churcher, Churchgate (на півночі - Kirker, Kirkman).

Особливе місце серед  місцевих прізвищ займають імена, що походять від знаків-вивісок, зображавших тварин чи рослин і служивших як для розпізнавання будинків на вулицях середньовічних англійських міст, так і для позначення майстерень, крамниць, готелів, таверн, заїжджих дворів. Необхідно пам'ятати, що в ті часи вивіски були абсолютно необхідні, щоб неписьменні (а їх було тоді більшість!) могли відшукати, що їм потрібно. Не дивно тому, що багато англійських прізвищ сходять до зображень різних тварин, рослин і інших предметів, що служили будинковими знаками: Bull, Bush, Bell, Angel, Swan, Lyon, Griffin, Talbot, Greenman. Багато хто  носять прізвище Long не підозрюють, що їх предок міг бути власником таверни Long Arms. В старовинних записах збереглися імена деяких таких власників: Thomas at the Dolphin, Will at the Bull, George at the Whitehouse [9].