Використаних фонетічних стилістичних засобів в сучасній англійській пісні прикладі текстів гуртів «Hurts» та «System of a Down»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні фонетичні стилістичні засоби. Їх різновиди

1. Фонетичні засоби стилістики : загальна характеристика
2. Алітерація та асонанс
3. Онамотопія
4. Рима
5. Ритм

Розділ 2. Порівняльний аналіз використаних фонетічних стилістичних засобів в сучасній англійській пісні прикладі текстів гуртів «Hurts» та «System of a Down»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Мова володіє достатньою кількістю засобів виразності, які виявляються як на сегментному, так і на надсегментного рівнях. Частина засобів закладена в слові, тексті, інша ж частина знаходить вираження при усній ін-інтерпретації тексту. Найбільшим виразним матеріалом володіють фонетичні стилістичні засоби. Кожне з них має певні властивості і виконує конкретні функції в прозовому та поетичному тексті.

Об'єктом дослідження даної роботи є тексти пісень гуртів «Хертс» та «Систем оф е даун».

Предмет - фонетичні стилістичні прийоми, використані в текстах пісень гуртів.

Метою роботи є порівняння кількості та разноманітності використаних стилістичних фонетичних засобів у текстах пісень гуртів.

Завдання роботи:

1. Дати загальну характеристику  фонетичних стилістичних засобів;

2. Визначити особливості кожного  з них як стилістичного прийому;

3. Виявити фонетичні  стилістичні засоби, закладені в тексти пісень автором;

4. Порівняти використані  засоби.

Для досягнення даної  мети використані робота з теоретичної  літератур-ратури, аналіз текстів пісень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні фонетичні стилістичні засоби. Їх різновиди.

1.1 Фонетичні засоби  стилістики : загальна характеристика

Основною одиницею фонологічного рівня є фонема, головна функція якої - розрізнення значущих одиниць мови. На відміну від одиниць інших рівнів мови, фонеми володіють тільки планом вираження, тобто не є двостороннім знаком, і тому всі фонеми мають однакову функцію та відіграють однакову роль в організації звукової сторони висловлюння. У зв'язку з цим ні одна фонема не може бути стилістично маркованийною по відношенню до іншої, і, як наслідок цього, на фонологічному рівні відсутні виражальні засоби. Проте в англійській мові, як в будь-якій іншій мові, існують певні способи, або моделі, організації звукового потоку, використання яких веде до створення тих чи інших акустичних ефектів. Іншими словами, на фонетичному рівні можуть бути створено стилістичні прийоми, тобто особливі сполучення і чергування звуків у їх синтагматичній послідовності, які в поєднанні з іншими засобами утворюють різні стилістичні ефекти.

Під стилістичним прийомом розуміють  свідоме або навмисне посилення  якої-небудь типової структурної або семантичної риси мовної одиниці (нейтральної або експресивної), яка досягла узагальнення та тіпізації і що стало таким чином породжуючею моделлю. Стилістичний прийом обмежується одним рівнем мови. [4,162]

Стилістичні засоби можна розділити на виконавські та авторські. Виконавськими називають фонетичні засоби, що допускають варіювання, маючи на увазі, що при перекодуванні твору з письмової форми в усну можливі деякі відмінності в інтерпретації його звучання, що змінює і смислову інтерпретацію. [1,208]

Від виконавця залежать найбільше так звані просодичні елементи, тобто зміни і протиставлення висоти тону, тривалість вимовлення, гучність, прискорення і уповільнення, взагалі темп мови, розриви в проголошенні, паузи, розстановка більш-менш сильних смислових і емфатичних наголосів.

Фонемний склад тексту, його інструментування і віршований розмір повністю залежать від автора; ці фонетичні засоби можна назвати авторськимми.

Авторські фонетичні засоби, що підвищують експресивність мови та її емоційний та естетичний вплив, пов'язані із звуковою матерією мови через вибір слів та їх розташування і повтори.

2. Алітерація та асонанс.

Алітерацією називається  особливий стилістичний прийом, мета якого створення додаткового  музично-мелодійного ефекту висловлювання. Сутність цього прийому полягає в повторі однакових звуків або сполучення звуків на відносно близькій відстані один від одного. "Gee, Great Aunt Nellie, why aren't any golden goldfinches going to the goodies?" "Oh," said Aunt Nellie, "They thrive on thistle and I thoroughly thought that I threw the thistle out there". - ('Thank you for the Thistle' by Dorie Thurston)

Deep into that darkness peering, doubting, dreaming dreams no mortal ever dared to dream before. - Edgar Ellen Poe.

Алітерація, як і всі  інші звукові засоби, не несе в собі якої-небудь смислового функції. Вона є лише засобом додаткового емоційного впливу, свого роду музичним супроводом основної думки висловлювання, що створює якусь емоційну атмосферу, яку читач інтерпретує самостійно. [2,126]

Коріння алітерації йдуть у давньогерманський епос, в якому закони аранжування вірша значно відрізнялися від сучасних. Алітерація вважалась одним з найважливіших принципів складання вірша і була однією з головних його характеристик. Повторення ударних звуків у кожному ударному слові, рядку об'єднувала висловлювання в композиційну одиницю.

Алітерація найбільш часто вживається в поезії, де вона створює певний мелодійний і емоційний ефект. Ось уривок одного з сонетів В. Шекспіра:

No longer mourn for me when I am dead

Than you shall hear the surly sullen bell

Give warning to the world, that I am fled

From this vile world with vilest worms to dwell.

У сучасній поезії алітерація є не провідним, а допоміжним засобом. Роль її експресивна – слова, що алітеруються виділяють найважливіші поняття. [1,215]

Алітерація часто використовується як добре перевірений засіб не тільки в поезії, але й в емотивній прозі, а крім того в газетних заголовках, прислів'ях, приказках: "Tit for tat", "betwixt and between", "Pride and Prejudice", "The school for Scandal ".

Асонанс - навмисне багаторазове повторення однакових (або аку-стично схожих) голосних у близькій послідовності з метою звукової та смислової організації висловлювання:

Tenderly bury the fair young dead. (La Costa)

Зазвичай асонанс використовується в поєднанні з алітерацією, як, наприклад, у вірші Е. По:

Gaily bedight, 
A gallant night 
In sunshine and in shadow, 
Had journeyed long, 
Singing a song, 
In search of El Dorado. 
But he grew old - 
This knight so bold - 
And - o'er his heart a shadow 
Fell as he found 
No spot of ground 
That looked like El Dorado...

Таким чином, основними  фонетичними засобами стилістики, які використовуються як у прозі, так і в поезії, є алітерація і асонанс. Основна функція даних стилістичних прийомів - підвищення виразності висловлювання за рахунок особливої ​​організації звукового потоку.

3. Ономатопія

Ономатопія, або звуконаслідування - це поєднання звуків мови, спрямоване на наслідування звукам, виробленим в природі (шурхіт листя, шум моря, шум вітру, удари грому), на наслідування предметів (машини, інструментов), людей (плач, зітхання, сміх , тупіт ніг), тварин (бекання, гавкіт). [2,124] Сутність цього прийому полягає в тому, що звуки підбираються таким чином, що їх комбінація відтворює який-небудь звук, який асоціююється з виробником (джерелом) цього звуку.

Розрізняють пряме і непряме  звуконаслідування.

Пряме звуконаслідування міститься  в словах, які безпосередньо імітують природні звуки. Таких слів у мові не багато, їх призначення не тільки називати явища, але і відтворювати його звукозаписом. Наприклад: buzz (sounds of bees); hiss (snakes); bow-wow (dogs); mew / miaow and purr (cats); oink (pigs); baa-baa (sheep); cackle (chickens); quack (ducks ); cuckoo; caw (crows); moo (cows). Також це може бути імітація природних звуків: bubble (булькати); rustle (шарудіти); splash (плескатися); whistle (свистіти); giggle, chuckle (хихикати, хмикати); roar (ревти); tinkle (дзвякнути); ding -dong, jingle (= дзвеніти), click (клацати), tick, tick-tuck (цокати); bang, slap, rap, tap (звук удару).

Ці слова можна назвати звуковими  метафорами мови. Вони так само, як і  звичайні метафори, створюють образ. Однак на відміну від лексичної метафори, образ створюється не зоровий, а звуковий.

Всі ці слова мають різною мірою  звуконаслідувальні цінності. Деякі відразу вказують на джерело звуку, а деякі вимагають певних зусиль і уяви для розуміння. Також деякі з цих слів можуть бути використані в переносному значенні: ding-dong struggle - завзята боротьба.

Непряме звуконаслідування - це відтворення  звуку в природі засобом поєднання різних звуків в різних словах. Звуки, що повторюються в різних словах, створюють об'єктивно існуючий звук, викликаючи асоціацію з джерелом даного звуку, в індивідуальному сприйнятті автора. [2,125]

Непряма ономатопія на відміну від алітерації вимагає згадки про виробника звуку. Наприклад, при використанні звуку [w] для відтворення звуку вітру, повинно бути використане і саме слово wind:

"Whenever the moon and stars are set,

Whenever the wind is high,

All night long in the dark and wet

A man goes riding by. "(R.S. Stevenson)

Також непряма ономатопія часто використовується задопомогою повторювання слів, які самі по собі звуконаслідувальними не є, як, на-приклад, у вірші Едгара По "The Bells" де слова tinkle і bells подані таким чином:

"Silver bells ... hoe they tinkle, tinkle, tinkle"

і далі:

"To the tintinnabulation that so musically wells

From the bells, bells, bells, bells,

Bells, bells, bells -

From the jingling and the tinkling of the bells. "

Обидва види ономатопії завжди асоціюються з виробленими природними звуками, тому відношення між ономатопія і передбачуваним нею явищем, являє собою частковий випадок метонімії.

4. Рима.

Римою називається особливий  вид регулярного звукового повтору, а саме повторення більш-менш подібних поєднань звуків на кінцях рядків або в інших, симетрично розташованих частинах віршів, що виконує ор-ганізаційну функцію в строфічній композиції. [1,216]

Рима, як і будь-який евфонічний звуковий повтор, є фактом інструментовки, і, як регулярний повтор, вона виконує композиційну функцію. Композиційна роль рими полягає в звукової організації вірша, рима об'єднує рядки, що оформлюють одну думку, в строфи, робить більш відчутним ритм вірша, сприяє запам’ятовуванню поетичного твору.

Рима називається повною, коли збігаються голосний ударного складу і всі наступні за ним звуки (голосні і приголосні), наприклад: might - right, heedless - needless. Якщо повторюються приголосний, голосний і всі наступні звуки, то рима називається точною, або ідентичною: hours - ours, perfection - infection.

При неповній римі повторюються не всі  звуки складів, що римуються. Існує два види неповних рим в залежності від якості повторюваних звуків. Ассонансуюча рима утворюється повторенням тільки голосних, приголосні в такій римі не збігаються: tale - pain, flesh - fresh - press. Консонансуюча рима заснована на повторенні однакових приголосних при відмінних голосних: worth - forth, tale - tool, flung - long.

Деякі рими в англійській мові засновані  не на звуках, а на буквах, тобто не на збігу кінцевих звуків, а кінцевих літер. Такі рими називаються зоровими: love - prove, flood - brood, have - grave. Звукові відмінності в цих римах є результатом тих численних змін, які зазнала звукова система англійської мови в процесі свого розвитку. У більш ранні періоди голосні в цих римах звучали однаково. Зорові рими збереглися в мові за традицією, і традиція ця настільки сильна, що подібні рими створюються і сьогодні. Звукова розбіжність у таких римах майже не відчувається.

В залежності від розташування в  строфі розрізняються рими:

1. парні - в поряд стоять рядках (аа),

2. потрійні - (ааа),

3. перехресні - (абаб),

4. охватна - (кільцеві або обрамляють), при яких римуються крайні  рядки строфи (Абба)

5. тернарних - через два рядки  на третю (аабааб)

Рима може бути не тільки на кінці рядка, але і всередині неї. Внутрішню риму можна проілюструвати наступним уривком з юмористичного вірша Гільберта і Селлівана «Іоланта»:

When you're lying awake with a dismal headache, and reposed in tabooed by anxiety,

I conceive you may use any language you choose to indulge in without impropriety.

Внутрішні рими розбивають довжину рядка і створюють  протиріччя між тим, як вона написана і як звучить. Поєднання цих контрастів дає в ре-зультаті комічний ефект та іронічний сенс.

За складовим обсягом рими поділяються на чоловічі (наголос на останньому складі), жіночі (наголос на передостанньому складі) і дактилічних (наголос на третьому від кінця складі). Для англійського вірша, завдяки редукції закінчень і переважаючою в споконвічних словах односкладності, характерна чоловіча рима. [6,164]

Роль рими у вірші  надзвичайно велика. Рима уточнює  метричний розподіл вірша на ритмічні одиниці. Вона робить ритм вірша більш  відчут-мим і полегшує його сприйняття.

5. Ритм.

Ритмом називається усіляке рівномірне чергування, наприклад прискореня і уповільнення, ударних і ненаголошених складів і навіть повторення образів, думок і т.д.

Ритм мови - це виразний засіб мови, заснований на однорідному чергуванні однакових за розміром одиниць мови. Такими одиницями мови є ударні та неударні склади. Як і для всіх германських мов, для англійської мови характерним силовий (динамічний) наголос, падаючий на перший склад. А так як в англійській мові переважають односкладові або двоскладові слова, то для англійської мови характерно чергування одного ударного з одним ненаголошеним складом. [1,221]