Значение наглядности при изучении английского языка

РОЗДІЛ  1.  РОЛЬ НАОЧНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ           

1.1 Особливості  навчання лексичного матеріалу  з англійської мови

Навчання англійської  мови посідає одне з провідних  місць у загальному навчанні учнів  та й взагалі у всебічному розвитку. Знання іноземної мови поєднується  із знанням слів, в той час як володіння мовою - з лексичними навичками. Отже лексичні навички слід розглядати як найважливіший компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу. [9, с.92]

 

 

 

 

                                                                         

                                                                                                               Мал.1

 

Для того щоб навчання було ефективним та підібрані методи відповідали  потребам учнів, процес засвоєння лексичного матеріалу поділяється на етапи. Таким чином виділяють:

1) етап ознайомлення учнів  з новими лексичними одиницями;

2) етап автоматизації  дій учнів з новими лексичними  одиницями, де розрізняють: а)  автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та  фрази, речення, б) автоматизацію  на понад фразовому рівні - діалогічної або монологічної єдності. Ознайомлення з новими лексичними одиницями починається з семантизації - розкриття значення нових слів.

Способи семантизації поділяють  на перекладні та без перекладні. До без перекладних відносяться: наочна семантизація (демонстрація малюнків, предметів, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо), мовна семантизація, дефініція, тлумачення. [9, с.95] Наочність може бути зображальною та предметною. Окремі способи мають свої переваги і недоліки і виділити один найефективніший неможливо. Слова англійської мови відрізняються за формою, значенням, сполучуваністю, виражають предмети або абстрактні явища. Тому спосіб семантизації доцільно добирати до окремого слова, чи групи слів. Ефективне поєднання декількох способів.

 

1.2 Зміст та  формування лексичної компетенції

Наступним завданням даного дослідження є: дати визначення поняття  лексичної компетенції проаналізувати зміст лексичної компетенції. Під  лексичною компетенцією розуміють  лексичні знання, а також здатність  використовувати мовний словниковий  запас у мовленні: усному (аудіювання, говоріння) і писемному (читання, письмо).

Лексичні знання включають:

• знання про звукову форму лексичної одиниці (ЛО), необхідні для її правильної вимови та розпізнавання і розрізнення на слух;
• знання про графічну форму, правила орфографії, необхідні для правильного написання Л О та розпізнавання і розуміння її при читанні;
• знання з граматики, необхідні для утворення словоформ;
• знання семантики слів, необхідних для утворення вільних словосполучень;

знання, пов'язані з правилами  сполучуваності відповідних слів у  мові, що вивчається. [6, с.48] (Учителям англійської  мови добре відомі типові помилки  учнів, спричинені неадекватністю правил сполучуваності слів в англійській  та українській/російській мовах) Для забезпечення функціонування лексики у процесі спілкування потрібно сформувати в учнів відповідні лексичні навички: рецептивні і репродуктивні При цьому одиницею навчання лексичного матеріалу на всіх ступенях шкільного курсу з іноземної мови служить лексична одиниця.

         До ЛО відносять:

• окремі слова (кореневі, тобто безафіксні, складні та похідні), наприклад: реn, green, go, reader, musical;
• прості сталі словосполучення типу look like, a lot of;
• клішовані звороти, значну частину яких становлять розмовні вирази і формули мовленнєвого етикету наприклад: How do you do? Good morning! Well done!

Розглядаючи зміст формування лексичної компетенції школярів, не слід забувати про освітню і  розвиваючу цінність навчання іншомовного  лексичного матеріалу. Адже спеціальними дослідженнями доведено: завдяки  кумулятивній (тобто накопичувальній) функції мова на рівні всіх своїх  одиниць і насамперед на рівні  слова не лише віддзеркалює сучасну  культуру, але й накопичує і  зберігає досягнення пізнавальної діяльності людства, закріплює й відображує у своїх формах та одиницях минулий  і сучасний стан культури, пізнання яких опосередковано мовою.

Йдеться про формування здатності  учня застосовувати інші компетенції, для того щоб діяти (на основі спостереження, здогадки про значення того, за чим  спостерігаєш, аналізу, узагальнення, запам'ятовування і т.д.) у специфічній  навчальній ситуації.

Реалізації освітнього і  розвиваючого потенціалу формування лексичної  компетенції школярів мають сприяти  добір навчального матеріалу  і технологія роботи з ним. Лексична компетенція як наявність певного  запасу лексичних одиниць (ЛО) з урахуванням  віку школярів, здатність адекватно  їх використовувати: коректно вимовляти  і писати, правильно організовувати граматично, розуміти на слух і в  процесі читання, оперувати ними в актах комунікації у потрібному темпі і в різноманітних значеннях, доречно вживати образні вислови, прислів'я, приказки, фразеологічні звороти для досягнення відповідного комунікативно-функціонального результату. Таким чином сформована лексична компетенція стає підґрунтям для реалізації мовленнєвої, соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції школярів.

У результаті аналізу теоретичної  літератури ми дійшли висновку, що об'єктами контролю засвоєння школярами лексики  англійської мови мають бути правильне  впізнавання слухового і графічного образу ізольованих лексичних одиниць, їх правильна вимова й написання, а також їх значення, тобто інформація, яка ним передається. Обидві сторони  лексичної одиниці (ЛО) - зовнішня та внутрішня - являють собою єдність, яка здійснюється через ідентифікацію  графічної або слухової ЛО з її значенням. Для прийняття рішення  про наявність лексичних знань  в учнів і про можливість переходу до етапу формування лексичних навичок  необхідно чітко визначитися  з відповідними показниками, що важливо  також і з огляду на формування самоконтролю школярів.

Показниками володіння мовним матеріалом на рівні лексичних знань  є:

1) правильність розуміння  й відтворення ЛО;

2) швидкість виконання  відповідних дій, що має свідчити  про процес ще свідомого оперування  інформацією про нові ЛО. Швидкість  вимірюється часом виконання  завдання, який в репродукції  залежить від індивідуального  темпу мовлення або письма  конкретної дитини.

Перевірка знань ЛО на рецептивному і репродуктивному рівнях проводиться  у певному і чітко визначеному  місці навчального процесу, а  саме після повідомлення лексичних  знань. Відомо, що діти неоднаково швидко запам'ятовують нові слова. Тому на певному  етапі уроку виникає таке: деякі  школярі виконують завдання досить швидко, а деякі не можуть впоратися  з ними взагалі. Якщо у такій ситуації перейти до наступного етапу роботи, з'являється небезпека утворення  прогалин у знаннях слабшого учня, накопичення яких у подальшому приведе до неможливості користуватися англійською мовою як засобом спілкування. Вирішити цю відому проблему допоможе прийом „активної асистенції": слабким учням даються додаткові вправи, а сильнішим пропонується допомагати їм у роботі. Далі учень-асистент, виконуючи роль учителя, пропонує слабшому учню виконати інше контрольне завдання, і лише після отримання результату вся група може просуватися далі.

Застосування прийому  «активної асистенції" приносить користь і слабкому, і сильному учневі: слабкий одержує можливість „пригальмувати" і краще запам'ятати й осмислити новий лексичний матеріал, а сильний отримує можливість випробувати свої сили у навчанні слабшого товариша, що підвищує його самооцінку і тому має високу мотиваційну цінність.

1.3 Застосування наочності у процесі вивчення лексики з іноземної мови

Сполучення слова і  наочності - це одне з найпоширеніших явищ в сучасній практиці навчання. Завдання навчання вирішуються успішніше  в тому випадку, коли використання мови спирається на безпосереднє сприйняття учнями предметів, процесів та їх зображень. При поєднанні словесного поводження з застосуванням наочних засобів розумова діяльність характеризується з'єднанням безпосереднього сприйняття і понятійним апаратом мислення.

Проведені мною досліди підтверджують той факт, що лексичний матеріал, що супроводжується наочністю, незалежно від вікових особливостей, запам'ятовується набагато краще.

Наочність - це основа, на якій нова мова засвоюється своєрідно, і формуються мовні процеси. Використання засобів наочності забезпечує легкість і швидкість відтворення у свідомості зв'язків від слова іноземної мови, що означає поняття, до образу предмета і явища, і зв'язків від образу предмета, сприйманого в момент говоріння, до іншомовного слова, виражає поняття.

Проблема використання наочності  в процесі вивчення лексики тісно пов'язана з проблемою моделювання навчального матеріалу. Моделі дозволяють відображати явища і об'єкти реального світу на безліч абстрактних символів і понять, а зв'язки між ними - на зв'язку між відповідними абстракціями

Необхідність володіння  методикою моделювання зумовлена  ​​практичною значущістю як загального методу наукового пізнання, так і психолого-педагогічними аспектами. Коли в навчанні будують використовуватися різні моделі, моделювання виступає і в ролі навчального засобу і способу узагальнення навчального матеріалу, а також представлення його у згорнутому вигляді. Крім того, досить широко застосовується моделювання навчального матеріалу для його логічного упорядкування, побудови семантичних схем, подання навчальної інформації у наочній формі.

РОЗДІЛ  2. ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2.1 Використання  наочності навчання при аудіюванні 

Необхідність навчити  більшу кількість людей говорити іноземною мовою і розуміти іноземну мову зростає з кожним роком у  зв'язку з ростом і розвитком міжнародних  політичних, економічних і культурних зв'язків.

Основну трудність при  оволодінні іноземною мовою представляє  вироблення навичок і вмінь аудіювання та говоріння. Причому, говорінню неможливо  навчитися без аудіювання. Вони разом  утворюють один акт усного спілкування. Аудіювання є похідним, вторинним у процесі комунікації, воно супроводжує говоріння і синхронно йому. Розвиток навичок аудіювання як виду мовленнєвої діяльності є однією з самостійних завдань навчання іноземної мови.

Аудіювання засноване  на вмінні, і як будь-яке вміння воно спирається на певні навички, головними з яких є:

• навички підсвідомого розпізнавання граматичних форм мови на морфологічному та синтаксичному рівні;
• навички безпосереднього розуміння слів і словосполучень;
• навички підсвідомого сприйняття звуків, звукосполучень і інтонацій, тобто звукової сторони мови.

Провідну роль у розвитку цих навичок відіграють технічні засоби слуховий, зорової та зорово-слуховий наочності.

Аудіювання, як і кожен  інший вид діяльності, можна розглядати як парну протилежність, тобто "слухання - аудіювання". При цьому слухання - це сприйняття мовного матеріалу  без вилучення інформації, а аудіювання переслідує цю мету. Вчителю важливо  це пам'ятати при підборі матеріалу  для аудіювання. Наприклад, фонозапису для тренування вимови або первинного закріплення граматичних структур та лексичних елементів мови вимагають  від учнів простого промовляння  або відтворення почутого. Для  розвитку ж навичок говоріння слід підбирати матеріал, стимулюючий комунікацію, що дає поживу для висловлення власної думки, відносини, поглядів, думок.

Процес аудіювання пов'язаний з механізмом слухової пам'яті, яку допомагають розвивати тренувальні вправи. Найскладнішим у процесі аудіювання є механізм логічного розуміння. У цьому випадку не потрібно багаторазове сприйняття і відтворення одного і того ж матеріалу. Повне розуміння мови на слух має здійснюватися цілісно при одноразовому сприйнятті. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити розуміння не окремих слів і фраз, а загального розуміння: про що йде мова, де і коли відбувається дія, хто його головні учасники, і націлити учнів на сприйняття тексту в цілому. Однак, таке розуміння можливе лише за наявності в учнів розвинених до автоматизму в процесі систематичної практики мовних навичок. При підборі матеріалу важливо враховувати, чи мають учні достатній словниковий запас для розуміння, і, можливо, адаптувати обраний текст відповідно до рівня знань учнів. З самого початку слід привчати до сприйняття мовлення в нормальному темпі і обов'язково використовувати можливість слухати усну мову у виконанні носіїв мови.

Аудіозапис в даний час є найпоширенішим засобом слухової наочності. Однак, не слід забувати про певну обмеженість аудіозапису, а саме - відсутності зовнішнього боку природної мови: міміки, жестів, рухів. Більш широкі можливості надають аудіовізуальні засоби: кіно, навчальне телебачення, відеозапис, які мають великі переваги в порівнянні з фонозапису, де відсутність зорової наочності заважають сприйняттю іноземної мови. Відеофільми, кінофрагменти, презентації використовуються з метою інтенсифікації навчального процесу і надання йому максимальної комунікативної спрямованості. Вони створюють додаткове мовне середовище і відтворюють мовну ситуацію звуковими і зоровими засобами. За короткий проміжок часу, відведений на перегляд відеосюжету або відеофрагменту, учень отримує великий обсяг інформації відразу по двох каналах: зорового і слухового. Зоровий ряд допомагає краще запам'ятати мовні структури, розширити вокабуляр і стимулює розвиток мовних навичок і навичок аудіювання.