Використання сучасних напрямів хореографії на заняттях з ритміки

Таблиця 2.3.

Узагальнення показників експериментальної і контрольної груп

Назва групи	Високий рівень		Середній рівень		Низький рівень
	Конст. експ.	Форм. експ.	Конст. експ.	Форм. експ.	Конст. експ.	Форм. експ.
Контрольна група	36,8%	21,1%	47,4%	47,4%	15,8%	31,5%
Експериментальна група	34,8%	43,5%	52,1%	47,8%	13,1%	8,7%

 

З таблиці 2.3. бачимо, що до проведення формувального експерименту в учнів експериментальної та контрольної груп був приблизно однаковий рівень розвитку хореографічних навичок, а вже після його завершення – помітне значне зростання рівня розвитку хореографічних навичок через використання сучасного танцю в експериментальній групі і майже без змін у контрольній. Одержані результати показали, що на початку експерименту у 8 дітей, що складає 34,8% експериментальної групи рівень розвитку хореографічних навичок знаходився на низькому рівні, проте по його закінченню таких учнів залишилося всього 2, що становить 8,7%. При цьому кількість вихованців з високим рівнем збільшилась з 13,1% до 43,5%.

Зіставлення вихідних і кінцевих результатів в експериментальній і контрольній групах переконує в ефективності застосування даної методики сучасного танцю, що суттєво впливає на розвиток хореографічних навичок у дітей молодшого шкільного віку.

Таким чином, загальне підвищення рівня розвитку хореографічних навичок в учнів через сучасний танець досягнуто завдяки таких умов: врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного вихованця у процесі вивчення елементів сучасного танцю; організація самостійної і творчої діяльності; використання методів наочності, новизни, образності; дотримання вимог, які поставила перед педагогом-хореографом методика; підведення учнів до усвідомлення значення сучасного танцю для розвитку їх танцювальних здібностей.

Отже, завдяки чіткому дотриманню умов щодо використання сучасного танцю на заняттях з хореографії ми сприяємо розвитку хореографічних навичок в учнів молодшого шкільного віку.

 

2.2. Методичні рекомендації щодо проведення занять з сучасного танцю

 

Сучасний танець - це багатожанровий і естетично різноплановий феномен. До сучасного танцю в даний час відносяться всі напрямки хореографії, які зʼявилися в XX столітті. В даний час існує п'ять основних систем танцю зі своєю естетикою, школою і технікою виконання: класичний, народний, модерн-джаз, модерн і постмодерністський танці. Це ті системи, які мають свою історію, свій естетичний модуль, свою техніку, свою методику підготовки виконавців, свою мову рухів. Одночасно існують і розвиваються стилі танцю, до них можна віднести: бальний, степ, фламенко, побутові танці. Ці напрями мають свою лексику, свою історію, але не мають естетичної школи виховання виконавців. [19, c. 34]

До основних принципів техніки сучасного танцю відноситься:

1. Використання пози «колапс».
2. Пересування виконавця в просторі по горизонталі і вертикалі.
3. Ізольовані рухи різних частин тіла.

4. Поліметрія танцю.

5. Використання ритмічно складних і синкопованих рухів.

6. Комбінування музики і танцю.

7. Індивідуальні імпровізації в загальному танці.

Основне завдання педагога на першому етапі навчання домогтися достатньої свободи у триманні хребта, навчання навичкам розподіляти напругу.

Для початку викладач сучасного танцю, повинен визначитися, чий стиль йому близький. В уроці сучасного танцю немає певної послідовності вправ, як існує в класичному танці. Багато педагогів, вивчивши базові техніки, створюють власну систему викладання, об'єднуючу декілька технік. В американській та західноєвропейській системі хореографічної освіти не існує єдиної методики. Кожен педагог є самостійною творчою особистістю і має право на пошук своїх педагогічних прийомів і методів. (Додаток Ж)

Основні розділи уроку сучасного танцю:

1. Розігрів(5-7 хвилин)- основне завдання привести в робочий стан м'язи. Можливі варіанти розігріву - біля станка, на середині, в партері. Але основне завдання - послідовний розігрів, де б, не знаходився виконавець: стопи, ахіллесове сухожилля, колінний суглоб і підколінні зв'язки, тазостегновий суглоб і м'язи паху, м'язи спини і торсу. У розігріві в основному використовуються рухи з розігрівом ніг, в чистому і варіаційному вигляді, а також рухи запозичені з інших технік. Немає чітких правил виконання розігріву, але він повинен бути насичений п'ятьма - десятьма вправами на різні групи м'язів, все залежить від рівня підготовки учнів. Для розігріву використовується ритмічна музика свінгового характеру розміру 2/4, однак можлива і повільна музика на 4/4, особливо при виконанні нахилів, спіралей торсу.

2. Ізоляція та координація (10 хвилин). Ізоляції, як правило, піддаються всі центри зверху вниз, від голови до ніг. Спочатку всі рухи вивчаються в чистому вигляді, причому можливе виконання двома способами: повільне стискування і розширення або різко досягти максимального положення. Але в тому й іншому випадку центр, наведений в рух, повинен досягати свого вкрай можливого положення. Другий етап навчання: з'єднання рухів одного центру в найпростіші комбінації: хрест, квадрат, коло, півколо. Наступний етап - з'єднання в більш складні геометричні комбінації, більш складні ритмічні структури. І, нарешті, останній етап - з'єднання рухів декількох центрів, тобто координація. Основне завдання педагога під час вивчення рухів ізольованих центрів - стежити за тим, щоб рухи були дійсно ізольованими, щоб під час руху одного центру, не рухався інший. Це, на перший погляд, просте завдання викликає труднощі, так як анатомічно всі центри тісно пов'язані. Координація присутня у всіх розділах уроку, скрізь, де необхідно з'єднати рухи двох або більше центрів в одній комбінації. Перший етап навчання - координація ізольованих центрів. Координуються два, три, чотири центри в одночасному паралельному русі. Потім ця координація ускладнюється рухом в опозицію, введенням складних ритмічних малюнків. І, нарешті, останній етап координація декількох центрів під час пересування. Процес вивчення координації будується від простого до складного. Для «ізоляції» підходить швидка, ритмічна музика з чітким акцентом на першу долю. Головне в музичному матеріалі - проста мелодія і постійний ритм, не ускладнений модуляціями або ритмічними фігурами. Можливе використання тільки ударних інструментів. На першому етапі навчання бажано використовувати в музичному супроводі парні ритми 2/4, 4/4, 6/8 і т.д. Потім можна переходити до поліритмії більш складного рівня непарні рівні 5/4, 7/8, 9/8. Вправи на поліритмію тісно пов'язані з координацією, але завдання ускладнюється, оскільки необхідно поєднувати не тільки рухи двох і більше центрів, але і різні ритмічні малюнки і розміри.

3. Партер (10 хвилин). Сучасний танець використовує сценічний простір не тільки по вертикалі, але й по горизонталі. Рух виконавця на підлозі - істотна частина хореографії. В уроці цей розділ несе дуже важливі функції:

• у партері може відбуватися розігрів;

• у партері можуть бути вправи на ізоляцію;

• у партері можуть виконуватися вправи - stretch характеру;

• у партері дуже ефективні вправи для розвитку рухливості хребта;

• перехід з однієї позиції в іншу, створення ланцюжків на зміну рівня, додатковий тренаж на координацію й орієнтацію в просторі.

4. Adagio(20 хвилин). Вадим Нікітін розглядає завдання adagio в уроці, як три основні цілі комбінацій на adagio:

• відпрацювання стійкості та розвиток висоти підйому ноги;

• відпрацювання обертання в позах;

• відпрацювання просторового розташування.

У розділі «adagio» в основному використовуються музичні розміри 4/4 або ѕ, можливі більш складні розміри, але тоді комбінації повинні бути «не квадратними».

У такій послідовності розглядаються і комбінації:

• комбінація з використанням нахилів, спіралей торсу, contractionіrelease з одночасним підйомом «робочої» ноги на 90° і вище;

• комбінації з використанням tourlent та інших видів партерних турів, fouetteentournant і pirouettes;

• комбінація з використанням різних ракурсів, зміною рівня, переміщенням по простору класу.

При вивченні комбінації на початковому етапі музичний супровід має бути з простим мелодійним малюнком і стійким ритмом. В подальшому може використовуватися більш складна музика різних стилів: поп - музика, джазова музика, симфоджаз, рок - музика, музичний матеріал з мюзиклів і музичних фільмів.

5. Пересування(20 хвилин). (Cross) кроки, стрибки, обертання - це заключначастина уроку. Її мета - розвинути танцювальність, відчуття стилю, координацію. Cross - найбільш імпровізаційна частина уроку, кожен педагог задає ті кроки, обертання і стрибки, які вважає необхідними. Ця частина уроку схожа до allegro уроку класичного танцю, проте необхідно відзначити, що сучасний танець дуже обережно ставиться до стрибків, особливо «великих». Техніка стрибка і обертання з невеликими змінами повністю запозичена з класичного танцю. Тому в основному педагоги використовують комбінації кроків, обертань, і в меншій мірі стрибків. Cross зазвичай виконується по діагоналях класу або по колу. В залежності від завдань уроку, Cross може бути в різних манерах і стилях сучасного танцю, наприклад, з використанням кроків фольклорного характеру, тобто афротанцю, використовуються кроки і обертання латиноамериканського танцю, можливі кросові комбінації з елементами, запозиченими з танцю модерн, тобто з використанням падінь, перекатів по підлозі і т.д. Але при всіх видах комбінацій бажано витримувати один стиль і манеру руху.У розділі «cross» вибір музики залежить від завдань і запропонованих комбінацій. Кроки афротанцю бажано виконувати під ударні інструменти, причому ритм музичного супроводу залежить від типу кроку.

6. Комбінація (20 хвилин). Останнім розділом уроку модерн-джаз танцю є танцювальна комбінація. Зазвичай комбінація вивчається протягом 3 - 4 уроків, шліфується і відпрацьовується. Природно, на першому етапі навчання комбінації повинні бути досить прості для засвоєння, їх тривалість не повинна перевищувати 32 або 64 такти, потім, удосконалюючи і ускладнюючи, педагог повинен створювати розгорнуті танцювальні комбінації. Основна відмінність комбінації від постановочного номеру в тому, що в ній немає жодної ідеї, крім технічного вдосконалення. Комбінація може виконуватися під будь-яку «квадратну» музику і не вимагає спеціально підібраного музичного матеріалу. На жаль, в даний час дуже багато балетмейстерів, особливо в аматорських колективах, виносять на сцену хореографічні номери, які нагадують комбінацію - набір рухів, без думки і розвитку.

В кінці кожного уроку необхідно мати декілька хвилин для відновлення дихання і декількох вправ на розслаблення. Курс занять сучасним танцем раціонально розділити на три етапи: підготовчий, базовий і професійний. Рівень курсу залежить від можливостей учнів.

Підготовчий рівень: вивчаються основні положення, рівні модерн-джаз танцю, основні рухи, кроки, стрибки. У розділі «Комбінація» вивчаються комбінації на 32 і 64 такти, що включають рухи ізольованих центрів, кроки, зміну рівнів і т.д.

Базовий рівень: вводяться нові технічні поняття в кожному розділі уроку, в розділі «Комбінація» вивчаються комбінації з переміщенням у просторі, з використанням зміни рівнів, різних способів обертання і стрибків.

Професійний рівень: цей третій рівень, призначений для професійних виконавців, які володіють не тільки основами модерн-джаз танцю, але і технікою класичного і народно-сценічного танцю. Вправи виконуються за тими ж розділами, але з поліцентрією, поліритмією, з координацією всіх центрів. Більш складними стають стрибки і обертання. Час для розігріву максимально скорочується.

Отже, під час організації та проведення хореографічних занять з сучасного танцю слід дотримуватися наступних методичних вимог:

- постановка перед кожним  заняттям навчальних, виховних, розвиваючих  та оздоровчих завдань;

- добір змісту заняття  відповідно його тематиці, меті  й завданням;

- використання різнохарактерного, образного музичного матеріалу, що відповідає завданням певної  частини заняття;

- повторення попереднього  й подача нового матеріалу  з обов'язковим його закріпленням  шляхом багаторазового, варіативного  використання;

- зміна видів діяльності, місця розташування дітей, оптимальне  дозування припустимого навантаження;