Ідеологія самодержавства та російська суспільна думка другої половини ХІХ ст

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2013 в 12:47, контрольная работа

Описание работы

Останнім часом активно проявляється бажання переглянути та переоцінити більшість подій у історії. Відбувається поступова ломка багатьох стереотипів, що склалися у радянський період. Іноді це призводить до переходу від одних крайнощів до інших, і об’єктивний аналіз перетворюється на погоню за модою. Але частіше бажання істориків , що звільнилися від контролю влади та посиленого ідеологічного тиску, знову звернулися до детального вивчення тих проблем, що вже ставали об’єктом вивчення раніше, дозволяє зробити їм нові і неочікувані висновки. Схожа ситуація відбувається і у відношенні до ідеологічної ситуації та суспільної думки періоду правління імператора Миколи І. Сьогодні вже мало кого влаштовує , звичайне для радянської доби розуміння уварівської доктрини як «над реакційної».

Содержание работы

Вступ
Офіційна ідеологія Росії часів правління імператора Миколи І, курс на укріплення самодержавства.
Причини пошуку нових відносин між державою та народом.
Офіційна ідеологія самодержавства графа С. С. Уварова.
Методи впровадження теорії «офіційної народності».
Висновки
Список джерел та літератури.

Файлы: 1 файл

КР Общественная мысль России.docx

— 53.70 Кб (Скачать файл)

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Кафедра російської історії

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Ідеологія самодержавства та російська  суспільна думка другої половини ХІХ ст.»

 

 

 

 

 

Виконала  студентка групи ІІ-10-1з:

                                                                                               Гончар Н. В.

                                                                    Перевірив кін доц.:

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2013

План роботи.

 

         Вступ

  1. Офіційна ідеологія Росії часів правління імператора Миколи І, курс на укріплення           самодержавства.
    1. Причини пошуку нових відносин між державою та народом.
    2. Офіційна ідеологія самодержавства графа С. С. Уварова.
    3. Методи впровадження теорії  «офіційної народності».

Висновки

Список джерел та літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Висунута  С. С. Уваровим на прикінці зо-х років ХІХ _т.. тріада «православ’я, самодержавство, народність» як офіційна ідеологія правління імператора Миколи І з одного боку та опозиційна йому суспільна думка, що виразилася у діяльності гуртків Веневітінова, Петрашевського, а згодом роботах Герцена, Огарьова, Белінського  - з іншого привертала і продовжує привертати увагу багатьох дослідників. Актуалізація цього питання у наш час у вітчизняній історіографії обумовлена рядом причин.

Останнім  часом активно проявляється бажання  переглянути та переоцінити більшість  подій у історії. Відбувається поступова  ломка багатьох стереотипів, що склалися у радянський період. Іноді це призводить до переходу від одних крайнощів  до інших, і об’єктивний аналіз перетворюється на погоню за модою. Але частіше бажання  істориків , що звільнилися від контролю влади та посиленого ідеологічного  тиску, знову звернулися до детального вивчення тих проблем, що вже ставали  об’єктом вивчення раніше, дозволяє зробити  їм  нові і неочікувані висновки. Схожа ситуація відбувається і у  відношенні до ідеологічної ситуації  та суспільної думки періоду правління  імператора Миколи І. Сьогодні вже мало кого влаштовує , звичайне для радянської доби розуміння уварівської доктрини як «над реакційної». Як показали останні дослідження, таке розуміння політики міністра народної просвіти, а також його поглядів видається дуже спрощеним.

У той же час у вітчизняній історичній науці все більше приділяється уваги  питанню взаємовідносин влади і  суспільства у Російській імперії. Політична концепція влади, що оформилася у другій четверті ХІХ _т.. , теоретично обґрунтовувала модель цих відносин.  Уряд намагався укріпити свої позиції  шляхом ідеологічного тиску на суспільство, за допомогою введення у суспільну  свідомість закладеного у доктрині комплексу ідеологем.

В основу ідеологічної системи Уварова була покладена ідея про протиставлення Росії Заходу. Слід відзначити, що сама проблема Росія – Захід у тому чи іншому варіанті існувала у Росії не одне сторіччя. «Русский народ есть не чисто европейский и не чисто азиатский народ. Россия есть целая часть света, огромный Востоко-Запад , она соединяет два мира. Ивсегда в русской душе боролись два начала , восточное и _т._ког.»- так визначив цю проблему відомий російський філософ Микола Бердяєв. Перші вирішальні спроби розставити у ній необхідні акценти приходиться на другу четверть ХІХ _т.. і багато у чому активізація цього процесу була обумовлена тим напрямком, який визначив для свого правління Микола І.

Проблема  Росія – Захід була основною і  у діяльності опозиційної до офіційній  ідеології суспільної думки. Але  у цих колах вона розглядалася зовсім під іншим кутом зору. Гарячі дискусії цього періоду далеко не вичерпали усіх поставлених питань, що актуалізувалися протягом усього ХІХ _т..  і , особливо, з новою силою  у останні його десятиліття. Можно сказати, що ця проблема була перенесена  і у ХХ _т.. ,з часом змінювалися лише акценти. Усі ці фактори у тому чи іншому ступені сприяли зростанню зацікавленості дослідників різного напрямку гуманітарних знань до проблеми витоків , генези ідеологічної доктрини миколаївського царювання та формування опозиційної суспільної думки того часу.

Оформлення  нового світогляду у Росії проходило  під впливом як зовнішніх (революція  у Франції, Бельгії), так і внутрішніх (повстання декабристів, польське повстання, періодичні повстання селян) факторів. Під впливом політичної , що визначилася  для влади 14 грудня 1825 року та економічної  кризи, що була пов’язана з розкладом  феодальної системи господарювання і переходу до капіталістичних відносин і офіційна влада і передові люди почали  розробляти напрямки розвитку Росії і обґрунтовувати їх з посиланнями  на тисячолітню історію російського  народу.

Метою даної  роботи є   порівняння програм  розвитку Росії , що були відображені  у офіційній ідеології розробленій  графом С. С. Уваровим 

Завданнями  роботи є: по-перше, розібрати причини, що спонукали передових , освічених  людей суспільства шукати нових  шляхів розвитку для Росії у другій четверті ХІХ _т.. ; по друге, розібрати  складові офіційно прийнятої та затвердженої ідеології розробленої графом С. С. Уваровим.

Для розуміння  суті ідеології графа Уварова перше на перше необхідно використати як джерело лист-звернення міністра народної просвітидо імператора, у якому викладаються основи затвердженої згодом імператором ідеології. Зрозуміти у повній мірі ідеї Уварова допомагають ряд статей, що були опубліковані у наукових журналах, зокрема таких авторів: Ю. Соловйов, Д. В. Ермашов, Ю. Сорокін, О. Ю. Мінаков. Методи реалізації новоствореної _т._кого_ет____дно описує у своїй статті С. В. Удалов.

 

 

1.Причини пошуку нових відносин між державою та народом.

ХІХ _т.. для Росії було часом  поглиблення кризи економічного і політичного ладу, що були засновані  на кріпосницькій системі господарювання. Зростання виробничих сил, що відбувалося  у феодальному суспільстві, вело до розкладання феодально-кріпосницьких  відносин та до розвитку нових капіталістичних  виробничих відносин.

Поява товарно-грошових відносин зумовила швидке зростання обміну, прискорила процес суспільного розподілу праці  і було одним з показників розкладання  усієї феодально-кріпосницької системи.

На середину ХІХ _т.. укріплення товарно-грошових відносин  і розкладання феодальних засад економічних відносин  відобразилося  на усіх напрямках кріпосницького господарства. Зростання зовнішньої і внутрішньої  торгівлі призвело до спеціалізації  окремих районів країни.

Сільське господарство , що мало першочергове значення для Росії було втягнуто до  капіталістичних відносин, що зовсім не означало відмови від кріпосницького способу господарювання. Зацікавлені  у виробництві хліба і сільськогосподарської  сировини на ринок, використовуючи свою феодальну власність  на землю  та право примусу  кріпосних , поміщики посилили експлуатацію, добиваючись  максимального отримання прибавочного продукту з праці кріпосних.

Зростання панської запашки шляхом зменшення селянських наділів, а також зростання кількості  робочих днів на панщині , згін селян  з землі призводили до утворення  штучного надлишку селянського населення , що не могли знайти застосування своєї  праці у сільському господарстві. Наслідком погоні поміщиків за доходами була вимога грошового оброку з селян. Все частіше практикувалося поміщиками відправлення селян до містаза заробітком.

Інтенсивна  експлуатація кріпосних селян поміщиками за рахунок збільшення панщини  і  постійного зростання грошового  оброку призводить до деградації  сільського господарства , масового збідніння  селян, низької врожайності, періодичного голоду , вимиранню цілих сіл від  голоду та епідемій.

Зростання капіталістичних  відносин у феодальному російському  суспільстві,  що спостерігалося у  першій половині ХІХ _т.. викликало переворот  і у промисловості, що призвів  до витіснення старої мануфактури капіталістичною  фабрикою , що була основана на використанні машинної праці.   Початок промислового перевороту у Росії характеризувався  розкладом кріпосницьких фори  господарювання  і розкладом маленького товарного виробництва , перетворенням маленьких виробників на «робітних» людей  у промисловості. Купецька мануфактура з найманою працею починає витісняти дворянсько-вотчинну і посессіонну мануфактури, що засновані на кріпосній праці. Зростає кількість вільнонайманих робітників і на 1825 рік вона становить 54 проценти від усіх фабричних робітників.

Витіснення  ручної праці, заміна патріархальних форм кустарного виробництва. Організацією фабричного виробництва у великих  масштабах призвело до зламу старих суспільних відносин .

 Назрівання  кризи феодально-кріпосницької системи  у Росії у 30-40-х роках ХІХ  _т.. проходило під впливом революційної  ситуації у Західній Європі. Революції  1830 та 1848 років, особливо остання,  результатом яких стала відміна  кріпосного права у сусідніх  з Росією країнах – Прусії та Угорщини, були сприйняті передовими російськими людьми як знак невідворотного падіння кріпосного права і у Росії .

Але консервативна  політика Миколи І не допускала проведення будь-яких реформ, що обмежували б владу  поміщика над кріпосним селянином. Введена ним система «благожелательной опеки», організація «государственной деревни» 1838-39 років насаджувалися  методами аракчеєвського порядку і призвели до селянських повстань у ряді губерній. Указ «об обязанных крестьянах» та реформа 1838 року показали небажання уряду вирішувати питання про відміну кріпосного права.

В умовах економічної  боротьби феодалізму з капіталізмом у російській державі передові , освічені люди тодішнього суспільства  викладали свої погляди на шляхи  розвитку імперії у майбутньому. Ці думки формували суспільну  думку Росії того часу і серед  них не було одностайності. Офіційною  теорією про розвиток Росії, на яку  спиралося самодержавство у часи правління імператора Миколи І стала  ідеологія графа С. С. Уварова. Суспільна думка на початковому етапі підтримувала офіційну ідеологію і зображала відносини правлячого класу поміщиків і народу як  патріархально-сімейні і розходилися лише питанні в приналежності російського народу до загальноєвропейської культури чи його самобутності. Але згодом усе частіше почали утворюватися гуртки, що не сприймали російську дійсність і критикували дії уряду.

Російська суспільна  думка перетерпіла значних змін у своєму розвитку і значно еволюціонувала у своїх вимогах до правлячих  кіл протягом відносно невеликого проміжку часу. 

 

2. Офіційна ідеологія самодержавства графа С. С. Уварова.

У тридцяті роки ХІХ століття офіційна ідеологія самодержавства була сформована графом Сергієм Семеновичем Уваровим, що на той час займав пост міністра народної просвіти. Його програма розвитку держави увібрала в себе усі спроби його попередників віднайти для Росії найбільш оптимальний і корисний напрямок розвитку. Такими попередниками графа Уварова були О. С. Шишков, М. М. Карамзін, М. Л. Магницький . Саме ці ідеологи і практики російського консерватизму в період його зародження почали розробку таких його основних для зрілого консервативної свідомості понять як «самодержавство», «православ’я», «народність». Але необхідно сказати, що окремі згадані категорії розроблялися кожним з них більш детально ніж інші. Так, у роботах О. С. Шишкова, таких як «Рассуждения о люви к Отечеству», «Рассуждения о старом и новом _т._к российского _т._к» міститься перш за все трактування поняття «народність» з православно- консервативних позицій, у «Зписке о _т._ког и новой России в ее политическом и гражданском отношениях» М. М. Карамзіна міститься концепція самодержавства як особливого самобутньо-російського типу влади, що тісно пов’язаний з православ’ям і Православною Церквою, у «Кратком опыте о народном воспитании» М. Л. Магницького сформульована консервативна програма, стержневою категорією якої є православ’я та самодержавство.

Шишков звертався до захисту  допетровського російського минулого, що як і пізніші слов’янофіли, явно ідеалізував і протиставляв сучасності. Забуття цього минулого , спроба замінити його новими  ідеалами закордонного походження, що перейняті із _т._кого_ет___, масонської і містичної літератури були з точки зору Шишкова надзвичайно небезпечними , оскільки це призводило до занепаду нації, її політичної залежності від західноєвропейських країн. Неприпустимість переймання західноєвропейських зразків і відмова від власних традицій , необхідність опори на власні традиції (мовні, релігійні, політичні, культурні, побутові)вивчення рідної мови, патріотизм, що включав культивування національної самосвідомості і відданість самодержавній монархії, боротьба з галоманією і космополітизмом-такі основні складові поняття «народність у православно-консервативному розумінні О. С. Шишкова.

У «записке о древній и новой России…» Карамзіна вперше у історії російської консервативної думки була сформульована оригінальна і складна за своїм змістом концепція самодержавства. З точки зору Карамзіна, самодержавство являло собою «умную политическую систему»(9), що пройшло довгу еволюцію і зіграло унікальну роль у історії Росії. Система виникла у результаті синтезу автохтонної політичної традиції «единовластия» (9) , що йшла від Київської Русі і деяких традицій татаро-монгольської ханської влади. Велику роль також зіграло свідоме копіювання політичних традицій Візантійської імперії.

Информация о работе Ідеологія самодержавства та російська суспільна думка другої половини ХІХ ст