Контрольна робота з курсу „Країнознавство Китаю”

Завдання для модульних  контрольних робіт

 з курсу „Країнознавство  Китаю”

1. Проаналізуйте процес становлення і основні риси держави Шан-Інь.
2. Охарактеризуйте соціально-політичний розвиток Китаю в період Чжоу.
3. Виникнення імперії Цінь. Поясніть ідеологічні основи, здобутки та причини занепаду імперії.
4. Охарактеризуйте процес формування основ китайської конфуціанської імперії в період Хань.
5. Охарактеризуйте основні риси держави і суспільства в період правління династії Тан і Сун.
6. Дайте характеристику соціально-політичного становища Китаю за часів династії Юань.
7. Китай при династії Мін та процес завоювання Китаю маньчжурами.
8. Визначте причини і результати першої і другої „опіумних” війн.
9. Визначте причини, основні етапи та результати Сіньхайської революції 1911-13 рр.
10. Охарактеризуйте процес затвердження влади Гоміньдану та боротьби за об’єднання країни (Національна революція 1925-1927 рр.).
11. Охарактеризуйте розвиток Китаю в період „Нанкінського десятиліття”.
12. Охарактеризуйте становище Китаю в роки національно-визвольної війни проти японських загарбників та громадянської війни.
13. Розкрийте зміст політики „трьох червоних прапорів”.
14. Розкрийте зміст та результати політики «культурної революції».
15. Охарактеризуйте програму, процес та результати модернізації Китаю після 1978 р. 
    Питання № 4

Державно-політичний устрій країни:

• Форма правління.
• Орган верховної законодавчої влади
• Органи виконавчої влади
• Чинна конституція
• Провідні політичні партії.
• Чинний голова держави.

Китай - республіка. КНР  утворилась  у результаті перемоги народної революції 1 жовтня 1949 р. В країні діє Конституція КНР від 4 грудня 1982 р.з останніми змінами від 1993 і 1999 і 2004 рр.

Вищим органом державної влади є Всекитайські Збори народних представників (ВЗНП). ВЗНП обирають голову КНР та його заступника. Термін повноважень голови та його заступників - 5 років, вони можуть переобиратися на наступний термін не більше 2-х разів поспіль. Голова КНР представляє державу у внутрішніх та зовнішніх справах, за його рекомендацією ВЗНП затверджують кандидатуру прем'єра Державної ради (уряду), за рекомендацією прем'єра затверджують заступників прем'єра, членів Держради, міністрів, голів комітетів, головного ревізора і відповідального секретаря Держради. Збройними силами країни керує Центральна військова рада.

Голова КНР - Сі ЦЗІНЬПІН (Xi Zinping), обраний 14 березня 2013 р.

Законодавча влада належить ВЗНП, які складаються з депутатів, обраних від провінцій, автономних районів, міст центрального підпорядкування і збройних сил. Вибори депутатів ВЗНП проводяться під керівництвом Постійного комітету ВЗНП. Срок повновадень ВЗНП - 5 років. В переривах між сесіями ВЗНП іх постійнодіючим органом є Постійний комітет, який складається з голови, його заступників, начальника секретаріату і членів. Срок повноважень Постійного комітету - 5 років. Нинішні ВЗНП дванадцятого скликання, кількість депутатів - 2195. Перша сесія дванадцятого скликання розпочала роботу 5 березня 2013 р. Голова Постійного комітету - Чжан ДЕЦЗЯН (Zhang Dejiang), обраний 14 березня 2013 р.

Виконавча влада належить Державній раді,  яка є відповідальною перед ВЗНП та їх Постійним комітетом і їм підзвітна.  До складу Держради входять Прем'єр, заступники Прем'єра, члени Держради, глави міністерств і державних комітетів, Головний ревізор, Відповідальний секретар. З прем'єра,  заступників  прем'єра,  членів  Державної ради і начальника секретаріату утворюється Постійний комітет Державної ради. Прем'єр, заступники прем'єра, голови  комітетів  не  можуть  призначатися  на ці посади більш ніж на два терміни поспіль.  Термін повноважень Держради кожного скликання - 5 років. Уряд сформований 16 березня 2013 р. Прем'єр Держради - Лі КЕЦЯН (Li Keqiang). Призначений 15 березня 2013 р.

Політичні партії

Комуністична партія Китаю - КПК (Zhongguo gongchang dang).  Заснована 1 липня 1921 р. Налічує біля 78 млн. членів. Керівні органи:  ЦК у складі 198 членів і 158 кандидатів в члени ЦК, Політбюро ЦК у складі 25 осіб.  (24 члени і 1 кандидат), Постійний  комітет  Політбюро  ЦК у складі 9 членів і Секретаріат ЦК. Генеральний  секретар  ЦК  КПК  - Сі Цзіньпін (Xi Zinping). Друковані органи - газета "Женьмінь жібао" (Renmin ribao), теоретичний журнал "Цюші" (Qiushi).

КНР  є ще ряд політичних організацій:

Асоціація  демократичного  національного  будівництва Китаю(China Democratic National Construction Association). Заснована в 1945 р. Налічує 70 тис.членів. Голова- ЧЖЕН СИВЕЙ (Chenq Siwei).

Асоціація  сприяння розвиткові демократії Китаю (China Association for Promoting Democracy). Заснована у 1945 р. Об"єднує представників культури, діячів літератури і викладачів. Голова - СЮЙ ЦЗЯЛУ (Xu Jialu).

Демократична  ліга Китаю (China Democratic League).  Заснована у1941 р.  До 1944 р. - Ліга  демократичних  політичних організацій. У 1947 р. була розпущена, на початку 1948 р. - відновлена. Налічує понад 131 тис.членів, в основному представників культури,науки і освіти. Голова - ДІН ШІСУНЬ (Dinq Shisun).  
Селянсько-робітнича демократична партія Китаю (China Peasants' and Workers' Democratic Party). Заснована у 1947 р. Налічує 65 тис. членів, в основному представників охорони здоров"я і медицини. Голова - ЦЗЯН ЧЖЕНХУА (Jianq Zhenqhua).

Ліга  демократичної  автономії  Тайваню (Taiwan  Democratic  Self -Government League). Заснована у 1947 р. Голова -  ЧЖАН КЕХУЕЙ (Zhanq Kehui).

Народна  політична  консультативна  рада  Китаю  - НПКРК (Zhongguo renmin zhengzhi xieshang huiyi). Орган Єдиного народно-демократичного фронту,  який об'єднав у 1949 р.  КПК, різні демократичні партії, громадські організації, представників різних національностей, а також китайців,  які проживають за кордоном.  Наділений консультативними функціями.  В ході "культурної революції" не діяв. Постійні органи: Всекитайський  комітет  НПКРК  у складі  2 093  чол.  (березень  1994  р.), Постійний  комітет Всекитайського комітету і бюро Всекитайського комітету  НПКРК.  Голова  Всекитайського  комітету НПКРК - ЦЗЯ ЦІНЛІНЬ (Jia Qinglin). Відповідальний секретар - ЦЯНЬ ЮНЛУ (Qian Jonqlu).

Революційний комітет Гоміньдану (Revolutionary Committee of the Chinese Kuomintang). Заснований у 1948 р. Голова - ХЕ ЛУЛІ (He Luli).

зюсань сює ше (Jiusan xueshe; Товариство 3 вересня). Засновано у 1946 р. Налічує понад 68 тис. членів. Голова - У ЦЗЕПІН (Wu Jiepinq).

Чжунго  чжігун  дан (Zhongguo  Zhigong  dang; Китайська партія справедливості). Заснована у 1925 р. Реорганізована в 1947р. Голова- ЛО ХАОЦАЙ (Luo Haocai). 

 

1. Проаналізуйте процес становлення і основні риси держави Шан-Інь

Держава Шан (Інь)

Перший період – Шан (Інь) – продовжувався  з XVІІІ до XІІ ст. до н.е.

Держава Шан (Інь). Згідно з китайськими легендами ви-никнення держави в Китаї пов’язане з підкоренням у XVІІІ ст. до н.е. племені Ся племенем Шан. Чен Тан, який очолював у той час плем’я Шан, став засновником династії , що одержала назву Шан. Пізніше, після падіння династії Шан, її, а також державу стали позначати ієрогліфом “інь”. Тому перший пе-ріод в історії китайської держави має дві назви: Шан і Інь. Чен Тан став першим китайським царем (ваном).

Таким чином, особливістю виникнення держави в Китаї є те, що процес переходу від первіснообщинного  ладу до кла-сового суспільства був активізований підкоренням одного народу іншим. Органи первіснообщинного ладу не були при-стосовані для управління завойованим народом. Для цього швидко створюється державний апарат і завершується пере-ворот у соціальних відносинах.

Суспільний лад. Іньське суспільство і держава були ра-бовласницькими. Панівний клас складався із світської рабо-власницької аристократії, жрецької рабовласницької знаті і рабовласницької аристократії підкорених племен. Залежно від наближення до царя і займаної посади світській аристократії присвоювались титули, що давали певні привілеї. Соціальне положення визначалось також земельними володіннями і наявністю рабів. Рабами володіли як приватні особи, так і держава. Джерелами рабства були: захоплення полонених на війні, продаж у рабство за борги, обернення в рабство за деякі злочини. Раби не могли мати ні сім’ї, ні майна. Значну части-ну населення складали вільні общинники. Усі общинні землі поділялись на категорії: “громадське поле” і “приватні поля”. Громадське поле оброблялося всією общиною, а врожай на-правлявся царю. Приватні поля знаходились в індивідуаль-ному користуванні кожної сім’ї. Але вони не були у власності осіб, які їх обробляли. Земля вважалася державною власністю і знаходилась у розпорядженні царів. У приватній власності в цей період знаходились раби, будинки, знаряддя праці .

Державний лад. Державний лад на ранньому етапі збері-гає пережитки родоплемінної військової демократії. У подальшому спостерігається монополізація царем всієї влади.

Цар був найбільшим рабовласником, верховним військовим вождем, верховним  суддею і керівником релігії. Особа  царя обожнювалась. Він очолював державний  апарат, на вищі посади в якому призначав  своїх близьких родичів. Усі інші посади займали професійні чиновники – писарі, збирачі податків, судді та ін.

Посадові особи поділялись на три  основні категорії:

вищі цивільні чиновники;

військові чиновники;

різні радники.

Існували збройні сили, тюрми.

У XІІ ст. до н.е. в державі загострюються  внутрішні про-тиріччя. У цей же час плем’я Чжоу розширює свої володіння. Під його керівництвом об’єднується ряд племен для боротьби проти Іньської держави. У 1076 р. до н.е. племена Чжоу пе-ремогли Іньську армію та утворили нове царство.

2.Охарактеризуйте соціально-політичний розвиток Китаю в період Чжоу.

Держава Чжоу

Період правління династії Чжоу поділяється на три час-тини: період Західного Чжоу (1122 – 742 рр. до н.е.); Східного Чжоу (770 – 403 рр. до н.е.); період “воюючих царств” (403 – 221 рр. до н.е.)

Період Західного Чжоу характеризується збільшенням кількості рабів, розвитком великого землеволодіння. Зміцню-ється рабовласницька держава, ускладнюється її структура.

Суспільний лад. Панівне становище в суспільстві займа-ла рабовласницька аристократія, до якої належала чжоуська спадкова знать, чжоуська військова знать і частина іньської рабовласницької аристократії, що вціліла після підкорення.

Власником землі, як і раніше, був  цар. Розвивається велике землеволодіння рабовласницької аристократії. Рабовласницька знать вільно розпоряджалася своїми володіннями і згідно з наявними даними землю можна було відчуджувати, здавати в оренду, заставляти. У цей період з’являється тенденція до перетворення володінь у приватну земельну власність, хоча формально у володінні землею зберігається залежність від волі царя. Пізніше, з послабленням влади чжоуських ца-рів, відбувається перетворення права великих рабовласників на володіння землею у право власності на землю.

Велику роль у період Західного  Чжоу продовжувало ві-дігравати общинне  землекористування.

Найприниженіше становище займали  раби. Рабська праця широко застосовувалась  у різних галузях господарства.

Збільшилась кількість приватних  рабів.

Державний лад. Верховна влада знаходилась у руках спадкового царя (вана). У царстві Чжоу існувала палацова система управління: палацові службовці були одночасно і поса-довими особами.

Державний апарат складався із наближених особистих слуг вана, а інколи і  довірених рабів. Вони ставали держав-ними чиновниками. Вищий чиновник сян  очолював увесь державний апарат, який складався із великої кількості чинов-ників. 
Армія не була повністю професійною. Вона складалась із двох частин: невеликих постійних загонів і ополчення, що збиралось під час війни.

Централізованої держави протягом усього періоду Чжоу не існувало. Тому в безпосередньому управлінні вана знаходилась лише столична область.

Уся інша територія країни управлялась  володільними князями-чжухоу. У цей  період остаточно встановлюється створена ще в епоху Інь ієрархічна система  князівських титу-лів, що складалась з п’яти категорій: гун, хоу, бо, цзи, нань. Правителі одержували свою територію із рук чжоуського ца-ря і зобов’язані були в певні строки з’являтися в палаці. Це підкреслювало їх залежність від царя.

Територія князівства поділялась на більш дрібні адмініс-тративні одиниці, що склались на базі попереднього родо-племінного ділення. Найнижчою адміністративно-територіальною одиницею була сільська община.

У ІX ст. до н.е. послаблюються зв’язки  центральної вла-ди з правителями  залежних царств. Країна розпадається на ряд самостійних держав. Чжоуські царі перетворились на правителів невеликого володіння – Східного Чжоу.

У період Східного Чжоу відбуваються великі зміни в економічному і  політичному житті країни. Розвиток ремесла і торгівлі призводить до підвищення в суспільному житті ролі купців. Відбувається занепад спадкового землеволодіння ро-дової аристократії і посилення приватної власності рабовлас-ників на землю. Втрачені спадковою знаттю землі переходять до воєначальників, купців.

В період “воюючих царств” відбувається подальший розвиток великого землеволодіння. Одночасно руйнується общинне землеволодіння, вводиться земельний податок. Те-пер замість праці на “громадському полі” землероби повинні були платити податок зі своєї землі.

З часу знищення монархії Західного Чжоу по суті єдиної держави не існувало. Багаточисельні держави вели між собою постійні війни, в результаті яких відбувалося захоплення більш слабких держав.

У ІV ст. до н.е. посилюється царство  Цінь, яке перемагає інші царства  і в ІІІ ст. до н.е. засновує нове Цінське царство.

3.Виникнення імперії Цінь. Поясніть ідеологічні основи, здобутки та причини занепаду імперії.