Розпал ери "Золотого Віку Піратства"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ і НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВміськРАДИ

(київськА міська державнА адміністраціЯ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК  УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ  НАУК) 

відділення історії та географії

секція всесвітня історія

базова дисципліна історія України

 

РОЗПАЛ ЕРИ “ЗОЛОТОГО ВІКУ ПІРАТСТВА”

 

РОБОТУ ВИКОНАЛИ:

 

статус у МАН – слухач

прізвище, ім’я, по батькові

Абазі Альберт

повна дата народження

28 грудня 1998 р.

учень 9 класу

гімназія № 136 м. Києва

Дніпровський район

домашня адреса

м. Київ, вул Ентузіастів, 21/1, кв.23

контактні телефони

дом. (044) 295-76-40,

науковий керівник

_____________

педагогічний керівник

Тарасюк Тамара Дмитрівна

гімназія № 136 м. Києва

вчитель історії

тел. (044) 295–07–66

 

КИЇВ – 2013

 

 

 

 

 

 

 

 

	ЗМІСТ	Стор.
ВСТУП.………………………………………………………………….........		3
РОЗДІЛ 1.   ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ.……………………….......		5
РОЗДІЛ 2.   РОЗПАЛ “ЗОЛОТОЇ” ЕРИ ПІРАТСТВА...…….................		8   8
2.1.	Зачатки виникнення інтенсивного розбою на морських територіях………………................................................................
2.2.	Деталі спалаху піратства у XVII-ому столітті.............................................................................................	9
2.3.	Занепад піратства у XVIII-ому столітті…………............................................................................	10
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА..................................   ВИСНОВКИ…………………………………………………………….......		12   23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………......		25
ДОДАТКИ………………………………………………………………......		26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Посилена увага до «Золотого Віку Піратства» була відображена у працях Джона Метьюза [1] та Олександра Ексквемеліна [2]. Плоди їхніх старань опубліковані офіційно й продаються великими тиражами. Особлива активність у розгляді цих праць помічається серед шанувальників даного періоду історії [3, 4, 5, 6, 7, 8]. Вивченню тих часів історики усього світу приділяли багато уваги, проте зосереджували свої дослідження на проблемах, пов’язаних з піратством сьогодення та акцентували власну увагу на засобах ліквідації вогнищ розбійництва. Тому дослідження з теми «Розпал ери Золотого Віку Піратства» є актуальним як крок до чіткого встановлення хронології подій того часу, детальний розгляд біографій славетних розбійників та висунення пропозицій, відносно ліквідації вогнищ сьогоденного розбою.

Мета дослідження – систематизація й узагальнення знань про піратські безчинства XVII-XVIII-го століть, встановлення хронології подій, що тоді відбувались, детальний розгляд біографій головних осіб, що посіли визначне місце на сторінках історії завдяки їх діянням у той період.

Мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

1. встановлення хронології подій ери «Золотого Віку Піратства»;
2. виведення чіткої картини подій, котра дала б відносно стійке поняття щодо біографій відомих піратів.

В перспективі плануємо:

1. на основі проведеного дослідження вивести остаточну картину подій XVII-XVIII-го століття;
2. на основі проведеного дослідження висунути власну теорію боротьби із залишками піратства у наші часи.

Об’єкт дослідження – історичні реалії подій ери «Золотого Віку Піратства».

Предмет дослідження – детальний розгляд подій ери «Золотого Віку Піратства» та біографій відомих піратів тих часів.

Методи дослідження. Для розкриття теми наукової роботи було використано такі методи:

• метод синтезу застосовано для визначення чіткої картини перебігу подій періоду XVII-XVIII-го століття;
• метод індукції використаний для зібрання в одне ціле матеріалів, відносно біографії cлаветних піратів тих часів;
• хронологічний метод використано для відтворення подій середини-кінця XVII-го століття у часовій (хронологічній) послідовності.

Наукова новизна роботи – особисто автором була запропонована хронологічна таблиця, що дає змогу встановити більш-менш чіткі рамки перебігу подій середин XVII-XVIII-их, та порівняльна таблиця, завдяки якій ми можемо виділити відмінності у певних критеріях біографії відомих флібустьєів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані під час написання рефератів з таких дисциплін, як Всесвітня історія та Географія.

Структура наукової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, експериментальної частини, висновків, списку використаних джерел. Вступ налічує дві сторінки, перший розділ розгорнений на дві з половиною сторінки, другий розділ – на чотири з половиною сторінки. Експериментальна частина викладена у обсязі одинадцяти сторінок. Висновки розміщені на півтори сторінки, список використаних джерел нараховує дев’ять позицій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ

 

У процесі проведення наукового дослідження було використано різні джерела, що містять цікаву інформацію щодо початку “Золотої” ери піратства, а саме про оснащення, тактику ведення бою, зброю, котра використовувалася найчастіше серед розбійників, тощо. Серед джерел, котрі мають значення для вивчення цієї теми, особливе місце належить книгам Д. Метьюза «Пірати та їхні скарби» [1] та О. Ексквемеліна “Пірати Америки” [2].

Матеріал, поданий у книзі Д. Метьюза «Пірати та їхні скарби» [1], описує зброї, яка користувалася найбільшою популярністю серед флібустьєрів, одягу, котрий вони носили, кораблів, що захоплювали з характеристикою кожного типу судна. У цій праці також згадано про прапори, що їх пірати піднімали на головну щоглу при атаці, жахаючи цим суперника. Метьюзом подана версія походження піратського прапора «Веселий Роджер», що була згадана при написанні роботи. Автором був наведений зразок доволі поширеної серед бандитів тактики ведення морського бою розбійниками. У кінці книги ним же була наведена хронологія подій, пов’язаних з піратством, котра бере початок від самого зародження морського розбійництва й завершується сьогоденням.

Книга О. Ексквемеліна «Пірати Америки» [2] у свій час була названа «біблією літератури про піратів» і сам її зміст цьому непорушний доказ. У ній автор торкається усіх тонкощів «ремесла під чорним прапором», описуючи ці події із вражаючою побутовістю. Складається враження, що Ексквемелін був безпосереднім участником ситуацій, які сам же зобразив. Тому історики, намагаючись з’ясувати причину такого стилю написання, схилилися до версії, що висуває автором книги уродженця Голландії (цією мовою книга написана та вперше видана у 1678-ому році), «мандруючого письменника» Хендріка Смекса. У роботі О. Ексквемеліна описані події, які відбувалися у проміжок з кінця 60-х до початку 70-х років XVII-го століття, що й дало поштовх на працю істориків саме у напрямку вищезгаданої версії. Загалом ця книга - чудовий репортаж, бо уся її суть полягає у поданні читачеві максимальної кількості інформації про хід подій у піратському світі і про ту обстановку, в якій ці події перебігають. Повідомлення про бойові операції піратів чіткі і зрозумілі. Їхні звичаї, їхнє повсякденне життя описані з вичерпною повнотою, і при цьому приведене точне і рельєфне уявлення читачу про розбійницький побут. На основі цих фактів, праця данного письменника була використана при написанні роботи, як достовірний історичний документ.

При складенні загальної біографії Генрі Моргана було використано праці В. Потапова «Морган, Генри» [4] та роботу, викладену на форумі сайту Сундук Пирата “Известные пираты” [3]. Праця О. Ексквемеліна «Пірати Америки» [2] також відіграла важливу роль у зібранні матеріалу, відносно біографії Моргана.

Основа наукового дослідження спирається на матеріал, розміщенний на порталі ALLS.IN.UA має назву «Карибська вольниця» [5]. Саме він допоміг розмістити зібранну інформацію логічно та послідовно.

Використаний матеріал, в якому подана загальна біографія Едварда Тіча, знаходиться на інформаційному порталі «100 видатних людей, подій та інше» та має назву «Едвард Тіч» [6]. Додатковим джерелом інформації з цього приводу стало дослідження Д. Метьюза «Пірати та їхні скарби» [1].

Матеріал, що загально описує біографію Бартолом’ю Робертса, спирається на статтю, розміщену на інформаційному порталі «Всеобщая история пиратов» та має назву «Бартоломью Робертс» [7]. Книга Д. Метьюза «Пірати та їхні скарби» допомогла скомпонувати та доповнити інформацію з цього приводу [1].

Під час проведення дослідження також був використаний матеріал, що розміщений на сайті «Мир фантазий» та має назву «Пираты 1660-1730» [8].

Отже, проаналізувавши літературу з теми, зроблено такі  висновки:

Розпал “Золотого Віку Піратства”, згідно з інформації, поданій у вищеописаних джерелах, датується 1660-тими роками XVII-го століття. Головною причиною заохочення піратства у ті часи стала війна головних держав світу (а саме – Англії, Іспанії, Франції, Голландії та ін.) між собою за колоніальний розподіл земель – пізніше піратство на морських територіях вийшло з-під контролю цих країн і стало спільною проблемою для останніх, оскільки збитки, завдані піратськими набігами на торговельні судна були величезними. За цією ж інформацією з матеріалів, викладених в зазначених вище джерелах, маємо змогу детальніше розібратися у долях таких відомих піратів, як Генрі Морган, Едвард Тіч, Бартолом’ю Робертс. З поданих вище джерел також можемо дійти висновку, що ера “Золотого Віку Піратства” завершилася близько 1730-го року XVIII століття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

РОЗПАЛ “ЗОЛОТОЇ” ЕРИ ПІРАТСТВА

 

 

2.1. Зачатки виникнення інтенсивного розбою на морських територіях.

Коли ми думаємо про піратів, то зазвичай наша уява малює тих, хто орудував в Карибському морі і на американському східному узбережжі приблизно в 1700-их роках. Фактично, піратство зародилося набагато раніше цього періоду часу. Деякі міста в Середземномор'ї належали розбійникам ще до тих часів, як Помпей захопив та приєднав їх до Римської імперії. Пірати здійснювали атаки на судна та набіги на міста в Середньовіччі, в час розквіту Ренесансу на територіях від Балтійського моря до Середземного, а корсари з берберійських островів доставляли чимало клопоту і в XIX-му сторіччі. Під час війн, європейські дослідники зіткнулися в Африці, Індійському і Тихому океанах з новими видами піратства. Конкуренція між європейськими державами за володіння заокеанськими колоніями сприяла розквіту флібустьєрства, часто заохочуваного самими же європейськими дворами. Розбійників, що ходили під протекцією влади певної країни, називали каперами. Капери були такими ж піратами, як і усі інші. Їх відмінність полягала у каперських свідоцтвах, що вони отримували від урядів різних держав, як документ про легальний напад на кораблі ворожої країни. Цих людей вважали національними героями, хоча напади капери скоювали також і на кораблі тої держави, котру вони представляли. Оскільки поширення іспанської експансії в Карибському морі тривало в XVII-му сторіччі, то і більш організовану форму піратство прийняло саме тоді. Флотилії розбійників здійснювали набіги на іспаномовні прибережні містечка, трохи пізніше − на великі міста, що мали високий державний статус. Дії флібустьєрів на той час були продиктовані країною-представником, тож пірати за власні вчинки жодного покарання не несли.

З даного підрозділу маємо змогу дізнатись, що спалахи піратства мали місце ще у часи Середньовіччя та раніше. Вважаємо, що однією з головних причин стрімкого поширення флібустьєрства є саме каперські патенти, які видавалися розбійникам, бо ці папери, фактично, легалізували напади на будь-які кораблі, що є визнанням піратства.

 

2.2. Деталі спалаху піратства у XVII-ому столітті.

У кінці XVII-го сторіччя стався найбільший спалах піратства в історії мореплавання. Іронічно названий «Золотий Вік Піратства» тривав близько 70-ти років, приблизно від 1660-го до 1730-го рр. Хоча найбільш небезпечною областю поширення розбійництва було Карибське море, піратство також набуло широкого розмаху на Східному узбережжі Америки, в Індійському океані і на Західному узбережжі Африки (там, де «Піратське коло» стежило за торговельними маршрутами від Індії до Америки через Африку). Надзвичайний вибух піратства, за непоширеною версією, став результатом наступних обставин: кінець довгої війни між Великобританією і Францією призвів до того, що порти були заповнені безробітними моряками. Урешті-решт, ці люди мали іншого вибору, аніж стати на шлях морського розбійництва. 

Більшість піратів, які набули популярності, діяли протягом цього періоду. Також, важливо розглянути характери цих піратів, не враховуючи політичний та історичний фон. У ті часи, пірати типу Чорної Бороди і Бартолом’ю Робертса вже стали легендами. Ці персони зараз є для багатьох сучасних людей романтиками, героями свого часу. Що ми дійсно знаємо про них - навдивовижу мало та тільки зі спогадів колишніх піратів, колишніх їхніх жертв, військово-морських офіцерів, які зіткнулися з ними, або за протоколами судових засідань та зізнань. Безліч елементів у зображенні піратів базувалися на фактах, але для більш реального уявлення про їх життя необхідно просіяти дані, порівнюючи одні версії з іншими, згаданими в сучасних джерелах.

З даного підрозділу маємо змогу з’ясувати, що так званий «Золотий Вік Піратства» тривав близько 70-ти років (приблизно з 1660-го до 1730-го рр.), розглянули непоширену версію спалаху небувалих безчинств на морських територіях – наслідки тривалої та виснажливої війни Великобританії та Франції між собою, що призвели до масового безробіття серед моряків, котрі згодом почали поповнювати ряди флібустьєрських угруповань. У вищезгаданому підрозділі також зазначені області, що потерпали від піратських набігів найбільше, а саме Карибське море, Східне узбережжя Америки, Індійський океан та Західне узбережжя Африки.

 

2.3. Занепад піратства у XVIII-ому столітті.

Недолік міцної системи керування в більшості американських колоній перетворив узбережжя на піратськимі мисливські угіддя. Зиск від незаконної торгівлі між піратами і городянами був спрямований на руйнування збалансованої системи відвантаження товарів та підвищення цін на страхування. Один за іншим колоніальні губернатори намагалися зупинити піратство у своїх водах, цей тиск було підтримано військово-морською силою, щоб покласти кінець незапланованому спалаху піратства. До 1730-го року, з ерою неприборканого розбійництва було майже покінчено. Хоча мали місце й більш пізні спалахи флібустьєрства, цей нетривалий та жахливий період часу залишив відбиток в історії під назвою «Золотий Вік Піратства». Ця назва звучить доволі романтично всупереч жорстокості, серйозним проблемам та стражданням, що їх створювали пірати. Варто особливо підкреслити також і те, що на відміну від інших «Золотих століть», цей Вік не відзначався особливими ностальгістичними настроями. Сама фраза ніколи не використовувалася тими, хто пережив його, але згодом її застосували автори робіт, що прагнули прикрасити піратські рейди аурою чарівності.