Розпал ери "Золотого Віку Піратства"

Генрі Морган народився в Уельсі в родині Роберта Моргана, землевласника у Лланрімні (передмістя Кардіффа). Але, не маючи схильності до продовження справи батька, Генрі найнявся юнгою на корабель, що тримав курс на острів Барбадос. Після прибуття корабля у головний порт острова, Моргана продали в рабство.

Відслуживши свій термін як належить, Генрі Морган врешті-решт звільнився від рабського ярма і перебрався на Ямайку, де пристав до піратської зграї. Він за три-чотири флібустьєрських рейди накопичив невеликий капітал і на паях з кількома товаришами придбавв корабель. Морган був обраний капітаном цього судна, та перший же самостійний похід до берегів Іспанської Америки приніс новообраному капітанові славу ватажка, котрому посміхається удача, після чого до нього стали приєднуватися інші піратські угруповування. Це дозволило здійснювати не лише пограбування одиночних кораблів у морі, але й прибуткові операції, метою яких було захоплення міст, що гарантувало значний приріст прибутку від нападів.

У 1671-ому році Генрі Морган вирішив організувати новий похід. 18-го січня він, на чолі великої флотилії, вирушив на захоплення Панами. У розпорядженні Моргана було тридцять п'ять кораблів і тридцять два каное, в котрих знаходилося 1200 осіб. На десятий день вони підійшли до Панами і розпочали штурм міста. Гарнізон захисників Панами становив близько 2500 чоловік, включаючи кавалерійські та артилерійські підрозділи. Однак, не зважаючи на це, вже до вечора місто було взято, а всі, хто намагався чинити опір − винищені. За наказом Генрі Моргана розбійники підпалили розграбоване місто й, беручи до уваги той факт, що більшість будинків мали за основний матеріал дерево, Панама була спалена вщент.

Пробувши в околицях Панами зо три тижні та сумлінно розграбувавши все, що було можливо, Генрі Морган 24 лютого 1671 року вийшов із міста разом зі своїм військом, ведучи за собою колону із п'ятидесяти мулів, завантажених сріблом, і полонених для продажу в рабство.

Незабаром після повернення на Ямайку Морган був заарештований (протягом його знаменитого походу Англія та Іспанія уклали мирний договір), і разом з відкликаним губернатором Томасом Медіфордом активно сприяв грабіжницьким рейдам останнього, вже будучи відправленим до Англії. Всі вважали, що королівський суд за всі скоєні Морганом гріхи відправить флібустьєрського капітана на шибеницю, проте той же королівський двір не забув і про надані їм Генрі Морганом послуги. Після інсценування судового процесу було винесено рішення: «Звинувачення щодо Генрі Моргана та усіх нібито скоєних ним злочинів не доведена». Морган був реабілітований у правах та відправлений назад до Ямайки уже на посаді віце-губернатора острова і головнокомандувача її військово-морськими силами.

Помер Морган у 1688-ому році та був урочисто, із належними його сану церемоніями, похований у Порт-Роялі, в церкві Св. Катерини. Через чотири роки, 7 червня 1692 року, стався найсильніший землетрус, наслідками якого було майже повне винищення острову та його затоплення. Через це могила сера Генрі Моргана канула в морську безодню.

Зі смертю Генрі Моргана, у той же 1688 рік, в місті Брістоль на світ з’явилося істинне поріддя пекла. Ім’я цього чоловіка – Едвард Тіч, серед піратів цей розбійник згодом отримав прізвисько Чорна Борода. Народився він у родині комерсантів. Його вважали найжорстокішим розбійником свого часу, та й він сам сприяв цій славі. З метою залякування ворогів Едвард запалював накручений на волосся гніт і в клубах диму вривався до лав суперника. У противників також вселяли жах величезний зріст Тіча (близько 190 см) і, власне, сама чорна борода, що приховувала майже все обличчя. Характерною рисою Чорної Бороди була надзвичайна любов до зброї: він завжди носив із собою декілька заряджених пістолів, кинджали та шаблю.

Свій флагман, своє втілення морської величі, а саме − корабель «Помста Королеви Анни», Едвард Тіч із Бенджаміном Хорнігольдом захопили 1717-го року, переобладнавши згодом французьке судно «Конкорд» та змінивши його назву на вищезгадану.

У 1718-ому році Едвард Тіч, що наводив жах на поселення Нового Світу, загинув. Історія його загибелі – одна із найдраматичніших в історії піратства взагалі. Губернатор Віргінії, розгніваний невгамовністю флібустьєрів на узбережжі Атлантики, відіслав два шлюпи під командуванням старшого лейтенанта Роберта Мейнарда, давши йому чітку вказівку − знайти та заарештувати Чорну Бороду. Лейтенант довго переслідував групу піратстьких суден, й удосвіта 2 грудня 1718 року він наздогнав її біля входу до бухти Окракоук у Північній Карлоліні, яку Тіч вважав надійною схованкою. Розпочалася запекла морська битва − гармат і матросів у Роберта Мейнарда було втричі більше, аніж у Чорної Бороди, адже більша частина команди останнього залишилась на березі. Усвідомлюючи це і маючи намір обдурити негідника, старший лейтенант наказав членам власної команди сховатися у трюмі. Едвард Тіч, гадаючи, що зможе досить легко розправитися із командою Мейнарда, скоїв напад на його шлюп. Після тривалого обстрілу картеччю та гарматними ядрами флібустьєри взяли судно на абордаж − ось тут і з’ясувалося, що у Роберта Мейнарда набагато більше бійців, ніж припускав Чорна Борода. Лейтенант із Тічем зійшлися у рукопашному двобої, і Мейнардові вдалося вистрілити у ворога впритул, проте пірат не склав зброї та зміг перерубати шпагу Роберта. Навіть у той момент, коли один із солдатів старшого лейтенанта завдав Едвардові глибокої рани позаду шиї, поєдинок двох капітанів не завершився. Чорна Борода непорушно звалився на палубу лише після п’яти вогнепальних поранень та двадцяти серйозних шабельних ран. Роберт Мейнард одчахнув розбійникові голову і повісив її на ноку рея.

На зміну ері панування у морі Чорної Бороди прийшов чоловік, котрий занесений до історії піратства, як неймовірно успішний розбійник. Звали його Бартолом’ю Робертс, народився він 17 травня 1682 року в родині бідних християн у селищі Касньюїд-Бач графства Пемброк, що в Уельсі. Існує припущення, що Чорного Барта (саме таким було його прізвисько серед флібустьєрів) звали не Бартолом’ю, а Джон. Можливо, що згідно із піратською традицією Джон Робертс узяв псевдонім Бартолом’ю на честь відомого капітана Шарпа, який промишляв грабунками біля узбережжя Південної Америки у 1680-ому році.

Морську карьєру Чорний Барт розпочав другим помічником капітана Авраама Плама на работорговому кораблі, котрий мав назву «Принцеса». Як не дивно, але Бартолом’ю Робертс взагалі не вживав алкогольних напоїв. Цілком вірогідно, що саме це й сприяло його неперевершеній піратській карьєрі: усього тільки за три роки Чорному Барту вдалося захопити 400 торгових суден. Через цей факт дійсно є підгрунттям для того, аби вважати Бартолом’ю Робертса найбільш успішним флібустьєром усіх часів.

У травні 1722-го року два британських військових кораблі, котрі мали назви «Своллоу» та «Вельмут», розпочали операцію по переслідуванню судна Чорного Барта, згодом вистеживши та наздогнавши його. Командир експедиції Челонер Огл, імітуючи втечу, взяв зворотний курс. Один із кораблів ​​ескадри Робертса кинувся в погоню за жертвою. Раптово до цього відступаючий фрегат розвернувся і відкрив бортовий вогонь з усіх гармат. Після обстрілу, що тривав дві години, розбійники спустили прапор. При наближенні англійських шлюпок пірати намагалися підірвати корабель пострілом у пороховий льох, але вибухової суміші було замало, і більшість піратів лише отримали серйозні опіки. «Своллоу» повернувся до бухти із метою заблокувати вихід іншим кораблям Бартолом’ю Робертса. Флібустьєри, порадившись один із одним, вирішили атакувати, а в разі невдачі втекти на берег і сховатися в лісах. Чорний Барт наказав власним кораблям атаквати ворожий фрегат. У ході артилерійського обстрілу загинуло троє розбійників, одним із котрих був капітан Робертс. Зрештою, англійці взяли у полон 272 піратів, з яких 75 продали в рабство, оскільки вони були африканцями, 54 були засуджені до смертної кари, 20 осіб продали в кабальне рабство. Решту ж визнали невинними і відпустили. Челонер Огл виявив на борту флагмана Чорного Барта 2000 фунтів золотого піску, коштовності і дорогі товари, частина яких він привласнив собі. Незважаючи на це, Огла за його подвиг посвятили в лицарі, а пізніше він отримав звання адмірала королівського флоту. Бартолом’ю Робертса англійці захопити не зуміли. Пірати, вірні заповіту свого капітана, згідно з морським звичаєм скинули тіло свого капітана у море.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У роботі досліджено розпал ери «Золотого Віку Піратства». 

Опрацьовано літературу з обраної теми дослідження, а саме праці Джона Метьюза «Пірати та їхні скарби», Олександра Ексквемеліна «Пірати Америки».

Основою викладеного матеріалу, котрий має відношення до біографії Генрі Моргана, послужила стаття Валерія Потапова «Морган, Генри» (див. список використаних джерел), стаття, розміщена на форумі сайту «Сундук Пирата» – вона має назву «Известные пираты» (повне посилання – див. список використаних джерел) та стаття під назвою «Генрі Морган: Біографія» (повне посилання – див. список використаних джерел). Підгрунттям для описання у роботі біографії Бартолом’ю Робертса став матеріал, викладений на інформаційному порталі «Всеобщая история пиратов» та має назву «Бартоломью Робертс» (див. список використаних джерел). Основа написанного тексту спирається на статтю, що знаходиться на інформаційному порталі ALLS.IN.UA та має назву «Карибська вольниця» (повне посилання – див. список використаних джерел), а також на матеріал, що викладений на порталі «Мир фантазий» та має назву «Пираты 1660-1730» (див. список використаних джерел).

З’ясовано значення термінів: Берегове Братерство, Веселий Роджер, галеон, каперський патент, катлас, метрополія, реал, флібустьєр,  флотилія, шаланда.

Детально розглянуто умови виникнення небувалих за своїми масштабами розбійницьких дій. Вважаємо, що головними причинами вищеописаних безчинств виступають доволі напружені відносини держав Англії, Голландії, Франції з Іспанією. У свою чергу ця ситуація призвела до прийняття рішення про введення в дію каперських патентів, котрі проголошували піратство законною справою, спрямовленною на користь вищезгаданим країнам та вивели флібустьєрство на новий рівень, де злодії мали змогу вчиняти як їм заманеться, порушуючи закони власних держав та залишаючись при цьому без покарання.

Хронологічно встановлено низку подій, що призвели до нечуваного розпалу розбійництва.

Подано загальні біографії Генрі Моргана, Едварда Тіча та Бартолом’ю Робертса, що розкривають справжню сутність цих видатних піратів на тлі їх доби.

Складено хронологічну послідовність подій, які відображають широкий розмах піратства у середині-кінці XVII-го століття (див. додаток Б).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Метьюз Д. Пірати та їхні скарби [Текст] / Д. Метьюз. − К. : Махаон- Україна, 2006. − 30 с.
2. Ексквемелин А. Пирати Америки [Електронний ресурс]                           / А. Ексквемелин. − Режим доступу: http://www.fictionbook.in/a-ekskvemelin-pirati-ameriki.html. − Загол. з екрана.
3. Сундук Пирата Известные пираты [Електронний ресурс] / Сундук Пирата. − Режим доступу: http://www.sundukpirata.com/forum/25-82-1#2290. − Загол. з екрана.
4. Потапов В. Морган, Генри [Електронний ресурс] / В. Потапов. − Режим доступу: http://www.privateers.ru/notorious-persons/morgan-henry.html. − Загол. з екрана.
5. Alls.in.ua Карибська вольниця [Електронний ресурс] / Alls.in.ua. − Режим доступу: http://www.alls.in.ua/35747-karibska-volnicya.html. − Загол. з екрана.
6. Plusgamer.ru Едвард Тіч [Електронний ресурс] / Plusgamer.ru − Режим доступу: http://plusgamer.ru/2011/01/edvard-tich-1680-1718/. – Загол. з екрана.
7. Generalhistory.ru Бартоломью Робертс [Електронний ресурс] / Generalhistory.ru − Режим доступу: http://generalhistory.ru/biographies/bartholomew-roberts. − Загол. з екрану.
8. Fantasyland.info Пираты 1660-1730 [Електронний ресурс] / Fantasyland.info − Режим доступу: http://fantasyland.info/forums/index.php?showtopic=742. − Загол. з екрану.
9. People.su Генрі Морган: Біографія [Електронний ресурс] / People.su − Режим доступу: http://www.people.su/ua/76404. − Загол. з екрану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

ТЕЗАУРУС

 

Берегове Братерство	–	піратські об’єднання на островах Тортуга, Ямайка, Еспаньйола.
Веселий Роджер	–	чорний (раніше – червоний) піратський прапор із зображеною на ньому емблемою смерті: білим черепом та перехрещеними кістками.
Галеон	–	вітрильний корабель з високою водотонажністтю. Мав дві щогли з прямими вітрилами, а також одну або дві бізань-щогли, з латинським вітрилом, яке з часом замінили на пряме вітрило.
Катлас	–	ця шабля мала гострий клинок, була загострена з одного боку й трохи вигнута. Її призначенням було рубати ворога, а не фехтувати з ним.
Метрополія	–	держава, котра володіє великою кількістю колоній.
Реал	–	іспанська срібна монета. Перебувала в обігу з XV-го до IX-го століття.
Флібустьєр	–	загальновживане слово для піратів Карибського моря, незалежно від національності.
Флотилія	–	військове з'єднання невеликих суден одного типу.
Шаланда	–	судно з пласким дном, що служило для перевезення вантажів від гавані до морського судна і назад.