Художні світи сюрреалізму

 

 

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ХАРЬКІВСЬКА  ДЕРЖАВНА  АКАДЕМІЯ  КУЛЬТУРИ

                    КАФЕДРА КУЛЬТОРОЛОГІЇ ТА МЕДІАКОМУНІКАЦІЙ    

 

 

 

 

 КУРСОВА  РОБОТА

На тему:

Художні світи сюрреалізму

 

 

 

 

 

 

                                                                         Виконала: Янушкевич І.В.

                                                                         Студентка III курсу

                                                                                           факультету ММ      

                                                                                            заочної форми навчання

                                                                                            групи 2а

                                                                         Науковий керівник:

                                                                               

 

 

 

 

 

 

Харків 2014 
ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………...…..3

РОЗДІЛ 1. СЮРРЕАЛІЗМ ЯК СВІТОГЛЯД  І ХУДОЖНІЙ МЕТОД …...…..5

1.1.Передумови зародження сюрреалізму як художньої реальності ……….…5

1.2. Концепція  та етапи розвитку  сюрреалізму як самостійного

художнього напряму …………………………………………………………....11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТВОРЧОСТІ  НАЙВИДАТНІШИХ  ПРЕДСТАВНИКІВ   СЮРРЕАЛІЗМУ……………………………………………………………...….17

2.1. Суть творчого методу і  світогляду Сальвадора Далі …………………….17

2.2 Особливості  творчості  Макса  Ернста …………………………………….22

2.3. Фантазії і сновидіння Рене  Магрітта ………………….…………………..28

2.4. Містичний сюрреалізм Ремедіос  Варо …………………………..………..31

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК  ІДЕЙ  СЮРРЕАЛІЗМУ  У  СУЧАСНОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ  МИСТЕЦТВІ ………………………………………….36

3.1. Західний неосюрреалізм ……………………………………...……………36

3.2. Сучасний  український сюрреалізм ………………………………………38

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………...….43

ДОДАТКИ ………………………………………………………….……………45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми  дослідження обумовлена тим, що з самого свого виникнення і до сьогоднішнього дня сюрреалізм має колосальну значимість для культурного розвитку суспільства. Сюрреалізм, як течія в мистецтві з моменту свого зародження викликав до себе підвищений інтерес, що обумовлено, в першу чергу, тематикою, до якої зверталися сюрреалісти. Сюрреалісти звернулися до тих питань, які були і завжди залишаться актуальними для людства і всіх сфер його дослідження, будь то філософія, мистецтво чи точні науки.

Сюрреалізм чи не єдиний напрям художньої культури, що пройшов майже через все XX століття,  досягнув  століття XXI і що став  життєвою філософією кількох поколінь художників. Будучи, по суті, частиною епохи модернізму, сюрреалізм позначив пік розвитку авангарду в мистецтві середини XX століття і органічно увійшов у поетику постмодернізму.

Найяскравіше сюрреалізм реалізувався у образотворчому мистецтві, яке створювало такий продукт культури як живописне полотно і було засобом переосмислення концепції художнього процесу, коли і суспільство, і мистецтво знаходились  у кризі і пошуках нових орієнтирів соціокультурного розвитку.

Дослідження філософії та методології сюрреалізму відображено в роботах таких відомих зарубіжних дослідників, як Г. Пікон, Ж. Шеньє-Жандрон, Р. Леслі, Е.Швінглхурст, Я. Гібсон та ін Частина робіт добре ілюстрована і носить біографічність характер (Г. Пікон) , в інших роботах зроблено акцент на філософську концепцію сюрреалізму(Ж.Шеньє-Жандрон).

Дослідження сюрреалізму також присвячеін праці Л. Андрєєва, Г. А. Лейтеса, І. Куликової, В. Міріамова, Є.Л.Фейнберг, А.В.Волошинова та ін..

Метою даного дослідження є узагальнення та систематизація інформації, пов'язаної з філософією і методологією сюрреалізму та дослідження особливостей художнього світу видатних митців-сюрреалістів.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступне коло завдань:

- охарактеризувати передумови зародження сюрреалізму як художньої реальності;

- описати концепцію  та етапи розвитку  сюрреалізму як самостійного

художнього напряму;

- виявити  суть творчого методу і світогляду Сальвадора Далі;

- показати  особливості  творчості  Макса Ернста і Рене Магрітта;

- визначити основні риси містичного сюрреалізму Ремедіос Варо.

- охарактеризувати  західний неосюрреалізм;

- показати сюрреалістичні мотиви у сучасному українському образотворчому мистецтві. 

Об’єкт дослідження – сюрреалізм як явище культурного життя суспільства.

Предмет дослідження – творчий спадок художників-сюрреалістів.

В основу дослідження покладено принцип системності, який визначив низку відповідних методів дослідження: інтегративний метод, що дозволяє використовувати дані різних областей гуманітарного знання стосовно до вирішення завдань, поставлених у цьому дослідженні; порівняльно-історичний метод, що дозволяє розглянути різні періоди в розвитку сюрреалізму, його становлення і трансформацію в мистецтві; феноменологический метод, що дозволяє визначити зміст і смислове наповнення досліджуваних явищ; метод інтерпретації, що дає можливість сприйняття і тлумачення творів живопису.

Поставлені мета  і завдання  курсової роботи визначили її структуру. Курсова робота скаладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ 1. СЮРРЕАЛІЗМ ЯК СВІТОГЛЯД  І ХУДОЖНІЙ МЕТОД

 

1. Передумови зародження сюрреалізму як художньої реальності

 

 

Здавна  людей цікавив світ, що знаходиться за межею реальності. Люди шукали його, намагалися відтворити в образах і зрозуміти. Отже, витоки формування сюрреалізму як напряму художньої культури можна виявити за століття до того часу, коли відбулося його становлення  як мистецького  стилю і розробки його теоретичної програми.

Паростки сюрреалістичного бачення світу можна відшукати у книжкових мініатюрах сердньовіччя та Ренессансу, насичених гротесковими образами (додаток 1), а також у орнаментиці «звіриного стилю», у химерах соборів. Гротескні образи не допускають ні їх буквального тлумачення, ні їх однозначної розшифровки, зберігаючи риси загадковості і незбагненності. Гротеск ґрунтується  на контрастному, химерному поєднанні фантастики і реальності, прекрасного і потворного, трагічного і комічного. Сфера гротеску включає багатозначні образи, створені фантазією художника, в яких життя отримує складне й суперечливе переломлення [ 9, с.180].

Предтечаю зародження сюрреалізму як жанру був один з найвидатніших художників голландського Ренесансу Ієронім Босх. Слід зазначити, що саме І. Босха Сальвадор Далі, який  говорив про себе «Сюрреалізм − це я», вважав своїм вчителем і наставником.

Справжнє ім'я цього видатного художника  Ієрон ван Акен, а Ієронім Босх − це псевдонім. Слово «Босх» з голландської мови перекладається як «ліс», тобто Ієронім Ліс. Чому він взяв собі саме такий псевдонім,  точно невідомо, і взагалі постать Босха огорнута покривалом таємничості та легенд.

Про біографію Ієроніма Босха відомо небагато. Знаємо лише, що він народився приблизно у 1460 р. у невеличкому Голландському містечку Хертогенбос (знаходиться у провінції Брабант на півдні Голландії) і практично все своє життя прожив у цьому місті. Батьки його походили з німецького міста Аахена, художниками також були його дід і батько. У 1480 році Ієронім одружується на Алейт Гояртс, яка походила з дуже багатої сім’ї, і відтак Ієронім стає одним з найбагатших людей свого міста і може займатись мистецтвом у своє задоволення. У цей період він стає дуже популярним художником, замовлення на картини йому надходять навіть від королів Франції та Іспанії.

Специфічна художня мова Іероніма Босха сформувалася під впливом двох протилежних  систем світогляду – ренесансної і середньовічної, причому елементи середньовічного і ренесансного світогляду увійшли до творчості  Босха не як еклектична суміш  різнорідних уявлень, але як органічний сплав, як якісно новий погляд  на світ певного історичного етапу у розвитку європейської культури [ 6, с.9].

Одним з найважливіших творів І. Босха є триптих «Спокуса святого Антонія» (додаток 2). Антоній (251-356 р.) – реальна історична постать, великий християнський святий і подвижник. За легендою, коли Антоній усамітнився в пустелі, диявол зі своїм легіоном бісів намагались неодноразово спокусити святого подвижника, скинути його у пучину гріхів, страху та відчаю, але той стійко переніс всі атаки нечистих сил. На картині святий Антоній зображений в самому її центрі, його спокійне обличчя повернуто до глядачів і ніби промовляє: «Не бійтеся!»  – бо всі ці потворні істоти на картині насправді не можуть завдати святому жодної шкоди.

Слід зазначити, що до цієї теми художник не раз повертався у своїй творчості. Святий Антоній  – повчальний приклад того, як потрібно опиратися спокусам земним, бути весь час насторожі, не приймати за істину все, що здається, і знати, що омана може привести до Божого прокляття.

Триптих підсумовує основні мотиви творчості Босха. До зображення роду людського, загрузлого в гріхах і дурості, і нескінченного розмаїття пекельних мук, які чекають на нього, приєднуються тут Пристрасті Христові і сцени спокуси святого, якому твердість віри дозволяє протистояти натиску ворогів. У ту епоху, коли існування Пекла і Сатани все ще сприймалося за непорушну реальність, коли пришестя Антихриста очікувалося з незмінною релігійною напругою, безстрашна стійкість святого, що дивиться на нас зі своєї молитовні, заповненої силами зла, повинна була підбадьорювати людей і вселяти в них надію.

Картина І. Босха «Корабель дурнів» сповнена соціально-філософського змісту (додаток 3). Пасажири корабля − представники різних верств суспільства. Головне місце займають чернець і черниця, які  пиячать з групою селян, що  горланять якусь пісню під бренькіт лютні. Замість щогли− дерево, зламана гілка служить кермом, ківш з довгою ручкою − веслом. На щоглі примостився блазень. Композиційною побудовою своєї картини Босх підкреслює нестійкість і ефемерність корабля, безглуздість того, що відбувається. Фігури плоскі, грубі і потворні, нагадують гротескні маски. Вони кричать, глузують, бешкетують, ризикуючи перевернути корабель. Кожна фігура і кожен предмет мають символічне значення і натякають на людські пороки: нестриманість, розпусту, пияцтво, обжерливість, марнославство. Автор начебто хоче зачепити глядача за живе, шокувати, щоб мимоволі на думку прийшло питання: куди ж пливе такий корабель?

І нарешті найвідоміша та найзагадковіша картина художника – триптих «Сад Божественних насолод» (Додаток 4). Вона була написана Босхом на замовлення іспанського короля. На зовнішній поверхні закритих стулок триптиху художник зобразив Землю на третій день творіння. Вона показана як прозора сфера, до половини заповнена водою. З темної вологи виступають обриси суші. Вдалині, в космічній імлі, постає Творець, що спостерігає за народженням нового світу.

Центральна частина триптиха представляє собою панораму фантастичного «саду любові», населеного безліччю оголених фігур чоловіків і жінок, небаченими тваринами, птахами і рослинами. Закохані безсоромно вдаються до любовних утіх у водоймах, у неймовірних кришталевих спорудах, ховаються під шкіркою величезних плодів або в стулках раковини. Чудовий живопис картини нагадує яскравий килим, витканий з сяючих і ніжних барв. Але це прекрасне бачення оманливе, бо за ним приховуються гріхи і пороки, представлені художником у вигляді численних символів, запозичених з народних повір'їв, містичної літератури і алхімії. Босх малює тут картину помилкового раю, відтворюючи у химерних образах складні символи та алегорії, про значення яких не припиняються суперечки до нашого часу.

Сюрреалісти ХХ століття вважали себе багато в чому нащадками одного з найвидатніших  майстрів складних образотворчих метафор – іспанського живописця і гравера Франсіско-Хосе де Гойя (1746 – 1828).

Художня мова Гойї − гостровиразна, малюнок експресивний, композиції динамічні, типажі незабутні. З 1793 по 1797 рр. художник створив серію офортів «Капричос» («Гра уяви, фантазії»). Ці офорти досить складні для сприймання, тематика їх незвична, дуже часто неможливо повністю з'ясувати їх зміст, однак цілком зрозуміла гострота їх соціальної сатири, спрямованої проти безправ’я, забобонності, неосвіченості, тупості.

Найсильніше вражає аркуш «Сон розуму народжує чудовиськ»: людину, що заснула, ніби з усіх боків атакують страшні потвори, страховиська, кажани, сови − чи то сон, чи спотворене буття, незрозуміло, але й прокинутися неможливо. Для передання страшної реальності Гойя використовував алегорії, езопову мову, яка все ж таки була досить зрозумілою, коли йшлося про викриття ницості світу.

На зламі ХІХ-ХХ ст. відбувається зміна раціонального напряму в філософії на ірраціональний. «Людина −це симфонія ірраціонального, − писав у програмній статті «Модернізм» Харі Мартинсон, − з її ірраціональної суті походить її гуманізм, її велич і її ницість, її радість і її печаль. Абсолютно раціональним є лише звір» [8, с. 121].

Існує цілий ряд об'єктивних причин, чому людство на початку XX ст. перестало довіряти розуму та його символічному втіленню в ідеї Бога чи Прогресу. Це насамперед передчуття та наслідки воєн і революцій. Після буремних подій початку XX ст. (Перша світова війна, розпад Австро-Угорської імперії, революції в Росії), після стількох жертв, покладених на вівтар абстрактних світлих ідеалів, у світовій історії вже вкотре настав період втрачених ілюзій. І знову людство відчуло себе ошуканим. «Війна, революція в Росії та біди всього світу здаються мені повінню зла, − писав Ф. Кафка. −  Війна відчинила шлюзи хаосу» [4, с. 11].