Розважальні парки

Особливу своєрідне місце в туристської діяльності займає індустрія розміщення та харчування. Рівень готельного та ресторанного сервісу грає важливу роль в обслуговуванні іноземних туристів. Але індустрія туризму, і особливо індустрія розміщення та харчування, схильна до коливань попиту на туристичні послуги протягом року (сезонність), що, безсумнівно, призводить до зростання витрат на утримання підприємств розміщення та харчування і подорожчання їх послуг.

Що стосується політичної групи факторів, активно сприяють розширенню міжнародних туристських зв'язків, то тут слід зазначити насамперед фактор внутрішньополітичної стабільності країни, яка приймає закордонних гостей. Серйозним політичним фактором є наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі, науково-технічних і культурних взаємозв'язків, туризму та обмінів.

Серед негативних причин політичного характеру, що впливають на розвиток міжнародного туризму, виділяють: внутрішньополітичну нестабільність в країні або регіоні; відсутність між державами добросусідських відносин; військові конфлікти; циклічні і структурні кризи; зовнішньополітичну ізоляцію держави і т.д.

Проблеми сезонності в міжнародному туризмі

Загальної тенденцією і одночасно серйозною проблемою в міжнародному туризмі є сезонність, що характеризується різким збільшенням туристичних потоків влітку і спадами в зимові і особливо в осінньо-весняні місяці. На сезонність в міжнародному туризмі впливають фактори як кліматичного, так і соціального плану.

Кліматичні чинники обумовлені тим, що в більшості районів земної кулі погодні умови, сприятливі для відпочинку і туризму, по місяцях неоднакові, тому люди прагнуть отримати відпустки в найбільш комфортне по погоді пору року. Незважаючи на те, що в південній півкулі пори року протилежні таким в північній півкулі, фактор сезонності в міжнародному туризмі практично не втрачає своєї актуальності.

Важливе значення мають і деякі соціальні та економічні фактори. Зокрема, різні фірми, установи, організації і особливо промислові підприємства впродовж тривалого часу виробили певний режим роботи, який передбачає відхід у відпустку більшості робітників і службовців в літній період.

«Сезон» для того чи іншого туристського району прийнято вважати період гола, коли щомісячна кількість прибуваючих туристів перевищує їх середньомісячне число за рік. У разі існування двох сезонів (найчастіше літнього та зимового) між ними протікають «міжсезонні періоди». При найбільш високому в році заїзді користуються терміном «гарячий сезон» (червоний, високий); період майже повної відсутності туристів прийнято називати «мертвим сезоном» (синім, низьким).

Чіткі явища сезонності туризму в даний час виявлені практично у всіх європейських країнах. В цілому в Європі понад 50% всіх відвідувань туристів припадає на літні місяці.

Рівень сезонності не у всіх країнах світу однаковий. Як правило, в країнах, де річні коливання температур та інших елементів клімату невеликі, сезонність туризму проявляється менше. Так, цілорічний туристський сезон мають Єгипет, Туніс, Марокко, ОАЕ, Ізраїль і т.п. Різниця прибуттів по місяцях в ці країни невелика, проте літо є основним сезоном, що можна пояснити переважанням літніх відпусток у відвідувачів з Європи.

Сезонність породжує серйозні проблеми в обслуговуванні туристів. У «гарячий сезон» можуть виникнути труднощі з транспортом, розміщенням, організацією харчування, екскурсій для численних туристів. До негативних наслідків сезонності можна віднести і той факт, що протягом більшої частини року основна маса місць у готелях практично залишається незатребуваною. Для залучення туристів поза сезоном або для розвитку ще одного сезону - зимового, фірми змушені проводити гнучку цінову політику або освоювати новий турпродукт - зимові турпутешествія. Розширенню туристського сезону сприяє і активізація ділового туризму, що виражається в проведенні симпозіумів, міжнародних виставок, конференцій, нарад і т.д. Як правило, всі ці заходи проводяться взимку, навесні чи восени.