Розважальні парки

Ігрові комплекси першого і другого типів можуть вирішуватися з розчленуванням простору стінками з бетону, пластмас, дерева та інших матеріалів, малими формами, створенням різновисотних майданчиків.

Зона розваг включає також майданчики атракціонів вільного набору - прості і повітряні каруселі, атракціон «Сонечко» з обертанням кабін у вертикальній площині, звичайні дитячі та росіяни (для старшого віку) гойдалки, різного типу качалки, шведські стінки та інші, що випускаються нашими заводами.

Досить часто в зону розваг входить внутрішньопаркової транспорт типу монорельсових, канатних, залізниць, катери обслуговувати всіх відвідувачів парку для його огляду або відвідування окремих функціональних зон або бути частиною тематичного ігрового комплексу.

Архітектурно-планувальне рішення ігрових комплексів розвивається за двома стильовим напрямкам: використання геометрично правильних планувальних форм, застосування стандартних деталей обладнання і вільні мальовничі планувальні форми з простими і складними конструкціями споруд з дерева, природного каменю, монолітного бетону.

Ігрове обладнання для дітей має бути яскравим, цікавим, виразним і високої естетичної якості. При проектуванні обладнання приймається «дитячий» масштаб, стимулюючий уяву дітей (наприклад, масштаб споруд у «Сонечку» під Ленінградом). При проектуванні ігрових комплексів дуже важливо раціонально розмістити ігрові обсяги, уникаючи хаотичності та захаращення ігрових площ, а також дерева, чагарники та квітники. Для будівництва дитячих парків надаються кращі в місті території з хорошими природними умовами, але різні з точки зору наявності насаджень, їх природного складу і віку - це відкриті, лісовкриті території та території колишніх парків.

У таблиці дається приблизний розподіл різних елементів планування дитячих парків.

Територія При нормі паркової території, м "/ чол.

100 60

Спортивні майданчики 3 жовтня

Закриті приміщення 5 1,5

Ігрові майданчики 20 15-18

Дороги та алеї 3 серпень

Газони 27 21-23

Під деревами (відкриті

простору) 30 14

При формуванні дитячих парків необхідно створювати периметральну захисну смугу від пилу, шуму шириною не менше 10 м. Архітектурнопланіровочное рішення має бути гранично ясним, що сприяє орієнтації відвідувача. Територія парку не повинна бути пересічена транзитними шляхами. Бажано проектувати обмежена кількість входів. Зони і від слушні їх об'єкти, обслуговуючі велику кількість відвідувачів (стадіон, виставка, атракціони), слід розміщувати ближче до входу. У випадках, якщо парк оточений житловими масивами, має велику територію або щоб уникнути скупчення дітей в одному місці, сектори (об'єкти) дублюються.

Аналіз архітектурно-планувальних рішень дитячих парків показав найбільш часте використання пейзажного планування з включенням регулярних елементів.

Характер насаджень дитячого парку повинен відповідати місцю розташування, природних умов, планувального вирішення і можливості використання його в зимовий час. Асортимент рослин підбирається з урахуванням віку та інтересів дітей, а також з метою ознайомлення з місцевими рослинами і різноманітною флорою СРСР; створюються ділянки з декоративними, плодово-ягідними, технічними та лікарськими рослинами. В ігрових зонах дошкільнят і молодших школярів проектуються красивоцветущие дерева і чагарники відносно невеликої висоти; яскраві і улюблені дітьми квіти: братки, левиний зів, петунія, настурція, портулак, ромашка, дзвіночок; запам'ятовуються композиції з ліан, плакучих форм дерев; тематичні квітники, квітники з рослинами-годинами, скульптура з декоративних трав'янистих рослин. З асортименту виключаються отруйні та колючі рослини.

Для дитячих парків характерна наявність відкритих і напіввідкритих просторів, які розподіляються по території парку з урахуванням кліматичних особливостей регіону країни. На півночі в дитячому парку переважають відкриті галявини, галявини, а в середній смузі і на півдні - напіввідкриті, з рідко-вартими солітерами або групами дерев, злегка притіняти поверхню газону. Простір залитих сонцем полян створює оптимістичний, радісний емоційний настрій, спонукає до веселощів, біганині, ігор.

Дорожня мережа дитячого парку складається з головної вхідний алеї (або 2-3 додаткових) шириною 6-8 м кільцевого маршруту, що охоплює всі зони парку - 3-5 і доріг всередині зони - 1,5-2,0 м. Окремі ділянки дитячих ігрових зон включають вузькі стежки - грунтові або з плит. Кращими покриттями для майданчиків і доріг дитячого парку є щебеневі та гравійні, оброблені в'яжучими матеріалами, а також покриття з цементно-бетонних плит і частково асфальтові.

Характерні для дитячих парків зменшені масштаби пристроїв, споруд, незвичність і привабливість архітектури споруд. Малі архітектурні форми, скульптура, яскраві плями квіткового оформлення створюють життєрадісну обстановку відпочинку.

 

 

Підприємства розваг як елемент туристичної індустрії

До індустрії розваг ставляться підприємства, чия основна діяльність пов'язана із задоволенням потреб людини у розвагах - цирки, зоопарки, атракціони, ігротеки, парки відпочинку, кінотеатри, спорт зали, бібліотеки, підприємства туризму, включаючи кошти розміщення туристів, зони відпочинку, історичні пам'ятки та ін . Галузі промисловості, що випускають відповідне обладнання або інвентар, також входять в індустрію розваг.

Індустрія розваг постає як самостійне, щодо відособлене ланка економічної системи, залучаючи значні матеріальні, фінансові, трудові ресурси. У цьому плані підприємства індустрії розваг характеризуються специфічними технологіями, системами управління, результатом діяльності, організацією праці персоналу. Соціальна спрямованість розвитку індустрії розваг виражається в тому, що вона служить формуванню нових особистих і суспільних потреб, а також прояву та розвитку потреб при сформованих передумови. Індустрія розваг, вирішуючи багатогранні завдання (насамперед виховання, формування оптимістичного настрою, освіти, відпочинку, розвитку культури людини), по суті своїй формує і розвиває особистість. Заповнюючи розвагами частину свого вільного часу, людина відновлює себе і як трудова одиниця [1].

З розвитком потреби в розвагах утворився значний сектор економіки, що включає підприємства розважальної спрямованості і дає мільярдні обороти - доходи світової розважальної індустрії оцінюються в 1,3 трлн дол. У 2010р., За прогнозом фахівців компанії PricewaterhouseCoopers, споживачі витратять на розваги вже 1,8 трлн . дол.

З розвитком індустрії розваг в Казахстані виникає питання про теоретичну забезпеченості економічними знаннями управлінців, провідних свою предпрініматель¬скую діяльність у даній сфері. Однією з найважливіших проблем, поставлених практі¬кующімі фахівцями, є питання про методи оцінки та принципи управління конку¬рентним потенціалом підприємств, що надають послуги розваг. Крім того, незважаючи на різноманіття напрямків сучасної розважальної індустрії, ні в статистичній практиці, ні в наукових дослідженнях російських фахівців до настояще¬му часу вироблено ні критеріїв виділення самої сфери діяльності, зайнятої розвагою людей, немає і серйозної класифікації її основних видів і форм. Відкритими залишаються питання не тільки менеджменту та маркетингу - повністю сформований понятійний апарат досліджуваної області. Це, в свою чергу, веде до виникнення ряду проблем у галузі економіки, організації та управління даними підприємствами.

Індустрія розваг - система підприємств і підприємців, які надають всі необхідні для споживання в процесі розваги і достатні для здійснення власне процесу розваги послуги та товари. Широкий спектр сучасних способів і форм розваг визначає різноманітність організацій відрізняються своєю функціональною спрямованістю - крім компаній, що надають розважальні послуги, частина підприємств обслуговує потреба в розвагах, виробляючи товари для розваг, як, наприклад, товари для активного відпочинку та непрофесійного спорту, товари для самодіяльних розваг і т.д.

Ринок розважальних послуг - механізм реалізації відносин, що виникають між виробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу розважального продукту (в даному випадку - послуги або комплексу послуг, що генеруються підприємствами розважальної індустрії).

Розважальна послуга - сукупність цілеспрямованих дій у сфері обслуговування, які орієнтовані на задоволення потреб в процесі і з метою розваги.

Інфраструктура ринку розважальних послуг - сукупність підприємств, систем і технологій, що виконують певні функції з надання розважальних послуг і створюють умови для його функціонування.

Об'єкт розважальної інфраструктури - це цілісний функціонуючий об'єкт, що представляє собою будинок, його частину або сукупність будівель нежитлового призначення і споруд, що пропонують послугу або комплекс послуг розважального характеру.

Групи підприємств, зараховують до індустрії розваг:

1. Підприємства, діяльність  яких повністю орієнтована на  задоволення потреби в розвагах.

2. Підприємства, діяльність  яких частково орієнтована на  задоволення потреби в розвагах, поряд з культурно-просвітницької, освітньої, виховної, спортивної або  іншої спрямованістю.

3. Підприємства, що забезпечують  розваги у формі своєї допоміжної  або побічної діяльності.

4. Підприємства промисловості, що випускають відповідне обладнання  та інвентар для забезпечення  підприємств розважального сектора.

У таблиці 1 представлений класифікаційний ряд основних видів сучасних развле¬ченій.  

При вирішенні окремих завдань менеджменту та маркетингу в індустрії розваг необхідно враховувати тип і особливості конкретної організації.  

 

У роботі специфіку діяльності розважальних об'єктів пропонується визначати їх спеціалізацією, профілем, способом розташування і доступністю для відвідування.

Аналіз зарубіжного і російського досвіду надання послуг розважальними компаніями дозволив розробити класифікацію розважальних об'єктів відповідно до їх розмірами і різноманітністю пропонованих послуг (табл.3) [2].

Таблиця 3 

 

У більшості країн успішний розвиток підприємництва призвело до зростання доходів населення, наростання купівельної сили заробітної плати та до споживчого стилю життя суспільства, що означає витрату грошей не тільки на життєво необхідні товари, але і на модні непрактичні покупки і, зокрема, на розваги. Задоволеність якістю відпочинку, їх доступність є для людини індикаторами його соціального стану, а для суспільства - показниками розвитку економіки країни в цілому та її соціальної сфери зокрема.

 

 

Фактори розвитку туризму та формування туристичних потреб

Більшість дослідників географії туризму виділяють дві групи факторів його розвитку - соціально-економічні та природні (Є. Котляров, Н. Недашківська, І. Родічкіна). На нашу думку, конструктивний модель факторів розвитку туризму запропонував московський учений І. Зорін ще в 70-х роках XX ст. Суть зводилася до поділу факторів розвитку туризму на генерує і ті, які реалізують рекреаційно-туристичні потреби.

 

Професор А. Шаблій вважає, що з територіально-просторового точки зору, фактори розвитку туризму поділяють на загальнодержавні та регіональні, з точки зору приналежності до громадських або природних процесів - на соціально-економічні та природно-географічні.

 

У запропонованій нами класифікації географічних факторів розвитку і розміщення туризму поряд з фізико-географічними і суспільно-географічними виділяють історико-культурні та геополітичні.

 

З фізико-географічних факторів особливе місце займають ландшафтні ресурси та кліматичні умови, які в основному і визначають туристсько-рекреаційне використання території, що впливають на формування і розвиток туристичного господарства, вибір району відпочинку і подорожі. Виділення ландшафтних ресурсів туризму вимагає вивчення фізико-географічної характеристики території, насамперед характеру рельєфу, здатності гидросети для використання з рекреаційною метою, а мінеральних вод та грязей - для лікувально-оздоровчих цілей.

 

Відзначимо, що в рельєфі значну увагу приділяють гірській місцевості. Адже мальовничі пейзажі, цілюще повітря, можливість займатися гірськолижним туризмом, альпінізмом та іншими видами активного відпочинку широко використовуються в багатьох країнах світу. Так, Альпи стали місцем для розвитку гірського туризму і створення популярних у світі туристичних центрів Австрії, Швейцарії, альпійських районів Італії, Франції та Німеччини. Карпати за привабливістю майже не поступаються гірській системі Альп, їх красу і природні властивості здавна експлуатують туристи Польщі, Словаччини, України, Румунії. Гірський рельєф сприяє розвитку активних видів відпочинку та спорту. Долини, улоговини, схили і вершини гір, стрімкі гірські потоки, цілющі джерела, повноводні озера і озерця, навіть штучні водойми - все це сприяє прокладці гірничо-пішохідних та лижних маршрутів різних категорій складності, розвитку відпочинку та оздоровчих центрів світового значення. У Карпатській гірській системі зимовий період року привабливий для любителів гірських лиж. Таким прикладом може служити сучасний туристичний комплекс "Буковель", розташований в Івано-Франківській області. Серед інших районів світу добре розвиваються гірськолижні центри в Північно Кордильєрах, скельними Горах, на Кавказі, в Центрально-Азіатському гірському масиві, Північної Японії та ін ..