Традиції українського весілля

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАЛЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ВОЛОЧИСЬКА РАЙОННА ФІЛІЇ

 

ВІДДІЛЕННЯ: ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ

СЕКЦІЯ: ЕТНОЛОГІЯ

 

 

 

Традиції українського весілля

 

Роботу виконав: Очкур Сергій Валерійович

учень 10 класу Яхновецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

Керівник: Рудак Алла Анатоліївна,

вчитель української мови та літератури

Яхновецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

Волочиськ -2010

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Вивчення традиції українського весілля у працях дослідників……..5

РОЗДІЛ 2. Основні складові частини весільного обряду…………………………………7

2.1. Сватання……………………………………………………………………………………………………..8

2.2. Вінкоплетення ……………………………………………………………………………………………11

2.3. Весільний коровай……………………………………………………………………………………..13

2.4. Гільце ………………………………………………………………………………………………………….15

2.5. Розплітання коси………………………………………………………………………………………….17

2.6. Весільний рушник……………………………………………………………………………………….18

2.7. Вінчання……………………………………………………………………………………………………...21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………………………….24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………………….25

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………………………………..27

 

 

 

 

 

 

3                                                                 

                                                              Вступ

     Із давніх-давен традиційне українське весілля було одним із важливих родинних свят. З ним пов`язували не тільки шлюб молодих, поєднанням двох родів, це була подія масштабна,надзвичайно відповідальна.

   Обряд створення нової  сім`ї зберігся до наших днів, але у ХХІ столітті важко  відшукати ті традиції,що пошановує  народ і знає всю глибину  цього явища.

   Українське весілля – це не лише розмова про суть і значення насправді багатющого народного обряду, це роздуми про рівень нашої духовної потреби, духовної  культури, родинного укладу. З одного боку,хочеться, щоб ці обряди таки не зникали.

   З другого боку, навіть  ті, хто хоче проводити весілля  в національному стилі, нині не знають, де знайти весільні пісні, де знайти ведучого, який знав би національний весільний обряд? Бо, насправді, головне на весіллі не шикарний стіл, а ось цей дух магії, який споконвіку супроводжував весільну церемонію.

 Актуальність .   Зібраний матеріал весільного обряду  нашої місцевості допоможе

                    краще пізнати  неповторність і незвичність  окремих традицій і звичаїв

                  подолян.

Мета моєї роботи – дослідити традиції українського весілля, використавши

                               дослідницькі роботи фольклористів та спогади старожилів.

Завдання дослідження:

опрацювати наукову, довідкову літературу з даної проблеми;

 дослідити основні складові  поняття весілля, визначити їхні  специфічні риси;

                                                                                                                                                   4

подати зразки весільних пісень, записаних у с. Яхнівці , Волочиського району, та систематизувати зібраний матеріал.

   Предметом дослідження є традиції українського весілля в записах та публікаціях ХХ – ХХІ століття, архівні матеріали бібліотек Волочиського р- ну Хмельницької обл.  та власні записи С.Очкур.

   Об`єктом дослідження є традиції українського весілля, весільні пісні  даної

    місцевості  .

   Методологічною основою дослідження служить порівняльно – історичний та описовий метод. Нами врахований набуток вітчизняних вчених, зокрема,              М. К. Дмитренка, В. Сторожука, М. Щубравської, О. Правдюка.

   Наукова новизна роботи полягає у дослідженні обрядів, звичаїв, символів українського весілля. У дослідженні робляться спроби проаналізувати художню своєрідність весільних пісень різних регіонів Хмельниччини.

Практичне значення роботи.

   Результати дослідження можуть бути використані у педагогічній практиці,  нормативних курсах фольклору, літератури, спецсемінарах, на уроках народознавства, а також музейній практиці та краєзнавчій роботі.

 

 

 

 

                                                                                                                                              

      5

Розділ І.Вивчення традицій українського весілля у працях дослідників

   Із давніх-давен традиційне  українське весілля було одним  з найжаданіших, найхвилюючих родинних свят. З ним пов`язували не тільки шлюб молодих, поєднання двох родів; це була подія масштабна, надзвичайно відповідальна, в якій брало участь чимало людей ( за  висловом Ф. Колесси, розігрувало драму власного життя) у ролі старост, сватів, коровайниць, свах, світилок, дружок, боярів, музик, кухарок, запрошених родичів, сусідів і просто «запорожців».

   Традиційна весільна драма  дивовижно багата. Про це свідчать  описи українських весіль: Г. Боплана (1650), Г. Калиновський (1777), П. Чубинського (1877) О. Рожкевич та І. Франка (1886), Б. Грінченка (1899), Г. Танцюри (1920), М. Руденко (1963), М. Шубравської та О. Правдюка (1967), В. Сторожук (1992) та ін..                     

   Вивчаючи скарби усної  народної творчості на Поділлі, я з прикрістю спостерігав: пісенне традиційне дійство втрачає свій дзвінкий, кришталево чистий голос; молодь майже не співає весільних пісень; обряд спрощується, спримітизовується, часом зводиться до бездуховного черевоугодницького застілля.

   Традиційних весільних пісень  українського народу надзвичайно багато. Ще в минулому столітті П. Чубинський опублікував їх понад дві тисячі. У ХХ ст.. славетні збирачі фольклору Г. Танцюра і Н. Присяжнюк записали на Поділля майже по тисячі весільних поетичних скарбів. Близько п`яти тисяч кращих зразків містять академічні видання «Наукової думки».: «Весілля» (1970, у 2-х книгах, упорядники М. Шубравська, О. Правдюк), «Весільні пісні» (1982, у 2-х книгах, упорядники       М. Шубравська, А. Іваницький, Н. Бучель), збірник «Весільні пісні», опублікований «Дніпром» 1988 р. (упорядник М. Шубравська).

   Українські весільні пісні  синтезують у собі багатовіковий  досвід народу; в них знаходимо  відгомони давніх вірувань, елементи  заклинальної магії, зразки 

                                                                                                                                               6

міфологічної образності, сонцепоклонницької символіки, нашарування різних епох. Через різноманітні табу, побажання, висловлені в яскравій художній формі, весільні пісні, весільний обряд, звичаї весілля несуть глибокий виховний заряд, закликають любити рід, родину, не цуратися батька-неньки, чесно працювати і жити поміж своїх і чужих, близьких і далеких людей.

Високий морально-етичний та естетичний ідеали народу втілено в українському весіллі. Як уважно слід вивчати традиційне весілля, щоб поліпшити сучасний обряд, покрасивішати душею, збагатитися духовно .  Недарма І. Франко назвав весілля, весільні пісні «епопеєю селянського життя».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                               7

 Розділ 2. Основні складові частини весільних обрядів  

Весілля – стародавній звичай, що іде своїм корінням в далеке минуле і являє собою якесь дійство з елементами театральності. Усе дійство пронизане символічним змістом, що додає весіллю свій неповторний колорит і специфічний сценарій, у якому беруть участь усі присутні особи. Символічними є не тільки структура, але і всі деталі, якими супроводжується весілля. Коло посвячених охоплює всіх присутніх людей тим або іншим чином, що є пов`язані з цим святом певними узами.

   Український традиційний  весільний обряд виник на основі  давньоруського, хоча має деякі  значні відмінності .

   Українське весілля повсюдно  зберегло певні елементи архаїки(в т. ч. і дохристиянської), являючи собою театралізовані дійства, супроводжувальні безліччю обрядів, ритуалів, народних пісень. При всій різноманітності весільних обрядів в Україні в них чітко виділяють такі складові частини:

   сватання,

    заручини,

  прикрашення гільця і випікання короваю,

    власне весілля,

    післявесілля ( придани).

Кожна дія має свій стиль, час і свої риси святкування, якими вона і відрізняється від інших частин весілля. Всі ці ритуальні обряди були розраховані, щоб молодята остаточно зважили своє рішення – створити міцну сім`ю. Ось чому, власне, так довго тривали передвесільні обрядодії.  

                                                                                                                                                8

2.1. Сватання

Визначення часу для сватання за В. Скуратівським припадає на 21 вересня – друга Пречиста, Різдво Богородиці. З цього дня вже можна було засилати сватів (весілля справляли тільки з Покрови). Звідси поговірка: «Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста.»

   Сватання, як правило, відбувалося після того, як хлопець з дівчиною домовилися побратися. Наречений обирає собі старостів, один з яких має бути обов`язково старшим, і з хлібом ідуть до батьків дівчини. Вибір сватів – це відповідальний момент,тому що від нього залежить результат і подальший розвиток подій самого весілля. У селі Яхнівці  цей обряд проходив так [ див. додаток 1 ]

Як підкреслює М. Шубравська, упорядник книги «Весільні пісні», лише в обряді весільна пісня «квітне і розвивається, може виявити свій глибокий зміст, ідейну насиченість і чарівність.»[13; с.9]

Отже ,на Поділлі, зокрема у Волочиському районі, виконувалась така пісня при сватанні:

Ой спасибі тобі , ненько,

Що будила ти раненько, -

А я слухала, вставала,

Собі рушничок напряла;

На гору ходила,рушничок білила,

                                              Старостам дарила                                                       9                                                                     Після сватання відбувались оглядини, а згодом і заручини. Заручини вважалися вирішальним кроком, після якого обов`язково повинно відбутися весілля.

   Як розповідають старожили, дівчина обов`язково повинна йти жити до свекрухи та свекра. Тому під час заручин виконувалась така пісня:

Там дівочка заручається,

Од батечка відлучається,

Од батечка відлучається,

До свекора прилучається,

Там дівонька заручається,

                                           Од матінки відлучається,

Од матінки відлучається,

До свекрухи прилучається,

Од матері, од рідненької,

До свекрухи, до чуженької.

   За В. Скуратівським весілля  починалися після Покрови(14 жовтня).[27; с.135-136]  Дівчата, котрі збиралися заміж, виголошували перед Покровою таку молитву:

Свята Покрівоньку,

Покрий мені голівоньку

Оце осінню.

                                                                                                                                           

 

10

                                                  

Хоч і драною хустиною,

                                                     Аби з хорошою дитиною,

                                                      Щоб із сторони,

                                                     Щоб свекор,як батечко,

                                                      До мене були,

                                                     Свекруха, як матінка,

                                                     Мене прийняла.