Вплив іноземних мов на молодіжний сленг

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ  «СЛЕНГ». ЙОГО ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ТА ІСТОРІЯ

1. Загальні поняття.................................................................................5
2. Історія походження сленгу…………………………………………8
3. Класифікація сленгової лексики………………...………………..13

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКОЛОГІЯ МОЛОДІЖНОГО  СЛЕНГУ

1. Вплив іноземних мов на молодіжний сленг……...………...….18
2. Особливості молодіжного сленгу…………………..…………..20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..21

Список використаної літератури…………………………………………….23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Молодіжний сленг 70 - 80-х років XX ст. вивчався дуже активно, але в основному аспектно. Лексичний склад нашої, як і будь-якої іншої, мови містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціальним та професійним групам людей. Упродовж часу, коли наша мова перебувала під впливом тоталітарної системи, визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діялектизмів, сленгізмів тощо доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається в мовах усього світу.

            Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Сленг - живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою».

            Предмет дослідження. Історія, структурні особливості і вплив молодіжного сленгу на мову суспільства.

            Об’єкт дослідження. Молодіжний сленг, джерела сленгу, його види, форми та використання.

            Мета. Проаналізувати таке явище мови, як «молодіжний сленг», дослідити історію його походження та класифікацію, вказати місце сленгової лексики у молодіжному мовленні.

           Завдання:

1. Визначити поняття сленг, дослідити роль сленгу у молодіжній мові;
2. Прослідкувати історію розвитку терміну сленг;
3. Розкрити класифікацію молодіжного сленгу;
4. Розглянути загальний та спеціальний сленг;
5. Розкрити вплив іноземних мов на молодіжний сленг;
6. Проаналізувати особливості молодіжного сленгу.

Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається зі вступу, головної частини, яка складається з двох розділів, висновків та використаної літератури. Перший розділ включає в себе опис походження сленгу як терміну, пояснення його як лексику обмеженого вжитку та його класифікація. Другий розділ включає в себе місце сленгової лексики у молодіжному мовленні та вплив іноземних мов на молодіжний сленг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ  «СЛЕНГ». ЙОГО ЗАГАЛЬНЕ

ПОНЯТТЯ ТА ІСТОРІЯ

1.1 Визначення  сленгу

     Лексика (грец. lexikos «словниковий») І це словниковий склад мови з фразеологією включно. За допомогою лексики ми членуємо навколишній та свій внутрішній світ на частини і кожній із них присвоюємо назву-замінник. Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називається лексикологією. [15,443].

     Лексикологія (від грецького lexikos - словесний, словниковий logos - учення) - розділ мовознавства,що вивчає лексику (словниковий склад мови). [15,455].

     Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду. Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

     Лексичний склад нашої, як і будь-якої іншої, мови містить велику кількість сленгових утворень, що відповідають певним соціальним та професійним групам людей. Упродовж часу, коли наша мова перебувала під впливом тоталітарної системи, визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діалектизмів, сленгізмів тощо доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається.

     Сленг - це не шкідливе утворення мови, яке вульгаризує усну мову, а органічна та в деякій мірі необхідна частина цієї системи.

     Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Сленг - дуже живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою».

     Молодіжний  сленг є засобом спілкування  великої кількості людей, об’єднаних  віком, та й то досить умовно. Носіями сленгу є, як правило,  люди 12-30 років. Однак, ми не можемо погодитися з думкою деяких дослідників, що сленг обслуговує лише незначне число життєвих ситуацій:

     Лапова Е.Б., Подюков И.П, Маненкова Н.Ю., Уздинская Е.В. Сленг охоплює практично всі області життя, описує практично всі ситуації, крім нудних, оскільки сленговое слово народжується як результат емоційного ставлення мовця до предмета розмови. Сленг — це постійна словотворчість, в основі якої лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, гральний ефект є головним у сленговом тексті. Молодій людині важливо не тільки "що сказати", але і "як сказати", щоб бути цікавим оповідачем.

     Етимологія  слова „сленг” невідома. Уперше термін slang був зафіксований у 1750 році зі значенням "мова вулиці". У сучасних словниках зустрічається як мінімум два основних тлумачення слова сленг:

1. особлива мова підгруп чи субкультур суспільства;
2. лексика широкого вживання для неформального спілкування.

     При цьому,  друге значення у сучасній  лексикографії превалює над першим."Сленг  займає проміжне становище між  усім відомими словами і виразами  для неформального спілкування  і лексикою вузьких соціальних  груп". Тому в англомовній лексикографії  проблема полягає не в тому, щоб відокремити сленг від  жаргону й арго, а в тому, щоб  зафіксувати перехід слів зі  сленгу в розмовну мову (popular speech).

     Вітчизняний  дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг - включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [1, 65].

     І.Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом - той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [3, 21].

     Заслуговує  уваги думка М.М. Маковського про діалектне зародження

терміну сленг, але автор  цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних  діалектах Англії, ще не говорить про  діалектне родство[5.67].

     Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-80х роках XX століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей. Мова дуже чутлива до змін у політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко зазнає змін. Так, сленг молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню: пятьсот к тому, что суд пошлёт (важке, майже безвихідне становище), стиляги, стибрили (вкрали), лафа (везіння), лихач (везунчик).

     Неодноразові  спроби розмежувати сленг і  загальновживану лексику або  сленг і нецензурну мову не  дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч  скомпонувати у ході наукових  дебатів, часто виявляються помилковими.  Таким чином, у різних словниках  і посібниках ми можемо зустріти  безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова  неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини». В.О.  Чеховський називає сленг «мовною  грою, що допомагає особистості  заявити про себе у власному  мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства».

     З погляду  лінгвіста, сленг - це стиль  мови, що посідає місце, антитетичне  занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці  можливих засобів мовного спілкування  і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть  ототожнювати себе з певними  соціальними угрупованнями, починаючи  з дітей, молодих бізнесменів  і хакерів і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами.

     Сленгові слова  посідають важливе місце у  культурі мовлення, їх можна

зачислити до лексично-стилістичних утворень. Такі слова притаманні

розмовній мові людей, які  пов’язані певною спільністю інтересів. Сленг

властивим різним групам людей  і відіграє важливу роль у житті  індивіда.

     Сленгові новоутворення  можуть бути стилістично нейтральні  та стилістично знижені. Саме  на цих поняттях ґрунтується  взаємозв’язок між культурою  мовлення та сленговою лексикою. Стилістично нейтральні сленгові новоутворення не засмічують мови, а стилістично знижені вважають явищем негативним. У переважній більшості випадків, коли йдеться про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Якраз через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, її заперечення, що одночасно провокує вживання не лише даних лексем, але і перехід на нецензурну лексику.

     Таким чином,  під молодіжним сленгом ми  розуміємо сукупність постійно  трансформованих мовних засобів  високої експресивної сили, що  використовуються в спілкуванні  молодими людьми, які перебувають  у фамільярних, дружніх відносинах.

 

     1.2 Історія  сленгу

      Потік молодіжної  лексики ніколи не вичерпується  повністю, він лише часом міліє,  а в інші періоди стає повноводним.  Це зв'язано, зрозуміло, з історичним  фоном, на якому розвивається  російська мова. Але зв'язок цей  не можна трактувати дуже прямолінійно, пояснюючи помітне пожвавлення  і інтенсивне словотворення в  сленгу лише історичними катаклізмами. Спочатку століття відмічені  три бурхливі хвилі в розвитку  молодіжного сленгу в Європейських  країнах.

     1.Перша датується  20-мі роками, коли революція і  громадянська війна, зруйнувавши  вщент структуру суспільства,  породили армію безпритульних,  і мова підлітків, що вчаться,  і молоді, яка не була відокремлена  від безпритульних непрохідними  перегородками, забарвилася безліччю  «блатних» слівець: улепетывать (бігти кудись), честный труженик

(робітник,який працює  сумлінно), авторитет (представник  вищої групи ув'язнених).

2. Друга хвиля доводиться на 50-і роки, коли на вулиці і танцмайданчики міст вийшли «стиляги»: пятьсот к тому, что суд пошлёт (важке, майже безвихідне становище), стибрили (вкрали), лафа (везіння), лихач (везунчик).
3. Поява третьої хвилі пов'язана не з епохою бурхливих подій, а з періодом застою, коли задушлива атмосфера суспільного життя 70-80-х породила різні неформальні молодіжні рухи, і молоді люди, що «хіпують», створили свій «системний» сленг як язиковий жест протистояння офіційній ідеології: прайс (ціна), подфакнуть, стритовать, хавчать, итать (їсти).

     Вперше термін  сленг в Америці зі значенням  language of low or vulgar type (мова низького або вульгарного типа)був засвідчений у 1756 році; з 1802 року цей термін розуміють як The cant or jargon of a certain class or регіосІ(жаргон або жаргон певного класу або періоду), а з 1818 року під сленгом стали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sense(мова надзвичайно розмовного типа, вважав, як нижче за рівень стандарту, і полягаючи, що будь-яке з нових слів або поточних слів використовувало в деякому сенсі) [8, 29].

     Саме лінгвіст  Гроуз в 1785 році ввів термін сленг як синонім для кент у свій знаменитий словник «низької» мови: slang - cant language. Пояснивши сленг через кент, Гроуз розділяє «низьку» мову на дві частини, називаючи першу частину кентом або сленгом. Словник Гроуза був дуже видатним та вважався еталоном, і, мабуть, тому інші всі автори словників «низької» мови стали пов'язувати сленг з кентом, як слова з одного ж і того джерела - таємної мови мандрівних бідняків - циган, тим паче, що в циганському lingo було слово slang. Гроуз не знайшов родового терміну для другої частини «низької» мови [8, 30].     Вітчизняний дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг - включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [1,65].

     І.Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом - той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [3, 21].

     Заслуговує  уваги думка М. М. Маковського про діалектне зародження терміну сленг, але автор цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвітчено і в циганському грабіжницькому арго [5, 67].

     Вчений Е.  Партридж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін сленг став загальноприйнятим значенням для “illegitimate” colloquial speech, тоді як до 1850 року цим терміном називали всі різновиди vulgar language except cant. Слід зазначити, що з терміном сленг нетермінологічно вживати такі синоніми сленга як argot, jargon, flash, gibberish, cant(apro, жаргон, виблискування, тарабарщина,кент) [7]. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше - до терміну арго [9]. Як лінгвістичний термін, сленг відсутній в словнику С. Джонсона, який був опублікований в 1755 році; в першому стандартному словнику Н. Уебстер, виданому в Америці в 1828 році, термін сленг приведений з поясненням low, vulgar, unmeaning language. Показовим є те, що термін з'явився вперше в спеціальному словнику, а вже потім став використовуватись у тлумачних словниках загального типу [8, 29].