Вплив іноземних мов на молодіжний сленг

     Найбільш вірогідною  є гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling - to ийег(для висловлювання), що засвідчує існування такого словосполучення як sling шогсЦкидання слів) ще за часів Чосера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language - to talk; sling the language - to swear fluently, to speak a foreign language; sling the bat - to speak the vernacular; sling a yam - to relate a story, to tell a lie; sling (a person) slang - to abuse, scold violently; в останньому виразі slang - impertinence, abuse (значення, засвідчене з 1825 року) [8,31].

     Вперше сленгова лексика широкого вжитку була представлена в

лексиконі Микуцкого і,звичайно, у словнику Даля [10]. Більшість інших досліджень ненормативної мови велося, в основному, у формі лексикографічних описів мови окремих соціальних і професійних груп: злодіїв, жебраків, бродячих торговців і ремісників. Так В. Боржковський склав словник таємної мови кобзарів [11], а Ф.Ніколайчик - таємної мови подільських жебраків [12].

     В кінці  19 століття сленг почали розглядати  як запозичення зі скандинавських  мов. Починаючи з етимологічного  словника Скіта, така інтерпретація походження терміну потратила в деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредні, Уіклі та Уайльд [8, 30].

     У 20 столітті  питання походження терміну сленг  продовжує цікавити дослідників.  Виникають нові гіпотези. Наприклад,  у німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang - результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом [6,47].

     На рубежі  століть великий інтерес був  спрямований як на професійні  і групові жаргони, так і  на мову кримінального світу.  Найбільш цікавим дослідженням  у цій області є "Блатная музыка" Bn Трахтенберга, що включає біля чотирьохсот словникових одиниць [13].

     Бурхливий  сплеск у вивченні різних шарів  мови відбувся після революції  1917 року. У 1918 році був створений  Інститут живого слова, що займався  проблемами соціальної діалектології.  У 20-і—30-і роки з’являються  роботи Є.Д. Поліванова, Л.П. Якубинського, Б.А. Ларіна та інших дослідників, що розглядали проблеми жаргонів, арго, умовних дитячих мов і т.п. При цьому часом "мова революції" сприймається як "революція мови". Мова бідняків, люмпен-пролетаріату часом зводиться в ранг "мови майбутнього". Або ж, навпаки, викликає відторгнення, розглядається як небезпечна безкультурність, що загрожує чистоті і цілісності мови.

     Сучасна культурно-історична  епоха являє собою рухливу  систему, що включає в себе  безліч субкультурних утворень (професійних, територіальних

статусних і т. д.), кожне з яких має власну специфічною лексикою (арго,

жаргон, сленг). Літературна  мова на початку XXI століття піддається

активному впливу з боку соціальних діалектів. Така тенденція  простежується

і в значному збільшенні вживання на шпальтах друкованих засобів  масової

інформації стилістично  знижених елементів мови, в тому числі і широке

використання молодіжного  сленгу.

     Представники різних галузей гуманітарного знання (філологи,

лінгвісти, соціологи, психологи, лінгвокультурології та ін) останнім часом

приділяють підвищену  увагу вивченню молодіжної субкультури (А.І.

Ковальова, В.Т. Лісовський, Л.І. Михайлова, Є.В. Панова, С.М. Іконникова,

В.К. Сергеев, З.В. Сінекевіч та ін.), Зокрема - вивчення молодіжного сленгу,

розглянутого вченими  з різних точок зору: досліджуються  особливості

формування та функціонування (М.М. Бєлікова, Е.М. Берегівська, Є.Г.

Борисова-Лукашенец, М.О. Грачов, B.C. Єлістратов, Л.П. Крисін, Т.Г.

Нікітіна, Л.І. Скворцов, В.В. Хімік та ін); аналізується лексичний склад (К.Н.

Дубровіна, Н.С. Іванова, М.М. Копиленко, О.Т. Ліпатов, Ю.Є. Мілютін, Є.В.

Уздінская та ін); вивчаються особливості словотворення (Т.В. Зайковська,

Є.А. Земська, О.П. Єрмакова, О.Є. Матюшенко, Р.І. Розіна і ін.);

розглядається фразеологія  молодіжного сленгу (Б.В. Кривенко, Н.Ю.

Маненкова, І.П. Подюков та ін);

     В останні роки різко зріс інтерес до проблеми лексикографічного опису

сленгу (A.B. Петров, І.Г. Приходько, О.В. Цібізова та ін), що спричинило за

собою появу великої кількості  словників, як друкованих ( М.А. Грачов, В.М.

Мокієнко, ВС Єлістратов, О.П. Єрмакова, O.A. Земська, Р.І. Розіна, В.М.

Мокієнко, Т.Г. Нікітіна і т. д.), так і існують лише в електронному вигляді в

глобальній мережі Інтернет.

     Таким чином, етимологія терміну сленг зостається досі повністю не

розкрита і представляє  одну із таємниць лексикографії. Багато вчених

вивчають явище молодіжного  сленгу,але и досі не прийшли до єдиного

значення цього слова. Вперше термін сленг в Америці  зі значенням language

of low or vulgar type (мова низького або вульгарного типа)був засвідчений у 1756 році. Напротязі декількох століть і по сьогодення сленгова лексика присутня в нашій мові, і не припиняє змінюватись і розвиватися.

 

     1.3 Класифікація сленгової лексики

     М.А. Грачов, лінгвіст, поділяють всю лексику на літературну та не літературну. До літературної лексики відносяться: книжкові слова,

стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній  мові в офіційній обстановці. Також  існує не літературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю [4, 34].

1. Сленг - це слова, що часто розглядаються як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті.

     Молодіжний сленг є неоднаковим відповідно до спілкування. Кожне з таких середовищ має свої відмінності і сленг озвучує реалії життя саме у цьому оточенні.

     Наприклад, у студентському середовищі побутують такі лексичні одиниці: друшляти (прогулювати пари), гуртак, братська могила

(гуртожиток), Степанида, Баба Степа, стіпуха (стипендія) тощо.

     У сленговому мовленні школярів трапляються слова, що відображають шкільні буденні явища та проблеми: хвіст (заборгованість), шпора, шпаргалка (зрозуміло і без пояснення), плавати (погано знати матеріал), йти на шпорах (списувати), врубитись (зрозуміти), засипатись (не скласти іспити).

     2) Професіоналізм - це слова, що використовуються невеликими групами людей, об’єднаних певною професією [15,737].

Важливим чинником у творенні сленгових лексем є спорідненість

інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення. За

цією ознакою лексичні одиниці молодіжного сленгу можна  поділити на такі, що вживаються:

     а) У середовищі людей, що мають справу з комп’ютерами.

     У даному  колі найчастіше використовуються  жаргонні слова англомовного  походження. Це викликано насамперед  тим, що англійська є мовою  комп’ютерних технологій. У процесі  роботи з комп’ютерною технікою  деякі слова перейшли до української  розмовної лексики. Так, у даній  сфері можна почути слова: апгрейд (поліпшення, модернізація комп’ютера), батони (клавіші), масдай (крайній ступінь невдоволення), сидюк (дисковод та диски СО-ЯОМ), юзер (користувач), чайник (недосвідчений програміст), движок (ядро компьютерної программи), макрушник (програміст, використовуючий мову програмування «макроассемблер»), блин (компакт-диск), мышь, крыса (комп’ютерна мишка радянського виробництва), тормозить (байдикувати) [14, 18 ].

     б) Свої сленгові новотвори мають люди, які цікавляться автомобілями.

     Найпоширенішими  лексемами цієї групи є назви  різноманітних

автомобільних деталей та іншого обладнання: бублик, баранка (кермо), тачка (автомобіль), резина, скати (шини) тощо [14, 15 ].

     в) У середовищі підлітків, які захоплюються музикою, часто вживають такі слова: вертушка (CD-програвач), савндтрек (мелодія, що супроводжує відеофільм), синґл (СБ з меншою, ніж на альбомі, кількістю пісень), солянка (збірний концерт) [14, 20 ].

     Власний сленг  мають книголюби, газетярі, спортсмени  та ін. До того ж у кожній  з названих груп можна виділити  підгрупи. Наприклад, спортивний  сленг поділяється на сленг  футболістів, хокеїстів, плавців  та ін.

     Отож можна  зробити висновок, що практично  кожна група людей, яких об’єднують  спільні інтереси, має свій особливий  тип мовлення, який реалізується  у сленгових новоутвореннях і є притаманним лише цій групі. Це свідчить про те, що молодіжний сленг не є цілісною системою і включає в себе загально молодіжний жаргон, що характеризує мову певного покоління,

і спеціальні молодіжні сленги.

3. Жаргонізми - соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів [15, 297].

     Жаргон - соціальний  діалект; відрізняється від загально-розмовної  мови специфічною лексикою і  фразеологією, експресивністю оборотів  і особливим використанням словотворчих  засобів, але не має власної  фонетичної і граматичної системи.

     Частина жаргонної  лексики - приналежність не однієї, а багатьох (у тому числі і  вже зниклих) соціальних груп. Переходячи з одного жаргону  в інший, слова їх «загального  фонду» можуть змінювати форму  і значення: «темнити» в арго - «приховувати видобуток», потім  - «хитрувати (на допиті)», у сучасному  молодіжному жаргоні - «говорити  неясно, ухилятися від відповіді».

     Основна функція  жаргону полягає у вираженні  приналежності до відносно автономної  соціальної групи за допомогою  вживання специфічних слів, форм  і зворотів. Іноді термін жаргон  використовується для позначення  спотвореної, неправильної мови.

     Лексика жаргону  будується на базі літературної  мови шляхом переосмислення, метафоризація,  переоформлення, звукового скорочення, а також активного засвоєння  іншомовних слів і морфем.

     Наприклад: крутой (модный,діловий), хата (квартира), баксы

(доллары), тачка (автомобіль), рвануть (піти), баскет (баскетбол), чувак (хлопець) [15, 18 ].

     Окремим видом  жаргонної лексики є кримінальний  сленг, що

вживається у відповідному середовищі, хоча завойовує позиції  у розмовно-

побутовому мовленні інших  суспільних верств. Тут часто трапляються  такі

лексеми як: бивень (розумово відстала людина), дядя (начальник тюрми),

дока (знаюча людина), квасити (пити спиртне), качок (масивна людина),

мусор (міліціонер) та ін.

4. Арго - мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх [15, 34].

     Не слід  плутати жаргон і арго. Жаргон  зазвичай має професійну прикріпленість, арго ж може вживатися незалежно  від професії. Наприклад, у сучасній  французькій мові багато слів  арго використовують як молодь  з бідних кварталів, так і  менеджери з вищою освітою.

     Часто під  «арго» мається на увазі мова  декласованих груп суспільства,  мова злодіїв, бродяг і жебраків. Фактично Арго стало синонімом  слова «фєня». Арго не становить самостійної системи і зводиться до специфічного слововживання в межах спільної мови.

     Наприклад:  друга (друг), даун (внизу), ваще (скор.”вообще”), вертухай (міліціонер, наглядач, тюремний наглядач), авоська (дружина,подруга), убить (вбити), макітра (голова), по приколу(заради сміху), вольїна (пістолет)

5. Вульгаризми - це грубі слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу: засудженими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п. [15, 28].

     Вчення про  вульгаризмів, пов'язане з вченням  про стилі мовлення, переломлює  у нормативні приписи спостереження  над соціально - діалектичним дробленням мови, над емоційним тоном слова як відображенням класової диференціації і класової самосвідомості. Так для російського письменника-дворянина XVIII століття слово «хлопець» є «огидним (вульгаризмів), так як воно нагадує йому про" неблагопристойних "формах побуту селянства». Звідси - особлива емоційна значущість вульгаризми в літературній мові і боротьба за вульгаризми в історії літературних стилів.

     Епохи ломки  художнього канону, вони зв'язані  з висуванням у

 

літературі нових суспільних груп, характеризуються часто масовим  вливанням вульгаризмів в літературну  мову. Так поети міського стану  середньовічної Франції («Roman de la Rose») вводять в поезію найменування частин тіла, усунуті з куртуазних жанрів;мова драм Sturm lind Drang'a рясніє лайками (Hure і т. п. ); французький романтизм порушує мовний канон трагедії введенням назв предметів побуту; сучасна російська поезія користується оборотами і словами, колишніми ще на початку нинішнього століття винятковим надбанням «просторіччя».

     Наприклад:  морда, рожа, рыло, харя (обличчя), жрать, лопать Ости), окочуриться, околеть, сдохнуть (померти), курва (жінка легкої поведінки), мудак (нерозумна людина), на фига (навіщо), тявкать (говорити), пахабник (безсоромна людина), ржать (гоготати), костилять (бити) [14, 12].

     Отже, як бачимо, сленг - явище дуже поширене  і за певними ознаками його  можна класифікувати. Нестандартні  елементи літературної мови мають  певний комунікативний статус  та мовну цінність перш за  все як загальноприйняті експресивні  засоби стилістично зниженої  мови що відображають в деякій  мірі функціонально-стилістичне  варіювання словникового складу  національної мови. Дана варіативність  відрізняється від варіативності  арготизмів та жаргонізмів, оскільки  основними ознаками експресивної  лексики виступають загальновживаність  та етико-стилістична зниженість, що має за мету створення певного стилістичного ефекту.