Формування здорового способу життя як основний напрямок роботи центрів соціальних служб з дітьми та молоддю

 

 

 

 

 

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Хмельницький інститут соціальних технологій

 

 

                                                                         Кафедра соціальної роботи

                          

 

 

 

К У Р С О В А   Р О Б О Т А

з дисципліни „ Соціальна робота (теорія та практика)”

на тему:

" Формування здорового способу життя як основний напрямок роботи центрів соціальних служб з дітьми та молоддю"

 

 

 

студента ІІI курсу

спеціальності "Соціальна робота"

Когут Лілії Анатоліївни

 

  Науковий керівник

старший викладач

 

 

 

Хмельницький, 2007

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ 1.  ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЯК СУЧАСНИЙ НАПРЯМОК РОБОТИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ З ДІТЬМИ, ПІДЛІТКАМИ ТА МОЛОДДЮ

1. Зміст поняття здоров'я і здоровий спосіб життя, їх                       складові…….……...……..............................................................5
2. Загальна характеристика основних форм та методів соціальної роботи, які використовуються соціальними службами в системі формування у підростаючого покоління здорового способу життя…………………………………………………..11

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНОЇ СЛУЖБИ З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ ПО ФОРМУВАННЮ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

2.1. Роль та місце ЦСССМ в системі здійснення заходів по формуванню здорового способу життя у підростаючого покоління….......……...................................................................14

2. Практична робота центрів соціальних служб з дітьми у формуванні у них здорового способу життя в Україні …..…18

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….....26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ……….........................................28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми.

Здоров'я людини – це життєва цінність, яка займає самий верхній щабель в ієрархічній системі якісних проявів кожної особистості: інтереси, ідеали, гармонія, краса, сутність життя, досконалість, щастя, любов, творча праця і багато ін. Іншими словами стан здоров'я людини впливає і одночасно обумовлює всі сторонні сфери життєдіяльності особистості з біологічної, духовної і соціальної точок зору. Виходячи з зазначеного, практична реалізація ідеї впливового управління станом здоров'я людини має неабияке значення. Сама по собі ця ідея не нова і має тисячолітні традиції, стосовно пошуку шляхів. Однак, сучасна статистика, показники якої характеризують стан здоров'я населення, свідчить про досить важкі шляхи вирішення даної проблеми. При цьому слід зазначити, що по мірі розвитку суспільства, зростання благополуччя, цивілізації, цінність здоров'я все більше зростає, проблеми досягнення його все більше ускладнюються, що спонукає до підвищення все більшої науково-теоретичної, методично-реалізаційної уваги до цієї проблеми. Об'єктивність умов соціалізації не означає їх стихійність і некерованість. Навпаки, в сучасних умовах саме ті суспільні відносини визначають характер соціальних змін, які свідомо розвиваються і є фундаментом науково обґрунтованого регулювання соціального розвитку дітей та молоді. При цьому не йдеться про маніпуляцію свідомістю юних, не про волюнтаристський вплив на їх долю, а створення необхідних умов соціалізації, які забезпечать умови для їх самореалізації, самоутвердження. Без цього суспільство не зможе продуктивно функціонувати, а отже, воно зацікавлене у створенні передумов для оптимальної соціалізації особистості. Успіх даного процесу залежить не лише від об'єктивних причин, але обумовлюється низкою суб'єктивних обставин, оскільки передбачається активна діяльність особистості у плані перетворення соціальних умов для власного розвитку, формування і відокремлення особистісних якостей відповідно до власних ідеалів і переконань. Суб'єктивні обставини соціалізації особистості визначаються загальною спрямованістю конкретної особистості, її прагненням до знань, нового, мотивацією поведінки, індивідуально-особистісним змістом життєдіяльності.

Незаперечним фактом є те, що спосіб життя кожної людини формується в молодому віці. Очевидно, що запровадження здорового способу життя може позитивно вплинути на стан здоров'я не лише дітей і молоді, а й усього населення держави.

Об’єктом дослідження є формування здорового способу життя як основний напрямок роботи центрів соціальних служб з дітьми та молоддю.

Предметом курсової роботи є особливості і специфіка формування здорового способу життя при роботі центрів соціальних служб з дітьми та молоддю в Україні.

Мета дослідження: теоретичний аналіз особливостей формування здорового способу життя у дітей та підлітків Центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ).

  Завданнями є :

• розкрити зміст поняття здоров'я і здоровий спосіб життя;
• охарактеризувати основні форми та методи соціальної роботи, які використовуються соціальними службами в системі формування у підростаючого покоління здорового способу життя;
• з’ясувати роль та місце ЦСССМ в системі здійснення заходів по формуванню здорового способу життя у підростаючого покоління;
• проаналізувати особливості практичної роботи центрів соціальних служб з дітьми при формуванні у них здорового способу життя в Україні;

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЯК СУЧАСНИЙ НАПРЯМОК РОБОТИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ З ДІТЬМИ, ПІДЛІТКАМИ ТА МОЛОДДЮ

 

1.1. Зміст поняття здоров'я і здоровий спосіб життя

 

Останнім часом все частіше поняття здоров'я поєднується та пов'язується з фізичною культурою, фізичним вихованням. В окремих випадках учителя фізичної культури в школі ототожнюють з "учителем здоров'я". На це є досить вагомі багатовіково існуючі підстави під узагальнюючою істиною "рух - це життя". Таке твердження несе в собі два полярні значення. З одного боку, воно підтверджує вагомість галузі фізичне виховання, соціально-педагогічного значення професійної діяльності фахівців, що досить часто використовується в практиці для доведення, доказу, аргументації цього. З іншого - це практична відповідальність за наслідки фахової діяльності. Ця сторона крізь призму загальновідомої невтішної статистики, існує вже в реалізаційній незалежності. Тобто, що використовується для доказу "вагомості", скромно замовчується в причинно-наслідковому зв'язку при "відповідальності" за практичне досягнення. Це певний варіант маніпулювання (жонглювання) поняттям "здоров'я" на рівні дещо навмисно зробленого нами перебільшення "фізичне виховання фактично є - здоров'я практично немає". Такий висновок не має на меті зробити закид фахівцям. Справа тут набагато складніша і має під собою досить об'єктивно існуючі змістові основи, які не в повній мірі залежать тільки від їх професійної діяльності[5, С. 57].

Першочергово, в зв'язку з висвітленим, виникає логічне питання: чи може загально існуюче термінологічне поняття "здоров'я" виступити оціночним критерієм результативності системи фізичного виховання взагалі та її головної ланки, школи зокрема? Так чи інакше, відповідь тут можлива тільки з огляду визначеності стосовно самого поняття "здоров'я" людини. В даний час доводиться констатувати про відсутність загальноприйнятого тлумачення поняття здоров'я. Нараховується більше сотні визначень. Така багаточисельність і безуспішність спроб створити єдину, погоджену думку пояснюється тим, що здоров'я являє собою складну понятійну конструкцію, в якій досить важко коротко і однозначно виділити усі багатогранні сторони його, з одного боку, з іншого, кожне визначення відображає ту сутність, дивлячись, з якої позиції зацікавленості воно розглядається[4, С. 134]. Це має своє пояснення: здоров'я як понятійна категорія несе в собі суб'єктивні і одночасно об'єктивні ознаки в певній комбінаториці як особистого сприймання (як от "кохання", "щастя"), так і галузево-прикладного трактування. Ситуація ще більше ускладнюється, якщо це питання розглядати з точки зору виявлення та аналізу факторів, які впливають на стан здоров'я людини: соціальні, генетичні, екологічні, хімізація, автоматизація, медичне обслуговування, психологічна напруга праці, спілкування і т. ін[4, С. 132].

Незважаючи на вказані складності, важливість самого питання обумовлює суттєві спроби визначення категорії "здоров'я". З цього приводу широко відоме і досить часто цитується визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): "Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад". Це визначення носить універсально-узагальнюючий характер і на наш погляд не є вичерпним і достатньо змістово задовольняючим з точки зору реалізаційного сприйняття. Більш вдалим можна вважати визначення академіка В.П.Казначеєва: "Здоров'я індивідуума - це процес збереження і розвитку психічних, фізіологічних, біологічних здібностей людини, її оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості активного життя".

Останнім часом науковцями робляться досить дієві спроби розробки "моделі" здоров'я людини в певній деталізації на складові елементи, систематики їх (підпорядкованість, взаємозв'язок і т.ін.). Досить часто, а точніше систематично і на сторінках журналу "Фізичне виховання в школі" друкуються матеріали за тематичною спрямованістю "здоров'я - фізична культура" . Змістовий аналіз досліджувальної проблеми дає змогу виділити суттєво значимі моменти, які складають вихідний стан для подальшого розгляду питання.

Перший. Коли йдеться про здоров'я людини, то це поняття асоціюється з поняттям "хвороба" (як антипод здоров'я) і послідуючим в зв'язку з цим "медицина". Тобто якщо людини не здорова - вона хвора, якщо хвора - потрібно лікуватися, щоб повернутися у стан здорової. Сутність тут зводиться до такого. Якщо ставити перед собою завдання про поліпшення стану здоров'я людини, то треба реагувати чи на "хворобу" (удосконалення лікування) і повернення до здоров'я, чи на стан "здоров'я" з метою максимального недопущення до стану "хвороба" (удосконалення способу особистого життя та спонукально-впливової системи відносно цього). Другий варіант як стратегія відображає сучасні погляди в галузі боротьби за здоров'я і вихід її в зв'язку з цим за межі тільки дії лікувальних заходів. Зрозуміло, що це не заперечує і не зменшує лікувальні, медичні аспекти по даному питанню.

Другий момент. На сучасний період теоретичний варіант поняття "здоров'я" людини являє собою багато компонентну, різнопланову ієрархічну структуру, яка досить суттєво виходить за межі впливової компетенції фізичного виховання, а значить і його реалізаційних можливостей. В зв'язку з цим в узагальненому, науково-теоретичному розумінні поняття здоров'я і представлення його безсистемними статистичними показниками не може виступати як оціночний критерій результативності фізичного виховання. . Якщо це робиться, це не що інше як варіант досить широкої колективної безвідповідальності негативно існуючого стану. Тут важливий не сам факт твердження, а наявність його як гальма на шляху) розробки своїх суто прикладних оціночних критеріїв фізичного виховання в зв'язку з ідеєю управління здоров'ям. Якщо апелювати станом здоров'я людини в вищезазначеному трактуванні, то воно є наслідком дії великого різногалузевого впливового комплексу факторів, а не як "абсолютний" наслідок тільки результативності (ефективності) існуючої системи фізичного виховання, тобто фізичне виховання не в змозі компенсувати, протидіяти, нейтралізувати комплексність їх негативного впливу на кожну особистість[2, С. 98].

Досить значимим в цьому плані є те, що серед широкого представництва різних галузей, які мають пряме впливове відношення до здоров'я людей (держава, соціальні служби, охорона здоров'я, промислові підприємства в плані екології, хімізації і ін.), лише галузь фізичного виховання добровільно взяла на себе відповідальність за нього, про що свідчить ціла низка прийнятих документів (постанови, директиви, програми, концепції). В цьому велика заслуга аналітиків-фахівців, науковців, адміністративних керівників. Але якщо керуватися загальною визначеністю поняття здоров'я, досягнення бажаного практичного результату, а тим більше оцінка ефективності фізичного виховання в зв'язку з цим досить сумнівна справа. Це викликає необхідність виділення з загального поняття "здоров'я" тієї складової, навіть органічної частини, яка знаходиться в безпосередній, професійній впливово-компетентній сфері фізичного виховання, з наступним в зв'язку з цим визначенням суто своїх статистичних показників, за якими можна було б судити про внесок фізичного виховання в загальний стан здоров'я людини.

Третій момент. Характерною змістовою особливістю багаточисельних визначень поняття здоров'я людини є наявна обов'язкова присутність в них органічно-складового елементу, що відображає поняття "фізичного, біологічного", в різних варіантах трактування "рухова активність", "фізична працездатність", "функціональні можливості, розвиток", "здатність організму до протидії факторам довкілля" і багато, багато іншого. Тобто це та структурна складова, яка знаходиться в безпосередній реалізаційно-компетентній сфері системи фізичного виховання. Для позитивного вирішення даного питання на рівні кожної людини не так вже і багато шляхів, а точніше шлях тут один - спеціально організовані заняття фізичними вправами в певній загальній системі фізичного виховання та самовиховання.

Основним організаційним базовим центром тут виступає система дошкільного і шкільного фізичного виховання. Здоров'я, особисто зацікавлене відношення до нього, формування потреби управляти особистою практично-дієвою поведінкою, підтримування його, великою мірою зумовлюється закладеною основою цих періодів життя. Якщо цього не зроблено, то наздогнати чи компенсувати негативні наслідки в після шкільні роки не завжди вдається, вони є безповоротними.

Четвертий момент. Як зазначалося, "здоров'я" - це складне інтегральне поняття, яке залежить від численного комплексу фундаментальних факторів: соціальних, матеріальних, фізичних, психологічних та ін[7, С. 54].

Всі ці фактори можна поділити на дві групи.

Перша група - це фактори, які не залежать від конкретної, окремої особи, від прояву нею своєї "свободи волі", коли вона не тільки цікавиться своїм здоров'ям, а й намагається сприяти цьому. Наприклад: спадковість, екологія, хімізація, умови життя, стан та можливості медичного обслуговування тощо.

Друга група - це фактори, що повною мірою залежать від особистої поведінки, діяльності самої особи і знаходяться у сфері її безпосереднього самоконтролю. Наприклад: відмова від шкідливих звичок, додержання режиму (праці, відпочинку тощо), виконання гігієнічних норм і правил, додержання техніки безпеки на роботі, вулиці, в побуті та багато ін. Ця група факторів складає поняття "здорового способу життя". Серед них вагоме місце займає і додержання режимів рухової активності як засобу здорового способу життя в певній мірі необхідності забезпечення "комфортності" життєдіяльності організму щодо негативних впливів факторів довкілля. Якраз це і складає вихідну позицію компетенції фізичного виховання та процесуальної спрямованості його як кінцевої мети.

Таким чином в загальному визначенні поняття здоров'я ця ланка складає безпосередню "пряму", суто професійно-прикладну реалізаційну функцію фізичного виховання. Стосовно інших факторів, фізичне виховання здійснює на них опосередкований вплив як протидія, пом'якшення, зглажування їх негативних впливів на життєдіяльність організму людини. Такий вплив може бути досить вагомим і в певних межах конкретної цілеспрямованості може виступити як окреме педагогічне завдання - "фізична реабілітація". Але все ж таки з цього погляду фізичне виховання може виступити тільки умовною "панацеєю", яка обумовлює стан "здоров'я" людини як повного біологічного благополуччя, тобто можливості його не безмежні хоч і значимі. Сьогодні можна стверджувати, що потенційні можливості системи фізичного виховання використовуються далеко не в повній мірі, включаючи сюди і протидію негативному впливові існуючих соціальних, екологічних, генетичних та ін. факторів. Але як гіпотеза на ближні роки можна передбачити таке. В міру практичної оптимізації потенційних можливостей фізичного виховання, якщо соціальні фактори не будуть мати тенденції до покращення, це стане причиною вичерпаності позитивного впливу занять фізичними вправами.