Громадянське суспільство і його соціальне явище

                             МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                  ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА  ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ 

                                                         Кафедра соціальних теорій     

                           КУРСОВА РОБОТА 

  ГРОМОДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ЙОГО СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 
 
 
 
 

                                        Студентки 2 курса

                                                    Ивановой А.В 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                           Одесса-2011 
 

 ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ,ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОНЦЕПЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА………………………………………...4

    1.1. Історія розвитку концепцій громадянського суспільства……………….

    1.2. Проблема громадянського суспільства в історії соціально-політичної думки……………………………………………………………………………

    1.3. Основи визначення “громадянське суспільство”………………………..

    1.4. Структура громадянського суспільства…………………………………..

РОЗДІЛ II. ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВИ………………………………………………..

    2.1. Співвідношення держави і соціуму. Межі діяльності держави…………

    2.2. Перспективи і перешкоди розвитку громадянського суспільства в сучасну епоху………………………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………….. 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

       Проблема громадянського суспільства відноситься до числа самих фундаментальних наукових проблем, яка хвилювала протягом багатьох віків кращі уми людства.  Вона з`явилась з появою держави і поділу суспільства на державну и недержавну сферу життєдіяльності. З тих  часів питання взаємодії влади та суспільства було в центрі уваги всьго людства, воно часто приводить до конфліктів, політичних переворотів та революцій.  І зараз ця проблема знаходиться в основі глобальних суспільних змін, які відбуваються в багатьох країнах світу і будуть визначати  перспективи розвитку світового суспільства. “Взаємовідносини держави і громадянського суспільства виявляються найбільш важливим фактором розвитку організму вцілому. Розуміння комплексу відносин цих контрагентів означає пошук можливостей трансформації суспільної системи, її здатності до оновлювання і розвитку. Задача такого роду набуває великої особливості саме в Україні, котра  переживає перехідний період, коли і формування нової державності, і становлення повноційного державного суспільства найбільш залежать від вдалого функціонування і взаємодії цих основних суб`єктів соціального і політичного процесів”

      Словосполучення “громадянське суспільство” фіктивне, так як “негромадянського”, а тим більше “антигромадянського” суспільства не існує. Будь-яке суспільство складаеться з громадян і без них не може існувати. Тільки нецивілізоване суспільство, котре не мало державності, не можна назвати громадянським. По-перше виділяемо його незрілість, примітивність; по- друге, це суспільство не мало таких понять, як “громадянин” або “громадянство”

           Рабовласницьке суспільство не могло бути громадянським, так як воно не изнавало значну частину своіх членів вільними і рівноправними. Раби були не суб`єктами, а об`єктами вимог зі сторони собі подібних. Теж саме можна сказати о феодальном суспільстві

           У цій роботі я розглядаю історію розвитку вчень і концепції громадянського суспільства у зв`язку з правовою державою, а також взаємовідносини громадянського суспільства і держави, перспективи і перешкоди розвитку громадянського суспільства в Україні  

РОЗДІЛ  І. ПОНЯТТЯ,ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КОНЦЕПЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

 1.1.Історія розвитку концепцій громадянського суспільства

  Громадянське суспільство - це сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно щодо держави. В державі переважають вертикальні відносини й ієрархічні зв'язки, для громадянського суспільства характерне переважання горизонтальних зв'язків - відносин конкуренції і солідарності між юридично вільними і рівноправними партнерами.  Поняття "громадянське суспільство" своїм корінням зобов'язане ідеї "полісу" Арістотеля, "societas civilis" (громадянське суспільство)  
Перехід від Середньовіччя до Нового часу ознаменувався визріванням громадянського суспільства та відокремленням його від держави. Поступово формувалося переконання в тому, що надмірно розширена держава стримує розвиток особистості та заважає її вільному волевиявленню. Тема протистояння громадянського суспільства й держави висвітлювалася в працях Т. Спенса, X. Ходжскіна, Ж. Сійєса й особливо в програмному документі Великої Французької революції — Декларації прав людини і громадянина. 
Найрадикальніпіу концепцію запропонував Т. Пейн у памфлеті "Права людини". Цей мислитель вважав державу необхідним злом: що воно менше, то краще для суспільства. 
Більш помірковано висловлювалися з цього приводу А. де Токвіль, Дж. Мілль та ін., які вважали розмежування між державою і громадянським суспільством постійною характеристикою демократичної соціальної й політичної системи. 
 
Проте існувала й інша течія політичної думки в особі І. Бентама, Ж. Сісмонді, П. Пфіцера, ідеї яких набрали закінченої форми у працях Л. фон Штейна і Г. Гегеля. Ці дослідники вважали надмірну свободу громадянського суспільства джерелом інтенсифікації конфліктів і обґрунтовували необхідність жорсткішого державного регулювання й контролю. При слабкій державі і відсутності жорсткої регламентації життєдіяльності індивіда, при формальній гарантії всім рівних можливостей і при формальній відвертості всіх каналів для індивідуальної самореалізації виникали потенційні можливості для всіх¹

 
Держава виділилася з суспільства  на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава.²  
        За Гегелем, ідеальна держава, визначаючи громадянське суспільство та утримуючи його під своїм контролем (при забезпеченні його свободи), спрямовує його на побудову високорозвиненого суспільства, яке зорганізоване політично.

 
        Особливий підхід до громадянського суспільства був у марксистів. У цій доктрині політична держава віддзеркалює політичний інтерес, а громадянське суспільство — приватний. По суті К. Маркс та його послідовники спростили структуру гегелівської моделі громадянського суспільства до сфери праці, виробництва й обміну. Що ж стосується відносин між державою й громадянським суспільством, то їх марксизм практично не досліджував, бо декларував побудову комуністичного суспільства, де не буде держави. Відтак у царстві свободи немає сенсу говорити про свободи. 
Чим це закінчилося в тоталітарній комуністичній державі — ми вже знаємо. 
      За Марксом, у комуністичному суспільстві не буде панування влади як такої. А раз немає влади — немає й потреби у владі народу, себто демократії. Тому й не дивно, що громадянське суспільство як таке в марксистській доктрині не досліджувалося.  
Щоправда, і в західному суспільствознавстві цей термін не вживали практично до 70-х роківXXст.  
       У сучасному розумінні громадянське суспільство — це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами держави, її директивного регулювання й регламентації, але гарантуються та охороняються державою. 
       Інакше кажучи, громадянське суспільство є системою забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної й духовної сфер, їх самовідновлення та передавання від покоління до покоління, системою незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що мають створити умови для самореалізації окремих індивідів і груп. У цьому, власне кажучи, і полягають функції громадянського суспільства. 
 
Становлення й розвиток громадянського  суспільства є особливим періодом історії людства, держави і права. Суспільство відмінне від держави, існувало завжди, але не завжди воно було громадянським суспільством. Останнє виникає в процесі й у результаті відділення держави від соціальних структур, відокремлення його до відносно самостійної сфери громадського життя й одночасно «роздержавлення» ряду суспільних відносин. У процесі становлення і розвитку громадянського суспільства складалися сучасне право й держава. Формування і розвиток громадянського суспільства зайняло кілька століть. Цей процес не довершений ні в нашій країні, ні у світовому масштабі. Окремі елементи громадянського суспільства існували в деяких країнах античного світу (Греція, Рим), де розвиток ремесла і торгівлі породило товарно-грошове виробництво, що одержало оформлення і закріплення в ряді інститутів приватного права (особливо римська частка право). Але це були тільки елементи, вогнища громадянського суспільства, що існували лише в окремих регіонах і, що сполучалися з вертикальними структурами станово- кастових суспільств

      Формування  громадянського суспільства в масштабі цілих країн, великих регіонів Європи й Америки, почалося в Новий час. У розвитку громадянського суспільства  можна позначити три етапи, перехід  від кожного з який до наступному знаменувався істотними змінами  суспільного і державного ладу, соціальними  потрясіннями, масовими рухами, зіткненнями  класів, корінними перетвореннями суспільної ідеології 

      На  першому етапі (приблизно ХVІ-ХVІІ вв.) складалися економічні, політичні й ідеологічні передумови громадянського суспільства. До них відносяться розвиток промисловості і торгівлі, спеціалізація видів виробництва і заглиблений поділ праці, розвиток товарно-грошових відносин. За підтримкою міст і міського стану в ряді країн виникали централізовані національні держави, що володіли поруч ознак сучасних держав (суверенітет, державна скарбниця, професійний управлінський апарат і ін.). До цього ж часу відноситься переворот у суспільній ідеології, бурхливий розвиток мистецтва і культури, широке поширення протестантської буржуазної етики, оформлення в «теорію природного права» основних загальних ідей, зв'язаних із представленнями про громадянське суспільство як про соціально-політичний ідеал. На чолі боротьби пригноблених станів проти феодальної нерівності і привілеїв стояли городяни. Від початку буржуазної революції в Англії (1640 р.) ведеться відлік Нового часу

      На  другому етапі (приблизно кінець XVII — кінець XIX вв.) у найбільш розвитих країнах сформувалося громадянське суспільство у виді первісного капіталізму, заснованого на приватному підприємництві

  В основі будь-якого громадянського суспільства лежать ряд найбільш загальних ідей і принципів, незалежно від специфіки тієї чи іншої країни. До них відносяться: ·        економічна воля, різноманіття форм власності, ринкові відносини; ·безумовне визнання і захист природних  прав і воль людини і громадянина; · легітимність і демократичний характер влади; ·        рівність усіх перед законом і правосуддям, надійна юридична захищеність особистості; ·        правова держава, заснована на принципі поділу  і взаємодії влади; ·        політичний і ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції; воля слова і печатки, незалежність засобів масової інформації; · невтручання держави в приватне життя громадян, їхні взаємні обов'язки і відповідальність; ·класовий світ, партнерство і національна згода; ·ефективна соціальна політика, що забезпечує гідний рівень життя людей

 Становлення громадянського суспільства в Україні – магістральна і довгострокова задача, рішення якої залежить від безлічі факторів і умов

Громадянське  суспільство — система взаємодії  в межах права вільних і  рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають  у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для  їх вільного розвитку. 
 
Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.²

Незважаючи  на кризову ситуацію, що склалася в  країні, весь хід здійснюваних нині реформ веде, у кінцевому рахунку, до досягнення зазначеної мети

      Визнання  природних прав людини, свободи особи, різноманіття форм власності, ідей правової держави, політичного плюралізму, розвиток приватної ініціативи – істотні  кроки на шляху до громадянського суспільства. З цього випливає, що необхідно розрізняти громадянське суспільство як концепцію, ідею, процес і як реальність, який ще немає 

1.2Проблема громадянського суспільства в історії соціальної  і політичної думки

Саме  поняття "громадянське суспільство" з'явилося в XVII в., зокрема в працях Г. Гроция, Т. Гоббса, Дж. Локка, а потім  одержало свій розвиток у XVIII в. у роботах  Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск'є, В. Гумбольта  й ін. Вони вже не ототожнювали громадянське суспільство з існуючим чи державою реальними формами державного правління. При цьому вони виходили з теорії договірного походження держави, в основі якої лежала ідея суспільного договору

       Відповідно  до цієї теорії, законно той уряд, заснувати яке і коритися якому  всі громадяни погодилися по своїй  волі

      Прихильники теорії договірного походження держави  ототожнювали громадянське суспільство  і держава, якщо останнє, засноване  на суспільному договорі, виражає  інтереси громадян. Але вони розуміли, що в дійсності держава, як правило, придушує громадянське суспільство, що, зокрема, "абсолютна монархія, що деякі вважають єдиною формою правління  у світі, насправді несумісна  з цивільним суспільством і, отже, не може бути формою громадянського правління"